Солодко, але без запаморочення

23 March, Розділ Агрополітика / Гаряча тема / З перших вуст, переглядів 4 680

Майже все готово до посівної солодких коренів. Днями і техніка вийде в поле. А не мине й півроку, як настане час бурякозбиральним комбайнам попрацювати. Оживуть цукрові заводи, видаючи на гора тисячі й тисячі тонн солодкого стратегічного продукту…

Яким буде маркетинговий рік прийдешній? Як добре попрацювали дотепер?

Якщо судити з першого погляду й по магазинних полицях – «в країні все спокійно». І ціновий штиль. А це тому, що торік галузь досягла рекордних за п’ятирічку показників - 2,33 млн. т солодкого продукту. Вдала виробнича кампанія не лише дозволяє повністю забезпечити країну цукром, а й надає змогу експортувати майже півмільйона тонн. Але щоби не навіяти «запаморочення від успіхів», а реальним ясним поглядом оглянути сьогодення, тверезо дивлячись у завтра, ми завітали до голови правління НАЦУ «Укрцукор» Миколи Ярчука. І разом розставили крапки над «і».

- Хоча урожайність цукрових буряків і зросла до 36,3 т/га проти 28,0 т/га позаторік, але й витрати на вирощування солодких коренів збільшилися, - констатує Микола Миколайович, починаючи бесіду. - Торік у перерахунку на гектар довелося витрачати 11,8 тис. грн., а на 2012-й очікуємо 12,3 тис. грн./га. Разом із тим, можна говорити про тенденцію збільшення виробництва цукрових буряків у інтегрованих компаніях. Завдяки інноваційним технологіям там отримують понад 50,0 т/га.

- Чув, що Вас непокоїть стан справ у вітчизняному насінництві цукрових буряків. Що ж тут заважає?

- Нині відставання від країн ЄС у насіннєвій справі набуло загрозливих ознак. Так, у 2011 році посівний матеріал вирощували лише 6 господарств, а середня урожайність насіння склала 1,82 т/га. Натомість у Європі цей показник – 2,5-3,0 т/га. Торік до Держреєстру внесено 145 сортів і гібридів, але з них української селекції - лише 39. Та й площа під посівним матеріалом вітчизняної та спільної селекції лише 92,9 тис. га (18%), тоді як іноземної - 423,1 тис. га (82%).

Також порівняйте вартість насіння цукрових буряків. У країнах ЄС вона складає 180-220 євро за посівну одиницю, а для українського виробника вітчизняне насіння, яке не гірше імпортного, продають по 90 євро. Якщо ж зникне посівний матеріал нашої селекції, то й наші виробники купуватимуть насіння вдвічі дорожче. Я б зауважив, що українське насінництво цукрових буряків не просто відстає в розвитку від країн ЄС, бо, по суті, система вітчизняного насінництва зруйнована. Відтак і зростає невпинно частка насіння іноземної селекції, що може загрожувати продовольчій безпеці держави.

Гадаю, настав час нашим цукровикам зробити вибір у насінництві, врахувавши досвід Терещенків, Семеренків, Харитоненків, Бродських та інших видатних цукрозаводчиків, які в свої часи серйозно займались цією проблемою і щоразу надавали перевагу власному насінню.

Утім, наявні ресурси посівного матеріалу цукрових буряків на 2012 рік стовідсотково забезпечують прогнозовану площу посіву солодких коренів (515 тис. га). А в структурі витрат на вирощування цукрових буряків насіння іноземної селекції займає, на жаль, вже 13%.

- Миколо Миколайовичу, проблема ще в тім, що цукроваріння вельми енергоємний процес, що безумовно впливає на кінцеву ціну продукту. Чи є резерви зекономити й відповідно зменшити собівартість?

- Так, частка палива та енергії в собівартості переробки 1 тонни цукрових буряків в останні роки становить 40-45%. Але завдяки заходам з енергозбереження, в цілому по галузі в 2011-му вдалося зекономити понад 5,3 тис. т умовного палива, 95 тис. Гкал теплоенергії та 4,5 млн. кВт-год. електроенергії. Приємно, що багатьом українським цукровим заводам вдалося максимально наблизитися до європейських показників енергоспоживання. Що безперечно є важливим кроком до підвищення конкурентності українського солодкого стратегічного продукту.

