Аграрний тиждень. Україна
» » МАЙБУТНЄ ЗА ОРГАНІЧНИМ АГРОВИРОБНИЦТВОМ
» » МАЙБУТНЄ ЗА ОРГАНІЧНИМ АГРОВИРОБНИЦТВОМ

    МАЙБУТНЄ ЗА ОРГАНІЧНИМ АГРОВИРОБНИЦТВОМ


    Останнім часом у світі зростає зацікавленість споживачів у здорових харчових продуктах, вироблених в екологічно чистих умовах. Розвиток такої промисловості – один із міжнародних принципів сталого розвитку, основним практичним напрямком якого в сільському господарстві є так зване органічне виробництво. Про нову методику господарювання розповідає Голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов.

    Євгене Володимировичу, що являє собою органічне агровиробництво?
    – Це комплексна система заходів, яка базується на вікових традиціях сільського господарювання, поєднаних із сучасними технологіями виробництва натуральної їжі та товарів широкого вжитку – одягу, елементів житла тощо. Органічне господарювання охоплює весь життєвий цикл продукції: не лише «від поля до столу», а навіть ширше – «від землі до споживача і знову до землі». Це означає, що контролю підлягають усі показники та етапи виробництва – стан ґрунту, насіннєвий матеріал, корми, застосування спеціальних технологій вирощування рослин та тварин, переробка сільгоспсировини у кінцевий продукт, транспортування, зберігання, утилізація тощо. Базовим принципом органічного виробництва є заборона застосування інтенсивних технологій, які прискорюють природні процеси в рослинах і тваринах, або штучно стимулюють збільшення продуктивності.

    Що розуміють під інтенсивними технологіями?
    – Це в першу чергу хімічні технології з використанням пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив, що призводять до залишків хімікатів у ґрунті, сільгоспсировині та продуктах для споживача. Також генна інженерія із застосуванням методів переміщення генів від одного живого організму до іншого (наприклад, від риби до томатів), яка не має місця у природному середовищі; гормональні засоби та антибіотики для лікування тварин і стимулювання росту ваги; опромінення плодів для значного збільшення терміну зберігання; використання синтетичних домішок для виготовлення харчових продуктів з тривалішим терміном зберігання.
    В інших країнах споживачі вимагають гарантій. Вони хочуть бути впевненими у натуральності продуктів, справді оздоровчих властивостях запропонованих продуктів, а не лише сліпо вірити красивим обіцянкам виробника.

    Яким чином споживачі можуть отримати такі гарантії?
    – Для цього сформовано два основні принципи безпеки харчової продукції – підвищена гарантія якості продукції та надання більшої інформації про методи виробництва.

    Як здійснюється контроль за дотриманням цих принципів?
    – У країнах, де впроваджено органічне агровиробництво, цим займаються відповідні органи контролю. Ці органи, своєю чергою, акредитуються та перебувають під наглядом відповідних владних органів. Їхнє завдання полягає у підтвердженні спроможності органів контролю органічного виробництва здійснювати свої функції чесно, незалежно та ефективно. Органи сертифікації стежать за процесом виробництва на всіх його етапах, включаючи зберігання, переробку та пакування. Перевірка господарства проводиться щонайменше раз на рік, іноді без попередження.

    Чи існує міжнародна законодавча програма органічного виробництва?
    – Органічне виробництво є практично в усіх країнах світу. На даному етапі розвитку світового споживчого ринку частка органічної продукції становить 2%, на ринку ЄС в середньому 6%. Водночас споживачі зацікавлені у збільшенні частки органічного сектору виробництва та споживання. Тенденція зростаючого споживчого попиту на органічні продукти стала основою «Програми плану дій», прийнятої Європейською Комісією. Серед завдань програми передбачені нововведення у процес органічного виробництва через активацію наукових досліджень, пошук та впровадження високотехнологічних ідей, удосконалення стандартів та механізмів розвитку ринку органіки. Зокрема, важливим інструментом розширення органічного сектору економіки визначено приділення уваги очікуванню споживачів. Адже ті потребують більше інформації щодо методів органічного виробництва та властивостей органічних продуктів. Такі кроки зумовлюють підвищення рівня прозорості дій влади та бізнесу, а отже, й довіри споживачів до спільної аграрної політики та органічного статусу продукції.
    Створення нормативно-правової бази ЄС в галузі органічного агровиробництва заклало засади для розвитку відповідних національних систем і загальноєвропейського ринку органіки.

