Строительство самого крупного оптового сельскохозяйственного рынка Юго-Восточной Украины близко к завершению. Его главным преимуществом станет уровень цен – в два-три раза ниже, чем в супермаркетах или на розничных рынках.

Строительство рынка «Господар» (Донецкая область, неподалеку от областного центра) началось всего 180 дней назад, а два первых павильона для торговли овощами откроются уже в июле.

Из государственного бюджета на строительство оптовика Донецкая область получила 3,5 млн. грн., а это одна треть от всех затраченных средств на строительство.

Площадь донецкого рынка – 35 га или почти в 3 раза больше первого в Украине работающего оптового рынка во Львове (13 га), однако значительно меньше киевского (120 га). На рынке в Ясиноватском районе Донецкой области, а именно там он будет расположен, предусмотрены не только все необходимые условия для производителей сельхозпродукции, но и технические новинки. Аграрии, например, смогут наблюдать за ходом продаж через веб-камеру (к слову, продавцов можно будет нанять непосредственно на рынке). Это даст возможность не только следить за продавцом, но и понижать или повышать цены в режиме реального времени.

Однако для решения долгосрочных задач (среди которых и снижение потребительской инфляции через снижение цен) даже пяти рынков, строительство которых запланировано в Украине, мало. Только на Донетчине целесообразно строительство еще одного-двух рынков.

Здається, не так давно кожен із них, затамувавши подих, шукав своє прізвище серед тих, кого зарахували до омріяного вишу. А потім були багаточасові лекції та семінари, сидіння за книжкою в бібліотеці, перші реферати, заліки та іспити.

У більшості з них, а це - студенти аграрних ВНЗ країни, був і перший практичний досвід у сільгосппідприємствах. Дехто навіть встиг попрацювати у фермерських господарствах європейських країн. Утім, практично всі вони хочуть реалізувати себе у професії саме в українських агропідприємствах. А як це реально зробити, адже всюди вимагають рекомендацій і досвіду роботи? А звідки їх узяти студенту?

Майбутнім випускникам аграрних ВНЗ системи Мінагропроду насправді пощастило. Їхніми добрими янголами у цій справі вже вкотре виступають профільне міністерство, Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» та спеціалізоване агентство «AgriJob». У рамках виставки «Агро - 2011» вони провели 2-й Всеукраїнський ярмарок вакансій «AgriJob - робота в АПК».

Цього разу на Ярмарок вакансій прибули представники 13 провідних агропромислових компаній країни: Агрохолдингу «Мрія», Schaumann, ТОВ «Кун-Україна», John Deere, холдингу Agrofusion, Групи компаній «Кернел», Карлівського машинобудівного заводу, КВС Україна, ДП «Мілкіленд Україна» Групи компаній «Формула смаку», корпорації «Сварог Вест Груп», ТОВ «Монсанто Україна», ТОВ «ТМФ Україна».

Якщо ви хоча би раз побували у міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті у Києві, то помітили: знаходячись між лінією столичного метро і житловим масивом, експоцентр доволі обмежений площами і значно поступається добре облаштованому й зеленому та затишному НК «Експоцентр України» (колишнє ВДНГ). Щоправда, МВЦ дещо сучасніший, компактний. Тому саме рішення провести XXIII Міжнародну агропромислову виставку «Агро - 2011» на Броварському аграрії приймали скептично, бо розуміли: експозиціям буде затісно у міських виставкових корпусах. Ще більш незручно почуватимуться тварини, яких привезуть показати генетичний потенціал України. Отже, що вдалося, а що – ні під час роботи головної аграрної виставки-ярмарку, стане предметом дискусії її організаторів. Ми ж лише нагадаємо вам основні події всеукраїнського виставкового заходу, який має і міжнародний авторитет.Своєрідною родзинкою «Агро-2011» став Всеукраїнський форум сільських і селищних рад, на який завітало, за даними Мінагропроду, 3000 осіб. Обговорити проблеми «Розвитоку сільських територій – основи аграрної стратегії України» з’їхались сільські та селищні голови, керівництво обласних і районних держадміністрацій, керівники громадських організацій, представники освітянських і наукових установ аграрного спрямування. Проведення форуму ініціювали Міністерство аграрної політики та продовольства України і Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад.

