Аграрний тиждень. Україна
» » Урожаї збільшуються
» » Урожаї збільшуються

    Урожаї збільшуються


    Якщо колись українські аграрії частіше вели розмови про жито-пшеницю, то нині все більше – про сою. Бо з першими культурами все зрозуміло, адже слава країни-житниці їхніми урожаями вже здобувалась, а ось із соєю – ще ні. Хоча вона вже має свою вітчизняну історію.

     

    «Соя – перспективна культура в економіці українського АПК», - переконаний президент Української асоціації виробників і переробників сої Віктор Тимченко. Про це він заявив, зокрема, під час Міжнародного аграрно-технологічного форуму «Управління урожайністю в складних економічних умовах. Кукурудза та соя: оптимальні витрати – максимальні прибутки», що відбувся в рамках виставки «ІнтерАгро».

    Тимченко нагадав присутнім, що соя тривалий час вирощується у США, Бразилії, Китаї, Аргентині, Індії, багатьох інших країнах світу. В нас же культурою зацікавились порівняно недавно – трохи більше десятиліття. Інтерес до сої не випадковий: у світі, де очікується збільшення людей від 7 до 9 млрд, на високобілкову сою покладається місія нагодувати людство. З іншого боку, тим, хто її продає, економічно вигідно це робити. Географія ж тут така: під соєю зайнято у світі 118 млн га, середня врожайність складає 26,7 ц /га. Виробляє сою 91 країна. Якщо у 2003 році її валовий збір на планеті становив 186,8 млн т, то у 2014-му цей показник склав 315,1 млн тонн.

    Тобто зібрали урожаїв у 1,7 разів більше, аніж у 2003 році. Україна теж зробила свій вагомий внесок, бо на цей час вже посідає по виробництву сої перші місця у Європі й СНД та 8 місце у світі. При тому динаміка виробництва у нашій країні прогресує: якщо у 2003 році під соєю було зайнято 189,6 тис. га і отримано 231,9 тис. т сої при середній урожайності 12 ц/га, то у 2014-му сою вирощували на 1792,9 тис. га, а валовий збір сягнув 3881,9 тис. т при середній урожайності 21,6 ц/га.

    Надав В. Тимченко і деякі прогнози. Так, у 2020 році під соєю буде 2300 тис. га, а валовий збір сягне 5750 тис. т при середній урожайності 25 ц/га. Адже охочих вирощувати й переробляти сою вистачає. Якщо у 2005 році господарств-виробників сої було 3768, то у 2014-му їх кількість зросла до 9088. Утричі збільшилось підприємств-переробників сої: у 2005-му їх було 30, а вже торік – 90. Не менш суттєве: якщо десять років тому в Україні було зареєстровано 53 сорти сої, то у 2014 році – вже 152! Потужності переробки сої на теренах нашої країни теж зросли: від 100 тис. т у 2005 році до 2 млн т у 2014-му.

    Нагадав Віктор Наумович і статистику зростання експорту сої та продуктів її переробки з України за 2003-2014 роки: соєві боби - в 39,5 разів, соєва олія - в 30,5 разів, соєвий шрот - у 680,6 разів!

    «Ми виробляємо і переробляємо сої стільки, скільки нам потрібно. І експортуємо її теж стільки, скільки треба», - насамкінець підкреслив керівник асоціації. З огляду на наведені показники, дійсно, український соєвий ринок активно розвивається та має великі перспективи.

    Чому раптово не вдався український Голлівуд?

    Виявляється, з простої причини: у тонкощах не розібрались із пропозиціями ринку насінництва, технологіями вирощування сої в різних кліматичних зонах. Та й ГМ-соя, поширена у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, українськими законами на цей час заборонена. А ще у нас у багатьох випадках не ті землі, не те сонце, не ті дощі для закордонного насіння. Посушливий 2015-й все це чітко підтвердив, залишивши на осінь «шматтям» по багатьох областях України незібрані, нескошені поля сої: бо десь на рослинах надто рідко були плоди, а то й зовсім не було. А десь «не соя стояла в лободі, а лобода – в сої». Тобто, допрацювались...

