ОПТОВІ РИНКИ – НАЙПРОЗОРІШИЙ ШЛЯХ ДО СПОЖИВАЧА

15 March, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 10 044

Збут. Однією з найгостріших проблем в Україні досі є формування цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах. Сьогодні переважають численні посередницькі структури та діють непрозорі схеми збуту сільськогосподарської продукції. Відсутність структур оптової торгівлі зумовлює значні цінові коливання на ринку сільськогосподарської продукції, призводить до додаткових витрат для виробників, переробників та споживачів такої продукції.

Це стосується, насамперед, ринків плодоовочевої продукції, обсяги виробництва якої за останні роки суттєво зросли. Зокрема, валовий збір овочів за останні 3 роки збільшився на 1,5 млн. т (25%).
За оцінкою експертів, обсяг плодоовочевого ринку України у цінах виробника становить щонайменше 9,5 млрд. грн., наближаючись за розмірами до зернового. Майже 90% плодоовочевої продукції вирощується населенням і тільки 30% її потрапляє на ринок. Тобто фактично весь цей ринок перебуває в тіні. Яскраве тому підтвердження: помідори на полях Херсонщини коштують 30-50 копійок за 1 кг, у Києві – 2-2,5 грн. Картопля, потрапляючи до споживача через посередників, збільшує свою ціну з 80 коп. за 1 кг. до 2 грн., тобто, більше ніж у 2 рази.
Виходом з такої ситуації могли б стати оптові ринки сільськогосподарської продукції (далі – оптові ринки). В державі є поодинокі, проте успішні приклади становлення та розвитку оптових ринків сільськогосподарської продукції – ринок «Шувар» у Львові та «Великі Копані» на Херсонщині, ринок живої худоби «Чародій» на Черкащині. Перші кроки у напрямку створення оптової торгівлі здійснюються також у Херсонській, Харківській, Одеській, Чернівецькій областях.
Однак, названі ринки ще не повною мірою відповідають вимогам оптової торгівлі, й до європейського рівня їм ще далеко. Адже, по-перше, вони працюють без відповідної законодавчої бази, і, по-друге, у них відсутні або недостатньо розвинуті основні складові сучасної інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції.
Саме створити законодавчу базу для існування оптових ринків покликаний законопроект, ініційований народними депутатами Михайлом Гладієм, Михайлом Полянчичем та Василем Сільченком – «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції».
Відповідно до проекту Закону, оптовий ринок сільськогосподарської продукції – це суб'єкт підприємницької діяльності, який утворено згідно із законодавством і метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з продажу та купівлі сільськогосподарської продукції, укладання відповідних договорів.
У законопроекті пропонується розглядати оптові ринки як одну із ланок ланцюга: виробництво – збут сільськогосподарської продукції. При цьому до них застосовуються всі види державної підтримки, якими користуються сільгосптоваровиробники, наприклад, механізм компенсації кредитних ставок за довгостроковими та короткостроковими інвестиціями.
Важливим моментом законопроекту є підтримка оптових ринків у період їх становлення як прямим шляхом, тобто через надання допомоги за рахунок державного і місцевих бюджетів (це можуть бути пільгові кредити, позики від Світового банку чи інших кредитних організацій), так і за рахунок пільгового їх оподаткування у цей період.
Окрім того, пропонується введення певних пільг при користуванні землею: орендна плата не має перевищувати ставки земельного податку, а новостворені національні та місцеві оптові ринки пропонується звільнити від плати за землю відповідно на 5 і 3 роки.
На такі ж періоди рекомендується звільнити від оподаткування і прибуток, отриманий від господарської діяльності новостворених оптових ринків.
Зазначена державна підтримка дозволить вивільнені кошти реінвестувати у розвиток оптових ринків.
Ще одне важливе питання, яке потребує законодавчого вирішення, – спорудження ринків на землях сільськогосподарського призначення. Земля розпайована. Вільних ділянок або не знайти, або слід змінювати їхнє цільове призначення. Задля врегулювання цієї проблеми пропонується віднести землі під оптовими ринками до категорії земель сільськогосподарського призначення – несільськогосподарські угіддя.
На думку фахівців, які працюють над механізмом створення оптових ринків сільськогосподарської продукції, суттєво гальмує їх розвиток наявність ринкового збору, який значно підвищує вартість продукції. Тому пропонується звільнити від ринкового збору продукцію на оптових ринках, які визнані такими відповідно до запропонованого законопроекту.
У проекті Закону також передбачені й певні норми щодо підвищення відповідальності за якість сільськогосподарської продукції, що реалізується на оптових ринках.
Сьогодні оптові ринки спеціалістами Мінагрополітики розглядаються не просто як місце торгівлі, а як регіональні аграрно-маркетингові центри, де концентрується не лише попит і пропозиція. Такі центри – це й місце, де нагромаджуватиметься інформація не тільки щодо кон'юнктури аграрного ринку, а також і про нові технології, дорадчі служби тощо. На оптових ринках виробникам можна буде отримати замовлення на виробництво від покупців, здійснити митне оформлення, податкові та банківські платежі за угодами, сформувати із дрібних оптові партії сільгосппродукції для подальшого переміщення їх в інші регіони чи за кордон.
У створенні оптових ринків зацікавлені також органи місцевої виконавчої влади, оскільки основну вигоду від діяльності таких ринків отримує регіон, де вони розміщені. Крім того, оптові ринки необхідно враховувати, як складову частину інфраструктури регіону (як дороги чи порти), позаяк вони впливають на правильний потік харчової продукції між виробником та споживачем.
Створення сучасних оптових ринків в Україні обговорювалось у політичних та економічних колах упродовж кількох років. Як виробники, так і бізнесмени усвідомлюють, що брак відповідної інфраструктури аграрного ринку – основний фактор, який стримує подальший розвиток виробництва та створює перепони в реалізації овочів, фруктів та іншої свіжої сільськогосподарської продукції.
Загалом, напрошується висновок: оптові ринки сільськогосподарської продукції – перевірений практикою важливий механізм поліпшення фінансово-економічного стану товаровиробників та забезпечення споживачів якісною й дешевшою продукцією.
Отже, вигоди держави від створення мережі оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні більш ніж очевидні. Це й підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, прозорість ринку, контроль за цінами, якість харчових продуктів, наповнення бюджету та оптимізація видатків, підвищення конкуренції на споживчому ринку, швидке просування продукції до споживачів, створення нових робочих місць і, як результат, підвищення рівня життя населення. Серед соціально-економічних наслідків ухвалення такого закону одним із основних є виведення 20-30% сільськогосподарської продукції, вирощеної дрібно- і середньотоварними господарствами, з тіньового на прозорий ринок.
Завдяки концентрації товарно-грошових потоків і легкому контролю над ними з боку держави оптовий ринок стає інструментом державної політики. Через оптовий ринок уряд та місцева влада можуть підтримувати врівноважений розвиток роздрібної торгівлі та місцевого виробництва. За допомогою державних і місцевих контролюючих органів здійснюється моніторинг якості продукції, ціни, обсягів продажу.
Оптовий ринок – той самий соціально-економічний важіль, який може зменшити рівень інфляції й створити стабільні робочі місця, тим самим зменшуючи соціальну напругу у відповідному регіоні. Це гарантія функціонування у майбутньому роздрібних базарів, маленьких магазинів і пунктів роздрібної торгівлі в регіонах.

Павло МОРОЗ
За матеріалами «круглого столу» «Оптові ринки сільськогосподарської продукції: проблеми та шляхи їх вирішення»