Регіональна технологія вирощування сої

29 March, Розділ Рослинництво, переглядів 18 392

Поширення сої в значній мірі залежить від біології, сорту та умов довкілля. Науково обґрунтована група стиглості на основі агрокліматичного потенціалу північно-східного Лісостепу України наступна: 25% - скоростигла, 45% - ранньостигла і 30% - середньорання. Багаторічні дослідження, проведені на дослідному полі Сумського інституту АПВ, дали можливість згрупувати сорти сої за тривалістю вегетаційного періоду, основними господарсько-цінними ознаками і рекомендувати для вирощування в ґрунтово-кліматичних умовах північно-східного Лісостепу країни.

Кращими попередниками сої є озима пшениця, озиме жито, ячмінь, кукурудза на зерно, силос і зелений корм, під яку не вносили гербіциди триазинової групи. За багаторічними даними ІСГ Північного Сходу НААНУ, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни «кукурудза - соя» у співвідношенні 1:2 та 1:3, продуктивність яких складає 58-65 ц/га кормових одиниць, кожна з яких містить 100-105 г сирого протеїну. Урожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 3-5 ц/га. Також можливі ланки «соя – ячмінь», «соя - озима пшениця» або «соя - яра пшениця». При цьому урожайність ячменю підвищується на 3,8-6,2 ц/га, пшениці - на 2,7-3,9 ц/га. Використання таких сівозмін є досить актуальним, особливо в даний час, як для крупних приватних товаровиробників, так і для фермерських господарств.

Обробіток ґрунту під сою повинен забезпечувати максимальне знищення бур'янів, добрі умови для росту кореневої системи, біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями, сприятливого поживного режиму та інтенсивного росту і розвитку її рослин. Він повинен бути диференційований залежно від попередника, вологозабезпечення, забур'яненості поля та його рельєфу.

Соя здатна формувати високі врожаї незалежно від способу обробітку ґрунту, але кращі результати отримані при оранці на глибину 25-27 см і чизельному на 16-18 сантиметрів.

Передпосівний обробіток слід проводити диференційовано з урахуванням стану поля, він повинен включати боронування з одночасним вирівнюванням, яке проводять під кутом до напрямку обробітку. Проведення передпосівної культивації в день посіву на глибину загортання насіння 4-5 см дає можливість уникнути пересихання верхнього шару ґрунту, додатково його вирівнює, знищує проростки бур'янів, створює сприятливі умови для посіву сої.

У сприятливі за зволоженням роки післяпосівне прикочування недоцільне, бо при цьому ущільнюється ґрунт, а коли випадають дощі, утворюється ґрунтова кірка, утруднюється винос сім'ядолей на поверхню, знижується польова схожість насіння, що призводить до значного зрідження посівів та зниження симбіотичної активності.

Соя вимоглива до поживних речовин. На формування 1 ц основної продукції вона використовує (в кг): азоту - 6,5-7,5, фосфору - 1,3-1,7, калію - 1,8-2,2, кальцію - 2,3-2,8. найважливіші мікроелементи для сої бор, молібден і кобальт. Соя добре реагує на міндобрива, але доза їх внесення залежить від сортових особливостей. Під зяблеву оранку вносять всю норму фосфорних і калійних добрив (P_45-60K_45-60). Частину азотних добрив (10-30% загальної норми) вносять під передпосівну культивацію у формі вапняково-аміачної, калієвої чи аміачної селітри. Решту азоту використовують для підживлення рослин у фазі бутонізації по 30 кг д. р. та початку наливу бобів по 15 кг д.р. Дослідженнями Інституту сільського господарства Північного Сходу встановлена прибавка врожайності насіння сої за такої системи підживлення на рівні 0,24-0,29 т/га. При недостатньому розвитку бульбочок на коренях рослин сої (менше 5 шт./рослину) доцільно провести підживлення посівів фосфорними і азотними добривами в нормі 20-30 кг/га д.р. у фазі бутонізації.

Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно. Так, від сходів до цвітіння вона засвоює 16,6% азоту, 10,4% фосфору, 24,7% калію; від цвітіння до початку формування насіння і до початку його наливання відповідно 78,5; 50 і 82,2%. Тому вирішити проблему повного забезпечення рослин доступними формами макро- і мікроелементів у процесі онтогенезу можна за рахунок застосування в системі удобрення сої багатокомпонентних позакореневих добрив типу Вуксал, Нутрівант, Еколист, Плантафол, Кристалон, Реаком, Акварін тощо, які характеризуються досить високим коефіцієнтом засвоєння. Підживлення посівів проводять у фазах бутонізації, утворення зелених бобів та наливу насіння. Проведені в ІСГ Північного Сходу дослідження показали, що застосування позакореневих підживлень мікродобривом Нутрівант Плюс^тм олійний в фазу бутонізації (2 кг/га) і в фазу утворення зелених бобів сприяло зростання врожайності сої на 0,10-0,11 т/га.

Для сівби сої використовують відсортоване і вирівняне за крупністю насіння з високою енергією проростання і схожістю. Обов'язковим агрозаходом, який на 10-15% підвищує урожайність насіння сої, є передпосівна інокуляція насіння. У день сівби його обробляють високоселективними бактеріальними препаратами, зокрема Ризогуміном, Ризоторфіном, Ризоаргіном, Ризобофітом та ін. (200 г/га), де в 1 г препарату міститься не менше 2,5 млрд. активних бульбочкових бактерій. Особливо це важливо на ґрунтах, де сою вирощують вперше або тривалий час не вирощували.

Для отримання дружних, рівномірних і неуражених хворобами сходів насіння завчасно (за 12-15 днів) додатково обробляють протруйником Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т), 0,5-1,0%-ним розчином молібденовокислого амонію, стимуляторами росту Ендофіт L1 або Фумар. За результатами досліджень ІСГ Північного Сходу, такі заходи забезпечують приріст урожайності насіння сої до 0,15-0,27 т/га.

Сою починають сіяти, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 10-12°С. У господарствах північно-східного Лісостепу середній багаторічний оптимальний строк сівби сої середньостиглих і середньоранніх сортів - третя декада квітня, ранньостиглих - перша декада травня, а скоростиглих - допустимий до 20 травня.

Сою з вегетаційним періодом більше 110 днів доцільно сіяти переважно широкорядним способом. Ранньостиглі та скоростиглі сорти потребують меншої площі живлення, тож їх висівають суцільним способом із міжряддями 12,5-25,0 сантиметрів.

Густота стояння рослин залежить від стиглості сорту. Так, на період збирання для більшості сортів середньоранньої та ранньостиглої груп оптимальною є кількість 600-750 тис. рослин на 1 га, для сортів скоростиглої - 850-950 тис./га. За суцільного способу сівби з шириною міжрядь 12,5-15,0 см норму висіву збільшують на 10-20%. На посівах з оптимальною густотою нижні боби прикріплюються на стеблі на висоті 15-17 см і вище, на зріджених - на 3-5 см, що призводить до значних втрат під час збирання. Польова схожість може бути на 10-20% нижчою від лабораторної. Вагову норму встановлюють залежно від маси 1000 насінин, посівних якостей насіння, кількості рослин. Вона коливається в межах 80-140 кг/га.

Соя досить чутлива до глибини загортання насіння. Тож її оптимальна глибина - 4-5 сантиметрів. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достатнього зволоження слід сіяти на 3-4 сантиметрів.

Якщо сівалка не обладнана прикочуючими котками, відразу після сівби поле коткують для покращення проростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший догляд залежить від технології - гербіцидне чи безгербіцидне вирощування.

Якщо гербіциди не вносили або з інших причин ефективність їх невисока, то варто насамперед провести 1-2 до сходових боронувань. Перше - через 3-4 дні після сівби, друге - через 6-7 днів.

