Дайте спокій «Привокзальному»!

12 December, Розділ Агрополітика, переглядів 4 633

Диму без вогню не буває... Тож коли минулого року міськраду в Березані на Київщині очолив новий голова Анатолій Дунаєнко, по місту пішли чутки: мовляв, ринок «Привокзальний», який десятиліття справно працював і всіх влаштовував, хочуть забрати у товариства, котре його створювало, «в інші руки» на засадах комунального.

При тому планується зробити жорсткі фінансові умови для торгуючих працівників ринку, аби місцеву казну поповнювати не тисячами гривень, як це нині є, а мільйонами. Але що занадто, знаємо, то нездраво... Торгуючі люди, а це переважно жінки середнього і літнього віку, які пройшли безрадісні школи виживання із «кравчучками» по далеких і близьких дорогах, запанікували: дивись, під отаким фінансовим пресом ще й залишаться безробітними. А за ними ж сім’ї, діти, онуки! Що, знову сісти на хліб і воду комусь в догоду?!

Ти будуй, а я заберу

Дивно сприйняли такі чутки, а далі і певні дії міськради (про це пізніше) не лише торговельники ринку, а й адміністрація ТОВ «Привокзальний ринок». Бо жодних об’єктивних причин, як вважають, у міськради немає, аби забрати у них ринок: працюють, не порушуючи жодних чинних законів, своєчасно розраховуються по всіх платіжках (нині, зокрема, щомісяця товариство відраховує у місцевий і державний бюджети понад 38 тис. грн.), чимало зробили по благоустрою території ринку. Зрештою, всі будови тут, у т.ч. торговий м’ясо-молочний павільйон, електропідстанція та інші – їхня власність.

- Лише понад гектар землі, яка під ринком, - каже заступник директора ТОВ «Привокзальний ринок» Юрій Іванчук, - не наша. Ми її орендували постійно і готові далі орендувати по найвищих розцінках, які нині діють у державі, якщо міськрада хоче по максимуму отримувати з ринку кошти. Зрештою, саме це чув від деяких депутатів міськради... А є ще простіший спосіб враз і на велику суму наповнити місцеву казну - надати нам міськрадою право на викуп землі, що нині займає ринок. Це буде коштувати нам понад мільйон гривень. Ми готові оплатити таку суму, давно підготували необхідні документи для цього.

Ще 6 грудня 2010 року вперше офіційно звернулись у міськраду із зверненням, аби розглянули наше питання про викуп землі. Маємо на це пріоритетне право, адже ми створювали, розбудовували, дбали про ринок з часу його створення – з 2001 року. Проте у відповідь на це міськрада ігнорувала наше звернення. Ігнорувала й тоді, коли рішеннями Господарського суду Київської області, а далі Апеляційного суду було визнано правомірність наших домагань на викуп землі. Та для когось, по всьому, закони не писані... Більше того, у міськраді вирішили звернутись до громадськості міста, аби та визначила: хто має бути власником ринку. Тобто, якщо громада скаже, що треба забрати у нашого товариства ринок, то так і трапиться?! Це, вважаю, мало назвати абсурдним...

Як це розумом зрозуміти? Вважай, ситуація назріває на кшталт такої: ти, приміром, приїхав у село, звів тут хату, витративши немало сил і коштів, а громада придивилась до неї і вирішила: «Забрати!». Бо так «громаді» (чи комусь, хто у «тіні» за нею) хочеться? Тож оця колотнеча, а інакше і не назвеш, по ринку вже рік допікає багатьох із тих, хто тут працює.

А їх, варто сказати до слів Юрія Іванчука, немало, бо на ринку працює понад понад 400 підприємців, та ще не менше фермерів, простих селян із сусідніх сіл, районів постійно приїжджають сюди реалізовувати власноруч вироблену продукцію. Цим і живуть, мають свіжу копійку та впевненість у завтрашньому дні. Тож «революційних змін» на ринку, який їх у всьому влаштовував не один рік і продовжує влаштовувати, не треба. Про це чимало з них емоційно, з душевним надривом (бо допекло!) говорили 30 листопада на своїх зборах. При тому більшість з них із іронією, перебиваючи вигуками «Дайте спокій «Привокзальному!», «Неправду кажете!» і тому подібними (мабуть, таки неспроста?) зупиняли виступи депутатів Березанської міськради Павла Соболєва і Миколи Попсуя. Навпаки, з великою увагою ловили кожне слово члена колегії КОДА, голови громадської ради при Київській облдержадміністрації, заслуженого юриста України Миколи Матьори, який прибув на цю зустріч зі столиці, а також представників від адміністрації ТОВ «Привокзальний ринок». Адже людей нині не обдуриш, вони добре орієнтуються у тому, кому вірити і від кого почути правду про їхні права, права товариства, яке, до речі, тримає руку на пульсі часу і знає, як працювати так, аби ринок задовільняв і продавців товару, і покупців.

