- Про позачергові загальні збори Відділення землеробства, меліорації та механізації НААН
- Микола Безуглий розкаже все про зерно
- «Корми і кормовий білок»
- Піраміди зачекались на... «сажотрусів»
- «Нова стратегія виробництва зернових та олійних культур в Україні»
Час настав
Саме така всезагальна консолідація проти спільної біди нині на вустах багатьох вчених світу, у тому числі українських. Адже глобальне потепління не має кордонів і носить планетарний характер, загрожуючи існуванню всього живого на планеті Земля.
Б’є на сполох тут і НААН України. При тому її президент - академік НААН Микола Дмитрович Безуглий - на недавньому круглому столі на тему «Забезпечення стабільного виробництва продовольства в умовах глобальних змін клімату» цілком справедливо висловив думку, що у вирішенні проблем глобального потепління мають об’єднуватись не лише вчені, екологи, а й керівники держав, політики, міжнародні організації. «З позицій нашої академії, - наголосив М. Безуглий, - час для таких дій настав!»
Варто сказати, що багатьох вчених, а надто вчених-аграріїв, глобальне потепління клімату не застало зненацька. Не один рік вони аналізували причини «рукотворної діяльності людини в довкіллі» (висушування водоймищ, виливи у них каналізаційних стоків, вирубування лісів, невміле землекористування тощо), а відтак - прогнозували гіркі зміни у довкіллі. І вони, на жаль, не забарилися.
Проте і у такій ситуації ще не все, як мовиться, втрачено. Тож на круглому столі, який пройшов у стінах ННЦ «Інститут аграрної економіки», мова йшла не лише про «маємо те, що маємо», а й називались досить раціональні шляхи протистояння глобальному потеплінню і, відповідно, вирощення хороших урожаїв. Адже продовольча безпека – це той пуп’янок, який дає і продовжує життя на нашій планеті. Де його різко обірвано, там голод, морок, страждання...
«На відкритті ХХІV Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2012», - розпочав круглий стіл Микола Безуглий, - міністр агрополітики і продовольства Микола Присяжнюк чимало уваги приділив питанню продовольчої безпеки. Цілком поділяючи і підтримуючи його виступ, нагадаю кілька цифр, які він виніс на широкий загал. Скажімо, для нормального харчування всього людства треба виробляти щорічно 3,5 млрд. тонн зерна із розрахунку півтонни на людину. У світі ж його виробляється 2,3 мільярда. Тож більше 1 млрд. тонн – дефіцит зерна на планеті. При тому є ряд показників, які у подальші роки прогнозують ускладнення даної ситуації. Так, за минулі 10-15 років населення Землі збільшилось майже на 33%, а виробництво зерна - лише на 24. В окремих країнах, тій же Африці, де найбільше голодуючих, населення збільшилось на 60%. Як результат, за даними ООН, ми маємо негативну ситуацію у забезпеченні продовольством значної частини планети: 1 мільярд людей постійно голодує, ще 2 мільярди постійно недоїдають.
Та й ціни на харчі грають у такій ситуації свою роль: у більшості країн, надто у тих, котрі мають перехідну або нерозвинену економіку, населення змушене витрачати на їжу від 60 до 80% сімейного доходу. Тож виклики, які має людство як через певні економічні, так і природно-кліматичні причини, змушує науку, у тому числі аграрну, ретельно аналізувати стан справ з виробництва продовольства.
Що ж робити? Яким буде забезпечення продовольством нашої планети у найближчі 10-20 років? Адже прогнозується, що населення на цей час зросте на 3 мільярди! І це у ситуації, коли глобальне потепління ускладнює вирощування сільгосппродукції. Звернусь до стану справ в Україні. Цей рік, як ніколи, був важким для нас з точки зору забезпечення належною вологою чималих територій, надто у зоні Південного степу. Це призвело до значних втрат агрокультур, у тому числі зернових, до різкого зниження урожайності на мільйонах гектарів. Як наслідок, торік ми зібрали 56,7 млн. тонн зерна, а у цьому році при тому, що аграрії зробили все можливе заради високого (понад 60 млн. тонн) урожаю, загальний валовий збір зерна буде на рівні 47-48 млн. тонн. Тобто, втрачено приблизно 13 млн. тонн зерна, які очікувалось отримати. Але при цьому в Україні вистачить зерна і на свої потреби, і на продаж за кордон (21-22 млн. тонн).
Проте втішатися цим не варто, бо є загроза вирощуванню наступних урожаїв: посухи прогнозуються і надалі. І це не лише проблема України, а й багатьох країн світу. Виходячи із цього, науковцям треба нагально дати відповіді аграріям: як на мільйонах гектарів земель в умовах недостатньої їх зволоженості вирощувати хороші урожаї?
Україна, варто наголосити, вже вийшла із відповідними пропозиціями на міжнародний рівень. У нашій академії, зокрема, напрацьовується пропозиція щодо участі України у створенні стратегічних резервів продовольчого зерна, яке може бути вирощене, збережене в нашій державі й за рішенням ООН доставлене у будь-яку точку планети. Але волі лише окремих держав і бажання окремих груп вчених явно недостатньо для вирішення такого глобального планетарного питання. Це питання і політиків, і ООН (FAO).