    Як проводиться сертифікація у сфері органічного виробництва?
    – З початку запровадження органічного виробництва визнано, що основними його елементами є стандартизація та сертифікація. Система сертифікації є формальною та документальною процедурою, під час якої третя сторона гарантує, що у створенні продукту було дотримано стандартів органічного виробництва. Система сертифікації сприяє довірі споживачів до органічної продукції. Також полегшує вихід продукції на ринок.
    Систему сертифікації представляє третя, незалежна, сторона. Вона здійснює сертифікацію та контроль окремо від операторів (фермерів, торговців, тих, хто займається переробкою продукції, імпортерів), залучених до обігу органічної продукції. Система сертифікації, залежно від права власності на органи контролю, може бути державною чи приватною. Окрім цього, в деяких країнах можуть співіснувати обидві системи (напівдержавна та напівприватна).
    Державна система контролю характерна для таких країн, як Данія, Фінляндія, Естонія.
    Приватна система сертифікації є у Франції, Німеччині, Чеській Республіці, Італії, Нідерландах, Швеції, Латвії та інших країнах.

    Хто представляє третю сторону в системі сертифікації?
    – Це поняття було започатковане у 1970-х роках представниками регіональних груп з розвитку органічного агровиробництва, які вперше розробили відповідні стандарти. Спочатку фермери перевіряли один одного на добровільній основі, згідно з досить загальними стандартами. Нині сертифікація, яку здійснює третя незалежна сторона, є значно складнішим та чітко окресленим процесом. Хоча сертифікація розпочалася на добровільній основі, ринок почав вимагати проведення цього процесу для здійснення торгівлі. На сьогодні сертифікація передбачена відповідними постановами урядів багатьох країн та союзів держав (наприклад, ЄС). Кожен продукт, отриманий шляхом органічного виробництва, має позначатися відповідним спеціальним товарним знаком (логотипом).

    Ким проводиться акредитація господарств?
    – Існують три види акредитації:
    – національна акредитація від національних інститутів акредитації;
    – акредитація IFOAM;
    – державний інститут акредитації;
    – акредитація ASO.
    Усі органи сертифікації мають бути акредитовані згідно з відповідними стандартами. Це гарантує, що орган є незалежним, прозорим та надійним.
    У країнах ЄС розроблено свою систему акредитації. Ця система включає стандарти акредитації лабораторій, органів сертифікації та органічної продукції, а також процедури реалізації акредитації.
    Міжнародний центр акредитації органічного агровиробництва (IOAS) – це некомерційна незалежна організація, зареєстрована у Делаварі, США, яка здійснює контроль за системою сертифікації шляхом добровільної акредитації органів сертифікації, які діють у сфері органічного агро виробництва. IOAS застосовує програму акредитації IFOAM, яка виступає гарантом цілісності органічного виробництва, не має національних меж та використовується єдиним органом.
    У країнах, в яких діє державна система сертифікації та немає змоги здійснювати акредитацію органів сертифікації, існують державні органи акредитації.