    Але із кожної скрути є свої шляхи виходу. Зокрема, академік НААН України Василь Петриченко наголосив, що практика показує доцільність використання на українських землях насамперед вітчизняних районованих сортів сої. В українських селекціонерів є тут чимало хороших напрацювань. А також вчений порадив аграріям не ігнорувати новітні технології вирощування культури. Бо «...через нераціональне розміщення посівів тих чи інших сортів сої (і вітчизняних, і зарубіжних) ми цього року втратили майже 300 тис. тонн соєвих бобів вартістю в цілому майже 2 млрд гривень. При тому раціональне розміщення – це те, що не вимагає додаткових ресурсів. Тобто кожен фахівець повинен підійти до конкретного поля із урахуванням наявних ресурсів і біології того чи іншого сорту».

    Звернувся В. Петриченко і до колег-науковців, підкресливши: «У нас збільшилося соєвиробників-фермерів, які вирощують сою на 50, 100, 200 гектарах. Це люди, до яких треба прийти з конкретними знаннями, з конкретними пропозиціями щодо наявності сортових ресурсів і, звичайно, технологій їх вирощування».

    Василь Флорович також оцінив процес вирощування сої у посушливому 2015 році, який знизив урожаї соєвих бобів. Але є в цьому і своєрідний позитив: в умовах стресу кожен із висіяних сортів сої яскраво показав, на що він здатний. Сорт Сіверка, для прикладу, показав себе із найкращого боку. Без сумніву, знадобиться аграріям і така порада академіка: не ігнорувати боротьбу із шкідниками сої і добре вивчити їхню поведінку за різних кліматичних умов. Бо коли влітку 2015-го сонце нещадно палило і забирало останню вологу з полів (на заболоченій Волині з криниць зникла вода!), а день перетворювало на спекотне пекло, то частина виробників сої не помітила ще одну проблему: найчастіше соя вражається хворобами при контрастній погоді дня і ночі. Зі слів В. Петриченка: «Павутинний кліщ саме при високих температурах відтворює генерацію значно швидше, ніж за середньостатистичних за погодою років».

    Щодо актуального - збільшувати чи ні соєві поля? – Василь Петриченко наголосив дослівно: «Якщо гарячі голови пропонують збільшити соєве поле до 3,5-4 млн га, то це досить і досить проблематично з точки зору сталого соєвиробництва, коли можна було б говорити про якісні показники вироблених і вирощених соєвих бобів. Ми вважаємо, що ступінь насичення соєю в землеробстві лісостепової зони повинен бути в межах 14-16%, максимум 20%, де буде місце й для інших ринково орієнтованих культур – ріпаку, соняшнику, пшениці й, можливо, для високоінтенсивної культури – люцерни».

    Впливає на зниження урожаїв сої і порушення сівозмін, що мало місце у минулі роки, та й у 2015-му також. «Чому так багато говоримо про науково обґрунтоване розміщення полів сої, чому говоримо, що концентрація їх повинна бути не більше 20%? – дискутував з присутніми В. Петриченко. - Бо ми перейшли від багатопільних сівозмін до сівозмін із короткою ротацією, де в основі лежать ринково орієнтовані культури. Ось вони – ріпак, соняшник, соя. І ті, хто ними займається, погодяться, що тут треба правильне чергування культур у сівозміні, аби ми не забули, що принцип плодозмінності має враховувати все необхідне для успішного вирощування культури у сівозміні».

    Віталій Заїка: «І ми побували по Америках...»

    Своїми поглядами на ситуацію з вирощування сої в Україні з нами поділився кандидат с.-г. наук, голова ФГ «Латекс» (с. Велика Бугаївка, Васильківський р-н, Київщина) Віталій Заїка: «Форум корисний у тому плані, що дає можливість широкого вибору різних сортів сої. А районований сорт – це шлях до високого урожаю. Але цей форум, на жаль, не враховує основної ланки – технології вирощування сої, де виникає багато проблем у виробничника. Тому, вважаю, цей форум - однобокий. Якби його проводили не лише селекціонери, а і виробничники, які випробовують ці сорти протягом багатьох років і вже мають власні бази даних по їхній урожайності не на невеличких наукових ділянках, а у виробничих умовах на багатотисячних гектарах землі, то користі для аграріїв було би більше. На своїх фермерських землях я провів тисячі дослідів, тому можу порівняти і сказати: без проведення широкомасштабного виробничого випробування не можна говорити про подальшу успішність будь-якого сорту. Бо у науковців сорт показує 100% урожайність, а на фермерських землях – 50%. Тобто фермер несе великі збитки...»

