Наближаємось до світових стандартів

14 April, Розділ Аналітика, переглядів 5 397

«Ті, хто обро***є землю – найцінніші громадяни. Вони найенергійніші, найнезалежніші, найблагонадійніші, і вони найміцнішим корінням зв’язані зі своєю країною та її інтересами».

Цими словами одного з відомих політиків член-кореспондент УААН Сергій Кваша розпочав обговорення питання діяльності АПК, зокрема наукових закладів, в умовах адаптації до СОТ. Розмова відбулася під час річних зборів УААН.

СОТ: історія та сьогодення

Звісно, членство в СОТ відобразиться на усіх сферах суспільно-політичного і економічного життя країни. Обговорюючи корективи, що торкнуться діяльності аграрних наукових закладів, варто зробити невеликий екскурс до історичних витоків цієї організації. Це дозволить більш усвідомлено оцінити переваги й недоліки вступу до СОТ.

Попередницею СОТ названо Конференцію ООН з торгівлі та зайнятості, яка у 1947 на Кубі за участі представників 23 країн затвердила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, відому ще як ГАТТ. У той період угода охопила 45 тис. тарифних поступок, що розповсюджувались на торгівлю обсягом 10 млрд. дол. США або приблизно 1/5 світової торгівлі.

Впродовж наступного періоду, з 1948 по 1994 рік, відбулося вісім раундів переговорів уже за участю 123 країн, де розглядалися 15 ключових питань розвитку міжнародних економічних відносин, зокрема тарифи, нетарифні обмеження, субсидії, антидемпінгові заходи, торгівля текстильними товарами, сільськогосподарською продукцією тощо. Головним результатом Уругвайського раунду стало прийняття 15 квітня 1994 року Марракеської угоди про заснування СОТ, яка набула чинності з 1 січня 1995 року. Зі 128 учасників ГАТТ Угоду про заснування СОТ ратифікували: 76 країн до 1 січня 1995 р., 36 – протягом 1995 р., решта ж увійшли до об’єднання пізніше без додаткових процедур вступу за загальноприйнятим механізмом.

Отож на 2007 рік СОТ налічує 151 країну, з них 119 розвинутих або тих, що розвиваються, на які припадає понад 95% світової торгівлі, майже 85% світового валового внутрішнього продукту та понад 85% населення світу. Ще 31 країна є спостерігачем, тобто претендентом на вступ. З них 9 – найменш розвинуті країни світу.

На сьогодні СОТом сформовані базові принципи, чіткі цілі, системні функції і розгалужена структура. Основним завданням СОТ є впровадження у життя торговельних угод, підписаних в рамках організації, урегулювання торговельних конфліктів, контроль за торговельним законодавством країн, допомога країнам, що розвиваються, співробітництво з іншими міжнародними організаціями тощо. Для здійснення своїх повноважень СОТ має досить серйозні фінансові та людські ресурси: її бюджет складає близько 170 млн. швейцарських франків. Зазначалося, що український річний внесок у бюджет очікується у розмірі близько 400 тис. дол. США. Штат секретаріату – 630 осіб.

Науковці УААН погоджуються, що результати діяльності СОТ відчувають на собі не лише її члени, а й практично усі інші країни, що виходять зі своєю продукцією на зовнішні ринки.

Основна для АПК угода

З понад 20 угод СОТ для розвитку агросектору економіки усіх країн принципово важливе значення мають кілька. Найважливіша з них – «Угода про сільське господарство» (прийнята 15 квітня 1994 року на Уругвайському раунді переговорів у м. Марракеш), яка стала поворотним пунктом в історії світового сільського господарства. Вона виникла внаслідок того, що окремі країни або групи країн, наприклад ЄС, утворили власні, досить розвинуті системи правил регулювання виробництва і торгівлі сільгосппродукцією. Науковці зауважують, що умови угоди не поширюється на рибу й рибопродукти, шкіру й шкірсировину, шовк-сирець, вовну і шерсть тварин, волокно льняне та деякі інші сільськогосподарські товари.