- Як би Ви оцінили ситуацію на внутрішньому ринку цукру? Чи можливе повернення часів «цукрової кризи»?

- Судіть самі: в Україні для власних потреб і 1,8 млн. т цукру в рік забагато, а ми ж виробили торік 2,331 млн. т, а ще й 323 тис. т з минулих років залишилося так званого «перехідного запасу». Як бачу, питання вже в іншому: куди вигідно продати надлишок, щоб і надалі стабільно розвивати виробництво?

Зараз ціни попиту на внутрішньому ринку коливаються в межах 5910-6000 грн. за тонну. Зважаючи на перенасиченість внутрішнього ринку, любителі солодкого в Україні можуть спати спокійно. Значних цінових коливань найближчим часом ми не очікуємо. Хоча виробникам не до сну, бо розрахункові витрати на виробництво 1 т цукру становлять 6500-7200 гривень.

Довідково. Відповідно до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року», пропонується встановити квоту поставки цукру на внутрішній ринок в обсязі 1833 тис. тонн (квота «А») та затвердити мінімальні ціни на:

- буряк цукровий – 339,85 грн./т (без урахування ПДВ),

- цукор білий - 4925,14 грн./т (без урахування ПДВ).

- Аграрний фонд планує придбавати цукор вітчизняного виробництва?

- Так, дотримуючись Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», зазначена структура має щорічно формувати державний інтервенційний фонд цукру в обсязі 20% від внутрішнього споживання. Відповідною постановою уряду в поточному маркетинговому році для АФ затверджено придбати 366,6 тис. т цукру для формування інтервенційного фонду. Мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на буряковий цукор ще не визначені.

- Миколо Миколайовичу, крім того, що в нас свого цукру надлишок, нам ще імпорт за квотою СОТ нав’язують. Що робиться для захисту вітчизняного виробника?

- Дійсно, відповідно до зобов'язань України перед СОТ передбачене щорічне ввезення на митну територію України в межах тарифної квоти 267,8 тис. т цукру-сирцю з тростини.

Уряд за ініціативи НАЦУ «Укрцукор» порушив питання перед СОТ про скасування тарифної квоти на ввезення в Україну зазначеної продукції. Крім того, асоціація «Укрцукор» неодноразово зверталась до вищих інстанцій держави з проханням прискорити вилучення цукру білого з Угоди про вільну торгівлю з Республікою Білорусь. Наразі Президент України та Уряд надали відповідні доручення, але питання до цього часу не врегульовано.

Непокоять нас і цукрозамінники та інтенсивні підсолоджувачі, які в останні роки набули широкого використання у харчовій, фармацевтичній та інших галузях народного господарства. За експертними даними Міністерства охорони здоров’я та профільних науково-дослідних інститутів, щорічно в Україну ввозяться та використовуються солодкі сурогати, які у середньому заміщають 8 кг цукру білого в раціоні кожного громадянина України. Але ж цукрові денатурати шкідливі для здоров’я! Вочевидь, і в інтересах вітчизняного виробника, і споживача слід відмовитися від нав’язливого непотрібного імпорту.

- А які маєте ще пропозиції щодо сталого ефективного розвитку галузі?

- Треба активніше просувати вітчизняний цукор на зовнішні ринки, запровадивши механізм стимулювання експорту.

Вважаю за доцільне запровадити і державну підтримку розробки виробничих технологій та проведення експериментальних досліджень біологічних видів палива з цукровмісних продуктів на технічній базі цукрових заводів.

На часі також і встановлення пільгових цін на природний газ для галузевих підприємств у період сезону переробки цукрових буряків. Тож, як бачите, здебільшого в наших силах забезпечити впевненість у завтрашньому дні для вітчизняної цукрової галузі. Хоч і тут постає газове питання, та, слава Богу, воно не на перших місцях серед проблем, які заважають системному поступу галузі.

Володимир ШАПОВАЛОВ