Аграрний тиждень. Україна
» » » НАМ - 10 РОКІВ!
» » » НАМ - 10 РОКІВ!

    НАМ - 10 РОКІВ!


    Навчаючисьна факультeті журналістикиКиївського дeржавного унівeрситeту ім. Т. Г. Шевченка, я й нe мріяла, що матиму колись власний журнал. Тоді навіть кар’єра в міській газeті «Кочегарка» (м. Горлівка, звідки я родом) вважалась мeні нeдосяжною мрією. Хоча я щиро цього прагнула! Та направду кажуть:хочeш насмішити Бога, поділись із ним своїми планами...

    Мріючи про мистeцькі рeпортажі та статті на тeми культури (це мені більше до душі), я нeзчулася, як доля кинула мeнe в обійми «аграрної»журналістики. Повірте, я цього аж ніяк не планувала. Та хто мене тоді питав?

    Згодом були власні цікаві, на мій погляд, телевізійні проекти, статті у профільних аграрних журналах і робота в прес-службі Мінагрополітики. Саме тоді й виникла нав’язлива ідея: а чому би не створити журнал? Це було рівно 10 років тому...

    Втім, журнал, як проект, здавався досить «непідйомним». Тож разом із однодумцями розпочали з газети. Назвали її «Аграрний тиждень. Україна». Пригадую, як планували перший номер. Як вирушили у перше відрядження. Як із хвилюванням забирали перший наклад із типографії та ще з більшим хвилюванням презентували аграріям. Це якраз було у листопаді. На День працівників сільського господарства. У 2006 році…

    Пригадую, як посміхався одними очима наш тодішній міністр Юрій Мельник. Мовляв, ще побачимо, що із цього вийде! І як потім раділи виданню в міністерстві. Бо ж нарешті мають газету, завдяки якій видно не лише цифри посіяних і зібраних гектарів, а й роботу і життя всього колективу відомства. Хоча газета видавалась засновниками і аж ніяк не була власністю міністерства.

    Дуже швидко ми стали глянцем. Буквально за 3 місяці. А вже за 3 роки – повноцінним журналом, який Ви нині тримаєте в руках. І щоразу здаючи в друк новий номер, ми хвилюємось. Чи цікаво Вам, чи «зачепили» Вас теми, чи знайшли відлуння у Ваших професійних турботах?..

    Ми точно знаємо, дорогий наш читачу, що Ви чекаєте журнал і в Києві, і у найвіддаленішому селі. Саме тому сьогодні дякуємо Вам за надіслані статті, за цікавість до видання, за експертні оцінки і побажання, за конструктивну критику. Бо кожен із нас, хто вкладає своє натхнення, ідеї та працю у 76 глянцевих сторінок, роблять це з великою повагою до Вас.

    А ще ми дякуємо Вам, що 10 нероздільних років залишаєтесь нашим незмінними прихильником. І віримо – наша співпраця навіть на відстані і взаємна зацікавленість триватиме ще багато років.

     

     

    З повагою і за дорученням колективу редакції,

    Наталія Черешинська,

    головний редактор

     





    Схожі новини
  • Ох і не щастить останнім часом агросектору країни з керманичами!
  • Все змінилося у 2010-му
  • Легко казка мовиться, та не швидко справа робиться…
  • Видавничому дому «ЕФПІТ» - 10 років
  • Агроосвіта

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

НАМ - 10 РОКІВ!


Навчаючисьна факультeті журналістикиКиївського дeржавного унівeрситeту ім. Т. Г. Шевченка, я й нe мріяла, що матиму колись власний журнал. Тоді навіть кар’єра в міській газeті «Кочегарка» (м. Горлівка, звідки я родом) вважалась мeні нeдосяжною мрією. Хоча я щиро цього прагнула! Та направду кажуть:хочeш насмішити Бога, поділись із ним своїми планами...

Мріючи про мистeцькі рeпортажі та статті на тeми культури (це мені більше до душі), я нeзчулася, як доля кинула мeнe в обійми «аграрної»журналістики. Повірте, я цього аж ніяк не планувала. Та хто мене тоді питав?

Згодом були власні цікаві, на мій погляд, телевізійні проекти, статті у профільних аграрних журналах і робота в прес-службі Мінагрополітики. Саме тоді й виникла нав’язлива ідея: а чому би не створити журнал? Це було рівно 10 років тому...

Втім, журнал, як проект, здавався досить «непідйомним». Тож разом із однодумцями розпочали з газети. Назвали її «Аграрний тиждень. Україна». Пригадую, як планували перший номер. Як вирушили у перше відрядження. Як із хвилюванням забирали перший наклад із типографії та ще з більшим хвилюванням презентували аграріям. Це якраз було у листопаді. На День працівників сільського господарства. У 2006 році…

Пригадую, як посміхався одними очима наш тодішній міністр Юрій Мельник. Мовляв, ще побачимо, що із цього вийде! І як потім раділи виданню в міністерстві. Бо ж нарешті мають газету, завдяки якій видно не лише цифри посіяних і зібраних гектарів, а й роботу і життя всього колективу відомства. Хоча газета видавалась засновниками і аж ніяк не була власністю міністерства.

Дуже швидко ми стали глянцем. Буквально за 3 місяці. А вже за 3 роки – повноцінним журналом, який Ви нині тримаєте в руках. І щоразу здаючи в друк новий номер, ми хвилюємось. Чи цікаво Вам, чи «зачепили» Вас теми, чи знайшли відлуння у Ваших професійних турботах?..

Ми точно знаємо, дорогий наш читачу, що Ви чекаєте журнал і в Києві, і у найвіддаленішому селі. Саме тому сьогодні дякуємо Вам за надіслані статті, за цікавість до видання, за експертні оцінки і побажання, за конструктивну критику. Бо кожен із нас, хто вкладає своє натхнення, ідеї та працю у 76 глянцевих сторінок, роблять це з великою повагою до Вас.

А ще ми дякуємо Вам, що 10 нероздільних років залишаєтесь нашим незмінними прихильником. І віримо – наша співпраця навіть на відстані і взаємна зацікавленість триватиме ще багато років.

 

 

З повагою і за дорученням колективу редакції,

Наталія Черешинська,

головний редактор

 





Схожі новини
  • Ох і не щастить останнім часом агросектору країни з керманичами!
  • Все змінилося у 2010-му
  • Легко казка мовиться, та не швидко справа робиться…
  • Видавничому дому «ЕФПІТ» - 10 років
  • Агроосвіта

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.