«На сьогодні зроблено лише 35% від того, що Україна повинна зробити, щоб врегулювати систему контролю на законодавчому рівні», – Віталій Башинський

13 March, Розділ Новини, переглядів 1 827

Як ви оцінюєте реальні можливості контролю якості молочної продукції, які зараз існують в Україні?

В ситуації, коли державний контроль правлячими колами подається як щось завідомо злочинне та забороняється урядом на рівні мораторію, оцінювати його ефективність або ж реальні можливості досить важко.

Давайте по порядку. Зараз є дуже цікавий документ, який можна подивитися на сайті Верховної Ради України. Комітет з аграрної політики та земельних відносин підготував свою резолюцію та звернення до Президента України «Про епізоотичну ситуацію щодо африканської чуми свиней, шляхи попередження та подолання». Саме там, як в описовій частині, так і в резолюції, йдеться про деякі аспекти ефективності діяльності і можливостей контролю не тільки молочної продукції, а й будь-якої продукції, яка зараз виробляється в Україні.

Що стосується реальних можливостей контролю, то можу сказати, що контроль має три складові. Це завжди було так, і саме таку процедуру завжди застосовували при перевірках ефективності контролю. По-перше, повинні бути законодавчі підстави проведення компетентним органом тих чи інших дій заходів контролю, по-друге, повинен бути інструмент – наявність належним чином укомплектованих територіальних органів, спеціально навченого персоналу, розгалуженої, чіткої та зрозумілої системи діяльності фахівців, які можуть здійснювати контроль у різних ланках виробництва та на різних рівнях – від центрального до районного і навіть до дільничного, так як це прописано в результатах оцінки системи ветеринарної служби ПВС, яку Україна пройшла у 2009 році.

У нас сьогодні в частині законодавства є тільки оновлений Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Дуже складна для фахового розуміння назва закону, незрозуміла не тільки нам, а й нашим торгівельним партнерам, але все ж таки ми його прийняли, і слава Богу, що це відбулося. На сьогодні це лише 35% від того, що Україна повинна зробити для того, щоб врегулювати систему контролю на законодавчому рівні. Другим етапом буде Закон «Про державний контроль», який ми звикли називати 0906, який ми успішно провалили на минулому засіданні Верховної Ради. А цей Закон є дуже важливим, і не дивлячись на те, що щодо нього завжди були певні інсинуації, ми можемо сказати одне: сьогодні без цього Закону ми не зможемо коректно прийняти ряд інших Законів – «Про гігієну кормів», «Про здоров’я та благополуччя тварин», «Про ветеринарну медицину», як ми звикли його називати. Ми не зможемо прийняти Закон, який стосується системи Державного контролю на державному кордоні і транспорті у відповідності із сучасними вимогами Європейського Союзу. І що б там не казали пані Кужель і пані Тимошенко, цей Закон будувався все ж таки на принципах європейського законодавства і він відповідає цим принципам. Це я можу сказати як експерт. Також із впевненістю можу сказати, що цей Закон зараз є чи не єдиним шансом Державної служби України з питань безпечності продуктів харчування та захисту споживачів вирівняти ситуацію на користь саме споживачів. Інакше всі попередні дії, які спрямовуються нібито на захист бізнесу, межують з безконтрольністю та виглядають як навмисно спланований внутрішній біологічний тероризм. АЧС та її розповсюдження є фактичним підтвердженням цього. А відголоски заборони експорту шроту, зерна кукурудзи, та значного переліку продуктів тваринного походження скоро наштовхнуть на ці думки не тільки мене.

Реальна причина цього – це проведення реформи компетентного органу сліпо та самовпевнено, без належної фінансової та фахової підтримки з боку уряду. А масив завдань новоутвореного органу цілком тягне на окреме міністерство, чи не так? Навіщо Кабмін відмовився від прямого управління, що могло б деякою мірою врятувати саму Службу та врятувати країну від тотальної втрати благополуччя?

Тепер щодо реальних можливостей контролю. Слід згадати ефективність конгломерату, створеного попереднім урядом не без участі представників уряду теперішнього. По суті, це об’єднання SPS напрямку (санітарні і фітосанітарні заходи) і ТBТ (технічні бар’єри в торгівлі). Таку ж помилку зробив свого часу уряд Нідерландів, але потім вони цю помилку виправили. Тепер їх служба розділена на дві складові, успішно працює і набирає обертів. Вони визнали катастрофічну неефективність діяльності конгломерату непоєднуваних складових. Я думаю, що і Україну очікує такий же шлях. Вже цього літа ми можемо побачити наслідки, і от тоді ми почнемо відбудовувати систему вертикального контролю із належним державним фінансуванням. Необхідність цього зрозуміли вже всі. Цим шляхом іде і ЄС, і Росія, і США. «Єдиний компетентний орган» не означає, що треба в одну тарілку злити всі страви зі столу. Ми повинні чітко розділяти питання безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів. При змішуванні втрачається сенс і тієї, і іншої роботи. Поява африканської чуми свиней, і високопатогенного грипу птиці доводить, що проблема дійсно може бути дуже серйозною.