    Віталій Володимирович, варто сказати, не лише постійно в науці, але й має вагомий практичний досвід роботи на землі - пройшов шлях від агронома, голови колгоспу до поважного і успішного в роботі керівника фермерського господарства, де нині його перші помічники – сини Ігор та Олександр. Як розповів, фермерством вирішив зайнятись, коли чимало разів побував у США, де вивчав досвід роботи тамтешніх фермерів. Сам став фермером у 1997 році, працюючи на 32 га землі. Зараз у користуванні - понад 200 га, з яких половину засіває соєю.

    Загалом вирощують зернові та технічні культури. Хоча 2015-й був спекотним, урожаєм сої задоволений: середній показник склав 2 т/га. Серед вітчизняних сортів сої, які побували на його полях і добре себе зарекомендували, ранньостиглі Сузір’я і Білосніжка. Втім, його особиста думка - не треба боятись і сортів ГМ-сої: «Я завжди дивлюсь на західний ринок. І насамперед на США, де десятки тисяч гектарів - під ГМ-соєю. Аргентина, Бразилія, Китай – всі сіють трансгенну сою, відповідально дотримуючись технологій, і чомусь не бояться. Невже можна вважати, що там працюють фермери, які не розуміють, чим вони годують своїх людей? Ми більше шкодимо собі, довкіллю, коли вирощуємо звичайні, не ГМ-сільгоспкультури, в яких головна вада – їх важко захистити від бур’янів. Тому в багатьох випадках безлаберно вносимо на поля добрива (насамперед нітрати) і використовуємо пестициди».

    У ФГ «Латекс» поля доглядаються належно. Для хороших урожаїв, як каже Віталій Володимирович, треба добре постаратись. І список робіт на кожну культуру тут чималий: своєчасний посів рекомендованих на те чи інше поле сортів, перед посівом - обробіток насіння Ризоторфіном. Обов’язково
    проводять позакореневе підживлення композицією мікродобрив і макродобрив. Перед збиранням урожаю сої проводять десикацію. Сою сіють у міжряддях на відстані 45 см, аби забезпечити надалі прополку бур’янів. Збирають урожай при вологості зерна сої 11-12%.

    Аби якнайменше було втрат зерна - проводять максимально низький зріз. Син Ігор, який добре розуміється на техніці, переробив старенький німецький комбайн на низький зріз, а ще прилаштував до нього своєрідні «лижі», які ловлять зерно, аби жодне не впало додолу. Сам цим комбайном і збирає урожаї. Мають для збіжжя і власне зерносховище, куди складують зерно без досушки. Бо так воно може зберігатись і при 14% вологості.

    Знаючи, здавалося б, все про виробництво сої, В. Заїка все ж не минає агровиставки, форуми. Адже як справжній науковець і сумлінний фермер цілком розуміє, що життя не стоїть на місці, і землеробу ніколи не зайве почерпнути знання від інших.

    Зрештою, так мислить більшість аграріїв, котрі прагнуть і в науці розібратись, і на своїх полях, аби бути із прибутками за будь-яких погодних та економічних умов.

     

    Сортові ресурси сої та їх агроекологічна оцінка

    Заступник директора з наукової роботи Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, кандидат с.-г. наук Сергій Іванюк акцентував увагу учасників форуму на тому, що нині в Україні є достатньо передумов для розширення площі посіву сої. Визначальними тут є кон’юнктура ринку (попит та пропозиція на ринку), біологія культури та біокліматичний потенціал регіону, формування сприятливого соєпродуктивного підкомплексу (вирощування, реалізація, переробка), наявність сортових ресурсів.

    Посилаючись на Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 23.09.2015 року, С. Іванюк наголосив, що картина вимальовується досить цікава, якщо не сказати – повчальна. Так, до 1995 року в Україні офіційно визнаними було лише 2 сорти вітчизняної селекції і жодного – Інституту кормів та сільського господарства Поділля, а також іноземної селекції. Втім, це не означало, що селекційна робота у цьому напрямку не проводилась. Бо вже у 1996-2000 роках у Держреєстрі з’явилося 11 сортів вітчизняної селекції, у тому числі 2 – Інституту кормів. А далі трапився своєрідний науковий сплеск: 2001-2005 рр. – є вже 26 нових сортів вітчизняної селекції, 2006-2010 рр. – 34, 2011-2015 рр. – 39. Нині ж маємо у Держреєстрі 112 сортів сої вітчизняної селекції (64% у загальному списку), де 21 – заслуга селекціонерів Інституту кормів. Також у Держреєстрі - 64 сорти іноземної селекції.