Самі виростили – самі й продали

Пройдемось ринком, який знаходиться у дуже зручному для торгівлі місці - неподалік залізничного вокзалу на території колишнього ремнотно-транспортного підприємства, поблизу якого колись «процвітала» стихійна торгівля. Є нині трохи й такої, але давно вже більшість людей торгують на офіційно діючому «Привокзальному ринку». До речі, тут для бабусь із кропом, іншою городиною облаштовані прилавки із символічним «містовим». Тож було б, як мовиться, лише бажання стати за них...

Тим часом нині на ринку - сучасна ветсанлабораторія, добротна адміністративна будова, де під одним дахом аптека. До послуг покупців м’ясо-молочний (вже згадували) павільйон. Ринок користується природним газом, має водогін, електропідстанцію. Його територія, огороджена парканом, майже вся заасфальтована і досить охайна.

Має ринок і свій «секрет» - тут досить помірна (чи не найдешевша на Київщині!) платня за торгове місце: за його 6 квадратних метрів підприємець сплачує за один день 5 грн. 50 коп., якщо десь це становить 30 і більше гривень. Виходячи з цього, і товар реалізується дешевше. Тож покупців на ринку, вихідний якого лише у понеділок, завжди вистачає. При тому приїжджають електричками навіть зі столиці. Як тут кажуть: «Три перші ранкові електрички із Києва – наші». Покупцям, дійсно, є з чого обирати, бо тут широкий вибір промислових і продовольчих, сільськогосподарських товарів. Заразом вигідний ринок і для оптовиків: близько десятка років тому став чи не першим на Київщині оптово-роздрібним торговим комплексом.

- Це нині оптово-роздрібний ринок «Столичний» на околиці Києва, інші йому подібні користуються попитом у людей. Але колись таких не було, і ми тут стали близько десяти літ тому, як вважаємо, першопрохідцями. Свого часу дійшли висновку: коли тільки виробляєш продукцію і передаєш її на реалізацію посереднику, то саме у нього залишається основний прибуток, - каже один із засновників «Привокзального ринку» генеральний директор відомого на всю Україну трудовими здобутками агропромислового концерну «Колос» із міста Березань, заслужений працівник сільського господарства, кандидат економічних наук Володимир Проценко. – Тому одні з перших в області відпрацювали модель: виробництво – переробка – реалізація, створивши для цього вже названий ринок. Таким чином ми, інші сільгоспвиробники, у тому числі з сусідніх районів, отримали свій ринок збуту продукції, а покупці - дешевший, аніж де-інде, товар.

Пишатися б цим Березані, підтримувати працелюбів села, підприємців, які у економічно непрості для України часи вистояли, забезпечили роботою багатьох людей, засівали поля, збирали урожаї, та й зараз дбають, аби на прилавках були вітчизняні овочі та фрукти, сало і до сала за помірними цінами. Та у міськради, вже мовлено, тривалий час свої плани щодо ринку.

А завтра було 1 грудня

Саме у цей день, 1 грудня, міськрада вирішила винести на «суд» громади подальшу долю ринку. Було сподівання, що при цьому будуть враховані і думки ринкових працівників, - також, погодьтесь, представників громади. Адже 30 листопада на згаданих зборах на ринку ось що вони, зокрема, казали.

Ніна Петруця:

- Я як стала пенсіонеркою, то з тих пір чимало років працюю на ринку. Ця робота годує мене, дає можливість виживати. Тривалий час на ринку у нас все було спокійно, аж поки у міськраду не були обрані нові люди. Вони що, проти нас, чим ми їм заважаєм?