Щодо персоналу, то можу сказати, що під час трирічного реформування більшість висококваліфікованих працівників покинули Службу, вони зараз працюють в бізнесі і я за них радий. Бізнес в цьому випадку теж виграв – отримав кваліфікований персонал. Більшість топ менеджменту Служби також покинула свої посади і зараз працюють на міжнародні організації.

Підсумовуючи все сказане по цьому запитанню, можу сказати: сьогодні ми маємо реальну можливість контролю, але ми не маємо інструменту. У нас державні лікарні фінансуються за рахунок місцевих бюджетів і дуже-дуже сумнівно контролюються нашими територіальними органами. Це величезна проблема, яка тягне за собою цілий шлейф негараздів, які ми зараз маємо. Людина, яка прийняла це рішення – про переведення фінансування без надання якихось демпферних, врегульовуючих це питання законодавчих актів, є злочинцем, і ця людина повинна відповісти за це за законом. І це при тому, що і міжнародне, і вітчизняне експертне середовище завчасно про це попереджали.

Крім того, ми маємо зараз неефективну, слабку, недоформовану структуру для здійснення контролю, яка потребує дуже суттєвого коригування. Тому реальні можливості контролю зараз значно знижені. Система знаходиться на тому етапі, коли вона потребує переоцінки компетентними органами країн торгівельних партнерів по СОТ. Ми бачимо реакцію Катару, який вводить додаткові дозволи щодо імпорту продуктів тваринного походження з України. Відбулися переговори з Європейським Союзом, і у всіх викликає сумнів ефективність діяльності Держпродспоживслужби, яка не впоралася з первинними спалахами африканської чуми свиней. До речі, хочу підкреслити, що сама Служба і люди, які там працюють, абсолютно в цьому не винні. Винен попередній уряд, можливо, частково і Президент, який своєчасно не звернув на це увагу. Сьогодні ситуація не катастрофічна, ми ще можемо її виправити. Це досить легко і просто, але треба чітко розуміти, що будь-яка кризова ситуація буде потребувати більших матеріальних витрат. Зараз ми можемо вийти з неї ще більш менш безболісно. Але діяти треба просто миттєво і рішуче!

Наскільки надійно здатна Держпродспоживслужба забезпечувати зараз контроль дотримання молокозаводами тих вимог, що покликані гарантувати безпечність?

По-перше, є новий Закон, побудований за іншим принципом, ніж попередній, у частині контролю безпечності та якості харчових продуктів. Перерозподілена відповідальність між державним контролем та виробником, і на сьогоднішній день відповідальність за якість та безпечність продукції лежить на виробникові. Але ми не маємо розуміння того, як повинен здійснюватися контроль. Неналежним чином підготовлені як оператори ринку, так і контролери. Звичайно, система повинна була бути зміщена в сторону так званого відомчого контролю, але мається на увазі не відомство з боку держави, а відомство, яке займається виробництвом харчових продуктів тобто контроль виробничий повинен був частково допомагати Державному контролю.

Сьогодні акценти контролю зміщені у бік виробничого контролю, тобто самоконтролю, який базується на принципах HAACP. Це абсолютно діюча і ефективна система, яка використовується майже у всьому світі, і на сьогодні вона повинна була бути підтримана санкціями за недотримання законодавства в частині формування виробничого контролю, що й було зроблено. Але так як система Державного контролю не набула всіх потрібних ознак та повноважень, тобто не було прийнято всі законодавчі акти, про які я вже згадував, то система зараз знаходиться в провисаючому стані. Ми втратили інститут офіційних лікарів, які контролювали всі питання на місцях. Звісно, ця схема була досить корумпована та незручна для операторів ринку, але все ж таки вона представляла якийсь державний контроль.

Не без участі попереднього уряду було введено мораторій на контроль у сфері виробництва та обігу харчових продуктів, що стало дуже серйозним поштовхом до втрати державного контролю. Це дія проти народу, і я думаю, що саме так це і буде оцінено і враховано при оцінці роботи можновладців. Адже держава втратила один з найкращих інструментів державного контролю, який був визнаний Міжнародним епізоотичним бюро. Сьогодні ми маємо серйозні проблеми і повинні продовжувати реформування, щоб вивести на належний рівень і фінансування служби, і процедури регулювання.

