Як заявили учасники прес-конференції, незабаром оптові закупівельні ціни на цукор збільшаться на 15%. Про ціни в роздрібній мережі годі й казати, зважаючи на цінову політику супермаркетів. Тобто кілограм цукру може стати на порядок дорожчим.
На запитання «Чому так?» голова правління НАЦУ «Укрцукор» Микола Ярчук повідомив, що піднімати ціни на кінцевий продукт виробників змушує нерентабельність цукрового виробництва, а також скорочення посівних площ під цукровими буряками.
Оптимістичний прогноз посівних площ цукрового буряку на 2008 р. – 500-540 тис. га, песимістичний – 330 тис. га. На думку Миколи Миколайовича, в результаті дефіциту сировини майже 25 заводів можуть залишитися без роботи. Аграріям також стає невигідно вирощувати цукровий буряк через суттєвий ріст цін на міндобрива, паливно-мастильні матеріали, відтак вони охочіше схиляються до виробництва більш рентабельних культур.
Довідково: у 2007 році площі посіву фабричних цукрових буряків склали 635 тис. га, валовий збір цукрових буряків – 17,1 млн. тонн із врожайністю 292 ц/га. У виробничому сезоні працювало 100 цукрових заводів, вироблено 1859 тис. тонн цукру-піску.
За словами представників цукрових холдингів, наявна стабільна ціна на цукор забезпечується завдяки перехідним залишкам минулого року, яких вистачить до квітня. А відтоді виробники радять бути готовими до нових цін.
Серед причин, які також негативно позначаються на роботі цукровиків, названо й зниження використання цукру вітчизняними кондитерськими та іншими підприємствами харчової галузі. На думку учасників конференції, це може бути пов’язане з імпортом дешевих імпортних цукрозамінників. Якість такої сировини сумнівна і користі здоров’ю споживачів також не додає.
Якщо ж говорити про долю цукрової галузі України в контексті вступу до СОТ, то запитань виникає не менше. По-перше, члени НАЦУ «Укрцукор» вимагають від держави зробити доступними для громадськості та бізнесу всі умови, на яких Україну приймають до лав організації. «Ми й досі не знаємо, що вони підписали, - говорить Микола Ярчук. - Однак вже зараз зрозуміло, що держава відкриває свій ринок для імпорту цукру та цукровмісної продукції, оскільки відомо, що ставка ввізного мита на продукцію знижується до рівня 5-50% від контрактної вартості. А зараз діє режим сплати імпортером 300-500 євро за тонну цукру, що в значній мірі дозволяє захистити внутрішній ринок».
Довідково: через скорочення обсягів заготівлі цукрових буряків виробництво цукру у 2007 році в порівнянні із попереднім роком скоротилось на 736 тис. тонн Зниження цукристості буряків до 15,02% призвело до зменшення виходу цукру на 0,56%.
Для виходу з кризової ситуації виробники цукру потребують допомоги держави, насамперед «організаційної», як вони говорять. Мова йде про прийняття Верховною Радою України нового закону про ринок цукру, яким були б передбачені рівні умови роботи як для вітчизняних, так і для зарубіжних цукровиків, а також про розробку і прийняття комплексної програми розвитку галузі. «Якщо не відреагувати на проблему швидко і адекватно, то ми можемо втратити вітчизняну цукрову галузь», - в один голос стверджували учасники прес-конференції.
Закриття ж цукрових заводів може спровокувати ряд соціально-негативних наслідків, оскільки ці виробництва розташовані, як правило, в регіонах, невеликих містах, де скорочення робочих місць породить цілу низку проблем.
Вітчизняні аналітики також відзначають загальний кризовий стан цукрової галузі. Причини, які називаються, не нові. Це зношеність виробничих потужностей галузі на 75%, збитковими визнаються 86% цукрових заводів. В такій ситуації, на думку аналітиків, рятівним колом для цукрової галузі можуть стати системні інвестиції, однак інвестори навпаки утримуються від вкладення коштів у справу, яка виглядає малоперспективною.
При всьому вищезазначеному хотілося б додати, що в ситуації, коли на межу виживання потрапляє ціла галузь, виважена політика держави по підтримці повинна принести свої результати. А сформовані необхідні заходи можуть бути лише в тісному діалозі між зацікавленими представниками з боку виробників сировини, її переробників та держави.
