Все змінилося у 2010-му

21 May, Розділ Новини / Колонка редактора, переглядів 8 570

Про те, що сталося у Києві 11 квітня цього року, можна було б і не згадувати. Та чи не вперше за останні 16 років, принаймні скільки я особисто пам’ятаю, профільний міністр проігнорував зібрання сільгоспвиробників – Всеукраїнський аграрний форум.

Пригадую січень 1998-го. Тоді Всеукраїнські селянські збори відбулися в Українському домі. Оскільки щоразу на таких форумах сільгоспвиробники ставили перед урядом найактуальніші питання існування і роботи АПК країни, рівень членів президії був завжди високо представницький. Прем’єр-міністр, кілька членів уряду, керівники державних установ, народні депутати, Герої Соціалістичної праці та Герої України… Та й результат роботи щороку був відчутний: за кілька тижнів потому приймались серйозні урядові рішення, а згодом – і закони.

Останні збори відбулись у 2013-му. У Харкові. Тоді до аграріїв прибув і колишній міністр агрополітики, і представники ряду міністерств та відомств. Не хотіли наражати себе на неприємності з боку керівництва держави, припущу. Або просто робили гарну міну при поганій грі.

Нині, відкидаючи політичну складову, варто наголосити: традиційні збори відійшли у минуле. Бо повсякчас їх ініціювали аграрії через профільні громадські об’єднання, а очолювало організацію зборів аграрне відомство. У залі ж яблуку ніде було впасти. Звісно, виступали із заготовленими доповідями, але й емоційних, з місця, не бракувало.

Все змінилося у 2010-му. Розуміючи, що проблем купа, а вирішувати їх нікому, аграрні асоціації ініціювали самі й провели І Всеукраїнський аграрний форум. Ця громадська структура об’єднала більше 20 галузевих асоціацій АПК. І, до речі, досить авторитетних: Аграрний союз України, Українська аграрна конфедерація, асоціація «Союз птахівників України», Асоціація фермерів і приватних землевласників України, корпорація «Тваринпром», асоціація «Український клуб аграрного бізнесу»… Кожна з цих структур не новачок на агроринку, у складі кожної – чимало господарств і підприємств, об’єднаних за галузевим принципом. Деякі асоціації мають піввікові історії. Тож не рахуватися з ними, створюючи аграрну політику, просто неприпустимо. Принаймні я так вважаю.

В Мінагрополітики, напевне, знають щось більше. Тож коли сільгоспвиробники запропонували новому міністру як формат зустрічі Всеукраїнський аграрний форум, високопосадовець спочатку погодився, потім попросив перенести дату проведення, а потім узагалі не прийшов поспілкуватись. Щоправда, прислав достойну заміну – директора Департаменту агроринків МінАП Віталія Саблука (його авторитет і обізнаність сумніву не піддаю).

Що сталося на форумі – не секрет. Погортайте наш журнал, ми про це розповідаємо. А що в сухому підсумку? За кілька днів у Мінагрополітики відбулась зустріч міністра з аграріями, на яку запрошували за списками (на Всеукраїнському агрофорумі - просто реєстрували всіх, хто приїхав). Ігор Швайка доповів присутнім, що зробив за час роботи на посаді, була емоційна дискусія. Немов за помахом чарівної палички виникла ідея (старі як світ партійні штучки) створити Всеукраїнську аграрну раду. Що і зробили. За задумом, як підкреслив практично одразу на брифінгу Швайка, ця рада «формулюватиме проекти рішень, пропонуватиме і обговорюватиме їх». А хіба Громадської колегії при Мінагрополітики для цього недостатньо? – дивуюсь. Активних, ініціативних, мудрих осіб в АПК ми знаємо поіменно, і всі вони (чи їх колективи) є членами і Громадської колегії, і профільних асоціацій, і Всеукраїнського аграрного форуму, а тепер ще й Всеукраїнської аграрної ради.

Прикро. Та час усе розставить на свої місця. І доведе: чи насправді робота існуючих аграрних асоціацій, як вважають у міністерстві, є неефективною? Чи ми знову з першої сторінки перечитуємо відому казку «Сон наяву, або Каліф на годину».