Підбиваючи підсумки: зважаючи на те, що у нас немає достатньої законодавчої бази для повноцінного здійснення контролю, здатність ДПСС здійснювати контроль досить ненадійна. Звичайно, люди стараються, вони хочуть щось зробити, але у них для цього недостатньо знань, повноважень і потенціалу.

Як забезпечується контроль продукції молочних фермерських господарств, які відкрили свої власні точки продажу молока і молочних продуктів?

Можу сказати, що зараз такий контроль практично ніяк не забезпечується. Відповідальність лежить повністю на виробниках.

В розвинених країнах будь який контроль має дві складові: виробничий контроль і державний контроль, а також підтвердження цих видів контролю лабораторними дослідженнями. Спитайте у будь-якому магазині в яких акредитованих лабораторіях і з якою періодичністю вони досліджують продукцію, і вам стане зрозуміло, як забезпечується контроль продукції молочних фермерських господарств.

Я не кажу, що їх продукція погана. У своїй більшості українці є відповідальними та якнайкраще здійснюють всі практики, потрібні для гарантування безпечності. Але все ж таки хочу сказати, що цього замало, бо гарантувати безпечність харчових продуктів повинна держава. Яким чином це відбувається – повинно бути визначено законодавством.

На сьогодні ми маємо законодавчу рамку, але не маємо інструменту виконання завдань, які стоять перед державою в цьому плані. Тому, якщо в цілому говорити про якість та безпечність, то вони залежать від декількох факторів: по-перше, це наявність чіткого законодавства. Зараз головною перепоною для прийняття європейського законодавства є Державна регуляторна служба. Як би дивно це не звучало, але вже більше двох років ми не можемо прийняти інструкції по боротьбі з висококонтагіозними захворюваннями. Ми навіть рішенням Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин зобов’язуємо Регуляторну службу прийняти ці документи, але вся взаємодія більше скидається на перетягування канату, де сторонами є, з одного боку, здоров’я людей, а з іншого – чиїсь політичні забаганки.

Тому зараз люди повинні самі визначатися де купувати продукцію і чи є вона безпечною.

Зараз широко використовується так звана практика внутрішнього контролю «лавка традицій». Ми спостерігаємо використання цього маркетингового прийому декількома ритейлерами, які продають продукцію дрібних фермерських господарств. Вони застосовують свою внутрішню систему контролю. Я хотів би звернути вашу увагу на те, що якщо це робиться фахово та правильно, то це має право на життя і набуватиме розвитку в майбутньому. Сподіваюся, коли у нас це буде робитися так, як це робиться в розвинених країнах, то це буде відбуватися за законодавством, а не за доброю волею відповідальних компаній. Тобто всі процедури зможуть бути перевірені з боку держави і будуть абсолютно легальними.

Я б також хотів зазначити, що на сьогодні у наших депутатів дуже низький рівень фахової обізнаності та брак освіти у сфері безпечності харчових продуктів та біобезпеки, що призводить до катастрофічної ситуації у прийнятті деяких законодавчих актів. У них немає розуміння для того, щоб скласти свою думку з певних питань, спираючись на власні знання, тому вони звертаються до великої кількості експертів, які, заробляючи гроші, просто обмежують контакти депутатів, не дозволяючи слухати інших експертів, дискримінуючи їх.

Я хотів би звернутися до керівників усіх рангів: якщо ви хочете скласти свою думку щодо якогось питання, вислухайте хоча б чотирьох-п’ятьох фахівців і після цього приймайте рішення. Держава надала вам право приймати рішення, вислуховуючи всі сторони, а не одну. Із-за одностороннього дорадництва ми часто зараз маємо спотворені законодавчі акти, які не дозволяють потім якісно використовувати навіть ті інструменти державного контролю, які вже існують.

Ще хотів би зазначити дещо стосовно лабораторій. Лабораторії повинні бути акредитовані за ISO 17125. Я звертаюся до тих виробників та переробників, які зараз мають намір будувати велику кількість власних лабораторій. Коли ви це зробите, пам’ятайте: якщо в результаті конфлікту інтересів ви будете позбавлені права досліджувати свою продукцію у власних лабораторіях, ви зможете надавати цю послугу іншим господарствам та компаніям, з якими, як буде доведено державою, у вас конфлікту інтересів немає.

Будь ласка бережіть себе та не втрачайте віри у здоровий глузд та верховенство права.