Як позбутися небажаної халепи?

22 February, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 5 188

Коли поруч із твоїм будинком - безхазяйна споруда…

Безхазяйні споруди - велика проблема майже всіх українських сіл. Іноді диву даєшся, коли бачиш серед розкішних та доглянутих людських садиб старі, занедбані й покинуті розвалюхи. Стоять вони десятками років у гущі велетенських бур’янів і дерев, відлякуючи односельців пастками розбитих вікон та незачинених дверей.

Одному Богу відомо, що може коїтися у цих руїнах колишніх процвітаючих споруд. Це не тільки притони сільських наркоманів, алкоголіків та бродячих тварин. Іноді вони з невідомих причин загораються, наражаючи на небезпеку цілі вулиці. Буває, дільничні знаходять у їхніх стінах трупи місцевих безхатченків або сліди інших нерозкритих кримінальних злочинів.

Колись у цих споруд були хазяї, та вони давно вже померли, а спадкоємці навіть не бажають оформлювати батьківську спадщину. Говорять, мовляв, шкурка вичинки не варта. Затрати та клопоти не варті тих старих будинків і порослих травою занедбаних земельних ділянок.

І що робити у цій ситуації людям, які мешкають поряд із такою безхазяйною спадщиною? Постійно наражатися на небезпеку пожежі чи якоїсь хвороби? Адже відповідно до чинного законодавства навіть такі споруди є чужим майном, право якого захищає наша Конституція. Де і як знайти цих безвідповідальних власників, щоб зобов’язати їх привести своє господарство до ладу? І хто це взагалі має контролювати?

З цим питанням я звернулася до знайомих юристів. Однак їхні думки у питанні власності дещо розходяться. Така ситуація дійсно існує і вона дуже актуальна, особливо напередодні Євро-2012, вважає правник Георгій Кулінський. За його словами, у відповідності до Цивільного кодексу, все безхазяйне майно належить державі. Тож подібними випадками має займатися сільська рада. Адже вона має всю інформацію про власників занедбаних садиб у вигляді так званих прибудинкових книг.

Якщо власники будинку померли і протягом визначеного законом терміну не з’явилися їхні спадкоємці, то сільрада повинна своїм рішенням визнати такий будинок безхазяйним майном. Місцева влада має дбати і розпоряджатися цим майном. Зазвичай цього ніхто не хоче робити, особливо у тих регіонах, де будинки майже нічого не коштують. Георгій Кулінський наголошує, що у курортних зонах безхазяйне майно у вигляді покинутих будинків ніде не побачиш. Там обов’язково знайдуть купу законів, щоб таке майно привласнити якомога швидше. Зацікавлені особи, навіть у судовому порядку, визнають право власності на чуже майно. На жаль, цього не можна сказати про Київщину.

У селах області безхазяйних будинків сотні. Вони псують зовнішній вигляд наших вулиць та створюють проблеми мешканцям навколишніх садиб. Колишній працівник Генеральної прокуратури України Володимир Бровко у своїй практиці не пам’ятає жодного випадку, щоби суд зобов’язав хоча б одного власника занедбаної хатини або земельної ділянки привести їх до ладу. Юридична практика радить у таких випадках звертатися до пожежників або працівників санітарно-епідеміологічних служб. За поданням селищної ради вони мають скласти відповідний акт й накласти на порушників штрафні санкції. У судовому порядку стягнення за порушення житлових норм будуть набагато більшими. Та для цього, перш за все, потрібно відшукати самих власників безхазяйного житла. А якщо вони мешкають, приміром, десь у Росії і вже двадцять років не з’являються у селі? Для цього, за словами колишнього працівника прокуратури, таку людину суд має визнати зниклою безвісти.

Я мешкаю у селі і майже щодня спостерігаю за трьома такими хатинами. Одна з них розташована поруч із моїм житлом. Самотужки ми вирубуємо влітку біля неї кущі та косимо високу траву. Бо повзуть з її розвалин не тільки змії-мутанти, а й щури всіх мастей. І вже не перший рік мене дивує підхід держави до цього питання. Виходить, у місті працівникам житлово-комунальних служб надається право навіть без суду конфіскувати житло боржників. А у нашому випадку хіба не треба сплачувати щорічний податок на землю? За десятки років сума, яку не сплачують власники покинутого житла, набігає суттєва. То чому б селищним радам не надати право конфіскації безхазяйного житла?

Чому Конституція України дозволяє у місті живих людей оббирати до нитки, роблячи їх безпритульними, а у селі навпаки - захищає права порожніх занедбаних будинків? Цікаво, як би повівся державний чиновник, мешкаючи поряд із таким кримінально-соціальним житлом? Мабуть, знайшов би відповідні закони і юридичні важелі, аби позбутися небажаної халепи.

Наталя СОКУРЕНКО