Майбктнє держави - за кваліфікованними спеціалістами

26 May, Розділ Агрополітика / Аграрна освіта, переглядів 6 141

«Ми завжди не задоволені рівнем підготовки наших студентів, - стверджує Тетяна Іщенко, директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Мінагрополітики. – Тому постійно у пошуку, постійно розмірковуємо: що і як ще потрібно зробити».

Саме навколо проблем якісної підготовки фахівців для АПК і велася розмова на нещодавній прес-конференції для журналістів, яку представники педагогічних колективів аграрної освіти провели на базі Науково-методичного центру в Немішаєвому.

Втім, вже на порозі Немішаєвського аграрного коледжу, на території якого власне розташовано НМЦ, відчувалося: тут працюють закохані у свою справу люди. Не один столичний вуз позаздрив би доглянутим клумбам, засадженим розкішними сортовими тюльпанами, дбайливо прибраному парку, оксамитовим газонам. По-іншому й не може бути у справжніх аграріїв, у яких все має бути до ладу.

Не менш приємне враження справили й зі смаком оформлені методичні кабінети центру, лабораторія мистецьких робіт студентів, музеї наукових розробок і народного костюму та писанки. Тож журналісти переконались у тому, що у НМЦ вміють акумулювати корисну, цікаву та необхідну аграріям інформацію.

А ще тут завжди готові до плідної дискусії. І особливо, коли опонентами виступають представники ЗМІ. Тож про стан підготовки фахівців для АПК з журналістами дискутували директор Департаменту аграрної освіти та дорадництва Мінагрополітики Тетяна Іщенко, директор Науково-методичного центру аграрної освіти Микола Хоменко та ректори ряду аграрних університетів і коледжів.

В центрі уваги – якість освіти

Звісно, сьогодні, коли Україна увійшла до складу ЄС, вимоги до фахової підготовки зросли пропорційно вимогам до якості продукції. Як підготувати високопрофесійного спеціаліста, здатного ефективно працювати в умовах новітніх технологій? Вирішення цього питання оточене низкою супутніх освітніх та загальнодержавних проблем.

Ні для кого не є секретом, що аграрна освіта – серйозний, потужний та авторитетний сегмент вітчизняної освіти взагалі. Варто нагадати хоча б такі цифри. Тільки в аграрних вищих закладах освіти навчається нині 258 тисяч студентів, з них близько 122,4 тисяч (або 49,3%) – за державним замовленням, майже 71% студентів – сільська молодь. Підготовка фахівців здійснюється за 69 спеціальностями і 76 спеціалізаціями. А ще за 58 спеціальностями та 62 спеціалізаціями — у технікумах і коледжах.

Здобути освіту молоді допомагають 6970 тисяч науково-педагогічних та 7796 педагогічних працівників, серед яких налічується близько 600 докторів і професорів та 3 тисячі кандидатів наук. Нині в структурі аграрних навчальних закладів діють 14 науково-дослідних інститутів, 67 проблемних лабораторій, 85 навчально-дослідницьких господарств, 13 регіональних навчально-практичних центрів... Погодьтеся, масштаби вражають. І організація навчально-практичного процесу такого велетенського комплексу вимагає чимало зусиль та затрат.

У підготовці аграрія головне – практика

Перше, що турбує педагогічні колективи, це необхідність належної практичної підготовки студентів. Адже в цьому і полягає специфіка аграрної справи – без вміння на практиці реалізувати свої знання фахівець не зможе працювати в сільському господарстві.

Сьогодні аграрні навчальні заклади мають 130 тисяч га землі, яка знаходиться у структурі Міністерства аграрної політики. Тому освітяни стурбовані проектом постанови Кабінету Міністрів, яка схвалила декларацію про підпорядкування аграрних навчальних закладів Міністерству освіти з 2009 року. Передусім, це значить, як констатували присутні, залишитися без землі, а отже – зробити навчальний процес неповноцінним. В усіх країнах світу, запевнили ректори, практичній підготовці студента-аграрія приділяється надзвичайно багато уваги.

