Аграрний тиждень. Україна
» » КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
» » КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

    КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ


    Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів й угод та інші документи, що стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.
    Позичальник, який звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання тощо, надає в банк: проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам; висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм; інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.
    Позичальник, який отримує кредит на витрати, що не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
    З метою визначення рівня кредитного ризику та проведення відповідних заходів, спрямованих на запобігання неповернення кредитних коштів, банк має право вимагати у позичальника будь-яку інформацію про його господарську діяльність (див. зразок структури бізнес-плану).

    ДО ТЕМИ: Зразок структури бізнес-плану...
    1. Мета проекту та узагальнення подальших розділів бізнес-плану.
    2. Характеристика позичальника.
    2.1. Історія бізнесу позичальника;
    2.2. Характеристика галузі;
    2.3. Місце позичальника на ринку товарів та послуг (конкуренти, споживачі, частка ринку), його конкурентні переваги.
    3. Загальна характеристика проекту.
    3.1. Назва, тривалість проекту;
    3.2. Учасники проекту;
    3.3. Вартість проекту;
    3.4. Інформація щодо досвіду здійснення аналогічних проектів;
    3.5. Опис товарів (послуг), які виробляються, надаються в результаті реалізації проекту:
    3.5.1. Сфера використання;
    3.5.2. Споживчі характеристики товарів/послуг;
    3.6. Опис виробництва за проектом:
    3.6.1. Технологія виробництва;
    3.6.2. Необхідне обладнання;
    3.6.3. Продуктивність обладнання;
    3.6.4. Кількість персоналу;
    3.6.5. Виробнича потужність та її використання;
    3.6.6. Джерела постачання сировини;
    3.6.7. Обґрунтування виробничого циклу;
    3.6.8. Необхідна інфраструктура;
    3.6.9. Авторські права, патенти, ліцензії;
    3.7. Інформація щодо досвіду здійснення аналогічних проектів.
    4. Виробничий план.
    4.1. Обсяги виробництва;
    4.2. Статті та обсяги витрат.
    5. Маркетинговий план.
    5.1. Опис ринку:
    5.1.1. Ринок збуту продукції;
    5.1.2. Питома вага підприємства на ринку;
    5.1.3. Сегмент (географічний, демографічний) ринку;
    5.1.4. Конкуренти;
    5.1.5. Конкурентні товари;
    5.2. Канали збуту:
    5.3. Заходи стимулювання (рекламна компанія, проведення виставок, мережа торгових агентів тощо);
    5.4. Цінова політика.
    6. Фінансовий план.
    6.1. Джерела фінансування проекту;
    6.2. Графік використання коштів кредиту;
    6.3. Розрахунок грошових потоків;
    6.4. Розрахунок прибутків і збитків за проектом;
    6.5. Графік погашення кредиту та сплати процентів.
    7. Фактори ризику (вказати основні ризики, що можуть мати вплив на розвиток проекту).
    Контактна особа
    Телефони/факс
    Дата
    Підписи

    Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банкові у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
    У разі надання позичальником свідомо неправдивих даних, банк має право відмовити в наданні кредиту.
    Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банку у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку (за винятком випадків, передбачених законом).
    Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної з ним особи як обов'язкову умову надання банківських послуг.
    Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
    В положенні НБУ записано, що кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.
    Критерії оцінки кредитоспроможності позичальника встановлюються комерційними банками самостійно, на основі методики, запропонованої НБУ, та на основі власноруч розробленої системи показників. Вибір показників залежить від галузевої специфіки, особливостей діяльності підприємства та інших факторів.
    Оцінка кредитоспроможності підприємств АПК ґрунтується головним чином на таких позиціях:
    репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни), тобто оцінка взаємовідносин з кредиторами, покупцями, клієнтами;
    платоспроможність позичальника за останні декілька років та на перспективу, аналіз його фінансового стану;
    забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
    оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
    економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо;
    забезпечення кредиту;
    ринкова позиція підприємства;
    наявність державної підтримки;
    ефективність управління підприємством.
    При оцінці фінансового стану підприємств агропромислового комплексу банк найперше звертає увагу на такі показники, як-от: обсяги виробництва, обсяги реалізації, прибутки (збитки), рентабельність, ліквідність, фінансова незалежність, грошові потоки, дебіторсько-кредиторська заборгованість, ділова активність.
    Перевагу в кредитуванні банк надає переважно таким підприємствам АПК, які:
    1) мають достатній досвід роботи в даній галузі та ведуть успішну господарську діяльність;
    2) здійснюють диверсифіковану діяльність (тобто займаються різними напрямками діяльності);
    3) ведуть прибуткову діяльність, мають стабільний та стійкий фінансовий стан;
    4) мають добру «кредитну історію» (своєчасно повертали раніше отримані кредити та сплачували відсотки, не відчужували заставлене майно без згоди банку, чітко дотримувались інших договірних зобов'язань перед банком);
    5) частково беруть участь у фінансуванні кредитного проекту власними коштами (наприклад, якщо підприємство при отриманні кредиту на проведення весняно-польових робіт за рахунок власних коштів сплатило за насіння, а за рахунок кредитних коштів сплачує за паливно-мастильні матеріали);
    6) можуть надати в заставу ліквідне (що користується попитом) майно;
    7) здобули добру ділову репутацію, не мають простроченої заборгованості перед іншими кредиторами та податковими органами.
    На підставі проведеного аналізу фінансового стану комерційні банки поділяють за рейтингом надійності позичальників на п'ять класів.
    Клас «А» – позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею:
    функціонування не менше п'яти років з часу державної реєстрації;
    наявність позитивних аудиторських висновків (не менше як за три роки);
    наявність перспективного бізнес-плану;
    прибуткова діяльність за останні три роки;
    відсутність фактів несвоєчасного чи неповного повернення позик чи відсотків за ними.
    Клас «Б» – позичальники, стосовно яких немає претензій, але передбачається реорганізація, зміна напрямку діяльності, регіону роботи тощо. Позичальники, фінансова діяльність яких добра, але є сумніви щодо підтримки її на належному рівні впродовж тривалого часу (передбачається реорганізація, зміна виду діяльності, загальний стан галузі викликає сумнів):
    функціонування не менше трьох років з часу державної реєстрації;
    наявність позитивних аудиторських висновків за попередній рік;
    наявність бізнес-плану;
    прибуткова діяльність за попередній рік, але є тенденція до зменшення;
    відсутність фактів несвоєчасного чи неповного повернення позик чи відсотків за ними.
    Клас «В» – позичальники, результати фінансової діяльності яких не влаштовують банк, фінансова діяльність яких задовільна, але спостерігається тенденція до погіршення:
    функціонування менше трьох років з часу державної реєстрації;
    наявність позитивного аудиторського висновку за останній рік;
    наявність бізнес-плану чи його розробка;
    наявність тенденції щодо погіршення джерел погашення позики;
    наявність фактів затримки повернення позик чи відсотків.
    Клас «Г» – позичальники, які не можуть повернути позику в зазначений термін, через негативні фінансові результати та недостатнє забезпечення, фінансова діяльність яких циклічна, фінансовий стан не дає можливості своєчасно повернути повну суму кредиту:
    функціонування менше одного року з часу державної реєстрації;
    наявність частково або повністю негативного аудиторського висновку;
    відсутність бізнес-плану;
    збиткова діяльність у поточному році;
    відсутність належної застави;
    наявність фактів затримки чи неповернення позик та відсотків за ними.
    Клас «Д» – позичальники, фінансова діяльність яких є збитковою і кредитування яких є неприпустимим:
    функціонування менше одного року з часу державної реєстрації;
    наявність негативного аудиторського висновку;
    відсутність бізнес-плану;
    відсутність належної застави;
    збиткова діяльність;
    наявність фактів затримки чи неповернення позик та відсотків за ними.
    Банк має право без пояснень відмовити клієнту в наданні кредиту після розгляду пакету документів.
    Сільськогосподарським товаровиробникам банки відмовляють з наступних причин:
    незадовільний фінансовий стан та менеджмент;
    недостатній попит на продукт (послугу), що пропонується;
    відсутність зіставних переваг;
    непомірна економічна соціальна інфраструктурна та природоохоронна вартість проекту в порівнянні з очікуваними доходами;
    відсутність зобов'язань з боку осіб, що мають можливість отримувати вигоду від застосування кредитних ресурсів;
    відсутність політичної підтримки з боку місцевої влади;
    наявність неприйнятної технології для здійснення цілей проекту чи для використання в місцевих умовах;
    неспівмірний масштаб проекту, що не відповідає реальним організаційним і управлінським можливостям;
    непомірний ризик;
    велика вартість сировини та витрат на оплату кваліфікованої робочої сили;
    відсутність адекватної застави;
    брак можливості поточного контролю за реалізацією проекту;
    суперечність між умовами реалізації проекту та положеннями банку;
    існування будь-яких організаційних перепон і політичних рішень, що можуть суттєво впливати на запропонований проект.
    Залежно від кредитоспроможності підприємств банки по-різному будують свої взаємовідносини. Так, першокласним кредитопозичальникам банки можуть надавати усі види кредитів. Позичальникам зі слабким рівнем кредитоспроможності можуть взагалі не давати кредитів, або з високою платою за кредит.

