Аграрний тиждень. Україна
» » » Євросело на київському ґрунті
» » » Євросело на київському ґрунті

    Євросело на київському ґрунті


    Кожен із нас розуміє важливість питання, яке днями обговорювалося на нараді за участю аграрного міністра Миколи Присяжнюка, радника Президента з питань АПК Віктора Слаути, голови Київської обласної ради Олександра Качного, голови КОДА Анатолія Присяжнюка, голів районних рад і адміністрацій, начальників обласних управлінь, Героїв України, аграрників, сільських і селищних голів. А йшлося про стан і перспективи агровиробництва та розвиток сільських територій.

    З торбою по селу

    Спілкуючись із журналістами напередодні проведення заходу, голова Київської облради Олександр Качний наголосив, що головне - почути думку кожного і зробити так, аби на нараді не поставити крапку одразу після її завершення, а після повернення додому активно працювати на своїх територіях.

    «Головною складовою в розбудові агросектору держави є комплексний розвиток сільських територій, що має базуватися на потужній економічній платформі, - вважає Олександр Сталіноленович. - Життя підказує, що без економічної мотивації село не може існувати, а досвід свідчить, що ані газифікація, ані прокладання доріг у селі не веде до його розвитку, якщо там динамічно не розвивається виробництво».

    Виправити ситуацію можуть виробничі підприємства, створені на базі сільських рад. Зараз, аби вкласти якісь гроші в розвиток села, сільський голова повинен або чекати, коли ці гроші виділять у державному бюджеті, або йти з простягнутою рукою до місцевих орендарів, які не поспішають допомагати місцевим радам. Тому єдина можливість вийти з цієї ситуації - заробити кошти самотужки.

    Волею природи й економіки село навічно пов’язане з сільським господарством. Але якщо придивитися уважніше, цей зв’язок поступово слабне. Звичайно, в більшості сіл однозначна аграрна орієнтація, та вже чимало з них мають зовсім іншу природу зайнятості й орієнтації: приміські села тяжіють до міст, відпочинкові зони - до рекреації.

    Нині на голів сільських і селищних рад покладається важлива задача провести роз’яснювальну роботу, щоб селяни, незважаючи на територіальну віддаленість від столиці, мали змогу відстежувати і позитивно сприймати зміни, що поступово відбуваються в галузі соціального забезпечення. Кожен повинен відчувати себе причетним до процесу прийняття рішень у державі. І, що не менш важливо, в жодному випадку не відчувати себе залишеним напризволяще зі своїми проблемами.

    Відповідно до Національної програми розвитку українського села депутати Київської облради прийняли Регіональну програму розвитку села, у якій прописано головні завдання на найближчу перспективу. У нинішніх умовах сільські території варто розглядати не тільки як місце проживання майже третини населення країни, а і як невід'ємну частину агросектору держави.

    Та реально програма без грошей - це скоріше «збірник найкращих побажань для села», бо місцеве самоврядування втратило чи не останні ресурси та самодостатність. Можливо, варто придивитися до Європи? Зуміли ж європейці докорінно змінити не лише села Старої Європи, де завжди панували мир і благодать, але й сільські поселення нових країн - учасниць ЄС: Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччини...

    Важливо сформувати такий підхід, за яким державна підтримка спрямовується не стільки на підтримку бізнесу, скільки на сприяння соціальному розвитку села та сільських громад. Такий підхід чудово поєднується з вимогами СОТ.

    Ще одне завдання для влади - впроваджувати систему кооперації, заготівлі молока спільно з переробними підприємствами, аби цей ланцюг від виробника до споживача вдалося скоротити. На базі кожної сільської ради доцільно створити безприбутковий кооператив, що займатиметься заготівлею та реалізацією всієї вирощеної агропродукції. Це будуть підприємства, що виконуватимуть функції відомої у минулому Укоопспілки.

    Домашнє завдання 

    На Київщині понад 70% трудомісткої сільгосппродукції повсякденного споживання – овочів, фруктів, молока та м’яса – виробляється в особистих селянських і фермерських господарствах. Як правило, такі виробники не мають добре налагоджених і постійно діючих каналів реалізації продукції. В результаті значна її частина просто псується, інша – потрапляє до кінцевих споживачів через посередників, зростаючи у вартості в рази. Розв’язання цієї проблеми можливе за умови розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Хіба це не ще один шлях, що призведе до розвитку територій? - поцікавився губернатор Київщини у присутніх у залі. Це стало для них і своєрідним домашнім завданням.

    Київщина - самодостатня область, яка забезпечує зерновою і продовольчою продукцією не тільки свій край, а й столицю України.

