ЗАСІЯНІ НЕПРАВДОЮ Й БЕЗЗАКОННЯМ?

07 May, Розділ Аналітика, переглядів 4 472

Перспективи. Експерти з земельних питань попереджали, що продовження мораторію на продаж сільськогосподарських угідь окремі спритники постараються повернути на свою користь. Практика, на жаль, підтверджує правдивість цих песимістичних прогнозів. Помилка лише в тому, що розбагатіти на славних українських чорноземах захотіли не окремі ділки, а відразу багато махінаторів. Як наслідок, тіньовий ринок землі стає дедалі загрозливішим, і якщо його не припинити, то за рік-два значна частина сільськогосподарських угідь через різні хитромудрі схеми опиниться у приватних руках, і як наслідок – переведеться талановитий український хліборобський рід, а держава втратить славу Європейської житниці.

Не секрет, що найкращі землі довкола великих міст вже давно виведені з сільськогосподарського обігу. І здебільшого сприяли незаконному процесу керівники місцевих органів влади. Тобто ті, хто за своїми посадовими функціями якраз і повинні стояти на варті закону.
Так, нещодавно на Київщині розгорівся великий скандал: депутати Бориспільської районної ради висловили недовіру голові райдержадміністрації Івану Павловичу Полюховичу за зухвале порушення земельного законодавства і звернулися до керівника обласної державної адміністрації, а відтак і до Президента України з проханням звільнити нечесного чиновника з посади. Бо своїми діями він компрометує все керівництво району.
На спеціальній сесії райради, скликаній з цієї нагоди, депутати оприлюднили низку неправових розпоряджень голови райдержадміністрації про зміну цільового використання земельних ділянок. Їх виведено із товарного сільськогосподарського виробництва для особистого селянського господарства. Зокрема, на території Гірської сільської ради переведено в іншу графу понад 28,4683 гектарів.
Хитрість ось у чому. Фахівці знають: якщо товарну землю від перепродажу захищає мораторій, то земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства їх власник може продати хоч нині. Як наслідок, товарне сільськогосподарське виробництво в районі занепадає, страждають селяни, позбавлені можливості працювати в полі, мати достойний заробіток, а відтак і належно забезпечувати свої сім'ї. Та, як виявляється, проблеми сільських родин мало турбують людей, які можуть на їхній землі заробити мільйони. Відомо ж, що нині вартість сотки у «навколостоличних» селах сягає 20 тисяч доларів! А завтра ця сума зросте ще більше.
Щоправда, іноді керівнику районної влади доводиться приймати подібні рішення в силу об'єктивної необхідності. Приміром, щоб виділити ділянку під будівництво школи, лікарні, промислового підприємства чи іншого вкрай потрібного для району об'єкта. Та ж Іван Полюхович перетворював сільськогосподарські землі в особисті ділянки зовсім з іншою метою – щоб потім вже начебто законним шляхом передати їх своїм синам та іншим родичам. Такі оборудки документально підтверджують 12 договорів, на які посилаються депутати.
І це не єдиний хитрий механізм, який керівник райдержадміністрації спромігся «закрутити» на свою користь. Звітуючи перед районними депутатами, голова адміністрації заявив, що торік укладено 20 договорів оренди земельних ділянок площею 129 гектарів.
«Проте Бориспільський відділ земельних ресурсів показує дещо інші цифри – 28 договорів про оренду площ 415 гектарів! – констатує перший заступник голови Бориспільської райради Ігор Левтун. – За інформацією, отриманою з державного реєстру, маємо ще п'ять договорів, у яких йдеться про 157 гектарів. Шляхом нескладних арифметичних дій отримуємо не 129, а цілих 572 гектари».
Що тут вдієш: надто багато охочих привласнити золоті землі поблизу стольного Києва! Треба бути дуже принциповим і відповідальним, аби встояти перед «високим» натиском і зустрічними, так би мовити, пропозиціями. Але голова райдержадміністрації шанобливо ставився лише до двох представників фірм. І коли конкуренти цих щасливчиків подали до суду, той виніс рішення: провести аукціон або конкурс на право оренди двох ділянок площею майже 55 гектарів. Та І.Полюхович це рішення просто-напросто зігнорував.
