Фермери хочуть Азарова!

09 December, Розділ Агрополітика / Гаряча тема / З перших вуст, переглядів 8 449

Парадокс: аграрна політика у країні така, що за працю фермери все частіше мають збитки, а не прибутки, як те мало би бути по-людськи. За такої ситуації вони стукали не в одні двері, аби вирішити свої проблеми. Десь їх вислуховували, десь у чомусь йшли назустріч. Але кардинальних змін все ж не трапилось.

Тож нині сподівання багатьох фермерів - на Прем’єр-міністра України Миколу Азарова. Тому 10 жовтня на громадських слуханнях «Роль громадських організацій у формуванні цінової політики на сільськогосподарську продукцію», яка пройшла в столиці у рамках ХVІ сільськогосподарської виставки «Фермер України - 2013», прогресивний і по-бойовому налаштований добиватися «правди у світі» актив фермерського руху і делегати від фермерів зі всіх областей України вирішили: без Миколи Яновича Азарова намічений на 18 жовтня Всеукраїнський аграрний форум не проводити. Буде він – буде з форуму користь: почує, зрозуміє, допоможе. Сподівались.

І ось про що говорили.

Леонід Козаченко, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, президент Української аграрної конфедерації:

- Великі латифундисти не хочуть відмовлятися від пільг, але сьогодні вони розуміють: всі дотації, які є у державі, треба повністю віддати дрібним фермерам. Чому вони такі щедрі нині? Бо відбувається те, про що я казав: свої права вони без вас не зможуть захистити. Адже ви працюєте на себе, і коли у вас щось відбирають – виходите боротись за це. Наймані у латифундистів робітники так не поступлять на захист чужих інтересів. І для

латифундистів ви той останній оплот у вирішенні питань, які є нагальними для всіх в агросекторі. Тому треба до останнього відстоювати свої права разом. Разом ви сила.

Зараз влада робить кроки назустріч ЄС. Цей процес, у першу чергу, піде на користь дрібним фермерам, бо у європейських країнах діє досить відчутна державна підтримка саме дрібних і середніх агровиробників. У ЄС середнє фермерське господарство – 41 гектар. У Румунії, де володіння землею у дрібних фермерів найменші у ЄС, цей показник становить 3,8 гектарів. На другому місці – грецькі фермери з 4,2 гектарами. Але живуть вони з цими майже 5-10 га краще, ніж ви з 50-100 гектарами. І якщо ми йтимемо у напрямку ЄС, це піде на користь дрібним фермерам, і в останню чергу – нашим латифундистам.

Треба не боятись говорити про свої проблеми, домагатись їх вирішення, відстоюючи свої позиції. Якщо ми всі разом на Аграрному форумі приймемо рішення, то, я думаю, результат буде.

Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України:

- Чимало фермерів на межі знищення, інші вкрай важко виживають. Ми хочемо, аби уряд України звернув увагу на наші проблеми. В іншому випадку підемо зі своїми вимогами під стіни Кабміну, бо маємо складну ситуацію. Рада АФЗУ ще на початку жнив ранніх зернових передбачала загрозливу ситуацію в АПК через обвал внутрішніх цін на зерно. Для уникнення негативних наслідків ми здійснювали можливі заходи щодо їх недопущення. Серед причин, які викликали низькі ціни на зерно, є надзвичайно завищені, штучно утворені логістичні витрати, монополізм зернотрейдерів та неефективність держави у захисті вітчизняних агровиробників, фермерів.

Ці та ряд інших причин, у тому числі недобір урожаю по ряду регіонів через екстремальні погодні умови, цілком можуть призвести до скорочення агровиробництва і відчутного підвищення цін на сільгосппродукцію. Вже цієї осені через вищеназвані проблеми і брак коштів можуть зменшитись посіви площ під озимі зернові, а багато фермерів взагалі відмовляються їх сіяти. Тому нам так необхідні і взаєморозуміння, і допомога держави у вирішенні нагальних проблем.