    «Торік було зібрано рекордний урожай зернових за останнє століття, - зазначив Анатолій Присяжнюк. - У 2011-му на Київщині було відкрито 11 сучасних елеваторів. Тож нині у нас є можливість додатково приймати на зберігання зерно не тільки з області, а й з інших регіонів України. Крім того, обсяги виробництва продукції сільського господарства за минулий рік в усіх категоріях господарств на Київщині збільшилися на 18,5%, а за виробництвом молока, м'яса птиці та яєць область посідає перше місце в державі».

    Одним із найгостріших та найскладніших питань є розбудова соціальної інфраструктури. Нині виникає потреба забезпечити сільські населені пункти дорогами і під'їздами з твердим покриттям. Необхідні будівництво і облаштування вулиць; будівництво, реконструкція та капітальний ремонт мереж водопостачання і водовідведення, систем електропостачання, розвитку мережі соціально-культурного обслуговування населення. І на цьому перелік об'єктів соціальної сфери, що потребують суттєвих капіталовкладень, не закінчується.

    Соціально-відповідальний аграрний бізнес плюс оптимізація мережі соціальних закладів може стати формулою виходу із ситуації. До речі, вона вже успішно працює не один рік на Київщині. Прикладів можна наводити багато: це і господарство «Агросвіт» Миронівського району, керівники якого не закривають очі на проблеми медиків і освітян, і агрофірма «Колос» у Сквирському районі, «Нива Переяславщини» у Згурівському, «ТАК-Агро» - у Тетіївському, «Агро-Форт» - у Кагарлицькому… Сільські голови самі добре знають, де керівники господарств із розумінням ставляться до вирішення проблем на селі.

    «Зберегти українське село та стимулювати його розвиток дозволить завершення земельної реформи, - переконаний міністр агрополітики і продовольства Микола Присяжнюк. - Законопроектом «Про ринок земель» передбачено, що 1% від орендної плати надходитиме на рахунки сільських рад з тієї землі, яка знаходиться в межах територіального розподілу. Таким чином сільські ради зможуть щороку на спеціальні рахунки залучати чималі гроші. Їх і варто використовувати на розсуд громади на соціально-економічний розвиток.

    Не прихильник міністр і того, аби братися за викорінення наших національних особливостей у АПК. Трирівневе виробництво - великотоварне, фермерське і одноосібне - має право працювати паралельно. Одні – на внутрішній ринок, інші – на експорт продукції. Згадав виступаючий і про виробничий егоїзм, нерозривність ланцюга «виробник – переробник», економічне підґрунтя розвитку села, цінову політику на ринку молока… Усі ці пункти поодинці без поєднання в одне ціле витягти агарного воза не зможуть.

    Фокус стратегії

    «Завдання не менш важливе – підняти авторитет сільського голови, - наголосив міністр. - Ми повинні розуміти, що сільський голова сьогодні відповідальний за розвиток та існування села. Переконаний, що саме ці люди – ключовий фактор успіху реформ. Всі перераховані вище кроки - це кроки в економічній площині, це зовсім не політика чи популізм. Дива ніхто не обіцяє. Зростання рівня життя не відбудеться стрімко, це поступовий процес. І важливо, що цей поступ розпочався і триває.

    Нині в Україні діє Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року. Хочу запитати: чому вона не працює в кожному населеному пункті? Невже нічого купувати у населення чи немає бажання вийти з кабінету, аби організувати роботу?

    Вона потребує тісного партнерства і скоординованих зусиль органів місцевого самоврядування, сільських громад, громадських організацій та бізнесу шляхом створення фондів розвитку сільських громад. Саме на комплексний розвиток сільської місцевості уже перемістився фокус аграрної стратегії, ініційованої Президентом України Віктором Януковичем».

    Звісно, йшлося і про проблеми, з якими живуть селяни не один рік. На головних у своєму виступі зупинився директор ТОВ «Агрофірма «Колос», депутат облради Леонід Центило. Диспаритет цін, недоступні кредити, низькі закупівельні ціни на молоко – ось далеко не повний перелік тих питань, що потребують негайного вирішення. Та й куди далі відкладати: на часі – підготовка до весняної посівної, а кожен її день, як відомо, рік годує.

    Поділилась досвідом роботи з сільськими лідерами і голова Миронівської РДА Валентина Усик.

    Проект Євросела представив ректор Національного університету біоресурсів і природокористування, Герой України Дмитро Мельничук. На здійснення цього інноваційного проекту необхідно 5 років, і Київщина буде полігоном, де він буде впроваджуватися.

    Говорили учасники зібрання і про підготовку до весняних робіт, забезпечення посівним матеріалом, пальним і добривами. І ще одна цікава, корисна пропозиція згадалася того дня: «Виробляти своє – споживати своє».