Під час цього форуму відчувалося, що Україна не околиця (як деякі сусіди намагаються нас представити), а саме центр Європи. І не від доброї волі Вашингтона чи Москви залежить виживання людства, а насамперед - від хлібної Русі Київської.

Про це красномовно засвідчив представницький ІІ Міжнародний аграрно-інвестиційний форум, що відбувся в стольному граді Києві за сприяння Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ). Керівники аграрних відомств багатьох країн ЄС, СНД, Азії, Африки взяли активну участь у цій непересічній події, що була присвячена всесвітній продовольчій безпеці, викликам та інвестиційним можливостям для сільськогосподарського сектору.

   Алекс Ліссітса, президент УКАБ, після короткого вступного слова, запросив до мікрофона міністра агропроду України Миколу Присяжнюка, який одразу підкреслив, що перед нашою державою сьогодні постало завдання не просто в стислі терміни досягти продовольчого самозабезпечення, а й зробити вагомий внесок у гарантування продовольчих потреб зростаючої світової спільноти. І Україна, за словами міністра, впевнено рухається в зазначеному напрямі. Так, якщо у 2000-2005 роках середній річний показник урожаю зерна коливався в межах 25-30 млн. т, то за результатами останніх років ми просунулися до 40-50 млн. т зерна. Збір олійних культур зріс з 4 до 10 млн. тонн. 

Українці – нація хліборобів, тому культура землеробства в Україні завжди була в пошані. Земля-матінка, земля-годувальниця – суто українські вислови, народжені споконвічно шанобливим ставленням нашого народу до землі. Розкопки археологів, історичні матеріали про трудову діяльність селян ще з дохристиянського періоду, з часів язичества, досягнення українців, які проживають компактно в інших країнах, досвід патріархів землеробства підтверджують цю істину.

Історично українці набагато раніше, ніж інші нації, звернули увагу на доцільність ведення землеробства на органічній основі. Відомо, що уже в позаминулому столітті селяни Полтавщини використовували мілкий обробіток ґрунту, який і є одним із головних елементів органічного землеробства.

Зараз лідери нації шукають шляхи подальшого розвитку держави, формують національну ідею. Не будемо брати на себе місію визначати пріоритети нації, а лише зазначимо, що, наприклад, поле, засіяне пшеницею озимою, при сприятливих погодних умовах, дотриманні технології та достойних закупівельних цінах може забезпечити 3-5-кратний прибуток. У якій іншій галузі таке можливо? Практично це означає, що максимум фінансів слід пропускати через землеробство – максимальна віддача затрат відбувається тут і тільки тут.

Україна з огляду на її ґрунтово-кліматичні умови, географічне розташування в центрі Європи та давні аграрні традиції має великий потенціал для виробництва сільськогосподарської продукції і, зокрема, продукції, отриманої на базі органічного землеробства.

Сільськогосподарська галузь завжди шанувала і шанує своїх ветеранів. Нинішня нагода - 80-річний ювілей Миколи Петровича Момотенка.

Його пам’ятають як багаторічного керівника «Укрсільгосптехніки». З 1965 р. він був першим заступником голови цього республіканського об’єднання Ради Міністрів, а з 1979 – очолив його. У 1978-1981 рр. керував Держкомітетом УРСР з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства, двічі обираючись і депутатом Верховної Ради країни.

Розпочинати ж свою трудову біографію Миколі довелося з 12 років. Вочевидь, дуже мудрою людиною був батько, Петро Євменович, бо змалку привчав сина до праці. Микола Петрович не раз згадував татові слова: «Сину, людину красить її праця – такий закон людського життя на землі. І ніхто не може його змінити чи переробити на свій лад, бо це Божий закон». Миколі на все життя ця батькова наука стала головною.

