- Плужний, мінімальний, нульовий?
- Агрокомпанія «Дружба-Нова» планує в 2012 році збільшити дохід у 2,6 раза
- Потужності вітчизняного машинобудування потрібно нарощувати
- ПОШУК ОБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ
- ПОШУК ОБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ
ПОШУК ОБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ
Перехід як на мінімізовані технології обробітку грунту, так і на технології “прямої” сівби вимагає від виконавців високої професійної підготовки, строгого дотримування технологічної дисципліни і відповідного забезпечення технічними засобами і технологічними матеріалами. Якщо класичний полицевий обробіток грунту дає можливість згладжувати порушення зазначених вимог, то в умовах застосування новітніх технологій названі недоліки будуть проявлятись катастрофічно.
Крім того, як свідчить світовий досвід, технологія “прямої” сівби на фоні зменшення витрат пального до 5 кг/га призводить до інтенсифікації застосування хімічних засобів захисту рослин, які на вітчизняному ринку реалізуються за цінами вищими, ніж ціни на них за кордоном для фермерів, де держава дотує їх придбання. Збільшення обсягів застосування хімічних засобів захисту рослин особливо небезпечне в умовах високої розораності сільськогосподарських угідь, яка в Україні в 5 разів більша, ніж в США. Причому в окремих областях нашої країни цей показник ще вищий.
Реалізація технології “прямої” сівби базується на використанні складних і, відповідно, дорогих технічних засобах. Окремі з них як, наприклад, комплекс виробництва Корпорації “Агро-Союз” коштують понад 1млн. грн. і можуть бути економічно ефективними за результатами досліджень ННЦ “ІМЕСГ” при річному обсязі виконання робіт близькому до 8000 га (рис.5). Такий обсяг робіт забезпечує раціональне річне завантаження дорогого за ціною трактора CAT E-95. В умовах більших обсягів робіт виникає необхідність залучати додаткову техніку, що також призводить до зростання експлуатаційних затрат. Однак зараз в Україні функціонують тільки біля сорока сільськогосподарських товаровиробників, у яких обсяги землекористування задовольняють зазначену умову (8000 га і більше). Решті виробників сільськогосподарської продукції організаційно складно знайти спільні форми використання складної і дорогої техніки для реалізації технології “прямої” сівби.
Технології “прямої” сівби стали зараз “модними” в наших засобах масової інформації та в комерційних рекламних джерелах. При цьому часто зазначену технологію розглядають як єдину в перспективі для всієї України. Однак науковці УААН з цього приводу висловлюють своє
застереження, про що йдеться в ряді наукових праць, зокрема: В.П. Ситник, В.В. Медведєв.
Залишається суперечливим питання стосовно обсягів і темпів впровадження в Україні технології “прямої” сівби. Протиріч існує багато, домінуюча частина з них наведена у зазначених наукових працях. Наприклад, за даними зарубіжних дослідників нова технологія забезпечує зменшення сукупних витрат на 12%. А порівняльна оцінка виробничих показників господарств Дніпропетровської області, які практично знаходяться в однакових умовах, показує, що господарства, де використовували технологію “прямої” сівби, мають урожайність зернових культур більше ніж у два рази меншу у порівнянні з провідними господарствами, які застосовують диференційовану систему обробітку грунту, яка включає і оранку. Результати п’ятирічних досліджень науковців Донецького інституту агропромислового виробництва, які були проведенні з використанням спеціальної сівалки “Грейт-Плейнс” фірми “Джон Дір”, теж не підтвердили очікуваної ефективності від реалізації технології “прямої” сівби.
Отже, грунтообробно-посівні комплекси коштують дорого, більшість з них виробляють іноземні фірми, відсутня достовірна наукова інформація про економічні, соціальні та екологічні наслідки широкого впровадження технології “прямої” сівби в умовах вітчизняного сільськогосподарського виробництва з урахуванням природних особливостей, властивостей грунтів, екологічних наслідків, сівооборотів, структури посівних площ, розмірів сільськогосподарських угідь виробників продукції рослинництва, форм використання техніки та забезпеченістю нею сільськогосподарських товаровиробників.
Крім того, на поточний період в Україні навчання сільськогосподарських товаровиробників основам диференційованої системи обробітку грунту і ознайомлення з новинками в цій галузі здійснюється, в основному, шляхом проведення теоретичних семінарів, а практичні заняття, як правило, характеризуються безсистемним підходом і присвячуються тільки окремим питанням цієї важливої проблеми.
Наведене становище з системами обробітку грунту було розглянуто провідними вченими Української академії аграрних наук на спільних зборах Відділень землеробства і рослинництва та механізації і електрифікації. Крім ряду прийнятих важливих рішень стосовно корегування тематичних планів науково-дослідних установ, публікації і ознайомлення виробничників із новими результатами досліджень прийнято рішення про необхідність
організації демонстраційних полів для проведення багаторічних дослідів за різними системами обробітку грунту, включаючи і технології "прямої" сівби. Зазначені поля будуть сформовані в умовах восьми дослідних господарствах мережі Академії, які розташовані у Чернігівській, Рівненській, Київській, Хмельницькій, Полтавській, Дніпропетровській , Херсонській та Одеській областях.
Такий підхід дасть можливість більш об'єктивно визначити раціональні обсяги застосування технологій обробітку грунту, сівби сільськогосподарських культур та догляду за ними з урахуванням екологічних і економічних наслідків, а також раціональні темпи і умови впровадження нових елементів і новітніх технологій. Крім того, зазначені демонстраційні поля будуть використовуватись для навчання сільськогосподарських товаровиробників. Доцільність проведення робіт з формування демонстраційних полів підтримали Мінагрополітики і Мінпромполітики України, а також Корпорація "Агро-Союз". Досягнута також домовленість стосовно допомоги дослідним господарствам у забезпеченні їх дорогою технікою на час закладення дослідів, які передбачають вивчення названих питань протягом однієї ротації прийнятих сівозмін.
Микола Безуглий,
віце-президент УААН, член-кореспондент УААН,
доктор сільськогосподарських наук
