- Сільськогосподарська водоплавна птиця в Україні
- Шлях «Птахопрому» до племзаводів
- КУРИ ПОРОДИ БРАМА. КОРИСТЬ І КРАСА
- РАДИВОНІВСЬКИЙ «НОЇВ КОВЧЕГ»
- ЗАПОРУКА УСПІХУ – ВЕЛИКОТОВАРНЕ ГОСПОДАРСТВО
«ДЕСЯТОК НАШИХ ГУСЕЙ – ЦЕ ДОБРЯЧЕ ПОРОСЯ…»
Про приватно-орендне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство, яке очолює відомий на Полтавщині господарник, зоотехнік за фахом Іван Михайлович Безлунний, знають далеко за межами області. Біля офісу цього підприємства завжди черга. Ще жоден з тих, котрі приїздять сюди за якісною птицею та за кормами для неї, не пошкодував. Я на власні очі бачив їхню птицю, інкубаційне обладнання та купи дипломів і грамот, що не вмістяться всі у Івана Михайловича в руках.
І ще вагомий аргумент: якби миргородці не тримали марку, то не приїжджали б сюди за молодняком птахів, гусячими яйцями люди аж із Запорізької, Донецької, Миколаївської, Одеської, Чернігівської, Сумської та Дніпропетровської областей.
Свою біографію Іван Михайлович переповідає стисло. Народився 8 березня 1944 року. Дитинство минуло в селі Тригубиці Миргородського району. До речі, зараз цього села вже немає на карті. Після закінчення семирічки працював у колгоспі причіплювачем, трактористом, вчився у Хомутському зооветеринарному технікумі, три роки захищав кордони Вітчизни у Закавказькому військовому окрузі. Змінивши гімнастерку на цивільний піджак, він успішно закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут. Десяток років працював зоотехніком у господарствах «Маяк» та ім. Ворошилова Миргородського району, був заступником голови колгоспу. Десять років очолював правління колгоспу «Авангард» цього району. І лиш потім прийняв під свою опіку Миргородське інкубаторно-птахівниче господарство – так воно називалося до реформування. Птицю тоді утримували в усіх господарствах. Зокрема, лише в їхньому районі було понад 200 тис. голів курей, близько 40 тис. гусей та стільки ж качок. Іван Михайлович пригадує: щойно обійняв нову посаду, взявся до чорнової роботи. 
- Ми інкубували понад мільйон курей, приблизно по 300 тис. каченят та гусенят, - розповідає. – Сьогодні таких обсягів, звісно, немає. Гірше того, у господарствах району зараз немає жодної курки. Тому курячі яйця доводиться купувати на Полтавщині, у Сумській області, качині - на Черкащині й Сумщині. Не купуємо лише гусячі, бо утримуємо на даний момент 10700 гусок породи велика сіра.
Гусьми займаємось ґрунтовно. Щоб сформувати на підприємстві племінне стадо, свого часу скористалися послугами інститутів птахівництва. Тому гуси в нас племінної репродукції другого порядку, зареєстровані в Міністерстві аграрної політики. А яєць гусячих виробляємо понад 200 тисяч штук. З них близько 140 тисяч штук інкубуємо, решту – продаємо.
Щоб утримувати таку кількість птиці, потрібно багато кормів. Їх теж виробляємо самі. Більш як на 500 га орендованої землі вирощуємо озиму пшеницю, ячмінь, просо, гречку, сою, горох, овес, жито, кукурудзу... Для цього в нас є й техніка: 6 тракторів, два зернових і один силосний комбайни, 8 машин…
- Іване Михайловичу, за якою ціною Ви продаєте добовий молодняк птиці?
- Незважаючи на подорожчання енергоносіїв, ціна на нього залишається на рівні минулорічної. Наприклад, гусенят продаємо по 17 грн. за голову. Вартість каченят залежить від ціни яєць. В основному ми купуємо їх по 3,2 грн., тому каченя коштує 7 грн. Цього року продали кільканадцять тисяч бройлерів…
- Чому миргородські гуси такі популярні?