Леонід Кириченко, керівник ФГ «Зоря Каховщини» (с. Каменка, Херсонщина):

- У нас, фермерів, назріло чимало проблем, які вимагають негайного вирішення на рівні уряду країни. Тому піднімемо питання на форумі йти разом із делегатами від обласних асоціацій фермерів та приватних землевласників України під стіни Кабміну і так змусити органи влади здійснити заходи на збереження сільгоспвиробництва країни, у тому числі того, яке забезпечують фермери.

Іван Ярмолюк, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області, голова ФГ «Відродження» (с. Хутірське), лідер і новатор у вітчизняному садівництві:

- Другий рік поспіль ситуація в агрогалузі надскладна. Ціни для виробника вкрай невигідні, збиткові. Так, зараз ціна на кукурудзу та ж, що була 10 років тому: 900 грн./тонна. Та за ці роки у нас, аграріїв, різко збільшились затрати на купівлю техніки, насіння, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів. А державі, на жаль, не вдалося нині відрегулювати ціни, забезпечити нам належний ринок збуту продукції. Пояснюють тим, що це світові ціни. Але там, де світові ціни «присідають» на 20%, у нас в Україні - на 50-100%. Це не є нормально. Для багатьох фермерів це шлях до банкрутства.

У нас в області було близько 4000 фермерських господарств, і тільки за минулий рік 200 перестало існувати. Тому треба відстоювати свої права, свої інтереси. На рівні обласної влади нам це вдається - ми знаходимо порозуміння. Адже свою довіру нам висловили і жителі регіону, обравши шістьох із нас депутатами обласної ради.

Але питання стратегії, ціноутворення, законодавства не вирішуються на місцевому рівні. Це залежить безпосередньо від уряду. Тому й такі великі надії у нас, фермерів, на Миколу Яновича Азарова.

Хоча я оптиміст по натурі, закладаю сади на 20-30 років наперед за сучасними світовими технологіями, але не вірю, що для фермерів України з часом настануть кращі часи. Сьогодні у мене, зокрема, 80 га шпалерних садів на краплинному зрошуванні, закладених за інтенсивною технологією, що дає можливість отримувати урожай яблук вже у перший рік висадки саджанців. Ці технології я по краплинах збирав по закордонах. Але не певен, що буде кому продовжити мою справу. Мої діти, як і діти інших фермерів, здобувають нині вищу освіту, та чи повернуться вони у село? Адже держава, і це реальність, не створила належних умов, аби молодь прагнула працювати в селі, примножуючи славу нашої країни.

Василь Бурлака, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Полтавської області, директор Полтавського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, член ФГ «Щаслива доля» (с. Келебердівка):

- Цінова ситуація, як на мене, зараз ніким не контролюється: ні Адміністрацією Президента України, ні Кабміном, ні профільним міністерством. Натомість майже щотижня проводяться селекторні наради, і наголос тільки на тому, що треба сіяти. А що робити з тим, що виростили, зібрали – нікого не цікавить.

У нас як міністерство називається? Аграрної політики! Але що то за політика, коли невигідно сіяти цукровий буряк, гречку, просо, навіть вже і ячмінь, пшеницю?! Минулого року фермери приорали на полях картоплю і моркву, бо вони їм були збиткові.

На базарах – «мафія»: не побачиш за прилавком виробника. Ми вирощуємо у господарстві овочі, кавуни. І от парадокс: поїхав у Полтаву знайти місце для продажу кавунів. Немає! Що робити? Поряд із моїм полем траса Харків - Київ. Стали запрошувати проїжджих на поле і тут їм продавати кавуни: які для себе виберуть - по 2 гривні за кілограм. Охочих вистачало. Аж якось приїжджає оптовик і бере у мене кавуни по 1 гривні за кілограм. Виявилось, йому знайшлося місце для продажу їх у Полтаві (сам тому був свідком!) вже по 2,5 грн. за кілограм! Виходить, у нашій країні вигідніше бути перекупником, аніж виробником. Але так не повинно бути.

