«Ринок землі – це правильний вибір, але його треба запроваджувати тоді, коли в країні стабільність і спокій»

10 March, Розділ Агрополітика, переглядів 6 829

У мене є своя позиція поземельному питанню: ефективне землекористування і ніякого продажу сільгоспземель. Земля завжди має належати народу країни і потрібно слідкувати, щоб не було її колосальної концентрації в «руках» холдингів. Держава насамперед через інструменти підтримки має допомагати середньому і малому бізнесу в АПК.

Сьогодні у питанні необхідності ринкового обігу сільгоспземель у владі домінує думка: мовляв, це практика цивілізованого світу. Я не заперечую: ринок землі неминучий. Але постійно наголошую: якщо ми так прагнемо апелювати до зарубіжного досвіду, то давайте запитаємо думку наших західних партнерів, які вже запровадили ринковий обіг земель.

Не так давно здійснила земельну реформу Італія.Мета її -вилучити у землевласників лишокземлі (понад 300 га), поділити великігосподарства на малі й передати землі селянам. Основні моменти, характерні для італійської земельної реформи, такі.

По-перше, земля не роздавалася безплатно. Розмір викупу був невеликий. Більше того, одержувачам землі надавалася 30-річна відстрочка сплати (під 3,5% річних). Але сам факт, що земля мала ціну, викликав особливе ставлення до неї в одержувачів.

По-друге, у великих власників залишки землі не забрали назавжди, а вилучили зкомпенсацією у вигляді 5%-них цінних паперів терміном на 25 років. Це дозволилобагатьом крупним земельним власникам одержати кошти для інвестування у створення великих рентабельних господарств.

По-третє, земля, одержана селянами у ході реформи, не одразу переходила в їхню власність. Протягом шести років майбутній власник землі залишався її користувачем, і тільки коли витримував випробувальний термін, ставав власником з оплатою решти її вартості - або зразу, або у розстрочку.

Коли під час зустрічі з французькими парламентарями я поцікавився, яка частка сільгоспугідь Франції уже не належить французам, відповідь була такою: формально до 20% землі не належать французьким громадянам.

Коли розпитував про наслідки запровадження «земельного ринку» унаших колег із профільного комітету Литовського сейму, почув чітке застереження: не поспішайте. Ринок землі – це правильний вибір, але його треба запроваджувати тоді, коли в країні стабільність і спокій. Коли економіка зростає і є однакові можливості для залучення фінансів.

Важко з цими аргументами не погодитися.Особливо, коли маємо на нашій території агресора - який може бути ринок земель?

А з іншого боку, ми ж говоримо про новий аграрний устрій. І хоча високотехнологічне виробництво все більше охоплює агросектор, у селі завжди залишатимуться самозайняті господарі. І їм треба вже зараз допомогти вийти на виготовлення конкурентоспроможної продукції. Дати їм статус агровиробника, розробити іреалізувати для них державну програму сприяння та фінансової допомоги, створити програми пільгового кредитування.

А якщо ми сьогодні-завтра відкриємо ринок землі, то дамо простір не середньому класу,а великим вертикально інтегрованим агропідприємствам. Та ще посередникам, які непогано житимуть за рахунок перепродажу масивів. Це в той час, коли дрібні й середні підприємці, фермери, населення збідніло через падіння гривні та непродуману економічну і податкову політику уряду. Коли в країні повним ходом панує криза і масове безробіття, зросли ціни майже на все, у декілька разів зросли тарифи на комунальні платежі. Розпочати зараз продаж землі - значить приректи країну на холдингізацію й обезземелення селянина.

Тож моя думка, що в рамках земельної реформи на 2016 рік потрібно:

·привести до ладу земельне законодавство (питання відумерлої спадщини, аукціонів, торгів, консолідації земель, зрошення масивів, передачі земель у власність і розпорядження територіальних громад);

·наповнити земельні кадастри даними;

·розробити новий податковий кодекс для аграріїв з метою підтримки дрібних фермерських господарств;

·унеможливити продаж земель сільгосппризначення до повної економічної і фінансової стабілізації та, звичайно, завершення військових дій на Донбасі.

Вадим Івченко, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин