- Чергування культур з різним рівнем водоспоживання – як раціональне використання вологи: сільгоспкультури мають різний рівень водоспоживання, а також використовують воду з різних шарів ґрунту: зернові колосові в більшості своїй з шару до 1,2 м; зернобобові - до 2 м; соняшник – з горизонту до 3-х метрів і більше і т.д.;
- Завдяки сівозмінам покращується родючість ґрунтів, бо ж культурні рослини використовують однакові поживні речовини, але в різній кількості та різному співвідношенні. І якщо деякі використовують тільки легкодоступні поживні речовини, то другі, дякуючи властивостям своєї кореневої системи, добувають їх зі складних мінеральних сполук; наприклад, кореневі виділення гірчиці перетворюють недоступні, важкорозчинні форми поживних речовин на доступні. Приблизно такими ж властивостями володіє і коренева система вівса, гречки, з тією тільки різницею, що коріння гірчиці проникає вглиб на 2,5-3 м, а гречки та вівса - тільки на 1,2 метри.
- Покращується структура ґрунту. Сафлор, ріпак озимий, гірчиця мають стержневий, сильно розгалужений корінь, який проникає глибоко в ґрунт до 2 м і більше та сприяє покращенню агрофізичних якостей, бо ж забезпечується природне розпушення, що досить важливо при машинній деградації ґрунту та при застосуванні глибокого розпушування раз на 3-5 років.
- Введення в сівозміну зернобобових - обов’язковий агрозахід, бо вони є кращими попередниками зернових і при задовільних умовах симбіозу не тільки менше використовують азоту з ґрунту, а й збільшують його кількість.
- Сівозміни контролюють фітосанітарну обстановку на полях. Окремі види бур’янів протягом сотень і тисяч літ утворили агрофітоценози тільки з окремими видами культурних рослин: озимі, зимуючі, ярі. Те ж можна сказати і про шкідників та хвороби. Чергування культур порушує життєвий цикл бур’янів, окремих шкідників і хвороб, що прижились біля одного виду рослин, це заважає їм розмножуватись до небезпечного рівня.
- №4 (259)
- №42 (254)
- Молока стало меньше
- Щодо ситуації на ринку зерна станом на 24.11.09
- Оперативна інформація щодо ситуації на ринку зерна станом на 15.09.09
Як отримати найвищий рівень рентабельності
У наш непростий час нестабільності ринку та природних негараздів, коли весною та восени землероб розмірковує, сіяти йому чи не сіяти, а якщо сіяти - то які культури, відрадно чути: «Сіятимемо відповідно своїх планів, бо ж міняти сівозміну, підлаштовуючись під природні катаклізми та диктат ринку - собі ж та своїй землі нашкодити». Але ж так вчиняють далеко не всі.
Зазвичай вирощують тільки ті культури, на які існує попит (ринкові культури), які дають прибуток і не колись там, а сьогодні; а також ті культури, які добре знають, які не потребують нових знань та зайвого клопоту. Це в основному озимі зернові колосові, а якщо не склалось, як позаминулої зими, то ячмінь ярий. Такі культури можна перерахувати на пальцях однієї руки. Це ніби й правильно, але коли ми займаємось практично монокультурою, то збіднюємо свою землю і обкрадаємо майбутнє.
Наш земляк Микола Миколайович Клепінін ще на початку минулого століття писав: «Беспрерывная культура хлебов, при не особенно тщательной обработке полей, при сильной засоренности, приводит к значительному понижению урожая. Улучшить полеводство можно не только лучшей обработкой, но и правильным чередованием посевов, главным образом введением в севооборот пропашных». Більшість наших землеробів нині якщо й займаються просапними, то це в основному соняшник. Але потребують місця під сонцем і нут, і горох, і гірчиця, і льон, і коріандр, і просо, і сочевиця, й однорічні та багаторічні трави тощо.
Ще в середині минулого століття деякі країни з могутньою хімічною промисловістю та високим технологічним рівнем вирощували окремі культури без дотримання сівозмін, тобто займались монокультурою. Сьогодні ж кожний землевласник, який себе поважає, має сівозміни, навіть якщо це двопілки (кукурудза - соя). Є країни, де сівозміни закріплені законом, і землевласники, які їх порушують, караються: їм не видаються державні дотації, вони позбавляються пільг і т.д.
В ряді країн протягом довгого часу в стаціонарних дослідах (по 30-80 років) вивчали вирощування окремих, найбільш популярних культур на постійних ділянках і в сівозміні. Висновки однозначні: зернові та майже всі другі культурні рослини, за незначним винятком, за умов монокультури на 30-50% знижували врожайність.
Серед значної кількості важливих агрозаходів, що вимагають значних капіталовкладень, освоєння та дотримання сівозмін не потребує додаткових коштів. Головна вимога до вибраної сівозміни – вона повинна бути науково обґрунтованою: набір культур та їх чергування мають відповідати природно-кліматичним умовам зони з урахуванням спеціалізації господарств. Обов’язково потрібно передбачити: в разі необхідності якими культурами будемо вести пересів. В наших погодно-кліматичних умовах це беззаперечно потрібно враховувати.
