- ВР за поданням Президента: "Геть!" сертифікацію зерна та елеваторів
- Створено Робочу групу з питань біобезпеки при використанні генетично модифікованих організмів в системі АПК
- ВР має намір дозволити маркувати продукти тільки, якщо в них міститься понад 0,9% ГМО
- ВР має намір дозволити маркувати продукти тільки, якщо в них міститься понад 0,9% ГМО
- Кабмін затвердив Порядок держреєстрації ГМО
Чи потрібно виводити з тіні ГМО?
Ініціативи щодо легалізації на законодавчому рівні ГМО рослин в Україні.
Питання легалізації ГМО рослин, які вирощуються в Україні, є надзвичайно дискусійним. Прибічники цієї ідеї переконують нас у тому, що Україна як основний постачальник сої, кукурудзи та ріпаку на світовий ринок отримає значні вигоди від експорту вказаних генетично модифікованих рослин. Оскільки фактично в Україні вирощуються ГМО рослини, та вироблена з них експортована продукція приймається у світі, потрібно дозволити в Україні вирощування ГМО рослин і виготовлення з них продукції для кормових цілей та експорту.
Опоненти заперечують доцільність впровадження ГМО рослин, оскільки це не підвищує врожайність та біоефективність у сільському господарстві, не покращує біозахист клітини та екологічність. Також, якщо узаконити хоча би окремі лінії ГМО, то їх вже з України не вивести.
Жодна зі сторін публічно не розголошує джерела своєї інформації щодо фактів, конкретних досліджень, проведених аналізів існуючих ліній ГМО рослин в Україні. Однак є пропозиції стосовно надання дозволу на тимчасову (на строк не більший трьох років) державну реєстрацію ГМО рослин, призначених для кормових цілей та експорту, які дозволені для використання Європейською комісією. Впродовж цього перехідного періоду пропонується запустити систему реєстрації і контролю за використанням і вирощуванням ГМО рослин, яка б реально працювала у державі.
На сьогодні це питання регулюється Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року. Стаття 14 закону передбачає порядок державної реєстрації ГМО та встановлення обмеження щодо їх застосування. Так, згідно з цією статтею центральні органи виконавчої влади ведуть Державні реєстри генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх застосуванням, розміщують їх на власних офіційних веб-сайтах та регулярно публікують у засобах масової інформації.
Таким чином, повинен існувати Державний реєстр ГМО, в якому мають міститися продукти генетичної модифікації, які можна використовувати в продуктах харчування. Однак сьогодні Державний реєстр порожній – до нього не внесено жодного ГМО. Законодавством передбачена необхідність ведення реєстру, та механізму внесення відомостей до нього на практиці не існує.
Крім того, у статті 15 закону вказується, що промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації забороняється. Це означає, що всі ГМО в Україні заборонені.
Однією з причин неефективного функціонування законодавства, присвяченого генетично модифікованим організмам, є недосконалий механізм проведення державної екологічної експертизи.
Розмір тарифів на проведення експертиз, які є підставою для державної реєстрації ГМО, та продукції, виробленої з їх застосуванням, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади.
При цьому, згідно з додатком III «Оцінка ризиків» Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття оцінка ризиків повинна проводитись у науково обґрунтований спосіб та здійснюватися для кожного окремого випадку. Вартість робіт з проведення державної екологічної експертизи документації щодо генетично модифікованих організмів має визначатися у залежності від властивостей самого об'єкта екологічної експертизи та видів ГМО, а не уніфікуватися постановою уряду.
Варто зазначити, що стаття 18 закону передбачає відповідальність за порушення законодавства в галузі поводження з ГМО. Зокрема, звертається увага на невідворотність відповідальності у випадку порушень вимог Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» і прийнятих на його основі нормативно-правових актів, у т.ч. у разі використання незареєстрованих ГМО або продукції, отриманої з їх використанням.
Але практика не знає жодного випадку притягнення до відповідальності осіб, котрі б займалися вирощуванням незареєстрованих ГМО або виробництвом продукції, отриманої з їх використанням, або ж знищенням урожаїв генетично модифікованої продукції. Відтак, норма про притягнення до відповідальності за порушення законодавства в галузі поводження з ГМО має суто декларативний характер.
Аналізуючи ситуацію, що склалася, можна стверджувати, що в Україні постала нині нагальна потреба вивести ГМО з тіні та забезпечити належний рівень законодавчого регулювання їх використання.
Зокрема, пропонується ввести тимчасову державну реєстрацію, яка передбачатиме внесення ГМО до тимчасового державного реєстру терміном на три роки на підставі відповідних позитивних висновків Європейської комісії щодо оцінки безпечності ГМО з метою подальшого використання ГМО в Україні відповідно до їхнього господарського призначення.
У цьому контексті варто наголосити, що тимчасову реєстрацію ГМО пропонується надавати для вирощування лише тих генетично модифікованих рослин, що призначатимуться для кормових цілей та експорту.
Необхідно акцентувати, що включення ГМО та продукції, вирощеної та виробленої із застосуванням ГМО, до тимчасового реєстру здійснюватиметься до моменту державної реєстрації ГМО, але на строк, що не перевищуватиме 3 роки. За цей, так званий, перехідний період в Україні має бути створений реальний механізм функціонування Державного реєстру, що міститиме спеціалізований перелік ГМО. Також мають бути створені методи і методики їх ідентифікації, розроблені за міжнародними стандартами та затверджені в установленому порядку в Україні. Ті генетично модифіковані організми, які не будуть внесені до Державного реєстру, вважатимуться «поза законом», а особи, винні у їх використанні, притягуватимуться до відповідальності.
Зміни до Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» повинні забезпечити системний підхід до реєстрації ГМО та їх використання відповідно до вимог Світової організації торгівлі та Європейського союзу. Зокрема, необхідно встановити:
- мінімально допустимий низький рівень присутності ГМО, як це передбачено пп. 24 та 26 Преамбули Регламенту(ЄС) Європейського парламенту та Ради від 22 вересня 2003 року №1829/2003;
- чіткі та прозорі правила надання дозволів на використання ГМО та контрою за їх обігом, як це передбачено Розділом 1 даного Регламенту.
У випадку прийняття пропонованих змін українські експортери зможуть легально, з точки зору українського законодавства, постачати на експорт культури з дозволеними Європейською комісією лініями ГМО. І це буде першим кроком виведення ГМО з тіні, що неможливе без подальших системних, послідовних змін з боку держави.
Наталія МАРТИНЮК,
адвокат, керівник практики «Агробізнес» АО Arzinger