Зазначена угода, як базова, встановлює зобов’язання у сферах доступу до аграрних ринків, внутрішньої підтримки національних виробників агропродукції, надання експортних субсидій. При цьому зазначена вимога була найважливішою у переговорному процесі Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, який тривав, як відомо, з 1993 року (з того часу, коли Україна вперше офіційно звернулась до ГАТТ про вступ до цієї організації).

Як констатували науковці, перспективи кожної країни-претендента залежать насамперед від уміння трактувати основні положення угод СОТ, виходячи із національних інтересів. Потім від уміння виграшно висвітлювати національний торговельний режим та особливості національного сектору економіки. А ще від уміння «здавати» менш важливі позиції, відстоюючи принциповіші або масштабніші.

Конкурентоспроможність – визначальний критерій

Сергій Кваша провідомив про перелік взятих Україною зобов’язань.

Так, після вступу до СОТ Україна повинна привести до відповідності закони, що регулюють торгівлю у державному секторі економіки. У майбутньому державні підприємства мають працювати на комерційних засадах. Реєстраційні збори з виробників пестицидів і агрохімікатів, ліцензійні збори з операцій по імпорту-експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів будуть приведені до рівня вартості наданих послуг.

Серед інших, найбільш важливих для сільського господарства, є такі, що пов’язані з домовленістю не субсидіювати експорт і не встановлювати мінімальні ціни на продукцію імпорту.

Крім цього держава зобов’язується постійно публікувати список товарів і послуг, ціни на які визначаються Урядом. Науковець зазначив, що Україна буде змушена обмежити свої митні ставки від 0 до 50%.

Важливим названо зобов’язання щодо обмеження рівня національної сукупної підтримки сільгоспвиробників на рівні 3,043 млрд. грн. або 602 млн. дол. США.

Загалом дослідження науковців показують, що сумарна річна підтримка розвитку сільського господарства можлива на рівні близько 9,518 млрд. грн., включаючи близько 2,4 млрд. грн. видатків за «зеленою скринькою» і 4 млрд. грн. «жовтої скриньки».

На думку Сергія Кваші, умови, на яких Україна вступає до СОТ, ще тривалий час будуть предметом різноманітних науково-практичних дискусій. Їх мета – порівняти аналогічні вимоги до інших країн і визначити економічні наслідки цього процесу для секторів економіки, виробників, споживачів і в цілому для держави.

- У цьому контексті, - зауважив академік, - розробка нормативно-правової бази, якою керуватимуться підприємства АПК в нових умовах, перехід на науково-забезпечене інноваційне, конкурентноспроможне виробництво сільськогосподарської продукції повинно мінімізувати певні очікувані, а може навіть і неочікувані економічні й соціальні втрати.

Сергій Миколайович підкреслив, що визначальним критерієм, який характеризуватиме стан національної економіки і впливатиме на економічні наслідки вступу до СОТ, є конкурентоспроможність. Вона, з точки зору економічних критеріїв, визначається через ціну, якість та ліквідність, забезпечену масштабом виробництва. Тому завданням науки, як зазначили учасники зібрання, є вивчення рівня цих показників відносно чотирьох ієрархічних рівнів: товару, під-приємства, галузі та держави.

Сергій Кваша підкреслив, що найбільш важливим критерієм конкурентоспроможності є ціна. Конкурентоспроможність власне української агропродукції за ціною обумовлюється порівняно низькою собівартістю її виробництва. Однак, уже сьогодні закупівельні ціни в Україні наближаються або дорівнюють європейським. Наприклад, ціна на молоко у ЄС на 2007 рік встановлена на рівні 25,72 євро за центнер. У майбутньому собівартість вітчизняної продукції збільшуватиметься, оскільки оплата праці, вартість енергоносіїв зростатиме, а вартість засобів захисту рослин, добрив, а також витрати по транспортуванню вже зараз відповідають світовому рівню.

Дарина ПОЛІЩУК