    Тож у фермерів, потужних агровиробників сої є доволі широкий вибір елітного насіннєвого матеріалу. Інша справа – підбираючи його, варто враховувати не лише географію розташування земельних угідь, кліматичні пояси тощо, але й виважено підходити до того, яке поле придатне для конкретного сорту, а яке - ні. Важлива й тривалість вегетаційного періоду сорту. Тож будь-які прорахунки призводять до зменшення прибутків.

    Що ж нині «легалізовано» і пропонується з Держреєстру? Скоростиглі (до 90 діб) сорти сої, в тому числі Аннушка, ранньостиглі (90-110 діб), середньоранні (111-120 діб), середньостиглі (121-130 діб).

    Нагадав Сергій Іванюк і про біологічні вимоги сої до фотоперіодизму (співвідношення світлого і темного періодів доби для переходу до цвітіння):

    ·відповідність сортів різних груп стиглості до тривалості світлового дня (фаза цвітіння): пізньостиглі - 12-14 год., середньостиглі - 17-18 год., ранньостиглі – нейтральні;

    ·оптимальна інтенсивність світла – 23-24 тис. люксів;

    ·зміна широти на 1 градус на північ – потреба в сумі активних температур зростає на 50°С;

    ·на широту 1-1,5 градуси повинен бути свій сорт.

    При вирощуванні сої, додав науковець, важливо не забувати про її потребу в теплі залежно від групи стиглості та ряду інших факторів. У разі невдалого підбору сорту сої, як наголосив С. Іванюк, праця фермера може звестись нанівець. Зрештою, у вирощуванні культури важливі, як показав засушливий 2015 рік, і водозбереження у ґрунті, й чимало інших, знакових для майбутнього урожаю моментів. При тому раціональними, як вже доведено на практиці, вважаються такі підходи до вибору сортів: наявність 2-3 сортів, сорти різної групи стиглості, сорти різного екотипу, насіння повинно відповідати високим посівним якостям, формування посівів відповідно до сортових особливостей.

     

    Олена СИДОРУК

    Рекомендовані сорти сої

    Сорт Терек

    група стиглості - 0 - ранньостиглий - 100-107 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 2,5-3,0 т/га; маса 1000 насінин - 180-190 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 40-42%; вміст олії - 20-22%.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    15 см - 730-750 тис.

    19,2 см - 720-760 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2012 році.

    Переваги:сорт належить більше до середньоранніх, хоча формує врожай за 103-107 днів. Дуже пластичний, тому користується великим попитом у фермерів та підприємств, що не мають для підготовки ґрунту сучасної техніки. Формує врожай на богарних землях 2,8-3,2 т/га. Оптимальна густота рослин при збиранні - 750-760 тис./ га.

    Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту знаходиться на висоті 9-11 см, тому збирання врожаю треба обов’язково проводити флексі-жатками.

     

     

    Сорт Танаїс

    група стиглості - 000 - ультраскоростиглий - 85-90 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 2,5-3,0 т/га; маса 1000 насінин - 160-180 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

    Характерна ознака сорту - дуже раннє достигання і висока посухостійкість.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    15 см - 790-820 тис.

    19,2 см - 770-810 тис.

    30 см - 760-800 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2011 році.

    Переваги:ультраскоростиглий. Здатен за 85-90 днів дати врожай 2,5-3,0 т/га. Це дозволяє використовувати його у вологосприятливі роки для поукісних посівів після збирання озимого ячменю та отримати додатково 1,5-2,0 т зерна сої. Дуже добре зарекомендував себе в Рівненській, Львівській та Волинській областях. Оптимальна густота рослин при збиранні - 800-820 тис. на гектарі. Форма куща компактна.

    Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту Танаїс знаходиться на висоті 8-10 см, тому збирання врожаю бажано проводити флексі-жатками.

    Сорт Либідь

    група стиглості - 00 - ранньостиглий - 90-95 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,0-3,3 т/га; маса 1000 насінин - 190-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    15 см - 680-700 тис.

    19,2 см - 670-690 тис.

    30 см - 660-680 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2010 році.