Світлана Кравчук:

- Я тут десять років спокійно торгувала. Для чого нам ця теперішня колотнеча щодо ринку? Якщо я втрачу роботу, то куди піду, як зароблятиму на хліб? Мені 56 років і я, по суті, ніде вже у Березані не зможу працевлаштуватись. Як тоді жити?

Борис Федь, пенсіонер і покупець на ринку:

- Мені тут зручно і вигідно за цінами купувати товари. А ще я знаю, що адміністрація ринку допомагає людям у скруті. Вдячний керівництву ринку, яке з розумінням віднеслось до моїх проблем і виділило благодійні кошти на необхідне лікування.

Наталія Вороніна:

- Одне хочу сказати місцевій владі: дайте нам спокійно працювати на ринку! Нас влаштовує теперішнє керівництво ринку і теперішні умови праці на ньому. Взимку, до речі, ходили до нашого мера на прийом і він нам клятвенно пообіцяв, що поки сидить у цьому кріслі, то ніхто нас не буде чіпати. А тепер кому вірити?

Кому вірити – вирішувати людям. Бо на цих же зборах Юрій Іванчук повідомив:

- 29 листопада все ж відбулось довгоочікуване засідання земельної комісії міськради, яка рекомендувала відмовити нам у договорі оренди на землю у зв’язку з тим, що ринок треба використовувати більш раціонально. Запитав: «Що таке по-вашому «раціонально»? Хочете підняти відсотки орендної платні? Відповідно до чинного законодавства вони нині у межах 2-12%. Ми згодні і на 12 відсотків». Але знову відмова і пропозиція винести питання про те, хто має бути власником ринку, як ви це знаєте, на суд громадськості. Разом із тим ми не отримали з боку міськради жодного офіційного пояснення, чому нам відмовляють у викупі землі. Причина проста: згідно з чинним законодавством немає на це жодних причин!

А ось думка щодо «Привокзального ринку» Миколи Матьори. Він повідомив, що з питань ринку вже не вперше приїздить у місто за зверненнями громадян Березані. Місяць тому збирав представників обох сторін (міськради і ринку) у місцевому Будинку культури. Мав особисту розмову з міським головою, якому нагадав, що рішення судів про викуп землі пріоритетним на це претендентом – ТОВ «Привокзальний ринок» - треба виконувати, а не ігнорувати. Але збіг ще один місяць, і зрушень тут жодних. Проте так далі бути не може, бо у місті наростає соціальна напруга і її треба зняти. Тож вважає, що Березанській міськраді без зволікань і тиску з боку «тіньовиків» варто у терміновому порядку розглянути рішення суду щодо викупу ТОВ «Привокзальний ринок» земельної ділянки та повідомити про своє рішення працівників ринку. І зважити на те, що адміністрацією ринку проведена значна робота з благоустрою території ринку, а також врахувати, що земельна ділянка знаходиться у постійному їхньому користуванні, і за неї регулярно сплачується земельна рента відповідно до договору. А головне тут - врахувати, що переважна більшість підприємців ринку (з їхніх слів) не хоче зміни власника ринку всупереч наполяганням міськради. Бо це, вважають, може призвести до втрати робочих місць та збільшення соціальної напруги у місті.

Чи ж почули і голос народу з ринку, і представника Феміди у Березанській міськраді? Коли ця стаття готувалась до друку, зателефонували у Березань. Заступник директора ТОВ «Привокзальний ринок» Юрій Іванчук повідомив, що 1 грудня на відкритій для громадськості Березані сесії міськради вони таки добились бажаного: їм продовжено міськрадою строки оренди землі, яку займає ринок. Перемога? Так! При тому з дещо призабутим у Березані і ось згаданим переконанням: хто стукає цілою громадою ринку – тому відчиняють. Навіть якщо і не дуже хочуть...

Валентина ПИСЬМЕННА

Під його фото Володимира Проценка зробити такий підпис:

Генеральний директор агропромислового концерну «Колос» із міста Березань, заслужений працівник сільського господарства, кандидат економічних наук Володимир Проценко глибоко переконаний: виробники сільгосппродукції повинні мати свої ринки збуту власноруч вирощеного. І «Привокзальний ринок» - один із таких, довкола котрого не повинно бути сумнівних «ігор» щодо передачі його у «комунальні чи якісь інші, охочі до дармового руки».