- В усьому світі, - підкреслила Тетяна Іщенко, - студенти аграрних вузів обов’язково проходять практику в крупних агрохолдингах, і практичним заняттям приділяється уваги не менше, ніж теорії.

- Наприклад, в аграрних школах Німеччини, - підтримав колегу ректор Уманського ДАУ Петро Копитко, - після 2-3 місяців навчання студентів відразу ж відправляють на виробництво для закріплення теорії практикою. І це обов’язкова умова у підготовці кваліфікованого фахівця.

- Аграрна освіта створена для спеціальної галузі, - продовжила директор департаменту. – І створена перш за все для дітей із села, які знають, що таке сільське господарство і, отримавши освіту, готові працювати біля землі. Ми – партнери з Міністерством аграрної політики. Співпрацюємо в підготовці фахівців аграрної галузі насамперед через виробництво. У відомстві добре знають і розуміють всю специфіку аграрної освіти. Завжди допомагають навчальним закладам, і не тільки в організації виробничої практики. За сприяння міністерства проводяться різноманітні студентські заходи, зокрема відомий фестиваль «Софіївські зорі» та зльоти «Лідери АПК ХХІ століття». Разом з Мінагрополітики проводиться акредитація студентів тощо.

Отож, як наголосила Тетяна Дем’янівна, підготувати кваліфікованих фахівців аграрного сектору без участі Міністерства аграрної політики неможливо. Присутні одностайно з нею погодилися і зауважили, що цю позицію поділяють усі працівники аграрної освіти.

Через проблеми до здобутків

Виявляється, студенти теоретично навчаються на техніці, якій по 10-15 років. А закупити нову не вистачає фінансів. Хоча у цьому році, з полегшенням констатують освітяни, «з’явилося світло в кінці тунелю». Державою передбачено кошти для придбання навчальними закладами техніки та необхідного учбового обладнання. Звісно, грошей не вистачить, щоб повністю поновити технічну базу аграрних закладів, але радіють освітяни й частковому забезпеченню цієї потреби. Адже прибутків від комерційного навчання на всі потреби не вистачає.

Система ринкових відносин підштовхує сьогодні до інтенсифікації виробництва. Тож освітяни переконані, що забагато фахівців не буде. У випускникі в аграрних закладів є можливість розпочати власну справу. Набуло актуальності питання створення аграрних кооперативів, яким вкрай потрібні висококваліфіковані фахівці. Є потреба і в таких спеціалістах як інженери водних біоресурсів (ставкове рибництво), енергетики і будівельники (розвиок сільського будівництва), архітектори ландшафтів та парків тощо. Тож працевлаштуватися завжди можна, було би бажання повертатися до села. І молодь готова до цього, варто лишень створити в сільській місцевості відповідні соціально-побутові умови. Та це вже загальнодержавне питання.

І все ж, не дивлячись на численні проблеми, є у аграрних освітян і чим похвалитися. Адже за результатом конкурсу аграрних вузів, проведеного незалежною кафедрою ЮНЕСКО, серед 200 кращих навчальних закладів світу – двадцять – українські. Отже, попри всі труднощі, якість нашої освіти – на рівні.

Любов до рідної землі плекають у вузах

Дивовижний музей українського національного костюму та писанки показали нам у НМЦ. Екскурсію провела заступник директора центру Тамара Угнівенко. Вона з захопленням розповідала історію кожного костюма, що представляють 25 областей України. Адже музей – дітище Тамари Миколаївни. Жінка приклала чимало зусиль, щоб зібрати представлені експонати, більшість яких створено студентами аграрних закладів.

Важко навіть повірити, що витончені вишивки, розкішні оздоблення та колоритні прикраси створено руками юнаків і дівчат. Великодні експозиції, картини, крашанки, шкрябанки, зернівки створені з такою майстерністю та любов’ю. Розглядаючи все це, розумієш – в аграрних закладах освіти дітей навчають не тільки працювати біля землі, але й плекають в їхніх душах любов до неї, вчать шанувати та берегти традиції свого народу.

Оксана ШАПОВАЛ