Народився Микола Момотенко 19 травня 1931 року у м. Сквира Київської області у сім’ї знаного сільського коваля. Кращої лопати, граблів, сапи ніхто не міг зробити в усій окрузі. Кожен знав: найкращі підкови на кінях - справа рук сквирського коваля. Батько дуже дорожив доброю славою земляків. Плату брав невелику як для небагатого сільського люду, а коли хтось зовсім малостатний звертався, то й задарма допомагав.

Вітчизняний АПК нині нагадує великий котел, в якому переплавляються архаїчні залишки радянської колгоспної системи на українське "ноу-хау" – агрохолдинги. Їхні перспективи вжевстигли оцінити західні інвестори, бо дедалі більше цінних паперів українських агрокомпаній розміщуються на фондових біржах світу. Найчастіше – Лондонській, Варшавській та Люксембурзькій.

«ЄББР надає кредит у 11 млн. євро одному з провідних виробників і дистриб’юторів молочної продукції в Україні – компанії "Укрпродукт Груп", акції якої запропоновані на Лондонській фондовій біржі». «Індустріальна молочна компанія» отримала $83,2 млн. в ході IPO на Варшавській фондовій біржі, розмістивши 30% своїх акцій». Подібні повідомлення у ЗМІ з’являються все частіше.

Як все відбувається? Яким шляхом? Що варто врахувати і які зробити кроки? Відповіді на всі ці та інші запитання можна було почути на нещодавньому бізнес-форумі, який провів Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) в Києві. «Вдалий вихід українських аграрних компаній на міжнародні фондові ринки: теорія і практика» - так назвали свій захід експерти агроринку. А повчитися і обмінятися досвідом до них приїхали економісти, юристи, фінансисти крупних агрофірм і юридичних компаній України.

- Ми вдруге проводимо такий форум, - зазначив президент УКАБ Алекс Ліссітса, відкриваючи навчання, - адже наші компанії дедалі активніше виходять на фондові ринки європейських країн.

Питання, вступати чи не вступати нашій державі до Митного союзу (МС), обговорюють і в суспільстві, і на найвищому рівні між Росією та Україною. Здається, Президент України Віктор Янукович дав Прем’єру Росії зрозумілий «відворот». Нещодавно поставивши крапку в цьому питанні, Президент назвав заяву Володимира Путіна про бажання бачити Україну в МС «політичною».  

Уточнивши: «Україна не отримувала від Росії жодних конкретних пропозицій в даному питанні» й підкресливши: «вступ України до Митного союзу виключений, однак можливість співробітничати в форматі «3+1» залишається актуальною». 

Не залишилися осторонь гострої теми й агробізнесмени, науковці та громадські діячі як України, так і держав МС. Хоча насампочаток створювалося враження, що їхні позиції не дуже відрізняються від поглядів політиків. Але приємно було відчути потім порозуміння. Зокрема, на конференції «Митно-тарифне й нетарифне врегулювання, заходи санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю в державах – членах МС». Хоча Олександр Бакуменко, голова Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» з болем констатував: «Не треба пов’язувати бізнес із політикою і нав’язувати Україні членство в певному союзі, обіцяючи в такий спосіб відкрити кордони для дружнього товарообміну».

Колеги з Асоціації «Постачальники Митного союзу», які організували в Києві цю зустріч, заговорили про бажання розв’язати «митний вузол» і прибрати перепони, та неозброєним оком було помітно: співрозмовники спілкуються дещо «різними» мовами.

Китайська Народна Республіка зацікавлена спрямовувати інвестиції в розвиток сільськогосподарського машинобудування в Україні, виробництво засобів захисту рослин, будівництво елеваторів. Це можуть бути як спільні підприємства, так і компанії з суто китайським капіталом, що працюватимуть в галузі АПК України. Крім того, Піднебесна має намір значно збільшити закупівлю українських продуктів харчування, особливо тих, які гарантовано не містять ГМО.