Є ще й багато інших питань у нас, які чекають на негайне вирішення на державному рівні. Хочеться сподіватись, що форум 18 жовтня дасть до цього поштовх. Бо ми з фермерами у себе в області вже говорили про те, аби попередньо заключати договори на поставку своєї продукції напряму (без посередників!) з мешканцями мікрорайонів чи багатоповерхівок. І їм би від того було вигідно, і нам. Як це реалізується на практиці – час покаже. Щось подібне, чув, намагаються зробити деякі фермери Харківщини. Вчимося один в одного, бо треба виживати.

Григорій Ткаченко, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Чернігівського району, голова ФГ «Напорівське» (с. Лукашівка):

- Цінова політика, що склалася у цьому році, є неприпустимою не тільки для фермерів, одноосібників, а й для всього агробізнесу країни. З одного боку, хлібороби отримали величезний урожай зернових, і весь чиновницький потенціал хизується цим перед керівництвом держави.

А з іншого – держава відсторонилась від ціноутворення на агропродукцію в країні! Для порівняння: торік тонна озимої пшениці коштувала 2000 грн., а у цьому – 1350 грн., тонна соняшнику коштувала 3800 грн., а цього року - 2500-2600 грн., ціна на кукурудзу була 1800 грн., а цього року – 900 гривень. І це не весь список, де ціни проти минулого року чи не вдвічі менші. Тож не помилюсь, коли скажу: всі аграрії України нині балансують на межі виживання.

Як далі бути? Що робити? Запитання риторичні, бо наша держава, вважаю, відсторонилась від сільського виробництва.

Моє господарство знаходиться у зоні Полісся, де основною сільгоспкультурою є озиме жито. Минулого року його тонна коштувала 1500 грн., а цього - 900-950 гривень. Це збиткова для мене ціна, тому я і багато інших фермерів скоротили обсяги площ під посіви жита. Тому ціна на жито, а також пшеницю 2014 р. цілком може бути дуже-дуже високою, що вдарить по споживачах.

При тому зараз державні мужі прагнуть цю ситуацію з недосівами жита якось «поліпшити» на папері. Але з того нічого не вийде, хіба що «фількина грамота». Бо не може фермер працювати собі у збитки. Це шлях до банкрутства, що і підтверджують останні роки, коли різко зменшилась у країні кількість фермерських господарств. А от агрохолдингів, потужних агропідприємств додається. Та це ненормально, якщо сьогодні господарство має в обробітку 400-600 тис. га землі! Це неприродно! Як на мене, то достатнього для ефективної роботи, належного контролю мати в обробітку 1-1,5 тис. гектарів. А по-друге, і холдинги нині у «цікавому» стані. Їх то один, то інший власник перекуповує.

«Живі» гроші дає виробництво молока: якщо торік молокозавод за літр виробленого молока платив мені 2.70-2.80 грн., то цього року – 3.50 гривень. І це вже непогано. Але як вижити селянину за складної ситуації, захистити себе від «цінового рейдерства», що зараз маємо? Держава має почути голос фермерів і навести лад у ціновій політиці на сільгосппродукцію. На що дуже сподіваємось.

Дмитро Українець, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Рівненської області:

- Проблеми на селі обов’язково треба піднімати перед владою, аби вона домоглася їх вирішення. Візьмемо цінову політику на різні види агропродукції – зерно, м’ясо, молоко. Немає нормальної ціни, немає нормального збуту виробленого товару, немає нормального планування виробництва сільгосппродукції на той чи інший рік: в один рік фермери щось перевиробили, в інший – недовиробили. Звідси і коливання цін.

Є серйозна проблема з фінансуванням. Немає підтримки фермерам по відшкодуванню державою 30% від вартості придбаної техніки, як було раніше. Немає у фермерів і підтримки по отриманню кредитів у банках, немає відшкодування відсотків. Нам надто проблематично взяти кредит, невигідно. Є у нас Державний фонд підтримки фермерів, але підтримки із нього немає належної...

Є інших доволі багато проблем, у тому числі земельного характеру. І ми хочемо, щоб нас почули, щоб до нас на форум 18 жовтня прибув Микола Азаров, і на рівні уряду були вирішені проблеми вітчизняних фермерів. А інакше ситуація на селі ще більше піде на спад.

Олена ЛІСОВА