Під лежачий камінь вода не потече

31 October, Розділ Агрополітика / Екологія, переглядів 5 334

У нас побутує думка, що селянин може власними силами забезпечити свою «фортецю» усіма благами цивілізації. Може обігрітися автономною системою опалення, забезпечити себе водою з власної криниці чи свердловини, утилізувати сміття на власному городі (закопати чи викинути на узбіччя). Та чи не примарна така «фортечність»?

Розпочнемо з того, яку воду ризикують споживати «автономники»… Далеко ж не всі несуть пробу видобутої на власній ділянці води в лабораторію. Як правило, аналізують на язик. Немає смаку й запаху – значить добра. Після такого «аналізу» і самі п’ють, і дітям дають, і худобі. А потім країну жахають новини про загибель людей від споживання неякісної води.

Мало хто знає, що смертельні дози нітратів, важких металів, залишків засобів захисту рослин, що накопичилися в нашій «джерельній» воді, на смак і запах не визначити. І це ще не все. Надмірна жорсткість автономної води не дозволить вам ані помитися, ані попрати. Бо мийні засоби не діятимуть. На жаль, у переважній більшості сільських населених пунктів України проблема водозабезпечення є найактуальнішою. Та її можна вирішити менше ніж за півроку...

... Про село Семенівку, що на Запоріжжі, я почув під час засідання ради об’єднання «Укрсількомунгосп» від керівника цієї служби Володимира Хоменка. Був водопровід у Семенівці й раніше. Тільки за місяць його «рвало» майже два десятки разів. Селяни платили по 9,60 грн. за кубометр і сиділи без води. Збирали сходки, думали: наскільки ще підняти тариф, щоби завітна рідина нарешті з’явилася в їхніх домівках. Сварилися до бійки з комунальниками, бо де ж такі гроші заробиш? А от у діалозі з представниками «Укрсільгоспкомунгоспу» почули чарівне слово «концесія».

Довідково. Концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Концесія - надання концесієдавцем на підставі концесійного договору на платній та строковій основі концесіонеру права на будівництво та/або експлуатацію автомобільної дороги за умови взяття концесіонером на себе зобов'язань щодо її будівництва та/або експлуатації.

Отже, справа зрушила: інвестор уклав концесійний договір з сільрадою Семенівки на 50 років. Але це не означає, що хтось щось передав концесієдавцю у приватну власність. Капітально реконструйовану водопровідну систему, по завершенні договору, її споруджувач не викопає й не забере. Труби, насоси, фільтри залишаться у власності сільської громади. І їй далі вирішувати: що робити з цим добром…

засідання Але опитані селяни дуже раді, що знайшовся «капіталіст», який за 2 місяці докорінно змінив їхнє життя. 27 км непридатних до експлуатації сталевих, чавунних, азбоцементних труб замінили на стійкі до корозії пластикові «жили». Реконструювали насосну станцію, встановивши сучасні водопідйомні та очисні системи. Тепер вода зі свердловини проходить озонатор, де очищується й дезінфікується в абсолютно безпечний спосіб. Канцерогенний хлорфенол, який утворювався раніше при хлоруванні, жителям Семенівки більше не загрожує. Вони воду отримують цілодобово, з хорошим напором і без перебоїв. До речі, концесієдавець повною мірою забезпечує експлуатацію і надійну роботу всієї системи від свердловини до крану. І коштує таке благо, як і до тоді – 9,60 грн. за кубометр.

Ми запитали в начальника об’єднання «Укрсількомунгосп» Володимира Хоменка про роль очолюваної ним установи в розповсюдженні семенівського досвіду по Україні. Й почули у відповідь:

- Я би назвав «Укрсількомунгосп» путівником до цивілізованих благ у сільській місцевості. Бо наша роль - не лише дбати про державне фінансування (яке є дуже обмеженим) організації водопостачання, водовідведення, санітарного очищення (збирання та утилізація сміття), колективного опалення у наших селах. Знаходимо й інвесторів, які на умовах державно-приватного партнерства реалізовують проекти на кшталт семенівського водопроводу. Такі перетворення можливі й в інших сегментах сільської інфраструктури. Але вони ніколи не стануть реальністю, якщо сама сільська громада не проявить активну, організовану, згуртовану позицію. У Семенівці самі селяни захотіли реальних змін на краще й не сторонилися участі в їх запровадженні. Тому й радіють своїй цивілізації…

Юрій МАЛАЙ