    Олена ГУДЗЬ,
    доцент НАУ, кандидат економічних наук, с.н.с. ННЦ (Інститут аграрної економіки)

    Далі буде…





    Схожі новини
  • Президент підписав закон про земельний банк
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ


Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів й угод та інші документи, що стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту.
Позичальник, який звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання тощо, надає в банк: проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам; висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм; інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.
Позичальник, який отримує кредит на витрати, що не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
З метою визначення рівня кредитного ризику та проведення відповідних заходів, спрямованих на запобігання неповернення кредитних коштів, банк має право вимагати у позичальника будь-яку інформацію про його господарську діяльність (див. зразок структури бізнес-плану).

ДО ТЕМИ: Зразок структури бізнес-плану...
1. Мета проекту та узагальнення подальших розділів бізнес-плану.
2. Характеристика позичальника.
2.1. Історія бізнесу позичальника;
2.2. Характеристика галузі;
2.3. Місце позичальника на ринку товарів та послуг (конкуренти, споживачі, частка ринку), його конкурентні переваги.
3. Загальна характеристика проекту.
3.1. Назва, тривалість проекту;
3.2. Учасники проекту;
3.3. Вартість проекту;
3.4. Інформація щодо досвіду здійснення аналогічних проектів;
3.5. Опис товарів (послуг), які виробляються, надаються в результаті реалізації проекту:
3.5.1. Сфера використання;
3.5.2. Споживчі характеристики товарів/послуг;
3.6. Опис виробництва за проектом:
3.6.1. Технологія виробництва;
3.6.2. Необхідне обладнання;
3.6.3. Продуктивність обладнання;
3.6.4. Кількість персоналу;
3.6.5. Виробнича потужність та її використання;
3.6.6. Джерела постачання сировини;
3.6.7. Обґрунтування виробничого циклу;
3.6.8. Необхідна інфраструктура;
3.6.9. Авторські права, патенти, ліцензії;
3.7. Інформація щодо досвіду здійснення аналогічних проектів.
4. Виробничий план.
4.1. Обсяги виробництва;
4.2. Статті та обсяги витрат.
5. Маркетинговий план.
5.1. Опис ринку:
5.1.1. Ринок збуту продукції;
5.1.2. Питома вага підприємства на ринку;
5.1.3. Сегмент (географічний, демографічний) ринку;
5.1.4. Конкуренти;
5.1.5. Конкурентні товари;
5.2. Канали збуту:
5.3. Заходи стимулювання (рекламна компанія, проведення виставок, мережа торгових агентів тощо);
5.4. Цінова політика.
6. Фінансовий план.
6.1. Джерела фінансування проекту;
6.2. Графік використання коштів кредиту;
6.3. Розрахунок грошових потоків;
6.4. Розрахунок прибутків і збитків за проектом;
6.5. Графік погашення кредиту та сплати процентів.
7. Фактори ризику (вказати основні ризики, що можуть мати вплив на розвиток проекту).
Контактна особа
Телефони/факс
Дата
Підписи