                                                                                Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ





    Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Євросело на київському ґрунті


Кожен із нас розуміє важливість питання, яке днями обговорювалося на нараді за участю аграрного міністра Миколи Присяжнюка, радника Президента з питань АПК Віктора Слаути, голови Київської обласної ради Олександра Качного, голови КОДА Анатолія Присяжнюка, голів районних рад і адміністрацій, начальників обласних управлінь, Героїв України, аграрників, сільських і селищних голів. А йшлося про стан і перспективи агровиробництва та розвиток сільських територій.

З торбою по селу

Спілкуючись із журналістами напередодні проведення заходу, голова Київської облради Олександр Качний наголосив, що головне - почути думку кожного і зробити так, аби на нараді не поставити крапку одразу після її завершення, а після повернення додому активно працювати на своїх територіях.

«Головною складовою в розбудові агросектору держави є комплексний розвиток сільських територій, що має базуватися на потужній економічній платформі, - вважає Олександр Сталіноленович. - Життя підказує, що без економічної мотивації село не може існувати, а досвід свідчить, що ані газифікація, ані прокладання доріг у селі не веде до його розвитку, якщо там динамічно не розвивається виробництво».

Виправити ситуацію можуть виробничі підприємства, створені на базі сільських рад. Зараз, аби вкласти якісь гроші в розвиток села, сільський голова повинен або чекати, коли ці гроші виділять у державному бюджеті, або йти з простягнутою рукою до місцевих орендарів, які не поспішають допомагати місцевим радам. Тому єдина можливість вийти з цієї ситуації - заробити кошти самотужки.

Волею природи й економіки село навічно пов’язане з сільським господарством. Але якщо придивитися уважніше, цей зв’язок поступово слабне. Звичайно, в більшості сіл однозначна аграрна орієнтація, та вже чимало з них мають зовсім іншу природу зайнятості й орієнтації: приміські села тяжіють до міст, відпочинкові зони - до рекреації.

Нині на голів сільських і селищних рад покладається важлива задача провести роз’яснювальну роботу, щоб селяни, незважаючи на територіальну віддаленість від столиці, мали змогу відстежувати і позитивно сприймати зміни, що поступово відбуваються в галузі соціального забезпечення. Кожен повинен відчувати себе причетним до процесу прийняття рішень у державі. І, що не менш важливо, в жодному випадку не відчувати себе залишеним напризволяще зі своїми проблемами.

Відповідно до Національної програми розвитку українського села депутати Київської облради прийняли Регіональну програму розвитку села, у якій прописано головні завдання на найближчу перспективу. У нинішніх умовах сільські території варто розглядати не тільки як місце проживання майже третини населення країни, а і як невід'ємну частину агросектору держави.

Та реально програма без грошей - це скоріше «збірник найкращих побажань для села», бо місцеве самоврядування втратило чи не останні ресурси та самодостатність. Можливо, варто придивитися до Європи? Зуміли ж європейці докорінно змінити не лише села Старої Європи, де завжди панували мир і благодать, але й сільські поселення нових країн - учасниць ЄС: Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччини...

Важливо сформувати такий підхід, за яким державна підтримка спрямовується не стільки на підтримку бізнесу, скільки на сприяння соціальному розвитку села та сільських громад. Такий підхід чудово поєднується з вимогами СОТ.

Ще одне завдання для влади - впроваджувати систему кооперації, заготівлі молока спільно з переробними підприємствами, аби цей ланцюг від виробника до споживача вдалося скоротити. На базі кожної сільської ради доцільно створити безприбутковий кооператив, що займатиметься заготівлею та реалізацією всієї вирощеної агропродукції. Це будуть підприємства, що виконуватимуть функції відомої у минулому Укоопспілки.

Домашнє завдання 

На Київщині понад 70% трудомісткої сільгосппродукції повсякденного споживання – овочів, фруктів, молока та м’яса – виробляється в особистих селянських і фермерських господарствах. Як правило, такі виробники не мають добре налагоджених і постійно діючих каналів реалізації продукції. В результаті значна її частина просто псується, інша – потрапляє до кінцевих споживачів через посередників, зростаючи у вартості в рази. Розв’язання цієї проблеми можливе за умови розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Хіба це не ще один шлях, що призведе до розвитку територій? - поцікавився губернатор Київщини у присутніх у залі. Це стало для них і своєрідним домашнім завданням.

Київщина - самодостатня область, яка забезпечує зерновою і продовольчою продукцією не тільки свій край, а й столицю України.