Тим часом відомо, що оренда землі, за найпростішою логікою, передбачає отримання за це коштів. Відповідно до ст. 69 Бюджетного Кодексу України, 60 відсотків плати за землю залишається у бюджетах сіл та селищ (бюджет місцевого самоврядування), 15 відсотків – для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад надходить до районних бюджетів, а ще 25 – направляється до Державного бюджету України.
Та в Борисполі до боржників, які господарюють, але не сплачують належного, ставляться доволі гуманно. Наприкінці минулого року заборгованість податкових платежів за орендовані земельні ділянки піднялася на рекордну висоту – 837 тисяч гривень.
У законі, до речі, дуже чітко написано, як треба діяти у ситуації, коли господарюючий суб'єкт відмовляється платити: звернутися до суду за достроковим розірванням договору оренди. І зробити це має господар, тобто орендодавець. У даному разі – Бориспільська районна державна адміністрація.
Чому Іван Павлович не вимагав від орендарів належно сплачувати до бюджету і цим самим сприяти розвитку району, можна тільки здогадуватися.
Юристи, котрі нині розгрібають «гори» правопорушень у районі, кажуть, що у такій ситуації зазвичай частина боргу плавно перетікає у кишеню відповідальної особи, і цей факт значно зменшує її пильність. А те, що громада району залишається при своїх інтересах і змушена лише споглядати, як родючі поля роздають під забудову розкішних палаців, нікого не хвилює.
Свою діяльність на посаді керівника виконавчої вертикалі району пан Полюхович розпочав з обіцянок значно підняти економіку Бориспільщини, розбудувати соціальну сферу тощо. Але швидко забув про ці свої завдання й зосередив увагу на земельних питаннях. Точніше, на механізмах земельної «прихватизації». При цьому робив усе тишком-нишком. І коли до нього офіційно звернувся голова Бориспільської районної ради В.Л.Єрмаков з проханням розповісти колегам-депутатам про надані в оренду земельні ділянки, отримав дивну відповідь: інформація дуже конфіденційна, і ви, дорогі друзі, втручаєтеся у нашу діяльність.
А щоб все це виглядало офіційно, написав цю свою відповідь на відповідному бланку. Ніби й не існує Закону «Про місцеве самоврядування», де чітко сказано, що ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів перебуває у компетенції рад різного рівня, і вони делегують ці повноваження місцевим адміністраціям. А до природних ресурсів належать землі, залучені до господарського обігу й такі, що не використовуються в народному господарстві.
Як не прикро, а проблем у аграрному секторі Бориспільського району – чимало. При цьому зростає кількість орендарів, які набрали багато гектарів землі, але не обробляють її, бо чекають кращої ціни і можливості вільно її продавати. Рілля заростає бур'янами, землеробство занепадає. Через це й навіть не ведеться аналіз ефективності використання таких земель у районі. «Жодного разу не поїхав туди інспектор, як того вимагає ст. 144 Земельного кодексу, – продовжує Ігор Левтун. – Наша районна адміністрація також не зупинила жодного намиву, жодної самозабудови, жодного самозахоплення. Натомість пан Полюхович висловив справді «революційну» ідею – перевести всю товарну землю в розряд особистого селянського господарства».
«Риба гниє з голови» – мовиться в народі. Бориспільська історія підтверджує ці слова на всі 100 відсотків. І де ж тоді пересічним мешканцям району шукати правди? Кому скаржитись на кривдників, коли найвищий керівник сам так очевидячки ігнорує закон? Чи не від таких прикладів у людей дедалі більше формується недовіра до влади?
Раз у раз центр Борисполя наповнюється мітингувальниками, більшість з яких ошукані орендарями, місцевою владою й хитрими ділками зі столиці. Чимало селян ще намагаються протестувати проти нечистих на руку керівників. Люди не втрачають надію повернути собі землю, яка належить їм за законом.
На місцевому майдані підтримали рішення депутатів районної ради щодо недовіри голові райдержадміністрації і тепер чекають принципового й чесного рішення від керівників обласної влади і глави держави. Земля має родити золоте колосся й створювати селянам, які її обробляють, достаток. Чому ж неоціненні ґрунти під Києвом засіяні неправдою й беззаконням?

Василь ТЕРТИЧНИЙ