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банкові у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
У разі надання позичальником свідомо неправдивих даних, банк має право відмовити в наданні кредиту.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банку у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку (за винятком випадків, передбачених законом).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної з ним особи як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
В положенні НБУ записано, що кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.
Критерії оцінки кредитоспроможності позичальника встановлюються комерційними банками самостійно, на основі методики, запропонованої НБУ, та на основі власноруч розробленої системи показників. Вибір показників залежить від галузевої специфіки, особливостей діяльності підприємства та інших факторів.
Оцінка кредитоспроможності підприємств АПК ґрунтується головним чином на таких позиціях:
репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни), тобто оцінка взаємовідносин з кредиторами, покупцями, клієнтами;
платоспроможність позичальника за останні декілька років та на перспективу, аналіз його фінансового стану;
забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо;
забезпечення кредиту;
ринкова позиція підприємства;
наявність державної підтримки;
ефективність управління підприємством.
При оцінці фінансового стану підприємств агропромислового комплексу банк найперше звертає увагу на такі показники, як-от: обсяги виробництва, обсяги реалізації, прибутки (збитки), рентабельність, ліквідність, фінансова незалежність, грошові потоки, дебіторсько-кредиторська заборгованість, ділова активність.
Перевагу в кредитуванні банк надає переважно таким підприємствам АПК, які:
1) мають достатній досвід роботи в даній галузі та ведуть успішну господарську діяльність;
2) здійснюють диверсифіковану діяльність (тобто займаються різними напрямками діяльності);
3) ведуть прибуткову діяльність, мають стабільний та стійкий фінансовий стан;
4) мають добру «кредитну історію» (своєчасно повертали раніше отримані кредити та сплачували відсотки, не відчужували заставлене майно без згоди банку, чітко дотримувались інших договірних зобов'язань перед банком);
5) частково беруть участь у фінансуванні кредитного проекту власними коштами (наприклад, якщо підприємство при отриманні кредиту на проведення весняно-польових робіт за рахунок власних коштів сплатило за насіння, а за рахунок кредитних коштів сплачує за паливно-мастильні матеріали);
6) можуть надати в заставу ліквідне (що користується попитом) майно;
7) здобули добру ділову репутацію, не мають простроченої заборгованості перед іншими кредиторами та податковими органами.
На підставі проведеного аналізу фінансового стану комерційні банки поділяють за рейтингом надійності позичальників на п'ять класів.
Клас «А» – позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею:
функціонування не менше п'яти років з часу державної реєстрації;
наявність позитивних аудиторських висновків (не менше як за три роки);
наявність перспективного бізнес-плану;
прибуткова діяльність за останні три роки;
відсутність фактів несвоєчасного чи неповного повернення позик чи відсотків за ними.
Клас «Б» – позичальники, стосовно яких немає претензій, але передбачається реорганізація, зміна напрямку діяльності, регіону роботи тощо. Позичальники, фінансова діяльність яких добра, але є сумніви щодо підтримки її на належному рівні впродовж тривалого часу (передбачається реорганізація, зміна виду діяльності, загальний стан галузі викликає сумнів):
функціонування не менше трьох років з часу державної реєстрації;
наявність позитивних аудиторських висновків за попередній рік;
наявність бізнес-плану;
прибуткова діяльність за попередній рік, але є тенденція до зменшення;
відсутність фактів несвоєчасного чи неповного повернення позик чи відсотків за ними.
Клас «В» – позичальники, результати фінансової діяльності яких не влаштовують банк, фінансова діяльність яких задовільна, але спостерігається тенденція до погіршення:
функціонування менше трьох років з часу державної реєстрації;
наявність позитивного аудиторського висновку за останній рік;
наявність бізнес-плану чи його розробка;
наявність тенденції щодо погіршення джерел погашення позики;
наявність фактів затримки повернення позик чи відсотків.
Клас «Г» – позичальники, які не можуть повернути позику в зазначений термін, через негативні фінансові результати та недостатнє забезпечення, фінансова діяльність яких циклічна, фінансовий стан не дає можливості своєчасно повернути повну суму кредиту:
функціонування менше одного року з часу державної реєстрації;
наявність частково або повністю негативного аудиторського висновку;
відсутність бізнес-плану;
збиткова діяльність у поточному році;
відсутність належної застави;
наявність фактів затримки чи неповернення позик та відсотків за ними.
Клас «Д» – позичальники, фінансова діяльність яких є збитковою і кредитування яких є неприпустимим:
функціонування менше одного року з часу державної реєстрації;
наявність негативного аудиторського висновку;
відсутність бізнес-плану;
відсутність належної застави;
збиткова діяльність;
наявність фактів затримки чи неповернення позик та відсотків за ними.
Банк має право без пояснень відмовити клієнту в наданні кредиту після розгляду пакету документів.
Сільськогосподарським товаровиробникам банки відмовляють з наступних причин:
незадовільний фінансовий стан та менеджмент;
недостатній попит на продукт (послугу), що пропонується;
відсутність зіставних переваг;
непомірна економічна соціальна інфраструктурна та природоохоронна вартість проекту в порівнянні з очікуваними доходами;
відсутність зобов'язань з боку осіб, що мають можливість отримувати вигоду від застосування кредитних ресурсів;
відсутність політичної підтримки з боку місцевої влади;
наявність неприйнятної технології для здійснення цілей проекту чи для використання в місцевих умовах;
неспівмірний масштаб проекту, що не відповідає реальним організаційним і управлінським можливостям;
непомірний ризик;
велика вартість сировини та витрат на оплату кваліфікованої робочої сили;
відсутність адекватної застави;
брак можливості поточного контролю за реалізацією проекту;
суперечність між умовами реалізації проекту та положеннями банку;
існування будь-яких організаційних перепон і політичних рішень, що можуть суттєво впливати на запропонований проект.
Залежно від кредитоспроможності підприємств банки по-різному будують свої взаємовідносини. Так, першокласним кредитопозичальникам банки можуть надавати усі види кредитів. Позичальникам зі слабким рівнем кредитоспроможності можуть взагалі не давати кредитів, або з високою платою за кредит.

Олена ГУДЗЬ,
доцент НАУ, кандидат економічних наук, с.н.с. ННЦ (Інститут аграрної економіки)

Далі буде…





Схожі новини
  • Президент підписав закон про земельний банк
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.