Бізнес по-німецьки в Україні

21 March, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 6 920

Німець Матіас Гьопфнер заради своєї мрії - займатися селекцією голубів - переїхав до України. У Павлівці Тисменицького району Івано-Франківщини створив голубодром і видає часопис для українських голубівників.

Сорокарічний бізнесмен з невеличкого містечка Ціліник, це 50 кілометрів від Берліна, провадить у селі Павлівка власний бізнес. Привіз з Німеччини комп’ютерну пилораму, відкрив столярний цех. Створив міжнародний голубодром і видає єдиний в Україні спеціалізований журнал «Друг голубів».

- Коли я вперше сказав своєму другові, що хочу випускати український журнал, той засміявся. Каже, ти здурів. А я йому - в Німеччині я ж маю журнал, - пригадує Матіас.

Каже, ризикнув і видрукував пілотних 500 екземплярів. Дав знайомому. Той їхав на якусь нараду до Києва. За тиждень отримав дзвінки й електронні листи з подякою за поради голубівникам. Згодом Матіас почав постачати любителям поштових голубів федеральні кільця. Організовував численні виставки та спортивні змагання. З’явилося багато однодумців.

Каже, українську вивчив сам. Кожен день дізнається нове слово. Але не з книжки, а з життя. Ще й нині трапляються курйози, бо плутає у словах закінчення.

Тим часом за його спиною у вольєрі воркочуть два білосніжні голуби. Декоративні.

- Старші жінки сміялися з мене. Казали, мудрий українець купив би корову, а німець – голубів. Та ще й свистить щовечора на даху, - посміхається Матіас.

Тепер у Павлівці на німця кожна пані дивиться з повагою – ґаздовитий чоловік. До його голуб’ятні приїздять навіть графи з Прибалтики та Бельгії.

люди и лавочки Матіас каже, що від України має тільки позитив. Тут люди добрі, довірливі. Якось на «п’яному» базарі купував запчастини до буса. Розговорився з продавцем, взяв товар і поїхав. Аж у селі спохватився, що не заплатив гроші. Повернувся і довго вибачався. А продавець каже, нічого страшного, я знав, що ви не надурите.

Матіас і сам любить робити людям добро. Намагається не афішувати це. Так, у Павлівці мало хто знає, що машина швидкої постійно виїздить на виклики, бо німець щомісяця заправляє її за свої кошти. Може й дорогих голубів подарувати. Якось приїхала до нього жінка з сином. Хлопець страшенно хотів голуба. Аж очі світилися. А голуб коштує 100 євро. «Що-що?» - перепитала здивована жінка. І Матіас пожалів хлопця, продав птаха за 100 гривень. Та був випадок, коли знайомий попросив подарувати елітну пару, а потім продав її, щоб заробити.

Нашу розмову перервав телефонний дзвінок. Матіас загомонів німецькою. На батьківщині залишилася мати, брат із сестрою. Їм і передав свій туристичний та кінний бізнес. Нині навідується туди зрідка в гості. А ось мама щороку місяць живе в Павлівці. Спочатку плакала й просила сина повернутись. Як так можна жити? Воду носити відрами й гріти? Туалет на вулиці! Та Матіас невибагливий до побуту.

А ось кредит в Україні не взяв би ні за яких умов. Каже: «Страшно. А відсотки! Босим по світу можуть пустити… У вас катастрофа! Всі плачуть, що нема роботи. Даєш працювати, приносять церковний календар і кажуть: «Матіас, будеш мати гріх. Сьогодні свято». А у календарі - самі червоні дні», - піднімає до гори руки.

Каже, ніяк не звикне й до переїдань на свята й ходіння по гостях.

- Я не п’ю. Рідко - кухоль пива. Знаю норму. Але коли перший раз приїхав на Різдво, то мусів пройтися по знайомих. У одного гостили самогонкою. За маму, за дружбу, за бізнес. Коли я на другий день відкрив очі, то не знав який день, яка година. Більше ні краплі ніколи, – сміється. - А тоді було не до сміху.

Не ходить й по продуктових ринках. Якось хотів м’яса на шашлики купити. А побачив, як над прилавком мухи літають, вибіг з базару. Ледь не знудило. Їжу переважно купує у супермаркеті.

Матіас Гьопфнер, голубодром та голуби А ще не може забути, як заплатив даїшнику 600 гривень. Літнього вечора повертався з міста. На виїзді зупиняє молодий даїшник. Побачив, що іноземець за кермом, й питає, чи той пив.

- А я ніколи не брешу. Ні державі, ні людям. Кажу, пива випив. Той як почав йокати, що я кримінал вчинив, що зараз у мене права забере. Щоб не було тяганини, витягую 100 гривень. А він у крик. Що я собі думаю. Це кримінал. Заплатив ще 500 і поїхав у Павлівку. Більше і ковтка пива не роблю, - зітхає німець. Каже, що на ділі знає, що таке хабарі, корупція. У Німеччині подібного немає.

Та незважаючи ні на що Матас додому повертатися не збирається.

- Мені дуже подобається природа України, її безмежні простори, гірське свіже повітря, приємні люди. До того ж у Німеччині висока конкуренція, і там важко почати щось нове. В Україні, навпаки, ти можеш розкрити свій потенціал, бо бачиш перспективу для свого професійного розвитку і власного бізнесу, - міркує Матіас.

Він власник майже 2,5 тисяч голубів і найбільшого в Україні голубодрому «Павлівка». Матіас вирішив втілити ще одну мрію - створити на 100 га біопарк. Тут житимуть тварини, на окремих ділянках вирощуватимуться земляні культури, на інших - працюватимуть дитячі майданчики та ресторани для дорослих.

До речі, на голубодромі відбувся фінал Чемпіонату світу 2011-2012 з польотів молодих поштових голубів. Павлівський голубодром з-поміж різних країн світу вибрала Міжнародна федерація голубівництва (знаходиться у Брюсселі). Голубодром з розведення і випробування поштових голубів має комп'ютерну систему реєстрації польотів птахів. Тож у змаганні взяли участь голуби з Німеччини, Бельгії, Австрії, Швейцарії, Латвії, Білорусі, Молдови, Росії та навіть Таїланду.

У своєрідному гуртожитку птахи жили і навчались з травня. Кожен був пропущений через систему комп’ютера Bricon і активований для фінального льоту. На фінальній дистанції 350 км змагалися 95 голубів. Напередодні ввечері їх транспортували до міста Райгород Вінницької області. Звідти птахи і стартували о 8-й годині ранку. Того ж таки дня вони мали прилетіти до Павлівки.

Першим з результатом 13:05 прилетів австрійський голуб. Через 16 хвилин – український (належить одеситу Олександру Карпенку). Далі майже одночасно, з різницею у одну секунду, прилетіли два бельгійські птахи.

З 95 фіналістів долетіла у перший день лише третина. Лаври отримали господарі.

Олександра ЛІСКОНОГ