«Торік було зібрано рекордний урожай зернових за останнє століття, - зазначив Анатолій Присяжнюк. - У 2011-му на Київщині було відкрито 11 сучасних елеваторів. Тож нині у нас є можливість додатково приймати на зберігання зерно не тільки з області, а й з інших регіонів України. Крім того, обсяги виробництва продукції сільського господарства за минулий рік в усіх категоріях господарств на Київщині збільшилися на 18,5%, а за виробництвом молока, м'яса птиці та яєць область посідає перше місце в державі».

Одним із найгостріших та найскладніших питань є розбудова соціальної інфраструктури. Нині виникає потреба забезпечити сільські населені пункти дорогами і під'їздами з твердим покриттям. Необхідні будівництво і облаштування вулиць; будівництво, реконструкція та капітальний ремонт мереж водопостачання і водовідведення, систем електропостачання, розвитку мережі соціально-культурного обслуговування населення. І на цьому перелік об'єктів соціальної сфери, що потребують суттєвих капіталовкладень, не закінчується.

Соціально-відповідальний аграрний бізнес плюс оптимізація мережі соціальних закладів може стати формулою виходу із ситуації. До речі, вона вже успішно працює не один рік на Київщині. Прикладів можна наводити багато: це і господарство «Агросвіт» Миронівського району, керівники якого не закривають очі на проблеми медиків і освітян, і агрофірма «Колос» у Сквирському районі, «Нива Переяславщини» у Згурівському, «ТАК-Агро» - у Тетіївському, «Агро-Форт» - у Кагарлицькому… Сільські голови самі добре знають, де керівники господарств із розумінням ставляться до вирішення проблем на селі.

«Зберегти українське село та стимулювати його розвиток дозволить завершення земельної реформи, - переконаний міністр агрополітики і продовольства Микола Присяжнюк. - Законопроектом «Про ринок земель» передбачено, що 1% від орендної плати надходитиме на рахунки сільських рад з тієї землі, яка знаходиться в межах територіального розподілу. Таким чином сільські ради зможуть щороку на спеціальні рахунки залучати чималі гроші. Їх і варто використовувати на розсуд громади на соціально-економічний розвиток.

Не прихильник міністр і того, аби братися за викорінення наших національних особливостей у АПК. Трирівневе виробництво - великотоварне, фермерське і одноосібне - має право працювати паралельно. Одні – на внутрішній ринок, інші – на експорт продукції. Згадав виступаючий і про виробничий егоїзм, нерозривність ланцюга «виробник – переробник», економічне підґрунтя розвитку села, цінову політику на ринку молока… Усі ці пункти поодинці без поєднання в одне ціле витягти агарного воза не зможуть.

Фокус стратегії

«Завдання не менш важливе – підняти авторитет сільського голови, - наголосив міністр. - Ми повинні розуміти, що сільський голова сьогодні відповідальний за розвиток та існування села. Переконаний, що саме ці люди – ключовий фактор успіху реформ. Всі перераховані вище кроки - це кроки в економічній площині, це зовсім не політика чи популізм. Дива ніхто не обіцяє. Зростання рівня життя не відбудеться стрімко, це поступовий процес. І важливо, що цей поступ розпочався і триває.

Нині в Україні діє Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року. Хочу запитати: чому вона не працює в кожному населеному пункті? Невже нічого купувати у населення чи немає бажання вийти з кабінету, аби організувати роботу?

Вона потребує тісного партнерства і скоординованих зусиль органів місцевого самоврядування, сільських громад, громадських організацій та бізнесу шляхом створення фондів розвитку сільських громад. Саме на комплексний розвиток сільської місцевості уже перемістився фокус аграрної стратегії, ініційованої Президентом України Віктором Януковичем».

Звісно, йшлося і про проблеми, з якими живуть селяни не один рік. На головних у своєму виступі зупинився директор ТОВ «Агрофірма «Колос», депутат облради Леонід Центило. Диспаритет цін, недоступні кредити, низькі закупівельні ціни на молоко – ось далеко не повний перелік тих питань, що потребують негайного вирішення. Та й куди далі відкладати: на часі – підготовка до весняної посівної, а кожен її день, як відомо, рік годує.

Поділилась досвідом роботи з сільськими лідерами і голова Миронівської РДА Валентина Усик.

Проект Євросела представив ректор Національного університету біоресурсів і природокористування, Герой України Дмитро Мельничук. На здійснення цього інноваційного проекту необхідно 5 років, і Київщина буде полігоном, де він буде впроваджуватися.

Говорили учасники зібрання і про підготовку до весняних робіт, забезпечення посівним матеріалом, пальним і добривами. І ще одна цікава, корисна пропозиція згадалася того дня: «Виробляти своє – споживати своє».

                                                                            Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ





Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.