Одна поінформована людина варта двох

03 June, Розділ Новини, переглядів 4 308

Нещодавно в рамках проекту «Підвищення обізнаності сільських жителів щодо своїх прав та можливостей» відбулася конференція «Зміцнення демократії на місцях шляхом захисту прав і можливостей сільського населення».

Сьогодні всі розуміють, що від ефективності аграрного сектору значною мірою залежать перебіг і результати ринкових перетворень у країні в цілому. Оскільки в сільській місцевості сконцентровано 32,5% населення України, в сільському господарстві працює 20% зайнятих в усіх сферах економічної діяльності громадян, а 66% всієї земельної площі в Україні – землі сільськогосподарських підприємств, то частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті країни становить 10,8%.

Тож вирішення проблем агросектору нині є одним із найважливіших пріоритетів державної політики. Хоча аналіз існуючих програм розвитку сільської місцевості, проведений Інститутом сільського розвитку (ІСР), засвідчив: сьогодні не існує єдиного стратегічного курсу. Тому метою зазначеного проекту стало інформування сільського населення стосовно його прав за таких складних соціально-економічних умов.

Хто володіє інформацією – володіє власним життям

Під час конференції проект презентувала директор Громадської організації «Інститут сільського розвитку» Світлана Прокопенко. Проект охопив 8 пілотних областей: Київську, Житомирську, Одеську, АР Крим, Луганську, Донецьку, Волинську, Рівненську. У цих областях для сільської аудиторії проведено серію освітніх семінарів з питань захисту прав людини та Загальнонаціональну конференцію, розповсюджено багато друкованих видань за відповідною тематикою. В рамках проекту видано 10 інформаційних брошур «Бібліотечка прав сільських жителів». «Все це, - наголосила директор ІСР, - розширило доступ сільських жителів до інформації та покращило їхні можливості щодо захисту своїх соціально-економічних прав. Бо ми розтлумачили законодавство простою доступною мовою».

Світлана Степанівна відзначила, що в ході реалізації проекту вдалося покращити залучення громадських організацій до прийняття суспільно-політичних рішень. Адже ефективна реалізація комплексної політики розвитку сільського господарства, на її думку, лише зусиллями держави неможлива. «Ця сфера потребує тісного партнерства і скоординованих зусиль як урядових структур, так і органів місцевого самоврядування та громадських організацій», - наголосила Прокопенко.

Під час конференції зазначалося, що саме на комплексний розвиток сільської місцевості поступово переміститься фокус аграрної політики після вступу України до СОТ і в ході європейської інтеграції. Тому широке залучення громадських організацій до формування і реалізації національних соціально-економічних програм – одне із найважливіших завдань агрополітики на найближчий період. На думку наковців, цей постулат повинен лягти в основу реформування структури управління аграрним сектором української економіки.

Продовольча безпека вирішується на рівні господарств

Не оминули увагою учасники зібрання однієї із найсерйозніших проблем, яка також пов’язана із низькою інформованістю населення. А саме – питання продовольчої безпеки. Воно розглянуто дещо в новому ракурсі. Науковці ІСР повідомили, що серйозною проблемою, характерною для України, є низька економічна доступність продовольства та незбалансована структура харчування.

Очевидно: низькі рівні доходів жителів країни, за наявності продуктів, не дозволяють повноцінно харчуватися значній частині населення. Проблема полягає не в недостатній калорійності, а в структурі та корисності раціонів харчування, переконані фахівці ІСР. Населення України не добирає в споживанні продуктів тваринництва – основних носіїв білків, але більше за внутрішні раціональні норми споживає хліба і картоплі, відповідно на 23% та 13% більше.

Як і в інших країнах СНД, в Україні спостерігається одна з найгірших ситуацій у світі по серцево-судинних захворюваннях. Однією з основних причин такої ситуації є раціон, багатий на насичені жири, сіль та олію, однак бідний на овочі й фрукти. Споживання фруктів та ягід на одну особу в Україні менше, ніж в розвинутих країнах вчетверо, протеїнове насичення раціону – вдвічі. Порівняно з 1990 роком протеїнове насичення

добового раціону зменшилось у 1,4 рази (2003 р.) і становило 30,6 г, водночас у розвинутих країнах світу цей показник становить 65- 70 г.

В Україні простежується закономірність: чим бідніше населення, тим більшу частку свого доходу воно витрачає на продукти харчування.

Наступна закономірність: у групах із низьким рівнем доходів у загальному споживанні переважають низькокалорійні, з низьким вмістом білка продукти (хлібопродукти, картопля, овочі).

Науковці наголошують, що процеси лібералізації світової торгівлі агропродукцією диктують нове бачення продовольчої безпеки. Вирішення цієї проблеми виходить за рамки аграрного сектору. Збалансування структури харчування та підвищення економічної доступності його для населення України лежить у площині підвищення рівня доходів та культури споживання.

Учасники зібрання констатували, що відсутність законодавчо визначеного поняття продовольчої безпеки та критеріїв її виміру створює умови для різного трактування, а подекуди й спекулювання цими категоріями. Окремі сили прагнуть пов’язати продовольчу безпеку з необхідністю задовольняти потреби споживачів виключно національним виробництвом сільгосппродукції і продовольства.

За результатами аналізу, проведеного ІСР, в сфері гарантування продовольчої безпеки основним напрямком є поліпшення продовольчої безпеки на рівні домогосподарств.

Рішення прийматимуться на основі моніторингу ринку

Як відзначили учасники зібрання, ускладнюють ситуацію в агросекторі відсутність інформації про кон’юнктуру ринків агропродукції, низька комунікаційна мережа, недостатність дрібнооптових формувань із закупівлі, оптових плодоовочевих ринків, а також їх відповідного обладнання холодильним устаткуванням і складами.

Організатори проекту переконані – для поліпшення ситуації на аграрному ринку необхідно створити систему моніторингу, аналізу й прогнозування кон'юнктури агроринку, збору і поширення оперативної інформації для всіх його учасників та забезпечувати відповідне бюджетне фінансування цієї програми.

Присутніх проінформували також, що бюджетна програма фінансування цього напрямку відноситься до переліку программ «зеленої» скриньки, які за нормами Світової організації торгівлі не підлягатимуть зобов’язанням по скороченню.

На думку організаторів проекту, на основі моніторингу та аналізу цін і прогнозу майбутніх цінових тенденцій Міністерство аграрної політики повинно забезпечити можливість усім операторам ринку отримувати інформацію про ринкові цінові тенденції. Окрім того, на їх думку, власна база цінової інформації, створена в міністерстві, буде найнадійнішим джерелом інформації для прийняття урядових рішень, а інформація про ціни – одним з інструментів регулювання внутрішніх ринків ільськогосподарської продукції в Україні.

Створення такої системи вже розпочато на базі Державного комітету по цінах, однак пізніше ці функції необхідно передати Мінагрополітики, або Держкомстатистики. Цінова інформація повинна надаватися операторами ринку на добровільній основі, а не збиратися Державним комітетом по контролю за цінами, тобто органом, що контролює виконання державної політики цінового регулювання.