Юрій КОСТЕНКО: "80 відсотків земель можуть скупити за безцінь олігархи"

03 March, Розділ Новини, переглядів 3 513

2 березня Верховна Рада відмовилася продовжити до 1 січня 2015 року мораторій на продаж сільськогосподарських земель. За ухвалення закону про продовження мораторію проголосували лише 117 народних депутатів із 383 зареєстрованих у сесійній залі.
Вільний продаж сільськогосподарських земель може розпочатися уже з 1 січня 2012 року, після прийняття в парламенті двох законів - про земельний кадастр та про ринок землі. Яка доля очікує власників земельних паїв після зняття "земельного" мораторію? Чи залишиться український селянин хазяїном на своїй землі? На питання відповідає народний депутат України, лідер Української Народної Партії Юрій Костенко.

…- Яким, на ваш погляд, є головне завдання земельної реформи в Україні? - Головним завданням української влади є не так продаж землі, як сприяння концентрації земель у рентабельні фермерські господарства на базі оренди. Як відомо, в Україні під час розпаювання колгоспної землі кожен селянин отримав у власність в середньому близько 2-4 га. Зрозуміло, що прибуток таке господарство давати не буде, тому-то держава й має сприяти укрупненню приватних фермерських господарств на базі оренди. Український сільгоспвиробник нині не вимагає зняти мораторій на продаж землі, а просить встановити людські умови для оренди та використання земельних паїв. Нині орендарю потрібно 2-3 роки бігати по чиновниках, щоб узяти в обробіток 3-5 га землі. Подовження угоди оренди - це теж "ходіння по муках". Це не лише час, клопіт на кілька місяців, а й шалені кошти, які з'їдає бюрократія і наближені до неї комерційні структури. Для прискорення і здешевлення процесу оренди в Україні необхідно створити земельний кадастр і покласти край корупційній системі землекористування. Щоб в Україні високоефективне сільгоспвиробництво розвивалося на основі фермерства, державна політика має нарешті зробити українське землеробство прибутковим за рахунок дотацій, здешевлення кредитів, радикального зменшення імпорту сільгосппродукції та наповнення внутрішнього ринку вітчизняним товаром.

- Чому, на ваш погляд, нині фермер ледве животіє?

- Нині держава практично не цікавиться невеличкими фермерськими господарствами, - лише великими агроголдинґами. Якщо, скажімо, в Польщі держава дивиться на сімейну ферму як на свого найбільшого партнера, то в Україні - все навпаки, жодної копійки підтримки - з року в рік лише погіршення умов. За даними Світового банку, на 2004 рік в Україні було зареєстровано 43 тис. фермерських господарств, з яких лише 26% були прибутковими, а 74% - існували на межі збитковості або були збитковими. Великими, - читай: "прибутковими" ділянками, близько 100 га і більше - володіли лише 8% фермерів, тоді як від 10 до 50 га - близько 50% фермерів, а інші - ще менше. Загалом, фермерські господарства обробляли лише 7,4% сільськогосподарських угідь. За таких умов мізерним залишається і доробок фермерства в загальному обсязі - лише 2,7% валового виробництва сільгосппродукції. Нині Україна завозить з-за кордону майже все: так зване дешеве м'ясо, молоко, цукор, овочі, фрукти, пускаючи під ніж власного виробника. Скажімо, якщо селянину нікуди дівати м'ясо власного виробництва, то вирізається і молочне поголів'я. А так звана державна підтримка нарощування великої рогатої худоби в реальному житті призводить до того, що молоко завозимо з Білорусі. І таких прикладів - чимало….

Народне слово