- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- № 24 (193) 11.07-17.07.2011
- На Харківщині розроблять план відродження тваринництва
Реалізувати із цілком очевидною вигодою
Краще пізно, аніж ніколи... Це нині безпосередньо стосується відродження українських сіл, які у більшості випадків животіють, занепадають, зменшуються людьми - надто молоддю, важко виживаючи у непростому нашому сьогоденні. І хоча державні інвестиції у їх розвиток, великотоварні агропідприємства, фермерські господарства пригальмували цей шлях у розруху, проте не вирішили чимало проблем для більшості з «роду, якому немає переводу» - простих селян. Тож на що сподіватись?
У аграрного міністра Миколи Присяжнюка не лише свої думки, бачення та розуміння даної ситуації, а й конкретні пропозиції. Відтак, став ініціатором проекту «Рідне село». Його презентація на широкий загал днями пройшла у столиці, викликавши як чимало позитивних відгуків делегованих на цей захід із усіх областей сільських і селищних голів, фермерів, кооператорів, представників профільних громадських організацій, так і запитань. Утім, останнє слово буде за селянами, яким його або реалізувати із цілком уже зараз очевидною для себе вигодою, або проігнорувати. Хоча, з іншого боку, хто собі ворог?
Отже, про сам проект
Він скерований на соціально-економічний розвиток сільських територій. А допоможуть у цьому малі й середні сільгоспвиробники - ті, хто має корову чи кілька їх у хліві, шмат городу чи поля, садок, але важко вирішує питання догляду за ними або вигідного збуту продукції. Вихід із ситуації такий – активізувати роботу територіальних громад на створення місцевих сільськогосподарських кооперативів. Будуть вони виробничими (вирощування агрокультур, тваринництво тощо) чи то заготівельними - вирішувати самим селянам. Головне ж - кооперуватись і діяти спільно. Бо гуртом, знаємо, легше і батька бити... Прикладів довлі.
Пригадаймо: свого часу кооперація дала селам торгівлю, а колгоспи і радгоспи - роботу і заробітки. Не вберегли, розрушили, та на помилках ніколи не пізно вчитись. Відомо ж, що у багатьох країнах світу агросектор успішно тримається саме на сільгоспкооперативах. Тим більше, як запевнив Микола Присяжнюк, на рівні держави буде чимало робитись саме для їхньої підтримки: від просвітницької роботи із надання відповідних консультацій і відкриття шкіл для навчання лідерів кооперативів до прийняття відповідних законів, фінансової підтримки, зменшення податкового тиску тощо.
- Сьогодні, - наголосив Микола Присяжнюк, - пріоритетом державної політики є реалізація соціальних ініціатив Президента України Віктора Януковича. І уряд розпочав їх всебічно й системно впроваджувати в усіх напрямках. Президент чітко окреслив: реальний сектор економіки має працювати на підвищення стандартів життя українців. Особливо це стосується аграрної галузі. Віктор Янукович наголосив, що у сліпій гонитві за високими показниками агровиробництва ми не повинні втратити село і його жителя. Отже, урядова політика і реформи в аграрній сфері повинні привести до всебічного розвитку сільських територіальних громад. А це означає – до розвитку 70% території нашої держави, на якій проживає третина населення – працьовиті й хазяйновиті селяни. І щоб для кожного з них місце, де він живе і працює, стало по-справжньому РІДНИМ. Тобто комфортним в економічному, соціальному, культурному і духовному розумінні. Саме в цьому головна ідея проекту «Рідне село».
На жаль, нині сільські території виявилися в абсолютній ізоляції. Територіальні громади виключені з економічних процесів. За останні десять років 300 сіл зникли з карти України, на півтора мільйони зменшилось сільське населення. Безробіття, трудова міграція, безперспективність майбутнього для сільської молоді, занепад виробничої та соціальної інфраструктури, бідність – ось свідками чого стаєте сьогодні ви – сільські та селищні голови!
Проте я впевнений, що ситуацію спільними зусиллями можна змінити. Проект «Рідне село» - це перенесення фокусу державної підтримки на середньотоварного та дрібнотоварного виробника. Великотоварне агровиробництво вже склалось. Його головне завдання – нарощування експортного потенціалу країни, з яким воно справляється. Та ми всі прекрасно розуміємо, що мета великих господарств – надприбуток. Мотивація дрібних - просто вижити. Чи є золота середина? Я впевнений, що є! Держава сьогодні переносить увагу саме на тих, хто виживає! Завдання «підтягти» умови, в яких вони конкурують на ринку, до умов успішного бізнесу, забезпечити їм прибутковість, стабільність. Основа тут – принцип сільськогосподарської кооперації.
У презентації проекту «Рідне село» взяли участь як співавтори і представники багатьох громадських організацій АПК і проектів. Вони відповіли на запитання учасників із залу. В ході дебатів вносили свої конструктивні пропозиції: що важливо не забути зробити, запроваджуючи проект у життя. Акцентувалось, що проект мають підтримати всі без винятку міністерства країни, а владі на місцях варто активно включитись у його реалізацію. Столиця – допоможе: виїзди в області, райони, села з цією метою будуть частими, постійними, у т.ч. безпосередньо за участі Миколи Присяжнюка. Враховуватимуться думки, пропозиції і експертів у аграрній галузі, і селян щодо запровадження проекту. А далі буде розроблено чіткий план дій та механізмів реалізації державного заходу «Рідне село».