А ми запросили вчених із різних країн, аби обговорити наукові засади даної проблеми і, можливо, сформувати позицію наукової еліти і розробити відповідні Звернення до керівництва тих держав, де ми з вами працюємо, до міжнародних організацій. З позиції нашої академії – час для таких дій настав!»
«Наукові основи стабільного виробництва продовольства в умовах глобальних змін клімату» - так назвав свою доповідь академік-секретар Відділення рослинництва НААН, академік НААН О.О. Іващенко. Зауваживши, що ця тема не лише актуальна, а й складна, бо має широкий спектр напрямків. Він навів такі шокуючі дані: на нашій планеті саме там, де родючі ґрунти і найбільш комфортно проживати людині, щорічно знищується у середньому 14-16 млн. га землі. Частково їх втрата компенсується освоєнням нових територій. Проте до 2050 року цей потенціал буде повністю вичерпаним. Що далі – зрозуміло: глухий кут...
Слухаючи Олександра Олексійовича, пригадалась шагренева шкіра з літератури – все колись, як і вона, має своє закінчення. Тим часом О. Іващенко зупинився безпосередньо на ситуації в Україні із вирощенням урожаю у зв’язку зі змінами клімату. Як відомо, маємо зони лісу, степу і лісостепу. На зону степу, яка в останні роки надто потерпає від посух, припадає майже половина території – аж 43% орних земель. Те, що під пекучим сонцем ці землі, наче гаряча пательня, і рослини тут або гинуть, або дають низькі урожаї, вина, найперше, зауважив доповідач, людської безгосподарності. Ось і маємо ерозію ґрунту та інші проблеми. Тож для стабільного агровиробництва, перш за все, треба навести елементарний здоровий порядок у хліборобському землекористуванні. Мова не про те, хто буде чи є власником земель, – мова про повагу до землі того, хто на ній сіє і очікує урожаїв.
Зберегти мікроклімат поля, максимальну на ньому вологу допоможуть дотримання агротехнічних норм (смугові посіви тощо). Треба повернутись до насадження лісосмуг довкола полів, уміло вести ландшафтне землеробство. «Ми маємо повернути всі водоохоронні зони безпосередньо до природи і заборонити господарську діяльність у цих водах», - наголосив О. Іващенко і навів таку цифру: аби у тому чи іншому регіоні пом’якшити клімат, треба тут мати 1 м кв. води. Практика життя у Середній Азії (Киргизія, Таджикистан, Туркменістан) показала: коли так зване «господарювання» призвело тут до майже повного висихання ріки Арал, то значно погіршився місцевий клімат. Нині Арал підняли водою на 3 метри, і клімат поступово кращає.
Доповідач також загострив увагу присутніх на селекційній роботі: час такий, що поля все більше потребуватимуть стійких до високих температур сільгоспрослин.
Високо оцінена присутніми в залі доповідь академіка Іващенка викликала жваві обговорення із не менш практичними пропозиціями - як давати лад на нивах в умовах змін клімату. Так, академік-секретар Відділення землеробства, меліорації та механізації НААН, член-кореспондент НААН Сергій Булигін зупинився на проблемі формування ґрунтоводоохоронних земель в агроландшафті, а член Французької академії сільського господарства, доктор економічних наук Буссард Жан-Марк підняв питання «Забезпечення стабільного виробництва продовольства в умовах зміни клімату: економічна точка зору» і заразом одобрив учених НААН України, які ініціюють об’єднання сил вчених планети і не лише їх у протидіях глобальному потеплінню. Підтримав цю думку проректор з наукової роботи Бєлгородської ДСГА (Російська Федерація) Андрій Колєсніков, виступаючи із доповіддю «Особливості ведення сільського господарства у Центрально-чорноземній зоні Росії: підготовка кадрів» та інші.
Цікава тут і думка академіка-секретаря Відділення аграрної економіки, земельних відносин та продовольства НААН України Валерія Жука: «Сільгосппідприємства у переважній своїй більшості самотужки подолати проблеми змін клімату і вирощувати високі урожаї не зможуть. Це повинно робитись комплексно на рівні держави. Є така переконлива думка - моя, колективу нашої академії, що вже найближчим часом у нас в країні має бути розроблена Комплексна програма подолання негативних кліматичних явищ у сільському господарстві, надто на півдні – у степовій зоні.
В НААН України є не лише розуміння ситуації, але й чітке бачення заходів, які необхідно провести для подолання названої проблеми. Тож нагальними на рівні держави будуть розробки капіталовкладень у насадження лісосмуг, у ґрунтовий захист, вдосконалення структури посівів тощо.
Проте кошти має на це виділяти не лише держава, а й приватний бізнес. Мають сприяти і усілякі кредити, в тому числі міжнародні. Адже проблема змін клімату, повторюсь, глобальна, а ми всі – в одному човні під назвою “Земля”».
Варто тут додати до слів В. Жука, що мова йде про мільярди капітоловкладень. І у кожній державі, можна це припустити, хтось забідкається, знайде, зрештою, сотні причин, аби розвести руками: «Немає коштів...» Але чи потрібно отак економити, коли ще маємо час протистояти глобальному потеплінню, щоб бути на цій Землі?..
Простій людині, до слова, тут цілком можна додати свого: власноруч посадити дерево чи взяти участь у насадженнях лісопосадок, парків. Більш бережно ставитись до джерел, струмків, ставків, річок, озер. І тоді після нас не буде «хоч потоп»...
Валентина ПИСЬМЕННА