    На якому етапі розвитку перебуває зараз органічне виробництво в Україні?
    – Попри наявні труднощі галузь органічного агровиробництва набирає обертів і в Україні. Вже існує певна категорія людей (до 5%), здебільшого мешканці великих міст, які з тих чи інших причин прагнуть споживати органічні продукти, і готові платити за це немалі гроші. Ця категорія споживачів утворює певну початкову нішу для поширення органічних продуктів на Україні. Створюються також сприятливі умови для виходу продукції такого типу на міжнародний ринок.
    В Україні є всі умови для розвитку органічного агровиробництва. Насамперед – це наявність родючих чорноземів. Можна взяти за приклад такі країни, як Саудівська Аравія, Туніс, Кувейт, Ліван, що не можуть похвалитись родючими ґрунтами – там впроваджувати систему органічного агровиробництва набагато складніше. Там виникає суттєво більша потреба у використанні синтетичних засобів збагачення ґрунту. Норми органічного агровиробництва не допускають таких засобів. В різних країнах у відповідності з мовними розбіжностями таку продукцію називають екологічною, біологічною. В Україні використовується термін «органічна», як найбільш вживаний на міжнародному ринку.
    В Україні на кінець 2006 року створено 78 сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом органічної продукції. Вони охоплюють площу 242034 га (0,6%).

    Чим вмотивовано впровадження господарствами органічного агровиробництва – це ідеологія чи економічний підхід?
    – Звичайно поряд із корисними якостями органічної продукції є й економічні переваги її виробництва. Господарство витрачає менше коштів на засоби інтенсифікації, паливо, оплату праці для їх застосування тощо. В Європі така продукція значно дорожча. На перехідному етапі, поки виробництво не досягло відповідного розвитку, потрібна фінансова підтримка держави.

    Яке законодавче забезпечення розвитку органічного агровиробництва в Україні?
    – Вже розроблено проект Закону України «Про органічне виробництво». Він спрямований на визначення правових, економічних та соціальних основ ведення органічного сільського господарства, вимог щодо вирощування, виробництва, переобладнання, сертифікації, маркування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції і сировини. Враховано також забезпечення раціонального використання ґрунтового покриву, охорону здоров'я населення та збереження довкілля.
    Ухвалення законопроекту має започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для функціонування відповідних господарств.
    Такий закон сприятиме значному збільшенню обсягу органічного виробництва, а отже, поглибленню інтеграції українського аграрного виробництва до ринку ЄС та світових ринків загалом.

    Спілкувалась Оксана ШАПОВАЛ





    Схожі новини
  • Держава економічно стимулюватиме виробництво органічної продукції
  • Органічне бджільництво
  • Органіка в законі
  • Учасники ринку стурбовані зростанням кількості псевдоорганічної продукції в Україні
  • Органічне виробництво в Україні: чи є успіхи?

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

МАЙБУТНЄ ЗА ОРГАНІЧНИМ АГРОВИРОБНИЦТВОМ


Останнім часом у світі зростає зацікавленість споживачів у здорових харчових продуктах, вироблених в екологічно чистих умовах. Розвиток такої промисловості – один із міжнародних принципів сталого розвитку, основним практичним напрямком якого в сільському господарстві є так зване органічне виробництво. Про нову методику господарювання розповідає Голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов.

Євгене Володимировичу, що являє собою органічне агровиробництво?
– Це комплексна система заходів, яка базується на вікових традиціях сільського господарювання, поєднаних із сучасними технологіями виробництва натуральної їжі та товарів широкого вжитку – одягу, елементів житла тощо. Органічне господарювання охоплює весь життєвий цикл продукції: не лише «від поля до столу», а навіть ширше – «від землі до споживача і знову до землі». Це означає, що контролю підлягають усі показники та етапи виробництва – стан ґрунту, насіннєвий матеріал, корми, застосування спеціальних технологій вирощування рослин та тварин, переробка сільгоспсировини у кінцевий продукт, транспортування, зберігання, утилізація тощо. Базовим принципом органічного виробництва є заборона застосування інтенсивних технологій, які прискорюють природні процеси в рослинах і тваринах, або штучно стимулюють збільшення продуктивності.

Що розуміють під інтенсивними технологіями?
– Це в першу чергу хімічні технології з використанням пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив, що призводять до залишків хімікатів у ґрунті, сільгоспсировині та продуктах для споживача. Також генна інженерія із застосуванням методів переміщення генів від одного живого організму до іншого (наприклад, від риби до томатів), яка не має місця у природному середовищі; гормональні засоби та антибіотики для лікування тварин і стимулювання росту ваги; опромінення плодів для значного збільшення терміну зберігання; використання синтетичних домішок для виготовлення харчових продуктів з тривалішим терміном зберігання.
В інших країнах споживачі вимагають гарантій. Вони хочуть бути впевненими у натуральності продуктів, справді оздоровчих властивостях запропонованих продуктів, а не лише сліпо вірити красивим обіцянкам виробника.

