- Чи врятує село кооператив?
- Кооперативи - майбутнє сільського господарства
- Чому велике молоко приносить лише збитки?
- Микола Присяжнюк: «За умови нормальної організації та стимулювання створення сільгоспкооперативів вигоди отримає і держава, і учасники кооперативу»
- Чи розправлять крила фермерські ластівки?
Подарунок від Прем'єра служить сільському кооперативу
Голова сільськогосподарського кооперативу "Молочні ріки" (Гощанський район Рівненщини) Олег Поліщук повернувся з Києва з новенькою автомолокоцистерною, встановленою на базі машини "Тата".
Як з'ясувалося, платити за цю вкрай потрібну річ йому не довелося: він отримав її в подарунок від Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.
- Це лише початок Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, яка розрахована до 2015 року, - коментує голова асоціації фермерів і приватних землевласників Рівненщини Дмитро Українець. - Олег Поліщук, який фермерує вже не перший рік і виступив ініціатором створення кооперативу в своєму районі, цілком заслужив на такий подарунок. Аби надати цій справі відповідного імпульсу, Прем'єр-міністр вирішила виділити безповоротну фінансову допомогу ще й першим п'яти кооперативам, які створені в кожній області. А ось Верховна Рада, на жаль, ніяк не спроможеться дати їм «зелене світло». Хоча потрібно небагато: внести зміни до Закону "Про обслуговуючі кооперативи", які давно підготувала Асоціація фермерів та приватних землевласників України, зокрема, стосовно їх неприбутковості. Натомість, Уряд уже спрямував в область майже півтора мільйони гривень для підтримки перших п'яти сільськогосподарських кооперативів. Отже, кожен із них отримає по 280 тис. грн. адресної допомоги для закупівлі найнеобхіднішого обладнання на умовах 90:10. Тобто, левову частку коштів виділяє Уряд, решту, десяту частину, повинні внести члени кооперативу.
У "Молочних ріках" коштовному подарунку від Прем'єра, звісно ж, радіють. А дітвора, яка теж звикла працювати, як мовиться, зранку до смерканку, ні-ні, та й "обліпить" новеньку машину, котра виблискує на осінньому сонці. Адже Олег і Розалія Поліщуки виховують... 14 дітей!
- Наш сільськогосподарський обслуговуючий кооператив сьогодні об'єднує два фермерських господарства: наше сімейне "Маленький оазис" і сусіднє "Оаза троянди", 10 особистих селянських господарств, у кожному з яких по одній-дві корови, - розповідає Олег. - Тож усього маємо близько сотні дійних корів та іншу худобу. Отже, розпочинаємо не з нуля і вважаємо, що цей шлях перспективний. Адже ніхто в світі нічого кращого, ніж кооперативи, не придумав.
Власне кажучи, ми в селі давно живемо й працюємо за кооперативними принципами. От, скажімо, не маю я зернозбирального комбайна, а сусід-фермер має. Він мені дає цього комбайна змолотити зерно, а я йому - овочезбирального. Чи, приміром, у своєму млині односельцям я надаю послуги, не маючи зиску: беру з них рівно стільки, щоб оплатити працю мельника та витрачену електроенергію. Така вона, сільська кооперація. Юлія Володимирівна правильно взялася поставити її на новий технічний рівень. Адже на техніці 60-х років минулого століття в Європу не заїдеш.
Молокоцистерна, яку нам подарували, дозволяє перевозити три тисячі літрів молока, оснащена лабораторією, яка перевіряє 9 його основних параметрів, та касовим апаратом. Тепер можемо виїжджати для торгівлі молоком на ринок. І, до того ж, більш упевнено відстоювати ціну на 
молоко перед заготівельниками. Адже сьогодні його приймають у селян по 90 копійок - хіба це не знущання? Натомість наш кооператив уже продає по 1,40 грн. за літр: це теж, скажемо так, не ціна, та все ж крок уперед у цьому напрямі. Ви ж самі добре знаєте, що в супермаркеті літр молока дешевше, ніж за 4 гривні, не купити, як, зрештою, й на ринку.
- Як же змінити ситуацію на користь села і селянина?
- Як на мене, аби наша українська корова не потрапили до Червоної книги, починати треба з кормової бази, - міркує далі Олег Поліщук. - Правильно ж кажуть, що молоко в корови на язиці. Корми повинні мати високий вміст білка, тоді й віддача буде відповідною. Ще одна проблема - кадри: з тваринами мають працювати вміючі доярки. Між тим, за останніх 12 років жоден із випускників нашої школи не залишився в селі... Третя складова - комфортні умови і для тварин, і для людей, які з ними працюють. Сьогодні вже ніхто не хоче працювати на такій фермі, де по коліна багнюки.
Лише витримавши ці умови, можемо сподіватися на віддачу від поголів'я, на високопродуктивне стадо. Нині ми не маємо коштів, щоб одразу закупити дороговартісних племінних корів, тому розпочинати треба з кормів. Друге, що варто зробити на рівні держави, - переглянути оподаткування селян. Люди не поспішають об'єднуватися в кооперативи з однієї простої причини: кожен їхній крок буде на виду. Сьогодні вони підторговують на базарах власною продукцією, намагаючись уникнути оподаткування. Адже якби селянин-одноосібник задекларував те, що отримав, то сплатив би неспівмірні суми податків на весь дохід: бо чистого прибутку, відмінусувавши немалі витрати на вирощування продукції, йому ніхто не вираховує. Ось чому люди декларують, що використовують власну продукцію виключно для власних потреб. Якщо ж змінити такі підходи на більш справедливі, селяни самі спішитимуть у кооперативи: адже таке об'єднання для села цілком природнє.
Цілком справедлимо мислить фермер, хіба не так? До речі, на Рівненщині на стадії формування ще п'ять обслуговуючих кооперативів у різних районах. І тільки від можновладців залежить: стануть ці формування потрібними селу чи справа знову не зрушить з «мертвої точки»...
Інна ОМЕЛЯНЧУК
Рівненщина
