- В Україні вже вироблено 462 тис тонн цукру
- Найсолодші виробники цукру
- Цьогоріч в Україні пропозиція цукру складе 2,2 мільйона тонн
- Українські аграрії виробили 1,3 мільйона тонн цукру
- ПІДСУМКИ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ В УКРАЇНІ ТА ПРОГНОЗ СЕРЕДНЬОРІЧНОЇ ОПТОВОЇ ЦІНИ НА 2006/2007 МР
В нинішньому сезоні площі цукрових буряків майже не збільшаться
Чи був торішній бурякоцукровий сезон успішнішим за попередній? Судячи з показників, цього стверджувати не можна. Збирання цукрових буряків проводилося з площі 318 тисяч га, це плюс 20 тисяч га до показника 2016 року. Середня урожайність – 465 ц/га, тобто дещо нижча. Вал сягнув 14,8 млн – вищий майже на один мільйон тонн. Вироблено цукру трохи більше двох мільйонів тонн, практично на рівні 2016-го. Що стримує розвиток комплексу? Про це розмовляємо з аналітиком асоціації «Укрцукор» Русланою Бутило.
Чи був торішній бурякоцукровий сезон успішнішим за попередній? Судячи з показників, цього стверджувати не можна. Збирання цукрових буряків проводилося з площі 318 тисяч га, це плюс 20 тисяч га до показника 2016 року. Середня урожайність – 465 ц/га, тобто дещо нижча. Вал сягнув 14,8 млн – вищий майже на один мільйон тонн. Вироблено цукру трохи більше двох мільйонів тонн, практично на рівні 2016-го. Що стримує розвиток комплексу? Про це розмовляємо з аналітиком асоціації «Укрцукор» Русланою Бутило.–Цукровики завжди нарікали на те, що величезний вал цукру тиснув на ринок, і щоб його розвантажити, треба збільшити експорт цукру. І ось експорт пішов. Чим це викликано? Чому виникла така величезна цукрова дірка на світовому ринку, і скільки така «лафа» триватиме?
–Експортний прорив стався тоді, коли ми в сезоні 2015/2016 реалізували за кордон рекордні за всі роки Незалежності обсяги цукру– понад 800 тис тонн. Це було пов’язано зі значним дефіцитом цукру на світовому ринку, ситуація на якому розвивається циклічно: дефіцит змінюється профіцитом і навпаки. На світовому балансі цукру тоді позначився неврожай тростини в Індії. Зараз баланс трохи вирівнявся, але все одно ринок цукру продовжує зростати, за рахунок збільшення споживання в країнах, що розвиваються. Наприклад, наш цукор стабільно знаходить споживача в Шрі-Ланці, Грузії, Туреччині, яким ми поставляємо доволі великі обсяги продукту. Український виробник зацікавлений в експорті, оскільки внутрішній ринок поступово звужується, і не варто очікувати, що він зросте, бо чисельність населення зменшилася, купівельна спроможність також упала, менше споживається і продуктів із вмістом цукру, загалом внутрішнє споживання становить 1,4 млн тонн. Різниця між виробництвом і валом, який маємо, мінус перехідні запаси – це і є експортний потенціал галузі.
–Виробники завжди нарікали на те, що величезну частку внутрішнього ринку забирають хімічні цукрозамінники. Ця проблема актуальна?
–Цукрозамінники – величезна проблема, вони еквівалентні 300-400 тисячам тонн натурального бурякового цукру. Це дуже великі обсяги, які можуть виробити чотири великі цукрові заводи. Дехто стверджує, що цукор шкідливий, це й справді так, якщо його вживати понад норму, як і будь-що, але він містить вуглеводи, які потрібні організму. Тоді як шкода від хімічних замінників незаперечна. До речі, у світі є доволі поширеною політика податків на вміст цукру в продуктах, а цукрозамінники обкладаються за вищими ставками, одержані кошти відраховуються певним фондам, які підтримують лікування цукрового діабету.
–ЄС скасував обмеження на виробництво власного бурякового цукру. Всі думали, що це дуже вдарить по нашому експорту. Але не вдарило. Чому?
–Основні точки впливу на світові ціни – Бразилія, Індія, Китай і Євросоюз. Скасування квот і справді вплинуло на баланс продукції на ринку і на ціни в бік зниження. Але вибухового збільшення виробництва цукру у Європі не сталося, як очікували аналітики. Якщо зростання й відбуватиметься, то поступово. Виробляти цукор, аби виробляти, ніхто не буде. Треба спочатку знайти, куди його продати. Скоріш за все, ефект від рішення ЄС ми побачимо наступного року на площах посівів буряків.