Про це, зокрема, йшлося днями в Мінагропроді України на зустрічі української та китайської сільськогосподарських делегацій. Очолювали переговорні місії перший заступник міністра агропроду України Микола Безуглий і заступник міністра сільського господарства КНР Ню Дун.

Відкриваючи перемовини, Микола Безуглий високо оцінив важливість діалогу обох країн у сфері аграрного виробництва й висловив задоволення тим, що сторони контактують все активніше й результативніше. Ню Дун, у свою чергу, поділився враженнями: «Це мій другий візит до України. І мені дуже приємно перебувати на вашій землі. Люди тут дуже щирі, а гарніших за ваших жінок я в світі ще не бачив». 

Перший заступник міністра агропроду ознайомив китайську делегацію з Програмою розвитку сільського господарства нашої держави, якою передбачено протягом 5 років удвічі збільшити валове виробництво сільгосппродукції. Зокрема, довести продукування зерна до 80 млн. т за рік, олійних – 15 млн. т, сої - 4-5 млн. тонн. Як уточнив Микола Дмитрович, розробка програми завершується, і профільне міністерство зацікавлене у розширенні міжнародного співробітництва й залученні інвестицій. Йшлося під час перемовин і про Міжнародну виставку «Агро-2011», що відкриється в Києві 2 червня і прийматиме понад два десятки іноземних делегацій. Микола Безуглий передав від аграрного міністра України запрошення на «Агро-2011» міністру сільського господарства КНР. До речі, саме на цій виставці й відбудеться презентація Програми розвитку сільського господарства нашої країни.

- Нам відомо про динамічний розвиток хімічної промисловості КНР, зокрема, про досягнення у виробництві засобів захисту рослин, - продовжив розмову Безуглий. - Загальна ємність українського ринку ЗЗР нині сягає понад $1,5 млрд. (а потенціал - близько $4 млрд.). Тому ми зацікавлені в інвестиціях у цю галузь. Можна створити спільні українсько-китайські підприємства з виробництва засобів захисту, або компанії з суто китайським капіталом, які би працювали в Україні.

Експерти вважають форвардні закупівлі зерна ефективним механізмом державної підтримки сільського господарства. Через Аграрний фонд держава здійснює безвідсоткове кредитування аграріїв шляхом авансування їм вартості майбутнього врожаю зерна за такою схемою:

* 50% вартості укладеного контракту (авансовий платіж перед початком проведення весняно-польових робіт за умови укладання контракту на поставку зерна майбутнього врожаю);

* 20% (авансовий платіж перед початком збиральної кампанії);

* 30% (остаточний розрахунок, який агровиробник отримує за умови виконання укладеного контракту).

Тож аграрії можуть у найкоротший термін залучити у держави до 70% вартості майбутнього врожаю зерна, розрахованої від мінімальних інтервенційних цін, що забезпечують належний рівень рентабельності його виробництва.

Надежды на то, что новый урожай, основу которого аграрии закладывают именно сейчас, сможет обуздать стремительный рост цен на продукты питания, похоже, могут не сбыться. По оценкам экспертов, посевная в целом по стране в 2011 году подорожала как минимум на 5 млрд. грн., что неизбежно отразится на стоимости сельхозпродукции этой осенью. 

Столь пессимистичный прогноз основывается на том, что накануне посевной значительно возросли в цене основные составляющие, обеспечивающие ее успешный ход. Так, нефтепродукты выросли на 30%, минудобрения - на 40%. Кроме того, в своих расходах руководители агропредприятий и фермерских хозяйств вынуждены учитывать и увеличение заработной платы, и индексацию арендной платы за землю на уровень инфляции, и подорожание семян, запасных частей для техники и т.п.

