Аграрний тиждень. Україна
» » Паркан замість мосту
» » Паркан замість мосту

    Паркан замість мосту


    Навіщо нам свій «міст Мірабо» ?

    Шкода, що наша влада береться переписувати історію, не вивчивши уроків цього предмету. Тому дозволю собі розпочати з лікнепу для «слуг народу». Відомий міст, що єднає береги Сени у Парижі, недарма йменується мостом Мірабо. Справа в тім, що Граф Оноре де Мірабо став не лише автором знаменитої «Декларації прав і свобод людини та громадянина», а ще й переконав Людовика ХVI й Марію Антуанетту разом з народом взяти участь у святкуванні першої річниці взяття Бастилії. Важко собі уявити, з якими емоціями граф Мірабо переконував би українських можновладців не відгороджуватися від народу парканами. От як би ж вони почули…Чим подібний «зв’язок влади з громадськістю» завершився у Франції понад два століття тому, розповім пізніше. Повернімося ж в українське сьогодення…

    З миром і символічними косами

    На жаль, понад дві тисячі фермерів, приватних землевласників i сільгоспвиробників, які зібралися на акцію протесту біля стін Верховної Ради України, зустріли правоохоронці, що пильно охороняли двометровий паркан з гострими наконечниками, який віддаляє «слуг народу» від своїх виборців та годувальників. Хоча зброя в мітингувальників була символічна й абсолютно безболісна – картонні вила й коси. Та й вимоги мирні й законні. Aле звичне для таких акцій слово «ганьба» в сторону можновладців лунало часто. 

    Організували мирний похід Аграрний союз України (АСУ) разом із Асоціацією фермерів та приватних землевласників. Стартувавши від київського стадіону «Динамо», протестна колона попрямувала до Кабінету Міністрів України. І довелося нашим працьовитим селянам-годувальникам йти вузьким тротуаром навпроти Кабміну, щоб не заважати «бігати» дорогим іномаркам. Голова АСУ Геннадій Новіков і президет фермерської асоціації Микола Миркевич вручили чиновнику від уряду звернення, в якому викладені вимоги продовжити мораторій на купівлю-продаж земель сільгосппризначення (повернувши на доопрацювання або відкликавши проект Закону "Про ринок земель"), ухвалити постанову про призначення всеукраїнського референдуму щодо проведення земельної реформи, скасувати вивізне (експортне) мито на деякі види зернових культур. 

    страйкВимоги зі звернення були й на транспарантах, разом із гаслами: «Ні – знищенню села», «Буде село – буде й Україна», «Бюджет селянам, а не олігархам». Селяни не мовчали. Вони намагалися докричатися до виконавчої влади через дорогу. Вони намагалися нагадати чиновникам, хто їх годує і потерпає від їхнього «реформування».

    Але від уряду ніхто не вийшов налагодити діалог. І фермери пішли до Верховної Ради.

    Щоби осягнути масштаби колони, мені довелося залізти з фотоапаратом на трансформаторну будку. Але й звідти краю не було видно. Помітив, що й з «будинку під куполом» цікавляться масштабами зібрання. Правда, в дивний спосіб, потайки споглядаючи крізь зашторені вікна.

     

    Стомилися просити. Тепер вимагатимемо

      Гукали-гукали депутатів, щоби ті підійшли поближче… Але від «більшості» ніхто так і не наважився «піти в народ». Звернення до «слуг народу» оприлюднили за допомогою гучномовця. Щоправда, вийшли депутати від опозиції, аби повідати про свою незгоду з діями чинної влади. Та ж їм «голосів бракує»... 

    Запитую у голови Аграрного союзу України Геннадія Новікова: «Чи важко було сільгоспвиробників підіймати на захист своїх інтересів?». І чую у відповідь: «Люди, які виснажливо працюють на землі, вже стомилися просити владу, щоби їм не заважали. І більше не проситимуть, а вимагатимуть. Наші вимоги законні, чесні й справедливі. Вони мирні й не пов’язані з політикою. Ви не побачите серед учасників протесту ані зігнаних студентів, ані оплачених «прапороносців». Подивіться на руки цих людей. На жаль, багато фермерів і сільгоспвиробників не змогли приїхати до Києва, щоби постояти за себе, бо в розпалі осінні польові роботи. Краще би влада не заганяла у глухий кут селян і не примушувала їх всіх їхати сюди…».

