Аграрний тиждень. Україна
» » Азалія – екзотика посеред зими
» » Азалія – екзотика посеред зими

    Азалія – екзотика посеред зими


    Недаремно від назви цієї квітки походить жіноче ім’я. Азалія – рослина вишукана, надзвичайно гарна, тому, як і належить справжній красуні, досить примхлива. Та якщо виявити терпіння до неї, подарує серед зими спалах розкішних екзотичних квітів.
    Прихована краса
    Слово «азалія» в перекладі з грецької означає «сухий». Це пов’язано з тим, що сам кущ без квітів сухуватий, з шершавим на дотик листям. Бутони довго не розпускаються, стоять напівзакритими – наче сором’язливо ховають від людей свою красу. І раптом в один день рослина спалахує яскравою фарбою, перетворюючись на неперевершений букет. Невеликий кущик одночасно вкривається сотнями квіточок (до п’ятиста), і кожна з них не в’яне до вісімнадцяти днів, а вся рослина знаходиться в стані цвітіння до двох з половиною місяців! Якщо ж гілочку з квітами зрізати й поставити у воду, то вона не втратить своєї декоративності протягом двох тижнів.

    Азалія – екзотика посеред зими

    Трояндове дерево
    Азалія – це багаторічний кущ з родини вересових. Походить вона з Індії. Розповсюджена в Південно-Східній Азії, Північній Америці та Європі. Азалію часто називають гірською або альпійською трояндою. Адже вона належить до «рододендронів». Назва виду «рододендрон» у перекладі з грецької: rhodon – «троянда», dendron – «дерево». У літературі це слово в його сучасному значенні вперше зустрічається в роботі італійського ботаніка та лікаря Цезальпіно. Першу спробу систематизувати цю рослину зробив шведський ботанік Карл Ліней. Він розділив віднайдений рід на два підроди: рододендрон – вічнозелені види, азалія – листопадні види. Ці рослини були відомі й стародавнім грекам.
    Гарна та небезпечна
    За історичними джерелами, навесні 401 року до нашої ери грецькі війська другий тиждень йшли гірськими дорогами Колхіди в пошуках золотого руна. Час від часу на них нападали невеликі місцеві племена, але швидко розсіювалися перед організованим, добре озброєним військом. Греки втішалися, та раптом в головному афінському війську трапилася біда – солдати знайшли в горах велику пасіку, поділивши між собою стільники з медом, наїлися його і попадали без свідомості. Полководець Ксенофонт писав про це: «...ми нічого тут не помітили, що могло б викликати підозру, окрім вуликів. Усі солдати, які наїлися меду, миттєво втратили свідомість. Було дуже багато хворих, як після битви. Але наступного дня ніхто не помер, воїни почали приходити до тями, а на третій і на четвертий дні вставали знесилені, як після тривалої хвороби». Виявилося, що грецькі воїни наїлися меду з квітів дикого рододендрону, далекого родича сучасної культурної азалії. Квіти рослини дуже нектароносні, але мед має специфічні властивості та містить небезпечні алкалоїди.

    Азалія – екзотика посеред зими

    Азалія підкорює Європу
    До Європи ця рослина завітала в 1680 році завдяки ботаніку-мандрівнику Брейніусу. Під час подорожі на торговому судні до острова Ява мандрівник був вражений яскравими екзотичними квітами. Він першим описав цю рослину і завіз її до Голландії. Трохи згодом один із шведських ботаніків відкрив ще кілька сортів азалії. А ще згодом вчені почали створювати нові гібриди цієї рослини. Отож приблизно в 1820 році у Європі вже налічувалося близько 20 сортів цієї південної красуні. Та вже на початку ХХ століття кількість сортів азалії у Європі сягнула кількох тисяч.
    На початку ХХ століття азалію завезли до Росії як подарунок царю. У той час рослина вважалася дорогою квіткою, яку могли собі дозволити лише привілейовані верстви населення. Її розводили в оранжереях царів та вельмож, з часом азалія потрапила до кількох ботанічних садів Росії. І лише після революції набула широкого розповсюдження.
    Секрети вирощування красуні
    Азалія має махрові або напівмахрові квіти різноманітного забарвлення, які здатні прикрасити найвишуканіший інтер’єр. Щоб досягнути успіху у її вирощуванні, потрібно насамперед слідкувати за правильним освітленням. Воно має бути достатнім, але не надмірним – прямі промені сонця шкодять рослині. У себе на батьківщині азалія взагалі росте в горах у затінку скель. Також важливо, щоб температура повітря була не надто високою. Літом рослину можна виносити в сад, але ставити лише у затінку. Зимою температура в приміщенні не повинна перевищувати 10-15 градусів.
    Поливати азалію потрібно лише м’якою водою (кип’яченою або з додаванням лимонної кислоти). Також час від часу бажано обприскувати листя. Але так, щоб вода не потрапляла на квіти.
    Зів’ялі квіточки бажано видаляти. Коли ж рослина повністю відцвіте, її необхідно винести у прохолодне приміщення, продовжуючи поливати.

    Азалія – екзотика посеред зими

    Надзвичайно важливим для азалії є грунт, в якому вона росте. Він повинен бути кислим. Найкраще їй підходить вересова земля, але можна підготувати суміш із хвойної та торф’яної земель (2:1) із додаванням невеликої кількості піску.
    Якщо ваш кущ надто пишний, то квітів буде небагато. Тому для більш рясного цвіту варто стебла своєчасно обрізати та прищипнути. Це потрібно робити із травня. На кінчиках гілочок загалом залишають по 5 листочків.
    Молоді рослинки рекомендовано пересаджувати кожного року, дорослі – не менше трьох разів на рік. Азалію потрібно добре поливати: так, щоб у піддоні залишалася вода. З квітня по липень рослину слід підживлювати кожні 10-14 днів кислими добривами, що не містять хлору. При дбайливому догляді за азалією, взимку вона неодмінно прикрасить вашу оселю рясним цвітінням екзотичних квітів.
    Оксана Шаповал



    Схожі новини
  • Подаруйте з любов’ю
  • Цикламен: екзотичні першоцвіти посеред зими
  • Хризантема: новий погляд на давню знайому
  • Квітка протиріч
  • Квітка, що святкує Різдво

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Фотозвіти
Новини техніки
Рослинництво
Тваринництво
Відео