- Ми годуємо маточне стадо гусей згідно з усіма правилами ветеринарних вимог. Робимо щеплення проти найбільш поширених хвороб. І тому продаємо гусей уже практично з імунітетом. Їм додаткових щеплень робити не треба. Залишається давати достатньо трави й води, а в перші два тижні ще й стартового комбікорму, який ми теж самі виробляємо. І на осінь буде м'ясо. Десятеро гусей породи велика сіра – це добряче порося.
Між іншим, велика сіра відрізняється від інших порід гусей саме живою вагою і скороспілістю. Наша гуска за належного догляду в три місяці досягає ваги 5 кг. А, наприклад, гуска горьківської породи і в 8 місяців такої ваги не набере. І м'ясо великої сірої гуски ніжніше, у ньому більше жиру.
- А чи сідає велика сіра на яйця?
- Насідки з них нікудишні. Адже ми відбиваємо у них інстинкт до насиджування. Але несуться вони непогано. Продуктивність великої сірої гуски, в середньому, 25 яєць на місяць. Тоді як у нас вони несуть по 40 яєць.
- Як можете пояснити такий результат?
- В основному це - правильне годування.
- Люди купують у вас птицю разом із стартовим комбікормом. Він дешевий?
- Навпаки, порівняно дорогий, оскільки до його складу входить багато цінних компонентів: сухі дріжджі, ліпот, однопроцентний премікс, екструдована (перемелена і знезаражена) соя, просо, кукурудза, комплекс вітамінів. Собівартість кілограму такого комбікорму – до чотирьох гривень. Проте він дешевший, ніж на базарі, і якісніший.
- Скільки кормів треба, щоб відгодувати «з нуля» десяток гусенят?
- Для того, щоб гусенята «стали на ноги» й почали пастися, вистачить 5 кг стартових комбікормів. Ну а потім їм можна давати різні крупи, буряк, пшеницю… Але основна їхня їжа – зелень. Місячне гусеня з’їдає до кілограма зелені в день, а то й більше.
- А чи продаєте Ви дорослих гусей?
- Так. Однак лише тих, котрим уже більше чотирьох років. Вони трохи дешевші. Продаємо їх по 10 гривень за кілограм живої ваги. І їх теж розкуповують.
- Інкубаційне обладнання на підприємстві, певно, збереглося із «застійних» часів?
- Ми його вже модернізували. І сьогодні виробничий процес на підприємстві повністю комп’ютеризовано.
- Іване Михайловичу, щоб виробляти комбікорми й обслуговувати складне обладнання, іншу техніку, яка є в господарстві, потрібні кваліфіковані кадри…
- Штат нашого підприємства укомплектований повністю. Це 52 працівники разом з директором. У нас 7 механізаторів, приблизно стільки ж водіїв, 15 пташниць і 13 сторожів (на жаль, господарство треба охороняти). Вже понад 30 років трудяться начальник цеху і головний зоотехнік Любов Нікітіна, інженер-електрик Іван Панченко, слюсар-електрик Василь Лаврінко, водій Дмитро Кондратенко, гусятниця Галина Іщенко, головний бухгалтер Галина Суханова.
Середня зарплата на нашому підприємстві – за 700 гривень. Гроші не такі великі, як хотілось би, але виплачуємо їх регулярно. Крім цього, кожному робітникові даємо безкоштовно 30 гусенят, дешевше продаємо корми. Протягом року у нас працює їдальня, де можна смачно поїсти за майже символічну ціну. Тобто стараємось, щоб наші працівники були задоволені. В усякому разі, плинності кадрів немає.
- Невже на підприємстві зовсім немає проблем?
- На щастя, сьогодні особливих проблем у нас немає. Вони, звісно, трапляються, але поточні, які можна легко вирішити. Були б гроші…
- Іване Михайловичу, а вдома Ви птицю тримаєте?
- Я живу в місті, у своїй хаті, то годуємо трохи качок і курей. Щоб м'ясо завжди було «під рукою». А взагалі-то, якщо мені або нашим працівникам потрібна птиця, виписуємо її на підприємстві.
Ось так хазяйнує Іван Безлунний - директор інкубатора, депутат районної ради. За свою працю нагороджений орденом Трудової Слави, багатьма медалями. У 2001 році його підприємство було визнано «Кращим роботодавцем року» в номінації «до 50 працюючих». А 2002 року його керівникові присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Олександр Давилець
На фото: І.М.Безлунний;
Гуси породи велика сіра;
Фото автора