Дотримання сівозмін ефективне за цілим рядом факторів:
У 1975-1976 рр. на базі Кримської дослідної станції було закладено класичну для степової зони України зернопаропросапну дев’ятипільну сівозміну з таким чергуванням культур: чорний пар, озима пшениця, озимий ячмінь, кукурудза на зелений корм, озима пшениця, пар зайнятий, зернобобові, озима пшениця, ячмінь ярий, соняшник.
Упродовж трьох ротацій вчені спостерігали: тільки завдяки дотриманню сівозміни покращуються показники по врожайності, по якості продукції, зменшується забур’яненість тощо.
Після закінчення першої ротації сівозміни мали такі дані по врожайності: озима пшениця по чорному пару – 44,7, по зайнятому пару – 34,6, по кукурудзі на зелений корм – 35 ц/га; озимий ячмінь – 34,1, ярий ячмінь – 30,0, соняшник – 20,0 ц/га; зелена маса кукурудзи і зернобобових (пшениця + вика) - 172,2 і 152,8 ц/га. На кінець третьої ротації достовірно підвищилась врожайність усіх культур: озима пшениця по чорному пару – 52,7 (+8,0 ц/га), по зайнятому пару – 43,5 (+8,9 ц/га), по кукурудзі – 37,0 (+2,0 ц/га), озимий ячмінь – 42,2 (+8,1 ц/га), ярий ячмінь – 39,4 (+9,4 ц/га), соняшник – 22,6 (+2,6 ц/га), кукурудза і вика на зелений корм – 190,1 (+17,9 ц/га) і 188,7 (+35,9 ц/га).
За даними Б.А. Доспехова, якщо дотримуватись сівозміни, то забур’яненість уже в другій ротації зменшується в 3-5 разів, а в нашому стаціонарі кількість бур’янів зменшилась у 7 разів. Так, у першій ротації сівозміни застосували комплексні заходи проти бур’янів (механічні і хімічні) на всіх полях. У другій та третій ротації на зернових застосовували гербіциди, тільки по порогах їх шкодочинності. В окремі роки, в залежності від погодно-кліматичних умов, були чистими: озима пшениця по чорному пару та по кукурудзі, озимий ячмінь, а ячмінь ярий був відносно чистим із року в рік. На посівах соняшнику і кукурудзи гербіциди з другої ротації не застосовували, лише агротехнічні заходи. За третю ротацію кількість застосування хімічних обробітків, у порівнянні з першою, зменшилась у 2,7 рази. Це ж яка економія коштів та безцінний захист довкілля!
В сівозміні постійно враховували наявність шкідників та хвороб. На посівах озимої пшениці більш багата ентомофауна була по парових попередниках. Шкідники були представлені клопами-черепашками, тлями, п’явицями, зерновими мухами, на стерньових попередниках – турун; з хвороб лише борошниста роса. За роки дослідів як число шкідників, так і пошкодження ними рослин не виходили за допустимі межі.
На користь сівозмін говорить ще й такий факт. Є відома англійська приказка: «Не можна зберігати яйця в одній корзині». В нашій практиці (більш 30 років) не бувало, щоби врожай по всіх культурах сівозміни був однаково низький: якщо дещо «програвали» озимі зернові, то вигравали ярі ранні, соняшник, або ж навпаки.
Нині дев’ятипільні сівозміни застосовують у господарствах зі значною кількістю орної землі. Землекористовувачі, які мають невеликі наділи, віддають перевагу трьох – чотирьох - п’ятипілкам. На думку цілої низки вчених, перевагу мають зернопаропросапні п’ятипілки. В наших дослідах вивчаються чотири зернопаропросапні п’ятипілки з насиченням зерновими від 40 до 60%. Доповненням до зернових колосових (пшениця озима, ячмінь озимий та ярий) є нут, гірчиця, соняшник і, звичайно ж, пар чистий або зайнятий озимими чи ярими зернобобовими.
По закінченні першої ротації, аналізуючи наведені сівозміни з погляду їхньої економічної ефективності, можна відзначити їх прибутковість та високий рівень рентабельності. Більш прибутковими є сівозміни з паром, зайнятим озимими або ярими зернобобовими сумішками – 2806 і 3230 грн./га сівозміни. Сівозміни з чистим паром дають дещо менший прибуток - порядку 2738 і 2455 гривень.
Порівнюючи сівозміни з нутом та гірчицею, відзначаємо: за нашими даними, нині вигідніше мати в сівозміні нут, а не гірчицю. Ячмінь ярий і соняшник в середньому за п’ять років дали однаковий прибуток. За роки дослідів у нашому регіоні більш привабливими були погодні умови для ячменю ярого, а занадто посушливе літо не сприяло високій врожайності соняшника.
Найвищий рівень рентабельності маємо по п’ятипільній сівозміні з таким чергуванням культур: пар, зайнятий ярими зернобобовими (овес + горох), озима пшениця, нут, озимий ячмінь, ярий ячмінь.
Отже, наші рекомендації виробнику: в господарствах, де мають тваринництво, краще мати сівозміни із зайнятими парами (озимі та ярові зернобобові сумішки); господарствам, де вирощують продовольче зерно озимої пшениці 1-3 класу – сівозміни з чистим паром.
Клара ЖЕНЧЕНКО,
старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Криму НААН
