- Біомаса дасть Україні світло й тепло
- Зелене світло — «зеленій» енергії
- Україна має значний потенціал використання відходів сільськогосподарського виробництва як джерела відновлюваної енергії
- Тракторний парк потребує оновлення
- ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ЕНЕРГЕТИКА – НАШ ШАНС ВИЖИТИ
Прощавай, солярко, віват, кіловат!
Коли мова заходить про надійне забезпечення енергетичної безпеки й незалежності України, академік Національної академії аграрних наук, директор ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» Валерій Адамчук згадує історію про те, як Хрущова намагалися втягнути в перегони з Америкою в будівництві «непідйомних» авіаносців. Микита Сергійович тоді відрубав: «Наша економіка не витримає таких витрат», вдавшись до набагато дешевшої й надійнішої відповіді на виклик, яка закарбувалася в історії під назвою «радянський ракетний щит». Кеннеді навіть і не здогадувався, який «сюрприз» чекає його славнозвісного льотчика-розвідника Пауерса, коли посилав його «прогулятися» в небі над Москвою під час першотравневої демонстрації. Над Уралом зухвалого американця зненацька настигла «Кузькина мать», вірніше ракета дніпропетровського виробництва. Відтоді в США зрозуміли: більше не зможуть диктувати свої правила.
Сьогодні ж один із відомих харківських заводів, який ще вчора виготовляв артилерійські установки, працює не стільки на військову, скільки на економічну могутність нашої держави, готуючись до випуску тракторів, що не доведеться заправляти соляркою. Йде до того, що незабаром українське сільське господарство зможе обійтися без енергетичної «голки» від «старшого брата». Тим більше, що сировини для альтернативних енергоносіїв маємо доволі...
- Потреба України в енергоресурсах складає 220 млн. т умовного палива на рік, - констатує академік Валерій Адамчук. - Понад 60% від цієї кількості ми імпортуємо, зокрема, видобуваючи власної нафти близько 30% від необхідного. Натомість, частка дизельного пального у виробництві продукції рослинництва складає понад 20% її собівартості. До того ж, спочатку продається, умовно кажучи, хліб (і в досить обмежені терміни), а потім купується пальне. Відтак будь-яке підвищення прибутку від реалізації збіжжя легко втрачається при закупівлі традиційних енергоносіїв. Виходить так, що країна, яка продає хліб, завжди в програші країні, що продає паливо.
- Як Ви пропонуєте вирватися з цього нафто-газового кола?
- Передусім згадаймо, що Україна сьогодні є однією з найрозвинутіших і перспективних країн світу з виробництва електричної енергії. Ми маємо потужну систему теплоелектростанцій (14 ТЕС зі встановленою потужністю понад 30 тис. МВт). При цьому запасів вугілля нам вистачить не менш як на 400 років! За встановленими потужностями ядерної енергетики наша держава посідає 8 місце в світі та має значні запаси уранової руди. Додайте ще нетрадиційні джерела електроенергії. Зокрема, частка електрики від сонця і вітру в 2030 р. має становити 15%. Тільки вітроенергетичний потенціал України сягає 30000 гВт-год. на рік. Перспективним є й використання відходів рослинництва для виробництва електрики в умовах окремого господарства. Зазначу, що динаміка зростання цін на одиницю енергії у кіловатах в Україні менша, ніж у вигляді дизельного палива, при тому що прибуток за рахунок різниці ціни реалізації та собівартості виробництва залишається в країні.
Відтак, можна стверджувати: одним із чинників ефективності сільського господарства України в подальшому буде новий рівень електрифікації виробництва.
- Валерію Васильовичу, в аграрному секторі ніби й так не бракує електрики...
- Так, стаціонарні об’єкти житлової, соціально-побутової, виробничої сфери електрифіковані. А тепер на часі - переведення мобільних енергозасобів, зокрема, тракторів сільськогосподарського призначення на електричний привід.
- Наскільки вигідно дизельний двигун у тракторах замінити на електромотор?
- Статистика використання тракторів у сільському господарстві показує, що енергоємні ґрунтообробні роботи виконуються машинно-тракторними агрегатами класу тяги 2 і більше. Разом із тим, більшість робочого часу ці трактори виконують транспортні й допоміжні роботи, що не потребують постійної максимальної потужності від джерела енергії та великих технологічних швидкостей. Таким чином встановлено, що в цілому затрати енергії при використанні електротяги можуть бути в 5-7 разів менші у порівнянні з дизельним двигуном.
Отже, якщо для інших країн електротрактор – це лише перспективний етап розвитку машинобудування, то для України – це особливо важливий фактор завоювання гідного місця на ринку сільгосппродукції.
- Чув, що проблема в акумуляторах...
- Насправді, дещо гальмує процес відсутність потрібних акумуляторів і систем їх зарядки. Але світ не стоїть на місці, інтенсивно розробляючи і запускаючи у виробництво нові види високоенергетичних батарей: літій-іонних (які занадто дорогі), натрій-сірчаних (робоча температура більше 300ºС), нікель-металгідридних, на основі поліпропілену, паливних елементів, іоністорів, фотоелементів тощо. Проте найбільш доступними, надійними та поширеними поки що залишаються свинцево-кислотні акумуляторні батареї (АКБ). За останній час їхні характеристики, як джерела енергії для електротрактора, значно покращилися - питома енергоємність досягла 45 Вт-год./кг; а при забезпеченні двогодинної безперервної роботи машинно-тракторного агрегату з 80% навантаженням, співвідношення ваги, а також ціни акумуляторів і електротрактора складають близько 20-25%.
- А як бути із зарядкою?
- Питання вирішується дещо простіше, ніж для автомобілів, що пов’язано з обмеженістю території, на якій працює трактор чітко визначеним маршрутом і незначними відстанями його переміщення. Достатньо створити відповідну кількість станцій швидкої заміни батарей (щоби вкластися в 3-5 хвилин) та оптимізувати план виробничих завдань. Таким чином можна досягнути практично безперервної роботи електротрактора протягом усієї зміни. На кожній станції заміни акумуляторів встановлюється необхідна кількість блоків батарей, а підзарядка проводиться від одного з можливих джерел енергії: централізованої електромережі, вітроелектричного пристрою, фотоелектричного модуля, теплового електрогенератора на біопаливі тощо.
- На якому етапі сьогодні запровадження у реальне виробництво вітчизняних сільгоспмашин на електроприводі?
- У багатьох працях закордонних і вітчизняних вчених уже досліджені окремі питання організації роботи електротракторів, вибору силового електроприводу, розроблення принципових схем керування, оцінки економічного, екологічного та соціального ефекту. Зокрема, фахівці ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» і Харківського тракторного заводу створили та випробовують дослідний зразок електротрактора на базі ХТЗ-2511. Враховуючи потужний потенціал вітчизняних підприємств сільгоспмашинобудування, а також високий рівень розвитку електроенергетичної галузі, Україна має найкращі умови для вирішення в короткі терміни всіх технічних питань і успішного впровадження у виробництво вітчизняних електротракторів.
Отже, сподіваємось, академік Валерій Адамчук багатьох «зарядив» електричним оптимізмом. Є надія, що незабаром на ланах України вже працюватимуть перші ластівки вітчизняного електромашинобудування для АПК...
Віктор САМОХОД