Не так давно Украинский клуб аграрного бизнеса назвал такие цифры: стоимость минудобрений возросла на 50%, топлива - на 29%, семян - на 45%, зарплата - на 24%. Соответственно, по оценкам УКАБ, только себестоимость зерна возрастет уже не на 13%, а на 28%. Что уж говорить о ценах на продукты…

Удручены ситуацией и в профильных ассоциациях. По их словам, удельный вес топлива в себестоимости агросырья растет от года к году на протяжении всего периода независимости страны.

- Каков удельный вес ГСМ в себестоимости производства? Очень и очень большой,— говорит Николай Миркевич, глава Ассоциации фермеров и частных землепользователей Украины. – К примеру, когда я начал заниматься фермерством в 1992 г., одна тонна дизтоплива равнялась стоимости 3 т пшеницы, сейчас это - 11 тонн.

Компенсировать увеличение себестоимости сельхозпродукции могла бы высокая урожайность. Но хронический дефицит оборотных средств у аграриев, особенно в разгар посевной, и недоверие к дорогостоящим кредитным программам, значительно ограничивают их в возможности вложения средств в повышение урожайности. Поэтому в нынешних условиях велик риск, что аграрии будут вынуждены экономить как на количестве минудобрений и топлива, так и на качестве семян.

В Україні протягом останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу, найродючіші у світі чорноземи перетворилися на ґрунти з середнім рівнем родючості й продовжують погіршуватися.

Невеликі дози внесення гною і туків не забезпечують відтворення родючості ґрунтів. Врожаї останніх років – здебільшого результат вичерпування винятково природної родючості, збіднення потенційної її частини. Не змінювати і надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми.

Входження України у загальноєвропейську систему моніторингу ґрунтового покриву вимагає модернізації програмного, математичного, інструментального, камерального і картографічного забезпечення. Закон про плату за землю не виконується, зібраний податок не спрямовується на виконання програм підвищення родючості. АПК протягом останніх десятиліть страждає від нестачі ресурсів для ведення високотехнологічного господарювання. Водночас усі суміжні галузі промисловості, що обслуговують сільське господарство, вибудовують своє благополуччя за рахунок селян.

Держава повинна запровадити відповідні механізми, що убезпечать агросферу від відвертої, інколи прихованої і несправедливої експлуатації.

Так сталося, що сільськогосподарські дорадчі служби не завжди виконують функції і задачі, які від них очікує сільська громада, сільгоспвиробники, районні та обласні управління агропромислового розвитку. Взятися до реформування згадуваних служб вирішили у Мінагропроді. Тепер кожна з таких служб має презентувати свою роботу і довести: вона справді потрібна.

Чергова презентація відбулася 30 березня. Своїм досвідом і здобутками ділилася Полтавська обласна сільськогосподарська дорадча служба. У заході взяли участь працівники профільного міністерства, начальники Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій, аграрних навчальних закладів, Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб, Асоціації сільських, селищних рад, керівники обласних сільськогосподарських дорадчих служб, обласних асоціацій фермерів та приватних землевласників.

Директор департаменту Мінагропроду Ірина Синявська зазначила, що вважає роботу цієї служби однією з найрезультативніших. Особливістю і унікальністю її є те, що вона має статус товариства з обмеженою відповідальністю, а не громадської організації, як це найчастіше трапляється.

За словами керівника служби Світлани Андрієнко, організація створена на початку 2004-го і є виконавцем програми підвищення рівня життя сільського населення в області. Засновником ПОСДС є Асоціація розвитку сільської місцевості Полтавщини – головний партнер консультаційної фірми АНТ Group AG (Німеччина) у здійсненні проекту UKR-03-02 «Організація офіційного сільськогосподарського дорадництва в Полтавській області». Проект з’явився завдяки реалізації міждержавної угоди від 15 червня 2004 року, підписаної Федеральним Міністерством продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Німеччини та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Як розповіла Світлана Михайлівна, спочатку в службі працювало 16 чоловік, а нині - вдвічі більше. Центральний офіс розміщено у м. Полтава, є ще шість окремих структурних підрозділів у Зінківському, Глобинському, Лохвицькому, Полтавському, Чутівському i Шишацькому районах. З приємністю там згадують німецьких партнерів, бо завдяки їхньому досвіду дорадча служба Полтавщини динамічно розвинулась.