    Фермерка з Рівненщини Надія Мовчанець обурюється: «Хліб їдять усі: й депутати, й міністри, й прокурори, але тих, хто гробиться, вирощуючи його, ніхто не хоче почути. Хіба ж ми зможемо вижити, продаючи пшеницю по 1800 гривень за тонну!»

    «Чому я сюди прийшов? - перепитує голова асоціації фермерів Миргородщини Віктор Галич. - Хочу дізнатися, які нові прикрощі готують нам «слуги народу». Так ми доживемося, що хліб купуватимемо за кордоном». Депутат Кіровоградської облради Богдан Андрющенко, якого я зустрів серед учасників протесту, влучно резюмував: «Хочеться, щоби мої високі «колеги» почули, що треба відповідати за свої дії й не створювати причин, аби потім ховатися від людей». 

     

    Чи будуть висновки після уроків?

    Повернусь до того, з чого розпочинав матеріал. На жаль, до другої річниці кульмінації Французької революції граф Мірабо, який об’єднав два «непримиренних береги», не дожив. Його, скошеного невиліковною хворобою, проводжали в останню путь і король, і сотні тисяч звичайних простолюдинів. На тому єднання закінчилося. Більше Людовик ХVI в народ не ходив. А от фундаментальний паркан і понад 3 тисячі добре озброєних тілоохоронців не витримали «приходу» розлюченого народу до королівського палацу Тюїльрі, що в Парижі. Діалогу вже не вимагали…

    Юрій МАЛАЙ

     

     

     





    Схожі новини
  • Що зупинить сільське господарство
  • Ветспеціалісти Митного союзу проінспектують 29 українських підприємств
  • „АГРО-2012” запрошує
  • Оценка состояния зернохранилищ в хозяйствах Украины
  • МінАП визначив перелік і ціни на сільгосптехніку

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Паркан замість мосту


Навіщо нам свій «міст Мірабо» ?

Шкода, що наша влада береться переписувати історію, не вивчивши уроків цього предмету. Тому дозволю собі розпочати з лікнепу для «слуг народу». Відомий міст, що єднає береги Сени у Парижі, недарма йменується мостом Мірабо. Справа в тім, що Граф Оноре де Мірабо став не лише автором знаменитої «Декларації прав і свобод людини та громадянина», а ще й переконав Людовика ХVI й Марію Антуанетту разом з народом взяти участь у святкуванні першої річниці взяття Бастилії. Важко собі уявити, з якими емоціями граф Мірабо переконував би українських можновладців не відгороджуватися від народу парканами. От як би ж вони почули…Чим подібний «зв’язок влади з громадськістю» завершився у Франції понад два століття тому, розповім пізніше. Повернімося ж в українське сьогодення…

З миром і символічними косами

На жаль, понад дві тисячі фермерів, приватних землевласників i сільгоспвиробників, які зібралися на акцію протесту біля стін Верховної Ради України, зустріли правоохоронці, що пильно охороняли двометровий паркан з гострими наконечниками, який віддаляє «слуг народу» від своїх виборців та годувальників. Хоча зброя в мітингувальників була символічна й абсолютно безболісна – картонні вила й коси. Та й вимоги мирні й законні. Aле звичне для таких акцій слово «ганьба» в сторону можновладців лунало часто. 

Організували мирний похід Аграрний союз України (АСУ) разом із Асоціацією фермерів та приватних землевласників. Стартувавши від київського стадіону «Динамо», протестна колона попрямувала до Кабінету Міністрів України. І довелося нашим працьовитим селянам-годувальникам йти вузьким тротуаром навпроти Кабміну, щоб не заважати «бігати» дорогим іномаркам. Голова АСУ Геннадій Новіков і президет фермерської асоціації Микола Миркевич вручили чиновнику від уряду звернення, в якому викладені вимоги продовжити мораторій на купівлю-продаж земель сільгосппризначення (повернувши на доопрацювання або відкликавши проект Закону "Про ринок земель"), ухвалити постанову про призначення всеукраїнського референдуму щодо проведення земельної реформи, скасувати вивізне (експортне) мито на деякі види зернових культур. 