Як тільки позначаться рядки, проводять неглибокий міжрядний обробіток - шарування. Післясходове боронування можна проводити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують 2-3 рази до змикання рядків. Глибина першого розпушування 6-8 см, другого (через 8-10 днів після першого) - 8-10 см, третього - 6-8 сантиметрів.

На сильно забур'янених площах досягти успіху агротехнічними заходами практично неможливо. Тим більше, що соя належить до культур, які дуже негативно реагують на забур'янення посівів, практично не витримуючи конкурентної боротьби з ними. Зниження врожаю від бур'янів становить 30-50% і більше. Тому в господарствах часто застосовують гербіциди до того часу, поки соя не сформує потужний рослинний покрив. Як тільки при оптимальній густоті рослин соя добре розвинеться й притінить міжряддя, ріст бур'янів припиняється.

Рекомендований набір гербіцидів ділять на ґрунтові (наприклад: Харнес, трофі, Примекстра Голд ТZ, Дуал Голд та ін.) і страхові. Страхові застосовують для знищення дводольних бур’янів (Базагран, Хармоні), злакових (Арамо, Селект, Фюзілад Форте, Міура та інші грамініциди), а також універсальної дії (Пульсар, Фабіан).

В Україні в посівах сої відмічено 114 видів шкідників, хоча шкідлива фауна ще не сформувалася, спостерігається поява нових видів, адаптованих до заселення її посівів. Багато шкідників пошкоджують сою, знижуючи урожай на 15-30%, а іноді - на 50-76%. Однак лише окремі з них можуть завдавати серйозної економічної шкоди. Найбільш поширені: акацієва вогнівка; павутинний кліщ, бульбочкові довгоносики, люцернова совка, росткова муха, дротяники, бавовникова совка та інші.

Через розширення площ сої захист її від шкідливих об’єктів набуває найбільш широкого і важливого змісту. Для захисту від шкідників (плодожерка, п'ядуни, кліщі, довгоносики, трипси, совки, вогнівка, попелиці) застосовують Бі-58 новий, 40% к.е. з нормою 0,5-1,0 л/га; Борей, с.к. – 0,10-0,14 л/га, золон 35% к.е. - 2,5-3,0 л/га та інші інсектициди, які внесені до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Сою можуть уражувати близько 50 хвороб, із них більш як 30 грибних, 10 бактеріальних і 6 вірусних, які проявляються на всіх фазах росту і розвитку рослин - від проростання насіння до повної стиглості. В північно-східному Лісостепу особливою шкодочинними є сім'ядольний бактеріоз і фузаріоз, які призводять до сильного зрідження посівів. Соя часто уражується одночасно кількома хворобами, що знижує урожай зерна на 15-30%, вміст білка - на 4-5, олії - на 3-7%. Вірусні хвороби можуть зменшувати врожай на 36-85%, вміст олії у насінні - на 15-18%. Для захисту від хвороб рекомендовані фунгіциди Амістар Екстра 280 SС к.с. – 0,5-0,75 л/га, Колосаль к.е. - 1,0 л/га та інші.

Збирають сою прямим комбайнуванням за повної стиглості, коли листя вже опало і передзбиральна вологість насіння складає 12-14%. При запізненні зі збиранням боби часто розтріскуються, а вологість насіння може зростати. Соя дозріває, як правило, без використання десикантів. За потреби, для підсушування рослин і прискорення строків збирання пізньостиглих сортів або при значному забур’яненні, проводять десикацію Баста 150 в.р.к. – 2,0 л/га, Раундап Макс в.р. – 2,4 л/га або Реглон Супер 150 SL в.р.к. – 2,0-3,0 л/га.

М. CОБКО,

к. с.-г. н., с. н. с., заступник директора з наукової роботи;

В. НАГОРНИЙ,

к. с.-г. н., доцент, зав. відділом;

О. ПОЛЕЖАЙ,

науковий співробітник;

О. МУРАЧ,

мол. науковий співробітник;

О. КУБРАКОВ,

мол. науковий співробітник,

Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН України