Гуртові ринки в контексті Європи

22 October, Розділ Агрополітика, переглядів 4 328

У Херсоні відбулася Міжнародна конференція «Розвиток гуртової торгівлі та логістичних центрів сільськогосподарської продукції у країнах ЄС та в Україні». Фахівці з Польщі, Іспанії, Чехії, Франції, інституцій Європейського Союзу обмінювалися з представниками компаній і підприємств з міст Києва, Львова, Одеси, Херсона думками і досвідом реалізації дарів ланів і ферм у сучасних ринкових умовах.

Фахівці розглянули основні засади розвитку оптової торгівлі в країнах ЄС, особливості створення функціональних логістичних центрів. Відбулося знайомство і з досвідом України у розвитку інфраструктури аграрного ринку. Йшла розмова про розвиток ринкової інфраструктури і роль держави, обласних держадміністрацій та державно-приватного партнерства.

Попри складні погодні умови, Херсонщина нинішнього року досягла історичного овочевого максимуму. За деякими підрахунками і враховуючи доважок одноосібників, область виростила 1,5 млн. тонн городини. За врожайністю і валом овочів «другий хліб» регіону переміг (ранні зернові).

Ніякої випадковості тут немає, хоча статистичні похибки можливі. Та все ж факт незаперечний: найбільший овочевий цех розташований саме на Херсонщині, де овочівництво і баштанництво - традиційно визначальні напрямки розвитку рослинницької галузі.

Голова облдержадміністрації Микола Костяк, з ініціативи якого представники європейської спільноти і зібралися на берегах Дніпра, підкреслив:

- Впровадження у виробництво новітньої технології поливу сільгоспкультур, зокрема крапельного зрошення, забезпечує сталі врожаї огірків (100-130 т/га), помідорів (100-110 т), цибулі (60-100 т), кавунів (40-80 т).

Не валом єдиним, як мовиться. Європейські ринки цей показник менше цікавить, ніж якість вирощеного. Ось чому область кілька років тому взяла курс на вирощування екологічно чистої, без нітратного «блиску», городини.

Нині на овочевих ланах порожньо. Зате вздовж трас виставлено напоказ все, чим порадувало літо: кавуни з цибулею, томати з баклажанами... Продавці, як і ціни, взаємно ввічливі. Кусючими ті ціни стають після того, як потрапляють у руки перекупників.

Торгівля овочами на трасах від цивілізованої далека, бо - стихійна. Як і стихійна вона (про це прозвучало на конференції) на одному з найбільших гуртових ринків Європи, що вирує у селі Великі Копані Цюрупинського району. Звідси невтішний висновок: гуртових ринків (у європейському розумінні) в Україні поки що два - у Києві та Львові («Шувар»).

- Система реалізації агропродукції в Україні ще не є ефективною, - зауважив експерт проекту ЄС «Виконання Україною зобов'язань щодо членства у СОТ та реалізації європейської політики добросусідства у сільському секторі» Джон Міллнс, нагадавши про те, що «у більшості країн Європи зв'язок між виробниками і споживачами забезпечується саме ринками гуртової торгівлі». - Орієнтовно 55% таких ринків є власністю держави (регіональні адміністрації і уряд). Таке маємо у Тихоокеанському регіоні, Євросоюзі. Третина ринків - за принципом суспільно-приватного партнерства і управляється спільними комітетами, що складаються з представників приватного сектору та регіонального чи центрального уряду. Це для України досить нова концепція.

alt Пан Міллнс особливо наголосив на тому, що у багатьох випадках ринки, які створилися 70 або 40 років тому, розвивалися за серйозної підтримки регіональних урядів. Так відбувалося у Франції, пізніше - в Іспанії.

Буо зауважено і те, що в останні роки в Європі нових гуртових ринків створено мало, оскільки у них з'явився серйозний конкурент - супермаркети. Багато гуртівень почали працювати за іншими напрямками логістики, торгувати непродовольчими товарами. Очевидно те саме очікує і Україну. Та говорити про це сьогодні зарано. У країнах, які нещодавно стали членами Євросоюзу (сусідніх Чехії, Угорщині, Польщі) саме ринки гуртової торгівлі стали важливим кроком у підйомі розвитку економіки. Ключову роль перебрав на себе не приватний капітал, а держава. За словами експерта, у Польщі, наприклад, у розвиток гуртової торгівлі саме державою було внесено 72 млн. доларів. А Польща, наголошено, багато в чому схожа на Україну.

Що там ходити у Польщу! Ринок «Шувар» у Львові, концепція побудови якого відрізняється від західноєвропейської, може бути моделлю для розвитку інших ринків у нашій країні.

Висновок: настав час приймати рішення - хоче Україна мати ці ринки чи ні.

Позицію держави з порушеної проблеми висловив радник міністра аграрної політики Олексій Кузьменков:

- Міністр узяв на себе обов'язок (і це було задекларовано), що в 2011 році в Україні мають бути збудовані перші черги 5-6 оптових ринків сільгосппродукції. У нас є вже перші два оптових ринки сільгосппродукції, які одержали відповідний статус - львівський «Шувар» і київський. Це пілотні проекти, а також орієнтири, на які мають рівнятися всі регіони України. Враховуючи ажіотаж на ринку агропродукції, я думаю, що у наступному році ми повернемося на показники, прийняті державною програмою і порядку 300 млн. грн. буде закладено в державний бюджет. Уже закріплені регіони, у яких доцільно протягом 2010 року надати ринкам статус оптових. Це Львів, Київ, Запоріжжя, Донецьк,Харків, Херсон, Миколаїв, Крим і Одеса.

Херсонщина у цьому переліку - регіон особливий, акцентували учасники конференції. А президент Люблінського гуртового ринку (Польща) Ричард Новак висловив готовність співробітничати з херсонськими овочівниками.

У свою чергу, голова облдержадміністрації Микола Костяк відповів:

- На Херсонщині не проблема виростити 2 і навіть 3 млн. тонн овочів, наш потенціал досить потужний. Та сьогодні необхідно винайти ефективні ринки збуту сільгосппродукції, і утворення гуртових ринків цієї продукції за європейськими зразками не тільки збільшить кількість виробництва овочевої продукції, а й позитивно вплине на економіку регіону в цілому. alt Я за те, щоб логістичні центри були створені у кожному районі області. Там же буде проводитися інспектування, сертифікація вирощеної продукції. Там, власне, може формуватися і ціна. Там же визначатиметься, яка плодоовочева продукція йтиме на гуртові ринки чи супермаркети, яка перероблятиметься на місці чи закладатиметься на зберігання, а яка експортуватиметься. Там знайдеться робота для ветеринарної, санітарної, карантинної, митної служб. Це непростий, але необхідний шлях. І тут нам має прислужитися європейський досвід.