–До 2013 року на ваших форумах звучала проблема якості цукру, через що не було змоги вийти на європейський ринок. Минуло всього чотири роки. Невже так швидко переобладнали виробництво, що вже стали конкурентами Європи?
–За підсумками минулого 2016/2017 сезону, ми виробляли 31% цукру першої категорії, це Ікумса-45. В цьому сезоні, за попередніми оцінками, вже маємо 50% такого продукту, і поступово його частка зростатиме. Так, за ці роки наші цукровики і справді досягли великого прогресу в плані підвищення якості цукру, зменшення енерговитрат за рахунок модернізації виробництва, в яку вкладають великі інвестиції. І цей процес продовжується. Тобто вони орієнтуються на експорт.
–Експорт збільшився, а ринок все одно не розвантажився і виробництво залишається на одному і тому ж рівні. Що ще стримує його розвиток? Чи, може, не треба збільшувати виробництво? Є два мільйони тонн і вистачить?
–Нам треба збільшувати виробництво пропорційно тому, як зростає експорт, в першу чергу перед тим, як запускати цукровий завод на наступний сезон, слід оцінити потенційні ринки, обсяги реалізації. Наприклад, ви знаєте, що у вас є якісь контрагенти, які заберуть у вас 200 тисяч тонн, значить, треба думати, куди реалізувати решту, домовлятися про попередні контракти з великими трейдерами та рітейлерами. І вже потім треба братися за фізичне виробництво цукру. Щоб не вийшла ситуація, яку мали у 1990 роках, коли працювало понад 190 заводів, і ми не знали, куди подіти вироблене, через це кількість виробництв упала до 46.
–Які темпи експорту зараз?
–З вересня по грудень реалізували 174 тис тонн, за січень – 76 тис тонн, це половина з того, що заплановано на весь маркетинговий рік, гадаю, за підсумками сезону вийдемо на рівень близько 500 тис тонн. Ведуться далі перемовини про нові контракти, намагаємося працювати наперед, як це робить увесь світ: ви ще не виробили, але домовилися про те, кому продати.
–А скільки з цього обсягу йде у Європу?
–20 тисяч тонн. Ми цю квоту виконуємо повністю вже протягом перших місяця-півтора. Збільшення квоти – одне із завдань асоціації, бо маємо поставляти в Європу більші обсяги. Якщо скласти баланс, скільки завозимо з Євросоюзу техніки, насіння, засобів захисту рослин, які використовуються для виробництва цукру і цукрових буряків, то виходить сума, еквівалентна 250 тисячам тонн солодкого продукту. Тобто є певний дисбаланс між експортом та імпортом.
–Чи не спостерігається на українському ринку тенденція до його монополізації?
–«Астарта» займає приблизно чверть виробництва та реалізації на внутрішньому ринку, за нею ідуть «Укрпромінвест» і «Радехівський цукор». Але в цьому сезоні «Радехів» буде другим, а «Украгропромінвест» – третім. Чесно кажучи, не бачу прикладів монополізації на внутрішньому цукровому ринку. Виробників дуже багато, «Астарта» має вісім заводів, але окрім неї є ще багато гравців на ринку.
–Відомо, що в Європі цукрове виробництво диверсифікують, і якщо ціни на цукор падають, то заводи переключаються на біоетанол і навпаки. Чому наші виробники, зважаючи на те, що сприятливий цикл на світовому ринку може скінчитися, не освоюють виробництво біопалива? Поки що, здається, його виробляє лише Узинський цукрозавод…
–Окрім Узинського цукрозаводу, біоетнол почав виробляти Гнідавський цукрозавод Волинської області, в їхніх планах ще й виробництво біогазу, тобто вони прагнуть, щоб вся побічна продукція йшла на виробництво енергії. Біопаливна сфера цукрового виробництва на даний момент дуже швидко розвивається. Біогазові установки має «Астарта» і Теофіпольський цукрозавод. До речі, біогазова установка повністю забезпечує виробництво на «Астарті» енергією. Наші виробники добре розуміють, що в нинішніх умовах: один завод – один продукт – це вчорашній день. Треба застосовувати нові підходи, думати про грануляцію жому, експорт меляси, виробництво біогазу і, звичайно, біоетанолу. Вирощування буряків може утворювати навколо себе велику кількість суміжних галузей, я переконана, що можливості цієї культури ще далеко не вичерпані. Про це ми, до речі, будемо говорити на Цукровому конгресі.