Як заявили учасники прес-конференції, незабаром оптові закупівельні ціни на цукор збільшаться на 15%. Про ціни в роздрібній мережі годі й казати, зважаючи на цінову політику супермаркетів. Тобто кілограм цукру може стати на порядок дорожчим.
На запитання «Чому так?» голова правління НАЦУ «Укрцукор» Микола Ярчук повідомив, що піднімати ціни на кінцевий продукт виробників змушує нерентабельність цукрового виробництва, а також скорочення посівних площ під цукровими буряками.
Оптимістичний прогноз посівних площ цукрового буряку на 2008 р. – 500-540 тис. га, песимістичний – 330 тис. га. На думку Миколи Миколайовича, в результаті дефіциту сировини майже 25 заводів можуть залишитися без роботи. Аграріям також стає невигідно вирощувати цукровий буряк через суттєвий ріст цін на міндобрива, паливно-мастильні матеріали, відтак вони охочіше схиляються до виробництва більш рентабельних культур.
Довідково: у 2007 році площі посіву фабричних цукрових буряків склали 635 тис. га, валовий збір цукрових буряків – 17,1 млн. тонн із врожайністю 292 ц/га. У виробничому сезоні працювало 100 цукрових заводів, вироблено 1859 тис. тонн цукру-піску.
За словами представників цукрових холдингів, наявна стабільна ціна на цукор забезпечується завдяки перехідним залишкам минулого року, яких вистачить до квітня. А відтоді виробники радять бути готовими до нових цін.
Серед причин, які також негативно позначаються на роботі цукровиків, названо й зниження використання цукру вітчизняними кондитерськими та іншими підприємствами харчової галузі. На думку учасників конференції, це може бути пов’язане з імпортом дешевих імпортних цукрозамінників. Якість такої сировини сумнівна і користі здоров’ю споживачів також не додає.
Якщо ж говорити про долю цукрової галузі України в контексті вступу до СОТ, то запитань виникає не менше. По-перше, члени НАЦУ «Укрцукор» вимагають від держави зробити доступними для громадськості та бізнесу всі умови, на яких Україну приймають до лав організації. «Ми й досі не знаємо, що вони підписали, - говорить Микола Ярчук. - Однак вже зараз зрозуміло, що держава відкриває свій ринок для імпорту цукру та цукровмісної продукції, оскільки відомо, що ставка ввізного мита на продукцію знижується до рівня 5-50% від контрактної вартості. А зараз діє режим сплати імпортером 300-500 євро за тонну цукру, що в значній мірі дозволяє захистити внутрішній ринок».
Довідково: через скорочення обсягів заготівлі цукрових буряків виробництво цукру у 2007 році в порівнянні із попереднім роком скоротилось на 736 тис. тонн Зниження цукристості буряків до 15,02% призвело до зменшення виходу цукру на 0,56%.
Для виходу з кризової ситуації виробники цукру потребують допомоги держави, насамперед «організаційної», як вони говорять. Мова йде про прийняття Верховною Радою України нового закону про ринок цукру, яким були б передбачені рівні умови роботи як для вітчизняних, так і для зарубіжних цукровиків, а також про розробку і прийняття комплексної програми розвитку галузі. «Якщо не відреагувати на проблему швидко і адекватно, то ми можемо втратити вітчизняну цукрову галузь», - в один голос стверджували учасники прес-конференції.
Закриття ж цукрових заводів може спровокувати ряд соціально-негативних наслідків, оскільки ці виробництва розташовані, як правило, в регіонах, невеликих містах, де скорочення робочих місць породить цілу низку проблем.
Вітчизняні аналітики також відзначають загальний кризовий стан цукрової галузі. Причини, які називаються, не нові. Це зношеність виробничих потужностей галузі на 75%, збитковими визнаються 86% цукрових заводів. В такій ситуації, на думку аналітиків, рятівним колом для цукрової галузі можуть стати системні інвестиції, однак інвестори навпаки утримуються від вкладення коштів у справу, яка виглядає малоперспективною.
При всьому вищезазначеному хотілося б додати, що в ситуації, коли на межу виживання потрапляє ціла галузь, виважена політика держави по підтримці повинна принести свої результати. А сформовані необхідні заходи можуть бути лише в тісному діалозі між зацікавленими представниками з боку виробників сировини, її переробників та держави.
