Обробіток ґрунту та посів озимих за сучасних умов

25 September, Розділ Рослинництво, переглядів 12 415

При дотриманні інтенсивної технології вирощування, озимі культури восени завершать свій повний фізіологічний цикл розвитку. Це стане запорукою формування зерна озимих культур, передбаченого програмою «Зерно-2009».

Початок статті читайте у попередньому номері нашої газети.

Через недостатню технічну оснащеність господарств (70% з них малоземельні), значну питому вагу малоцінних попередників, які не відповідають вимогам озимих культур, а також недостатню вологозабезпеченість неможливо рекомендувати одну систему обробітку не лише в країні, а й в окремих її зонах та мікрозонах.

Найефективнішим буде спосіб, при якому оброблюваний шар складатиметься в основному з агрегатів розміром до 1 мм, міститиме достатньо вологи у незабур’яненому посівному шарі.

Встановлено: на вилугуваному чорноземі насіння, оточуване агрегатами розміром 1- 3 мм при вологості ґрунту 17,3%, проростає у два рази вище, ніж при агрегатах розміром 7- 10 мм. Бо забезпечується добрий контакт насіння з ґрунтом. Такий стан ґрунту передбачає розвиток потужної кореневої системи рослин, добру їх перезимівлю і весняно-літній ріст.

Забезпечення вологою

Не дивлячись на оптимізм окремих спеціалістів і керівників господарств щодо вологозабезпеченості ґрунту під посів озимих, умови, які склалися нині, обумовлюють недостатні запаси вологи у ґрунті. В окремих областях вони посушливі.

Не можна уникнути щорічної втрати 16 млрд. м³ води, а з площ, де висіваються озимі культури – близько 4 млрд. м³ води, якої б вистачило на формування 4-5 млн. т зерна. Середньорічний показник використання води на формування врожаю знаходиться на рівні 35-45%.

Як відомо, з суглинистих і глинистих безструктурних ґрунтів з низькою водопроникністю стікає 70% дощової і до 100% талої води. Найбільш ефективно проникненню цієї вологи у ґрунт і рівномірному розміщенню її по площі сприяє щілювання. Варто нагадати: затримання заміни плоскосного стоку на вертикальний на площі 1 т води для формування врожаю коштує у 10 разів дешевше, ніж подача її для поливу з будь-якого джерела.

На максимальну ж реалізацію генетичного потенціалу продуктивності сортів пшениці можна розраховувати при запасах вологи в метровому шарі ґрунту на час посіву 80- 100 мм (безумовно, при опадах у межах середньорічних впродовж вегетації).

Внесення органічних речовин

Викликає занепокоєння й те, що у нас значні площі озимих розміщуються після малоцінних попередників: стерньових, частково після соняшнику. Деякі господарства планують провести посів після кукурудзи на зерно.

При підготовці ґрунту потрібно подрібнити пожнивні рештки та забезпечити рівномірне розміщення їх по площі. Проведені дослідження показують, що подрібнена солома довжиною 50 мм наполовину перегниває при 20°С за 54 дні, а розміром 5 мм – за 29 днів. До речі, дуже ефективний подрібнювач пожнивних решток типу «КУН» (Франція) забезпечує їх якісне подрібнення на площі 100 га за 1 день.

Що ж до використання побічної продукції стерньових попередників на удобрення, то ефективність її незаперечна.

Через незбалансоване внесення і винос органічної речовини щорічно втрачаємо понад 18 млн. т гумусу, а з ерозією – понад 20 млн. тонн. Таким чином, втрати гумусу становлять майже 1100 кг з га, або у 5 разів перевищують його відновлення з допомогою внесення органічних і мінеральних добрив. Втрати гумусу в перерахунку по одному лише азоту еквівалентні 12 млрд. м³ газу.

Насичення ґрунтів органічною речовиною – одне з найважливіших джерел поповнення запасів поживних речовин, потужний фактор підвищення біологічної активності ґрунтів, поліпшення їх воднофізичних параметрів. Адже водоутримуюча здатність органічної речовини у 5-10 разів вища, ніж у мінеральної фракції ґрунту, що особливо проявляється в посушливі роки.

Зароблена солома і стебла кукурудзи у 2-3 рази за ефективністю перевищують внесення гною. Наприклад, 3-4 т соломи рівнозначні 9 тоннам гною. Тому найефективніше всю побічну продукцію використати на добриво.

