Молоко – не водиця, цінувати годиться

26 May, Розділ Агрополітика, переглядів 5 335

Селянину-молоковиробнику – пряма дорога в кооператив.

Їздила до подруги на свята в село. Зустріли з нею на горбі сусідку бабу Ганю – пасла свою корову Ундіну. Бабця, шепеляючи, питає: „Шкіки часов, діти?” Відповідаючи, цікавимося: а що сталося, чого проблеми з дикцією? Виявляється, її „дід Фтодор, зараза, кинув сто грам і хтів зарубати корову – нашо вона, як ці бандіти приймають молоко по руб десять? А шо та корова винна?” Бабка годувальницю боронила і залишилася без зуба. Сміх і гріх? Якби ж не сльози... Старі, а „рачкуємо від хліва на город і назад з досвітку і до смерку. А праця наша ні по чому”.

Якби дід Федір був молодший і жив не за сто кілометрів від Вінниці, то може був би серед пікетувальників, які днями мітингували під стінами облдержадміністрації, протестуючи проти різкого зниження закупівельних цін на молоко. Нині їх диктують молокозаводи. У владних кабінетах неофіційно кажуть, що цілком справедливо говорити про існування корпоративної змови, в результаті якої у березні для селян-молоковиробників настав час „Ч”: літр молока в населення почали купувати щонайбільше по 1.10 - 1.40 грн. за літр. Це при тому, що попит на молокопродукти в країні стабільний і „сотівське” 16 травня з вимогами припинити державну підтримку вітчизняного сільгоспвиробника ще було досить невизначеною перспективою.

Сьогодні на ринках Вінниці „півторачку” молока продають по 4.50 грн., півлітра сметани – по 5, кілограм сиру – по 15 гривень. Але до обласного центру продавати його поїдуть одиниці. Решта ж населення справно несе молоко на заготівельні пункти. Як надовго стане бажання утримувати худобу в селянина? Які перспективи виробництва молока на Вінниччині? Прокоментувати ситуацію погодився начальник Головного управління агропромислового розвитку Вінницької ОДА Анатолій Павліченко.

- Тваринницька галузь під час реформування сільського господарства України постраждала найбільше. Та від констатації фактів час переходити до виправлення ситуації. Тваринництво було і є рентабельним, вигідним для господаря, особливо того, який знає цю справу, вміє господарювати (за нашими підрахунками, рівень рентабельності молочного тваринництва в сільгосппідприємствах при продуктивності корів 3500- 4000 л молока цілком може становити 50-60%).

Аналізуючи результати розвитку тваринництва за 4 місяці, потрібно відмітити, що 17% молока в області виро***ється у великотоварних сільгосппідприємствах і 83% - в господарствах населення. Валове виробництво в усіх категоріях господарств порівняно з минулим роком зросло на 94 тис. т або на 4,4% і склало 223 тис. тонн. Молочна продуктивність в агропідприємствах збільшилася на 88 кг і становила 1045 кг на корову.

Майже 70% виробленого молока перероблено на 22 молокозаводах області. Решта іде на внутрішньогосподарське споживання. Але потрібно зауважити, що ціни на молоко, вироблене у сільгосппідприємствах і господарствах населення, різні в залежності від якості молока. В травні закупівельна ціна на молоко від сільгосппідприємств становила 2 грн. за літр і більше, а від господарств населення – 1.10 грн. - 1.50 грн. Як бачимо, різниця в цінах – 30%. З початку року ціни на молоко від агропідприємств знизилися на 10%. В той же час на молоко від населення – на 33%. Різна динаміка зумовлена насамперед тим, що якість молока у перших набагато вища, відповідає вищому і першому ґатунку. Від господарств населення ж надходить молоко переважно другого ґатунку.

Звичайно, така ситуація нас не влаштовує. Тому 2 роки тому облдержадміністрація запропонувала обласній раді, і в бюджеті заклали кошти для створення обслуговуючих кооперативів у територіальних громадах області. При новостворених 36 сільгоспкооперативах уже діють молокоприймальні пункти, обладнані холодильними установками, механічними очисниками, молочними лабораторіями. Це дає змогу сформувати потрібну партію, значно покращити якість молока, встановити його ґатунок і вже на конкурентних засадах реалізовувати його молокозаводам. Таким чином, ціна на молоко від господарств населення, об’єднаних у кооператив, збільшується на 20-25%.

