Земля в ілюмінаторі

12 December, Розділ Агрополітика, переглядів 4 605

Менше року залишилося до парламентських виборів, а відтак навколо нашого «коронного питання» ажіотаж гострішає. І дійсно, що буде завтра, якщо ми вже сьогодні «відпустимо» сільськогосподарську землю у вільний розпродаж?

Відповіді на ці запитання різняться інколи кардинально. Це можна було почути й під час дискусій круглого столу «Агробізнес по-новому: чи є життя після завершення земельної реформи?». Захід відбувався у Верховній Раді України. І його не обминули ані міністр агрополітики Микола Присяжнюк, ані «різнополюсні» народні депутати, ані керівники ряду громадських організацій, що об’єднують аграріїв, ані представники бізнесових кіл. Прикметно, що на головне питання порядку денного - «Чи є життя після завершення земельної реформи?» - всі відповіли однозначно - «Так». Утім, додаючи: «Дивлячись для кого…».

Слухаючи емоційний діалог учасників, я згадував урок з астрономії, на якому обговорювали імовірність життя на далекому Марсі. Тоді мріялося вивчитися на космонавта, щоби полетіти до таємничої планети, аби на власні очі побачити «як воно там». Але лікар у військкоматі, перевіривши мій вестибулярний апарат, порадив: «Краще не літати». Отож, довелося «повертатися на землю».

Та відійдемо від образних фантазій і згадаємо уроки логіки. Важко не погодитися з президентом Українського клубу аграрного бізнесу Алексом Ліссітсею, який приблизно так сформулював свою позицію: «Складається враження, що з введенням ринку земель ми одним махом вирішимо всі проблеми: і сільських територій, і аграрного виробництва, і агробізнесу. Але наші експерти підрахували, якщо реформа відбудеться в «сьогоднішній редакції», то тільки протягом першого року після неї селяни зазнають майже стомільярдних збитків. Боїмося, що наші чорноземи скуплять багатії? Пропонуємо декларувати доходи перед купівлею? Але де у фермера ці доходи, які б він міг декларувати! І чому тоді не питають: звідки гроші в тих, хто придбаває розкішні маєтки та іномарки?»

Міністр агрополітики Микола Присяжнюк, який причисляє себе до прибічників земельної реформи, так роз’яснював свою позицію: «Назва теми круглого столу на перший погляд вдається провокуючою. Та це ще раз підтверджує, що земельне питання сьогодні ключове. Життя, звісно, по завершенні реформи буде. Але по-новому. Про зміни легко говорити, та їх важко втілювати. Чи хвилююсь я за наслідки реформи, чи відчуваю свою відповідальність? Відповідь зрозуміла: «Так». І я розумію, на які кроки йду. От тільки дивлюся, що нині багато хто говорить: «Це неправильно, так не можна», то підкажіть, як. Чи треба завершувати те, що ми розпочали 19 років тому? Якщо вже сказали «а», треба ж і «я» сказати. І чим швидше - тим краще. Туманна невизначеність тільки шкодить. Мораторій аніяк не поліпшує фінансовий стан власників паїв. Але треба не припустити обезземелення селян і не спонукати їх полишати села. В Україні лише під городами 3 млн. гектарів. Не можна припустити, щоби люди позбулися своїх наділів. Ми маємо подбати про збереження балансу і не змотивувати стихійний розпродаж землі. Водночас і інвестиції вкрай потрібні. Словом, давайте виправляти недоречності й прагнути до найкращих умов розвитку АПК. У наших руках ефективне завершення земельної реформи».

За завершення перетворень висловився й один із організаторів круглого столу, партнер ЮК Jurimex Олександр Шишканов. Ось як він обґрунтував свою думку: «Завершення земельної реформи є однією з визначних подій у середньостроковій перспективі. Разом із тим, зняття мораторію може підштовхнути як позитивні зміни, так і реалізувати ризики. Від якості й відповідальності рішень уряду й парламенту залежить - отримає вітчизняний АПК імпульс для розвитку, чи Україна втратить лідируючі позиції в світовому виробництві агропродукції».

Якої ж думки профільні парламентарі? Зокрема, Роман Ткач, член Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин був однозначним: «Я категорично проти земельної реформи. Де там відповіді: «Хто на селі будуватиме дороги, інженерні мережі, соціальні об’єкти?». Де внесок і відповідальність Мінфіну, Мінекономіки, Мінінфраструктури та інших суміжних установ? Не можна такі серйозні речі звалювати на плечі одного відомства».

По завершенні дискусії стало зрозуміло, що образно кажучи, питання «про життя на Марсі» ще довго залишатиметься відкритим. На цьому поставимо крапку. Поки. Далі, зрозуміло, буде.

Володимир ВІЛЬОВИЧ