Аграрний тиждень. Україна
» » Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої
» » Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої

    Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої



     

      alt      Якщо утричі збільшити частку сої в структурі посівних площ олійних культур для забезпечення запланованих показників продуктивності тваринницької галузі, то у 2015 році можна отримати валове виробництво насіння сої близько 2,5 млн. тонн.

     

        Лише науково обґрунтований підхід до розміщення і раціонального використання сортових ресурсів в умовах регіонів соєсіяння України із використанням сучасних енергоощадних моделей технології вирощування сприятиме раціональному використанню біокліматичного і ресурсного потенціалу, реалізації потенційних можливостей генотипів та формування високопродуктивних агрофітоценозів сої.

        Україна є лідером у світі по кількості виведених і впроваджених сортів культури. Сьогодні до Держреєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2009 рік, занесено 94 сорти. 80% з них - української селекції, що дає широкий спектр підбору вітчизняних сортів для підвищення продуктивності (її рівень складає 3,0-4,5 т/га).

        Аналіз сортового складу посівів сої, які занесені до держреєстру, свідчить про перевагу сортів ранньостиглої групи. Це з одного боку гарантує дозрівання й одержання кондиційного без додаткових витрат на доробку насіння. Втім, помилково буде робити ставку тільки на ранньостиглу групу сортів, які зазвичай менш урожайні. Практикою соєсіяння доведено: в арсеналі кожного агровиробника має бути 2-3 сорти. Вони повинні належати до різних груп стиглості, проте переважати мають сорти, що гарантують отримання кондиційного насіння і їх чітке організоване збирання. До цього ж сорти повинні бути з різних еколого-географічних зон походження, тобто сортотипи.

        Серед них сорти:

    - Інституту кормів НААН України – Золотиста, Феміда, Артеміда, Оксана, Омега вінницька, КиВін, Смолянка, Монада, Анатоліївка, Хуторяночка;

    - Інституту землеробства НААН України – Устя, Анжеліка, Легенда, Ворскла, Сузіря;

    - Інституту землеробства південного регіону НААН України – Фаетон, Діона, Даная;

    - Інституту рослинництва НААН України – Романтика, Мрія, Версія;

    - Селекційно-генетичного інституту НААН України – Одеська 124, Васильківська, Фарватер;

    - Кіровоградського ІАПВ НААН України – Ізумрудна, Медея;

    - Буковинського ІАПВ НААН України – Іванка, Чернівецька 8, Георгіна та інші.

        Оптимізація технології вирощування сої дає можливість розкрити потенціал урожайності цих сортів. Так, сорт Омега вінницька Інституту кормів НААН України у ДГ «Асканійське» (Херсонщина) забезпечив урожайність 3,8 т/га за умов вегетаційного періоду 2009 року на зрошенні. І таких прикладів можна назвати чимало.

        Основні шляхи оптимізації технологій - точне внесення добрив, враховуючи біологічні особливості культури; екологічно збалансований захист культури; оптимізований обробіток ґрунту; використання протиерозійної техніки тощо. Це, в свою чергу, дає можливість отримувати продукцію, збалансовану за всіма показниками якості з мінімальним екологічним ризиком.

        Правильне розміщення сої в сівозміні дає можливість збільшити її врожайність не тільки завдяки попередженню хвороб і пошкодженню шкідниками, зниженню забур’яненості поля, а й покращанню водно-фізичного режиму ґрунту, більш раціональному використанню поживних речовин.

        За багаторічними даними Інституту кормів НААН України, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни “кукурудза-соя” у співвідношенні 1:2 та 1:3. Продуктивність складає 58-65 ц/га кормових одиниць, кожна з яких містить 100-105 г сирого протеїну. Врожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 3-5 ц/га. Також можливі ланки “соя-ячмінь”, “соя-озима пшениця” або “соя-яра пшениця”. При цьому врожайність ячменю підвищується на 4-6 ц/га, пшениці – на 2,5-4 ц/га. Використання таких сівозмін є досить актуальним в даний час і для крупних приватних агровиробників, і для фермерських господарств.

        Соя вимоглива до попередників і сама є відмінним попередником для багатьох агрокультур, зокрема зернових, не поступаючись люцерні та кукурудзі на силос. У середньому на 1 га соя залишає після себе в ґрунті 60-80 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію, що прирівнюється до 10-15 т органічних добрив.

        Обробіток ґрунту під сою повинен бути диференційований залежно від попередника, вологозабезпечення, забур’яненості поля та його рельєфу і при цьому забезпечувати максимальні умови для росту і розвитку даної культури.

        Незважаючи на здатність сої задовольняти значну частину потреби в азоті (60-70%) за рахунок біологічної фіксації з атмосфери, вона позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив.

        У зв’язку з нерівномірною потребою рослин сої протягом вегетаційного періоду для забезпечення доступними формами макро- і мікроелементів у процесі онтогенезу можливе застосування в системі удобрення сої багатокомпонентних, хелатних позакореневих добрив типу Еколист, Плантафол, Кристалон, Реаком, Вуксал, Акварін та ін., які характеризуються досить високим коефіцієнтом засвоєння. Підживлення посівів проводять у фазах бутонізації, утворення зелених бобів і наливання насіння.

        Рослини сої досить негативно реагують на кислотність та засоленість ґрунту, які є причиною порушення фізіологічних процесів засвоєння азоту, фосфору, калію та інших поживних речовин, а також вуглеводного та білкового обміну речовин. Основним чинником докорінного поліпшення агрохімічних, фізико-хімічних і фізичних властивостей кислих ґрунтів є їх хімічна меліорація.

        Для отримання високих показників продуктивності посівів сої потрібно також забезпечити її захист від хвороб і шкідників, які можуть завдати значної шкоди посівам, вплинути не лише на показники продуктивності, а й на показники якості насіння сої.

        Використання адаптивної технології з незначними затратами при отриманні урожаю на рівні 1,5 т/га вже гарантує прибутковість даної культури.

    А при використанні високоінтенсивних технологій вирощування сої можна отримувати сталі врожаї культури на рівні 3,5 т/га, з вмістом протеїну 38-42%, що в свою чергу зменшує собівартість одиниці продукції і забезпечує отримання високих прибутків з рівнем рентабельності 233%.

        Якісний обробіток ґрунту, науково обґрунтований підхід до передпосівної підготовки насіння, оптимізація мінерального живлення в процесі онтогенезу дасть можливість сформувати високопродуктивні агроценози сої з найкращими якісними показниками.

        Отримане високоякісне насіння сої за амінокислотним складом не поступається амінокислотному складові ідеального білка і є досить цінною сировиною при виробництві кормів для тварин. При цьому отримані шроти з вітчизняних сортів сої мають високий вміст протеїну - 44,03-44,73%, низький вміст клітковини - 4,74-4,79%, що дає можливість підвищити показники продуктивності тваринницької галузі.


    Схожі новини
  • Наукове забезпечення розвитку галузей садівництва, виноградарства та виноро ...
  • Підтримати зернові урожаю-2013
  • Високоврожайні сорти сої
  • ВЕСНЯНА ПОСІВНА ЙДЕ ЗА ПЛАНО
  • Виробництво та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і ...

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.