страйкВимоги зі звернення були й на транспарантах, разом із гаслами: «Ні – знищенню села», «Буде село – буде й Україна», «Бюджет селянам, а не олігархам». Селяни не мовчали. Вони намагалися докричатися до виконавчої влади через дорогу. Вони намагалися нагадати чиновникам, хто їх годує і потерпає від їхнього «реформування».

Але від уряду ніхто не вийшов налагодити діалог. І фермери пішли до Верховної Ради.

Щоби осягнути масштаби колони, мені довелося залізти з фотоапаратом на трансформаторну будку. Але й звідти краю не було видно. Помітив, що й з «будинку під куполом» цікавляться масштабами зібрання. Правда, в дивний спосіб, потайки споглядаючи крізь зашторені вікна.

 

Стомилися просити. Тепер вимагатимемо

  Гукали-гукали депутатів, щоби ті підійшли поближче… Але від «більшості» ніхто так і не наважився «піти в народ». Звернення до «слуг народу» оприлюднили за допомогою гучномовця. Щоправда, вийшли депутати від опозиції, аби повідати про свою незгоду з діями чинної влади. Та ж їм «голосів бракує»... 

Запитую у голови Аграрного союзу України Геннадія Новікова: «Чи важко було сільгоспвиробників підіймати на захист своїх інтересів?». І чую у відповідь: «Люди, які виснажливо працюють на землі, вже стомилися просити владу, щоби їм не заважали. І більше не проситимуть, а вимагатимуть. Наші вимоги законні, чесні й справедливі. Вони мирні й не пов’язані з політикою. Ви не побачите серед учасників протесту ані зігнаних студентів, ані оплачених «прапороносців». Подивіться на руки цих людей. На жаль, багато фермерів і сільгоспвиробників не змогли приїхати до Києва, щоби постояти за себе, бо в розпалі осінні польові роботи. Краще би влада не заганяла у глухий кут селян і не примушувала їх всіх їхати сюди…».

Фермерка з Рівненщини Надія Мовчанець обурюється: «Хліб їдять усі: й депутати, й міністри, й прокурори, але тих, хто гробиться, вирощуючи його, ніхто не хоче почути. Хіба ж ми зможемо вижити, продаючи пшеницю по 1800 гривень за тонну!»

«Чому я сюди прийшов? - перепитує голова асоціації фермерів Миргородщини Віктор Галич. - Хочу дізнатися, які нові прикрощі готують нам «слуги народу». Так ми доживемося, що хліб купуватимемо за кордоном». Депутат Кіровоградської облради Богдан Андрющенко, якого я зустрів серед учасників протесту, влучно резюмував: «Хочеться, щоби мої високі «колеги» почули, що треба відповідати за свої дії й не створювати причин, аби потім ховатися від людей». 

 

Чи будуть висновки після уроків?

Повернусь до того, з чого розпочинав матеріал. На жаль, до другої річниці кульмінації Французької революції граф Мірабо, який об’єднав два «непримиренних береги», не дожив. Його, скошеного невиліковною хворобою, проводжали в останню путь і король, і сотні тисяч звичайних простолюдинів. На тому єднання закінчилося. Більше Людовик ХVI в народ не ходив. А от фундаментальний паркан і понад 3 тисячі добре озброєних тілоохоронців не витримали «приходу» розлюченого народу до королівського палацу Тюїльрі, що в Парижі. Діалогу вже не вимагали…

Юрій МАЛАЙ

 

 

 





Схожі новини
  • Що зупинить сільське господарство
  • Ветспеціалісти Митного союзу проінспектують 29 українських підприємств
  • „АГРО-2012” запрошує
  • Оценка состояния зернохранилищ в хозяйствах Украины
  • МінАП визначив перелік і ціни на сільгосптехніку

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.