Земля в ілюмінаторі

11 March, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 5 762

З ілюмінатору літака український простір здається безмежним. Немає сумнівів у тому, що нашої землі на всіх вистачить. Та, на жаль, практика доводить інше. У володінні одних – навіть гектари заповідних лісів. В інших – кроваві сотки, за які роками доводиться позиватися у судах, доводячи своє право власності на них.

Виявляється, жодне законодавство не може завадити сьогодні зловживанням державних чиновників чи злочинним схемам бізнесових структур. Якщо на Київщині звичайний селищний голова, за інформацією СБУ, може собі дозволити хабар у $3200, то в Алушті ця сума зростає удесятеро. Найгучніші земельні справи протягом останніх років на Київщині фігурували у Бородянському, Макарівському, Бориспільському районах.

Приміром, з хабаром у $90 тисяч правоохоронцям вдалося у столичному готелі «Київ» затримати навіть самого начальника Управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області. Валюту чиновник вимагав за позитивний висновок від власників земельних ділянок Бориспільського району.

У Криму земельними оборудками грішать майже скрізь, але в Алушті, Алупці та Ялті – найчастіше і найнахабніше. Про це свідчать висновки прокурорських перевірок і резонансні затримання працівниками СБУ замішаних у земельних оборудках найвпливовіших керівників та політиків Криму. Дійшли, як то кажуть, «до ручки».

За допомогою до громадських правозахисників звертаються вже навіть міністри Міністерства охорони здоров’я. Вони визнають своє безсилля у боротьбі з рейдерством, пов’язаним із захопленням території дитячого протитуберкульозного санаторію ім. Боброва в Алупці. Приватники перекрили хворим дітям кисень – дорогу до моря! На її місці звели залізний паркан. МОЗ прохає місцеву владу долучитися до вирішення цього питання, бо судова Феміда у ньому зволікає, повідомляє ЛІГАБізнесІнформ. Хіба такі випадки поодинокі?

Місцеві органи виконавчої влади і самоврядування, за потурання органів контролю, продовжують і нині приймати незаконні рішення про надання земельних ділянок у власність та користування. Внаслідок протиправних дій корумпованих чиновників на містах, держава втрачає не тільки свої землі, а й значні кошти.

До того ж, земельним порушенням сприяють законодавчі прогалини: незавершеність розмежування земель державної і комунальної власності, інвентаризації земель та її грошової оцінки.

У різних регіонах країни селяни б’ють на сполох. Районні адміністрації, без жодного узгодження, забирають у них найкращі землі та пасовища, де вони десятками років випасали своїх корів. Подібних фактів у регіонах сотні. Голови селищних рад розповідають, що на практиці колишніми землями сільської ради, які перебувають за межами її населеного пункту, голови РДА розпоряджаються одноосібно. Саме ця норма нашого недолугого земельного законодавства є найболючішою для всіх територіальних селищних громад. На цьому наголошує і колишній голова Ковалівської селищної ради з Полтавщини, нині член парламентського аграрного комітету Юрій Бублик. За словами нардепа, власність селян розбазарюється наліво та направо гектарами, до того ж не без відповідних хабарів. Головне, що ці землі, про всяк випадок, скуповують ті, хто не збирається навіть давати їм якусь раду. «Відбувається це примусове вилучення земельного фонду у селян за принципом: «Сам не гам, і другому не дам!». Головне, що хазяїв цих ділянок потім дуже важко знайти, як і змусити сплачувати за них податки», - каже політик. За його словами, не питаючи сільську раду Ковалівки, Полтавська РДА передала на трасі Київ – Харків фізичним особам 3,5 га комерційно привабливої землі, що коштує кілька мільйонів гривень. Селяни при цьому не отримали ні копійки на вирішення нагальних соціальних проблем. А на глибоке переконання нардепа, землями на всій території сільради має розпоряджатися тільки селищна рада.

Правник Павло Голівер якось спробував реалізувати своє право на отримання 2 га землі для ведення господарства. За його словами, законодавство має кожному гарантувати отримання такої земельної норми на вільних територіях. Однак вільними ці земельні території в Україні залишаються лише на словах. На практиці їх не існує взагалі. Земля «з’являється» тільки за гроші.

Приміром, державні службовці за гарантоване державою безкоштовне виділення земельних ділянок сьогодні мусять сплачувати районам солідні суми примусових добровільних внесків. На Київщині вони зростають по мірі наближення до столиці. Найдорожчий – Бородянський та Вишгородський райони, запевняють парламентарі. Навіть працівники Верховної Ради України за виділену в цих районах землю, перш за все, мусять інвестувати чиновникам зібрані готівкою кошти. У минулих роках десять соток на території Бородянського району коштували від 10 тис. грн. благодійних. Нині ця сума є набагато більшою. Тож агросектор сподівається на запровадження парламентарями нових підходів до проблем розмежування земель.

З 1 січня 2013 р. спрощена процедура присвоєння кадастрових номерів, а також набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Відтепер ця процедура не потребуватиме прийняття рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що дозволить запобігти конфлікту інтересів між чиновниками. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо обігу земель сільськогосподарського призначення)» продовжено мораторій на купівлю-продаж та зміну цільового призначення сільгоспземель.

Та земельне питання досі залишається у господарствах на вістрі леза. І вітчизняним законодавцям доводиться постійно долати юридичні прогалини. Але часу на інноваційні запровадження у земельній сфері політикам постійно бракує. Тим часом село чекає від них у цьому питанні здорового глузду та бажання працювати на благо аграріїв і розвиток сільських територій.

Наталя СОКУРЕНКО