Історія співпраці нашої країни з міжнародними організаціями нараховує вже чимало років. Згадаємо хоча б те, що Україна входить до кола країн-засновниць ООН, тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази – членом Економічної i Соціальної Ради (останній раз – 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї.
Наприкінці 2003 року Україна була прийнята до ФАО – Світової організації з питань продовольства та сільського господарства (Food and Agriculture Organization).
Восени цього року в Римі (Італійська Республіка) відбулася 34-а сесія Конференції Організації ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО). Взяла участь у роботі сесії і українська делегація на чолі із заступником міністра аграрної політики України Валентиною Завалевською. Україну представляли також працівники Посольства України в Італійській Республіці та ректор Національного аграрного університету Дмитро Мельничук.
Принципи – це важка ноша. Проте лише з них складається гідна лінія життя, як переконаний генеральний директор сільськогосподарського підприємства «Нібулон», Герой України Олексій Вадатурський.
Якщо вже говорити про давно очікувані події, то нагородження генерального директора ТОВ СП «Нібулон» Олексія Вадатурського найвищою державною відзнакою – один із найяскравіших прикладів. Цій відзнаці передувала більш ніж п’ятнадцятирічна історія відомої сьогодні в світі компанії, що займає особливе, унікальне місце в аграрному секторі економіки України. «Нібулон» - єдине в країні вертикально інтегроване сільгосппідприємство, яке ефективно працює в 24 філіях у 8 областях, обробляє 70 тис. гектарів землі. Інвестиції компанії в сільськогосподарську галузь вже перевищили 1 млрд. гривень.
У 2004 році в Україні була створена Національна сільськогосподарська палата (НСПУ). Вона стала саме тією громадською організацією, яка де юре і де факто набула статусу всеукраїнської, маючи розгалужену мережу обласних сільськогосподарських палат та місцевих осередків у багатьох районах нашої країни. Водночас Палата стала координуючим органом різних громадських організацій аграрного профілю і посередником між виконавчою та законодавчою владою. Відбулася презентація Палати на міжнародному рівні – зокрема у Комітеті професійних сільськогосподарських організацій Європейського Союзу, у представництві України в ЄС, інших європейських інститутах. На сьогодні вже підписано 8 меморандумів про співробітництво з різними зарубіжними країнами, з якими бізнесові структури впроваджують спільні проекти, залучають інвестиції в аграрний сектор.
На сьогоднішній день виробництво біологічних видів палива в значній мірі залежить від законодавчої бази в даній галузі. До такого висновку прийшли експерти Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), проаналізувавши виробництво та споживання біологічних видів палива в інших країнах світу.
За словами експерта з біоенергетики УКАБ Оксани Макарчук, прийняття законопроекту №1114 «Про сприяння використання біологічних видів пального», зареєстрованого 5 грудня 2007 р., може стати поштовхом для розвитку біопаливної галузі в Україні. «Регулювання ринку виробництва та споживання біологічних видів палив за цим законопроектом створить необхідні умови для стимулювання виробництва та споживання біопального (біодизелю, біоетанолу), що дозволить Україні не тільки постачати сировину на світові ринки, а й забезпечити себе певною часткою споживання біопального», - стверджує експерт.
«Роль дорадчих служб у стимулюванні соціально-економічних перемін в українському селі». Під такою назвою відбувся семінар, який провели нещодавно у Києві Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України та Відділ у Старому Полі Поморського осередку сільськогосподарського дорадництва в Гданську. Мабуть слід почати з того, що ми як ніколи близько підійшли до теми, яка надзвичайно хвилювала всі ці роки суб’єктів сільськогосподарської дорадчої діяльності, сільське населення, а також проекти міжнародної технічної допомоги, що брали участь у становленні сільськогосподарського дорадництва в Україні.
Варто зазначити, що в поточному році в цілому спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення закупівлі і внесення мінеральних добрив. Певною мірою цьому сприяв Меморандум про узгодження дії між виробниками і споживачами добрив, що дало змогу в першому півріччі проводити сприятливу цінову політику.
Та з кожним роком дедалі більше охочих працювати на землі.
Коли Олег Федорук (нині голова фермерського господарства «Маїс» Хмельницького району) приїхав з Кіровограда, де жив і трудився 14 літ, він здивувався: інвестори ще не «окупували» землі навколо Хмельницького. А в Кіровоградській області в той же час не було й клаптика вільної землі. Сказав про це колишнім керівникам Хмельницького району. Вони теж не повірили: невже таке може бути? Адже нікому не хочеться гроші в землю закопувати, якщо є більш прибуткові види бізнесової діяльності.
Дивовижний куточок живої природи причаївся недалеко від Києва. Тут не тільки свіже повітря та мальовничі пейзажі, а й незвичайні для наших місць мешканці – страуси. І живуть вони не у вольєрах зоопарку, а в заповіднику-фермі під назвою «Кийлівська Асканія», що розташувався у селі Кийлів, біля Канівського водосховища. Та все по-порядку… Погодьтеся, немає кращої розрядки, ніж відпочинок на природі. Ось і ми вирішили присвятити вихідний поїздці за місто. Тим більше, що привід для цього неабиякий – наш творчий колектив відзначив річницю свого існування. День обіцяв бути чудовим. Сніг на полях обабіч дороги вигравав на сонці, надихаючи на ліричний лад. Під’їзджаючи до страусиної ферми, ми вже були налаштовані на щось цікаве й незвичне. Та побачене стало справжнім сюрпризом…
Як усе починалось Повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів існувала в германських племенах ще до прийняття християнства. Перші ж прикрашені ялинки з'явилися на території сучасної франції в Ельзасі, як стверджують історики, у 1605 році. Поступово традиція прикрашати новорічне дерево поширилася Німеччиною, а відтак – усією Європою. Ялинковим деревцем - новорічним символом для українців здавна був Дідух: житній чи пшеничний сніп, прикрашений штучними квітами і стрічками. А в оселях, де була молодь, ставили вишневу гілочку, зрізану на Катерини, 7 грудня. До Нового року гілочка зацвітала, даруючи всім свій ніжний білий цвіт. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево паперовими трояндами, яблуками, печивом, грудочками цукру, горіхами. Пізніше – іграшками, кульками чи фігурками тварин, людей, різдвяними свічками. Проте спочатку прикрашені дерева в оселях були привілеєм дворян та купців (крім ялинки, різноманітними цяцьками оздоблювали сосни, гілки вишні та бука). У 19 столітті ялинки встановлювали в королівських та царських залах Франції, Німеччини, Англії, Данії та Росії.
Різдво Христове… Протягом 2000 років воно незмінне в наших душах і народних традиціях. У кожній країні воно особливе. Але так чи інакше створює святковий настрій і бажання бути зі своєю родиною.
Різдво – не тільки слов’янське свято. Його святкують усі народи й релігії світу, на всіх континентах, починаючи зі світанку людської культури. Звичайно, кожен народ вкладає в це свято свій зміст, використовує різні форми. Тому й святкують його у різні дні – одні за старим стилем, 25 грудня, а інші (до таких належить значна частина українців) – 7 січня. Ми відтворюємо тогочасні події у колядках, вертепних постановках, показуючи радість, яку мали пастухи і мудреці, що поклонилися немовляті Ісусу.