Встановлено: в одній тонні побічної продукції пшениці – 10 доларів від вартості добрив. У нинішньому році в Україні ця сума становить близько 500 млн. доларів.

Випалювання побічної продукції призводить до втрати всього азоту та майже половини сірки і фосфору. Цього не можна робити ще й тому, що втрачається 50 доларів США на гектар.

Підготовка до посіву

Запаси вологи, що утворилися перед збиранням всіх попередників озимих літом, не гарантують їх оптимального рівня на час сівби – 80-100 мм в метровому шарі. Тому повинні застосовуватися вологозберігаючі, диференційовані технології підготовки ґрунту з урахуванням усіх особливостей, в першу чергу – забур’яненості та погодних ситуацій.

Наприкінці серпня на звільнених площах слід було провести обробіток з доведенням поля до придатного для посіву стану, не зважаючи на запаси вологи у ґрунті.

У зв’язку з наявністю попередників, засіяних пізніми культурами, доцільно обробіток ґрунту проводити в одному комплексі: збирання попередника й одночасно підготовка ґрунту та посів у другій половині оптимальних строків.

Спосіб обробітку повинен переважати поверхневий, дисковими знаряддями й великими культиваторами, з обов’язковим вирівнюванням поверхні та прикочуванням.

На забур’янених площах можна сміливо застосовувати плуги, а також після стерні, в тому числі випаленої, багаторічних трав на глибину від 14- 16 см до 20- 22 см.

Шаблонів не існує

Посів озимих без обробітку ґрунту (за системою „No-till”) може ефективно застосовуватися на полях, де попередні культури збираються в кінці оптимальних або допустимих строків посіву озимих. На забур’янених полях обов’язкове внесення гербіцидів суцільної дії. Та це доцільно там, де попередники звільнили площі за 1-1,5 місяці до сівби.

Всі системи обробітку ґрунту на формування врожаю впливають однаково. Відхилення врожаю в залежності від них коливається в межах 2%. За умов, якщо вони забезпечують стан ґрунту, придатний для посіву при конкретних погодних умовах.

Жоден із способів обробітку ґрунту не може бути шаблоном на всій території України.

Удобрення – запорука високого врожаю

Цього року понад 2,5 млн. т діючої речовини винесено врожаєм і 240 тис. т – бур’янами.

За розрахунками, питома вага добрив у формуванні врожаю становить близько 62%. Тож без достатнього внесення добрив не можна забезпечити ріст урожаю і, особливо, якості зерна озимих, передбачені програмою «Зерно України».

У США використання міндобрив останнім часом зросло у 5 разів, 60% загальної кількості яких вноситься під озимі. Там на 1 т діючої речовини добрив отримують 36,4 т зерна, в Україні в кращі роки – 14,9 тонн.

Нині під урожай наступного року нам потрібно внести 80- 120 кг азоту, 60-90 кг фосфору (Р₂О₅) і 60- 90 кг калію. Фосфорні і калійні добрива потрібно внести до посіву, а азотні перенести на період весняно-літньої вегетації, за винятком зони Степу, де половину дози азоту можна внести до посіву (місцями – третину).

Нам потрібно систематично вносити кальцій для нейтралізації підкислюючої дії міндобрив і підвищення біологічної активності ґрунтів. Площа кислих ґрунтів в Україні зростає. За останні 180 років кислотність атмосферної вологи збільшилася більш ніж у 100 разів. Лише теплоелектростанції України викидають в атмосферу 2,0 млн. т сірчаного ангідриду і 700 тис. т оксидів азоту.

Вапно найефективніше вносити у пилеподібній формі невеликими дозами. Одна гривня, витрачена на вапнування, забезпечує 2,5-3 грн. чистого прибутку.

Строки посіву

Не варто розпочинати посів у зоні Лісостепу і Полісся раніше 10 вересня. Максимально допустимо – до 5 жовтня. Кращі строки посіву – 15-30 вересня. Не потрібно сіяти в сухий і пров’ялений ґрунт. Виробничий ризик можна допустити в останній п’ятиденці допустимих строків посіву.

Посів рекомендується проводити з залишенням технологічної колії.

Норма висіву середньостиглих сортів озимої пшениці, тритікале і озимого ячменю становить 4-4,5 млн., жита – 3,5-4,0 схожих насінин на гектар. Для короткостеблових сортів норму висіву доцільно збільшити на 15-20%.

Віктор САЙКО,

директор ННЦ «Інститут землеробства УААН»,

доктор с.-г. наук, академік