–Цукровики і аграрії знають значення поняття «бурякоцукровий комплекс», бо буряки і цукор невід’ємні продукти, ніби два сіамські близнюки, які не можна розірвати. Раніше були тертя між сільгоспвиробниками і переробниками про ціну, умови давальницьких схем… Як зараз складаються ці стосунки?
–Зараз ця проблема розв’язується частково за рахунок того, що виробники буряків є одночасно і їх переробниками. Частка інтегрованих господарств становить 45-50 %. Решта сировини надходить на переробні підприємства з площ від двох га і більше. Дехто сіє дуже багато, намагаючись розвинути технологію виробництва цукрових буряків, купуючи відповідну техніку. Частина цукрових заводів активно працює зі своїми давальцями, авансуючи їх насінням, добривами, фінансами під наступний врожай, а також проводять для них різноманітні семінари з метою підвищення кваліфікації. Виробники цукру і буряків не можуть діяти нарізно, це має бути симбіоз.
–А є надія, що заводи, які не працюють, будуть рано чи пізно реанімовані?
–Таких заводів близько 20, вони законсервовані, деякі з них, може, з фасаду виглядають не зовсім презентабельно, але внутрішнє начиння в порядку, вони можуть працювати. А запустяться тоді, коли український цукор буде дуже активно йти на зовнішні ринки, а великі підприємства працюватимуть на експорт, оскільки мають змогу випускати цукор першої категорії, або екстра-білий, а маленькі – на внутрішній ринок, виробляючи другу і третю категорії продукту, хоча, по факту, різницю між першою, другою і третьою категоріями під час споживання помітити дуже важко.
–Наскільки для нас перспективний ринок Китаю?
–Для нас він дуже цікавий, але там діє мито, причому доволі високе, яке захищає внутрішній ринок. Китай доволі специфічна країна. В одній її частині виробляють цукор із буряків – в іншій із тростини. Собівартість продукції там вища порівняно з нашою в рази, бо у виробництві задіяні мільйони людей, середнє поле площею один га, його обробляє одна сім’я, а тому це, скоріше, соціальний, аніж економічний проект. Держава дбає про зайнятість. Загалом, Китай виробляє близько 10 млн тонн цукру. А тому набагато реальніше туди експортувати гранульований жом, оскільки швидкими темпами зростає попит на м’ясо та іншу тваринницьку продукцію. Китай – доволі цікава для нас країна і в тому плані, щоб вивчати технологію і організацію цукрового виробництва. Нам, цукровикам, було б дуже цікаво подивитися на те, як працює обладнання китайського виробництва, чи є різниця у роботі центрифуг, вироблених у Європі і Китаї.
Для нашого експорту також дуже цікаві країни Близького Сходу, Північної Африки. Головний фактор успішного експорту – невеликі відстані від країн призначення, другий – вимоги до продукту, і третій – ціна на тому ринку, на який хочете вийти. Роботи непочатий край, правило таке: якщо ви на якійсь виставці одержали візитку із заявкою на поставку – відпишіть одразу, доки людина пам’ятає, що з вами зустрілася…
–Чи збільшаться площі під цукровими буряками в цьому сезоні?
–Є різні прогнози, хтось зменшить посіви, хтось збільшить, але все йде приблизно до однієї і тієї ж цифри – 318-320 тисяч га, тобто залишиться на рівні минулого року, оскільки деякі виробники йдуть з ринку, особливо дрібні, котрі переходять на виробництво інших культур. Їм недоцільно гратися зі 100 га. Ті ж компанії, які виробляють цукристі на сотнях га, скоріше за все залишать обсяги на тому ж рівні, або незначно збільшать площі. Керівники підприємств і особливо комерційні директори, плануючи роботу в цьому році, орієнтуються на ситуацію на світовому ринку, на якому не передбачається суттєвих змін. На внутрішньому ринку ціни зараз близькі до собівартості, ближче до весни можуть зрости на 5-7%, не більше.
–Які завдання ставить перед собою асоціація «Укрцукор» на цей календарний рік в плані експорту і розв’язання внутрішніх проблем?
–Перше питання – навчання. Під час конгресу поговоримо з виробниками цукру про ситуацію на світових ринках. Розкриємо також кілька цільових тем під час двох паралельних секцій. Одна – для виробників цукру інша – для буряківників. Плануємо протягом року реалізувати цілу низку торговельних місій для просування експорту. Проведемо кілька Днів поля, де навчатимемо сучасним технологіям вирощування цукрових буряків. Будемо випускати Каталог українського цукру з контактами вітчизняних виробників, який надсилатимемо основним трейдерам.
–Бажаю, щоб всі задуми були успішно реалізовані…
Розмовляв Олександр КАРПЕНКО.
Інфоіндустрія