Для прикладу, Іллінецький молокозавод ТОВ „Люстдорф” в області вважається одним з найкращих. Буквально днями Мінагрополітики України надало йому право виро***ти продукти дитячого харчування. Донедавна він давав людям найвищу ціну, а з 1 березня приймає молоко від населення по 1.10 грн. за літр. Безумовно, підприємство має право самостійно піднімати чи знижувати ціни на молоко, та єдиним прийнятним аргументом її встановлення може бути тільки його якість.

Ми зараз готуємо чергову нараду з керівниками молокозаводів. Зробимо перевірку закупівельних цін цих підприємств. Бо я не виключаю зловживань з боку посередницьких структур: може бути, що люди отримують за молоко 1.10 грн., а заводи платять за літр по 1.30 грн.

- Давайте повернемось до кооперативів, про які Ви згадали. Хто їх має створювати? І чи зацікавлені будуть заводи працювати з такими структурами?

- Керівник заводу розуміє, що йому вигідно мати стабільну сировинну зону. Навіть попри те, що, працюючи з кооперативами на договірних засадах, важче маніпулювати ціною. Згадайте, як було з цукровими заводами. Сиділи і чекали, що їм привезуть буряки і, врешті, не мали чим завантажити виробничі потужності. Цього ж року 70% цукрозаводів області посіяли буряки для власних потреб. На цих площах забезпечується дотримання технології вирощування. За сприятливої погоди очікуємо врожайності 350-400 ц/га, а не 150-170, до яких в останні роки звикли.

Так і стосовно молока: не забезпечиш технологічного виробництва – не матимеш якісної сировини для виготовлення конкурентоспроможної продукції. В області є вже перші позитивні приклади: ТОВ „Зелена долина”, яке працює в Томашпільському і Тульчинському районах. Вони підготували серйозний інвестиційний проект створення молочного комплексу на 3000 корів. Він вже будується.

Створення ж кооперативів, на моє переконання, має ініціюватись сільським головою. Він сьогодні лідер села і має дбати, щоб громада навчилась захищати себе в ринкових умовах. Зробити це можна, тільки об’єднавши людей. Звісно, досвіду на місцях ще мало. Але це – єдиний можливий шлях. Проаналізуймо, чому закупівельна ціна молока для агропідприємств нині стабільна? Бо підписали договір із заводом, обумовивши ціну на молоко на весь рік. І кожне втрачене заводом сільгосппідприємство – це перехоплена конкурентом якісна сировина.

Отож, зі слів пана Павліченка напрошується висновок: селянину-«одноосібнику» на ринку молока нічого «не світить», це однозначно. Всі державні програми підтримки молочного тваринництва розраховані на колективні господарства, в кращому випадку – на фермерів. Так, цього року підприємствам, які отримали статус зони, де виро***ється сировина для дитячого харчування, крім заробленої на молокозаводі суми за здане молоко з бюджету повертається 500 грн. за тонну. Також господарствам, де на 1 січня було не менше 30 корів, за кожну куплену корову понад цю кількість держава повертає 3000 грн. Стимулюється державою і закупівля теличок від населення. Підтримуються племінні господарства і господарства-репродуктори.

Вперше цього року передбачено довгострокові кредити на реконструкцію та будівництво тваринницьких комплексів. Банки дають ці кредити (принаймні, так було до 1 травня,) під 18% річних. Держава ж обіцяє ставку рефінансування за цими кредитами 12%. Кажуть, готуються зміни до цієї програми, за якими ставка рефінансування зросте до 16, а може, й усіх 18%.

Чи можна чекати незабаром покращення справ у галузі? Національна асоціація ”Укрмолпром” днями оприлюднила прогноз середньорічного споживання молочної продукції на душу населення України на цей рік. Так, пересічний українець, як передбачається, з’їсть за рік масла з урахуванням спредів аж 3,58 кг (в т.ч. масла вершкового – 1,9 кг). Для порівняння: німець – 6,4 кг, француз – 7,7. Сирів жирних на стіл кожного з нас „ляже” 3,72 кг (німцю – десь 22 кг, французу – 25). Фахівці кажуть, що така різниця – через низьку купівельну спроможність населення. Та якщо до нас безперешкодно полине дешевший, хай і „гемеошний” євросоюзівський товар, залишається покладатись лише на свідомість діда Федора і баби Гані, які заро***ть на зданому молоці і патріотично відгукнуться на заклик „купуй своє, українське!”. Якщо, звісно, дід перепросить Ундіну...

Антоніна МНІХ

Вінниця