Яким чином споживачі можуть отримати такі гарантії?
– Для цього сформовано два основні принципи безпеки харчової продукції – підвищена гарантія якості продукції та надання більшої інформації про методи виробництва.

Як здійснюється контроль за дотриманням цих принципів?
– У країнах, де впроваджено органічне агровиробництво, цим займаються відповідні органи контролю. Ці органи, своєю чергою, акредитуються та перебувають під наглядом відповідних владних органів. Їхнє завдання полягає у підтвердженні спроможності органів контролю органічного виробництва здійснювати свої функції чесно, незалежно та ефективно. Органи сертифікації стежать за процесом виробництва на всіх його етапах, включаючи зберігання, переробку та пакування. Перевірка господарства проводиться щонайменше раз на рік, іноді без попередження.

Чи існує міжнародна законодавча програма органічного виробництва?
– Органічне виробництво є практично в усіх країнах світу. На даному етапі розвитку світового споживчого ринку частка органічної продукції становить 2%, на ринку ЄС в середньому 6%. Водночас споживачі зацікавлені у збільшенні частки органічного сектору виробництва та споживання. Тенденція зростаючого споживчого попиту на органічні продукти стала основою «Програми плану дій», прийнятої Європейською Комісією. Серед завдань програми передбачені нововведення у процес органічного виробництва через активацію наукових досліджень, пошук та впровадження високотехнологічних ідей, удосконалення стандартів та механізмів розвитку ринку органіки. Зокрема, важливим інструментом розширення органічного сектору економіки визначено приділення уваги очікуванню споживачів. Адже ті потребують більше інформації щодо методів органічного виробництва та властивостей органічних продуктів. Такі кроки зумовлюють підвищення рівня прозорості дій влади та бізнесу, а отже, й довіри споживачів до спільної аграрної політики та органічного статусу продукції.
Створення нормативно-правової бази ЄС в галузі органічного агровиробництва заклало засади для розвитку відповідних національних систем і загальноєвропейського ринку органіки.

Як проводиться сертифікація у сфері органічного виробництва?
– З початку запровадження органічного виробництва визнано, що основними його елементами є стандартизація та сертифікація. Система сертифікації є формальною та документальною процедурою, під час якої третя сторона гарантує, що у створенні продукту було дотримано стандартів органічного виробництва. Система сертифікації сприяє довірі споживачів до органічної продукції. Також полегшує вихід продукції на ринок.
Систему сертифікації представляє третя, незалежна, сторона. Вона здійснює сертифікацію та контроль окремо від операторів (фермерів, торговців, тих, хто займається переробкою продукції, імпортерів), залучених до обігу органічної продукції. Система сертифікації, залежно від права власності на органи контролю, може бути державною чи приватною. Окрім цього, в деяких країнах можуть співіснувати обидві системи (напівдержавна та напівприватна).
Державна система контролю характерна для таких країн, як Данія, Фінляндія, Естонія.
Приватна система сертифікації є у Франції, Німеччині, Чеській Республіці, Італії, Нідерландах, Швеції, Латвії та інших країнах.

Хто представляє третю сторону в системі сертифікації?
– Це поняття було започатковане у 1970-х роках представниками регіональних груп з розвитку органічного агровиробництва, які вперше розробили відповідні стандарти. Спочатку фермери перевіряли один одного на добровільній основі, згідно з досить загальними стандартами. Нині сертифікація, яку здійснює третя незалежна сторона, є значно складнішим та чітко окресленим процесом. Хоча сертифікація розпочалася на добровільній основі, ринок почав вимагати проведення цього процесу для здійснення торгівлі. На сьогодні сертифікація передбачена відповідними постановами урядів багатьох країн та союзів держав (наприклад, ЄС). Кожен продукт, отриманий шляхом органічного виробництва, має позначатися відповідним спеціальним товарним знаком (логотипом).