Інвестиційний проект з відродження сільськогосподарських земель презентували у Іванківському районі Київщини. 

Одразу зауважу, що це вже друга спроба порятунку закинутих понад 20 років тому земель сільгосппризначення, на яких щедро родили картопля і жито, синьоокий льон і багаторічні трави для розвиненого тваринництва. Вирішити проблему відродження цих, колись благодатних земель, намагалися не один раз, але кожна спроба закінчувалася «втечею» інвесторів. Одні після виїзду на поля, що заросли самосійними лісами у зріст людини, поверталися того ж дня додому і просили більше не турбувати, іншим вистачало кількох днів, аби заперечливо похитати головою.

Торік восени здавалося, що цього воза нарешті вдалося зрушити з місця. Та пройшов час, а він і понині там.

Глевкий млинець... Торік у серпні його у такому ж складі «замісили» гуртом під час презентації попереднього проекту і... розійшлися з вірою в успішний старт. Тоді депресивний район бралася рятувати команда «Агро-Союзу». Проект «Іванків» приїхав підтримати міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк. Та обіцянки залишилися лише на папері: техніка на 16 тис. га так і не з’явилася, «глухо» було і в питанні розвитку тваринництва, яке було прописано другим пунктом у програмі. Так довгоочікувана топ-новина потерпіла фіаско і закінчилася провалом без бою, а успішна модель на полях навіть не почала приживатися. 

Саме з розбору попередньої помилки і почав свій виступ голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк, бо без роботи над прорахунками рухатися далі – все одно що в черговий раз наступати на ті ж граблі. Що ж заважало потужній команді перейти від слів до справ? Де забуксував проект?

Розпитайте свого знайомого керівника агрогосподарства (незалежно від кількості землі та спеціалізації виробництва): що найбільше турбує його у ці весняні дні? Ваші припущення вірні: добрива, насіння, погода, дизпаливо, засоби захисту... А найбільше – кошти, за які можна придбати всі ці ресурси. 

Для проведення весняно-посівної кампанії аграріям України потрібно .... млрд. гривень. Таких грошей у держави, звісно, немає. Тож Уряд разом із громадськими структурами аграрного профілю спробував відшукати фінансування посівної через законопроект №8163. Документ викликав чимало дискусій, непорозумінь і галасу у суспільстві. Як результат, законопроект поки що відхилений Верховною Радою. Та обговорення його і, відповідно, удосконалення, триває.

Так, упродовж останнього місяця агрогосподарства - члени Аграрного союзу України (АСУ) - детально розглядали законопроект №8163 на обласних нарадах. І нині АСУ закликає головних гравців ринку зерна - виробників і зернотрейдерів - розглядати згадуваний проект закону комплексно.

Про це минулого тижня від імені сільгосппідприємств - членів АСУ заявили на прес-конференції в Укрінформі Геннадій Новіков, генеральний директор ПП «Аскон» (смт. Якимівка, Запорізька обл.), голова Аграрного союзу України; Микола Стрижак, керівник фермерського господарства «Каунас» (Знам’янський р-н, Кіровоградська обл.), віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України; Олексій Картавий, директор приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Мрія» (Сумська обл.). Свою експертну думку висловили й науковці. Зокрема, Національну академію наук України представляв директор Інституту економіки та прогнозування, академік НАНУ Валерій Геєць.

«Ми кричимо на весь світ, що Україна може виробляти 80 млн., навіть 100 млн. т зерна, але що зроблено, крім слів? Держава цих коштів не має, а трейдери репетують про невластиві функції», - підкреслили агровиробники.