Роздуми учасників презентації
Валентина Карась, голова с. Кучинівка, Чернігівщина:
- Хороший проект: треба села відроджувати. І якнайшвидше, бо вони вимирають. У нас торік померло 46 людей, а народилось всього 11 діток. Пустими стоять 256 хат! У нас зараз люди здають заготовачам молоко по 1 грн. 60 коп. за літр, хоча на одній із цьогорічних квітневих нарад міністр сказав, що молоко буде по 2 грн. за літр. На жаль, не сказав, із якого числа... Слухаючи сьогодні його виступ, зважила, що нам непогано було б створити у себе в селі кооператив по виробництву молока. Люди у нас ініціативні, вважаю, цю ідею підтримають. Тим більше, що на 623 двори припадає 435 корів.
Надія Бокова, голова с. Іркліїв, Черкащина:
- Люди давно вже хочуть, щоб держава повернулась лицем до села. І ось дочекались хорошого проекту. У нашому Чоронобаївському районі більше року працює молочний кооператив, заготовачі молока їздять по селах. Але для району, про що вже велась мова на рівні районної влади, не завадив би ще й заготівельний кооператив по рослинництву, аби люди не їздили самотужки по далеких дорогах продавати лишки помідорів, огірків, полуниці тощо. Не стояли, як у нас це роблять, в пилу на трасі з товаром, а спокійно, із впевненістю на заробіток, здавали його за місцем проживання у кооператив на вигідну реалізацію. Думаю, так і буде. Інакше люди в усьому зневіряться...
Надія Кормільцева, голова с. Орадівка, Черкащина:
- Село наше - на трасі Львів - Кіровоград, воно газифіковане, благоустроєне. А от із робочими місцями, надто для молоді, важко. Тому більшість годує підсобне господарство. Йдуть до траси, продають те, що виростили. Тож кооператив нам зайвим не буде. Навіть два – один по рослинництву, другий - по реалізації м’яса. У селі є і приміщення – давно стоїть порожньою металева будова колишнього заготпункту. Та відкриється вона чи ні – залежить від районної влади, кооперації. Можливо, проект «Рідне село» посприяє?.. Але нам не треба заготовачів, які хочуть якнайдешевше взяти все у селянина і дорожче, з великою вигодою для себе, продати. Як зараз - приїхавши в село, платять господарю за три літри молока 5-6 гривень. А поїде сам господар продати молоко у райцентр і отримує за ті ж три літри вже 15 гривень. Це ж стосується і зерна, яке трейдери купують надто дешево, інших агрокультур. Тут треба б навести лад! Інакше не вигідно буде тримати корів по дворах, засівати поля.
Юрій Кожарко, голова с. Пісків, голова асоціації сільських і селищних рад Костопільського району Рівненської області:
- Проект «Рідне село» - прекрасний, дає натхнення до конкретних дій. Але розвалено колгоспи-мільйонери, знищено їхні матеріальні бази. Тож на базі чого людям скооперуватись? Бо у них, як у тому анекдоті, трактор то є, але без коліс і гусениць... А місцеві бюджети бідні й нічим тут не допоможуть. Та й теперішнє законодавство не на боці таких кооперативів, податки можуть придушити будь-яку хорошу ініціативу. Хоча, сподіватимемось, все зміниться на краще. Час покаже...
Юрій Толстий, голова с. Дермань Друга, голова регіонального відділення сільських голів Рівненської області:
- Гарна ініціатива - створювати сільгоспкооперативи. Та це не вирішить проблем селянина. На ринках для простих селян «місця зайняті» посередниками, тож треба тут спочатку навести лад і пустити реального виробника продукції за прилавки ринків. Йому буде вигідно продавати товар, а покупцю купувати, адже, зрозуміло, селянин дешевше продаватиме, ніж посередник. Без «накрутки». У створенні ж кооперативів повинна бути виважена у всіх відношеннях правова база. Тоді все у нас вийде, як планується. У нашому селі, де чимало садків і тоннами достигають свої екологічно чисті яблука, думаю, не був би зайвим садовий кооператив і погреби для зберігання яблук, цех з їх переробки. Але це вирішувати громаді села. Ще одне: важливо мати ринок збуту, знати наперед: скільки, чого треба виростити і який прибуток із того буде. Аби не бути у збитках. За кордоном, знаємо, держава доплачує фермерам, аби ті не виробляли надлишок продукції, бо тоді ціна на неї падає. Чому б це не застосовувати в Україні? І хто це контролюватиме? У нас ось зараз по людських дворах лежить картопля, капуста і подіти її нікуди...
Василь Зайшлий, голова с. Білашів Рівненської області:
- У нас та ж проблема: перевиробництво сільгосппродукції, а, відтак, надто низькі ціни на неї. Колись, ще за радянських часів, практикувалось держзамовлення. Чому б зараз не доводити областям чого і скільки виробляти? Бо люди, скажімо, скооперуються у селі по вирощенню тієї ж картоплі, а потім за копійки змушені будуть її продавати. То для чого кооперуватися, аби бути у збитках?
Олена Коваль, голова с. Кринички, Рівненщина:
- Проект «Рідне село» хороший, проте до нас у село запізнився: ні з ким його реалізувати. Колись був колгосп «Червоний партизан», який давав людям роботу і впевненість у завтрашньому дні, та його давно вже немає. Тож більшість молоді виїхала з села на заробітки, по хатах переважно старенькі. Хтось тримає корів, здає заготовачам молоко по 1грн. 80 коп. за літр. Хіба на такі гроші можна жити? А інвестор до нас не хоче їхати, бо село на піщаних ґрунтах. Але, переконана, проект «Рідне село», якщо задумане на рівні держави вдасться, порятує не одного селянина, не одне село, аби така доля, як з нашим, не повторилась.
Валентина ПИСЬМЕННА