Ким проводиться акредитація господарств?
– Існують три види акредитації:
– національна акредитація від національних інститутів акредитації;
– акредитація IFOAM;
– державний інститут акредитації;
– акредитація ASO.
Усі органи сертифікації мають бути акредитовані згідно з відповідними стандартами. Це гарантує, що орган є незалежним, прозорим та надійним.
У країнах ЄС розроблено свою систему акредитації. Ця система включає стандарти акредитації лабораторій, органів сертифікації та органічної продукції, а також процедури реалізації акредитації.
Міжнародний центр акредитації органічного агровиробництва (IOAS) – це некомерційна незалежна організація, зареєстрована у Делаварі, США, яка здійснює контроль за системою сертифікації шляхом добровільної акредитації органів сертифікації, які діють у сфері органічного агро виробництва. IOAS застосовує програму акредитації IFOAM, яка виступає гарантом цілісності органічного виробництва, не має національних меж та використовується єдиним органом.
У країнах, в яких діє державна система сертифікації та немає змоги здійснювати акредитацію органів сертифікації, існують державні органи акредитації.

На якому етапі розвитку перебуває зараз органічне виробництво в Україні?
– Попри наявні труднощі галузь органічного агровиробництва набирає обертів і в Україні. Вже існує певна категорія людей (до 5%), здебільшого мешканці великих міст, які з тих чи інших причин прагнуть споживати органічні продукти, і готові платити за це немалі гроші. Ця категорія споживачів утворює певну початкову нішу для поширення органічних продуктів на Україні. Створюються також сприятливі умови для виходу продукції такого типу на міжнародний ринок.
В Україні є всі умови для розвитку органічного агровиробництва. Насамперед – це наявність родючих чорноземів. Можна взяти за приклад такі країни, як Саудівська Аравія, Туніс, Кувейт, Ліван, що не можуть похвалитись родючими ґрунтами – там впроваджувати систему органічного агровиробництва набагато складніше. Там виникає суттєво більша потреба у використанні синтетичних засобів збагачення ґрунту. Норми органічного агровиробництва не допускають таких засобів. В різних країнах у відповідності з мовними розбіжностями таку продукцію називають екологічною, біологічною. В Україні використовується термін «органічна», як найбільш вживаний на міжнародному ринку.
В Україні на кінець 2006 року створено 78 сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом органічної продукції. Вони охоплюють площу 242034 га (0,6%).

Чим вмотивовано впровадження господарствами органічного агровиробництва – це ідеологія чи економічний підхід?
– Звичайно поряд із корисними якостями органічної продукції є й економічні переваги її виробництва. Господарство витрачає менше коштів на засоби інтенсифікації, паливо, оплату праці для їх застосування тощо. В Європі така продукція значно дорожча. На перехідному етапі, поки виробництво не досягло відповідного розвитку, потрібна фінансова підтримка держави.

Яке законодавче забезпечення розвитку органічного агровиробництва в Україні?
– Вже розроблено проект Закону України «Про органічне виробництво». Він спрямований на визначення правових, економічних та соціальних основ ведення органічного сільського господарства, вимог щодо вирощування, виробництва, переобладнання, сертифікації, маркування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції і сировини. Враховано також забезпечення раціонального використання ґрунтового покриву, охорону здоров'я населення та збереження довкілля.
Ухвалення законопроекту має започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для функціонування відповідних господарств.
Такий закон сприятиме значному збільшенню обсягу органічного виробництва, а отже, поглибленню інтеграції українського аграрного виробництва до ринку ЄС та світових ринків загалом.

Спілкувалась Оксана ШАПОВАЛ





Схожі новини
  • Держава економічно стимулюватиме виробництво органічної продукції
  • Органічне бджільництво
  • Органіка в законі
  • Учасники ринку стурбовані зростанням кількості псевдоорганічної продукції в Україні
  • Органічне виробництво в Україні: чи є успіхи?

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.