    Переваги:ранньостиглий, формує урожай за 90-95 днів. У порівнянні з сортом Танаїс сорт Либідь більш врожайний - 3,0-3,3 т/га. Користується великим попитом в усіх областях України. Густота стояння рослин на період збирання - 690-700 тис. рослин на гектарі посіву.

    Особливості:при вирощуванні сорту не можна допускати перезрівання, бо в посушливі роки спостерігається розтріскування бобиків.

     

    Сорт Кубань

    група стиглості - 0 - середньоранній - 105-110 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі(при вологості 14%) - 3,0-3,5 т/га; маса 1000 насінин - 180-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

    Характерна особливість сорту - майже 40% бобів мають чотири виповнених насінини.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    15 см - 760-800 тис.

    19,2 см - 780-810 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2012 році.

    Переваги:середньоранній сорт. Характерна особливість - здатність формувати в одному бобику до чотирьох зернин. Урожайність на богарних землях – 3,2-3,5 т/га, на зрошенні максимальний врожай - 4,8 т/га. Оптимальна густота рослин при збиранні - 800-810 тис. на одному гектарі.

    Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту Кубань знаходиться на висоті 8-10 см, тому збирання врожаю бажано проводити флексі-жатками.

    Сорт Корсак

    група стиглості - ІІ - середньостиглий - 120-125 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,5-4,0 т/га; маса 1000 насінин - 180-210 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    30 см - 520-580 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2011 році.

    Переваги:сорт Корсак в лінійці сортів інституту найбільш пізньостиглий, період вегетації - 120-125 днів. Висота рослин досягає 140 см. Характерною особливістю сорту є посухостійкість, висока врожайність та стійкість до осипання зерна. При вмісті білка 41-42% та олії 20-21% урожайність складає 3,7-4,0 т/га на богарних землях, в умовах зрошення максимальна врожайність - 4,8 т/га.

    Особливості:сорт не встигає дозрівати в умовах північних та західних областей України.

     

     

    Сорт Черемош

    група стиглості - 0 - середньоранній - 110-115 днів

    Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,2-3,8 т/га; маса 1000 насінин - 190-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 44-47%; вміст олії - 21-22%.

    Характерною ознакою даного сорту є підвищений вміст протеїну.

    Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

    15 см - 660-680 тис.

    19,2 см - 650-660 тис.

    30 см - 640-650 тис.

    Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2010 році.

     





    Схожі новини
  • Сорти сої півдня України
  • Поліська-90: 20 років успіху
  • Насіннєвий матеріал від Науково-дослідного інституту сої
  • Льон-довгунець української селекції
  • ЗАПОРУКА СТАБІЛЬНИХ УРОЖАЇВ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Урожаї збільшуються


Якщо колись українські аграрії частіше вели розмови про жито-пшеницю, то нині все більше – про сою. Бо з першими культурами все зрозуміло, адже слава країни-житниці їхніми урожаями вже здобувалась, а ось із соєю – ще ні. Хоча вона вже має свою вітчизняну історію.

 

«Соя – перспективна культура в економіці українського АПК», - переконаний президент Української асоціації виробників і переробників сої Віктор Тимченко. Про це він заявив, зокрема, під час Міжнародного аграрно-технологічного форуму «Управління урожайністю в складних економічних умовах. Кукурудза та соя: оптимальні витрати – максимальні прибутки», що відбувся в рамках виставки «ІнтерАгро».

Тимченко нагадав присутнім, що соя тривалий час вирощується у США, Бразилії, Китаї, Аргентині, Індії, багатьох інших країнах світу. В нас же культурою зацікавились порівняно недавно – трохи більше десятиліття. Інтерес до сої не випадковий: у світі, де очікується збільшення людей від 7 до 9 млрд, на високобілкову сою покладається місія нагодувати людство. З іншого боку, тим, хто її продає, економічно вигідно це робити. Географія ж тут така: під соєю зайнято у світі 118 млн га, середня врожайність складає 26,7 ц /га. Виробляє сою 91 країна. Якщо у 2003 році її валовий збір на планеті становив 186,8 млн т, то у 2014-му цей показник склав 315,1 млн тонн.

Тобто зібрали урожаїв у 1,7 разів більше, аніж у 2003 році. Україна теж зробила свій вагомий внесок, бо на цей час вже посідає по виробництву сої перші місця у Європі й СНД та 8 місце у світі. При тому динаміка виробництва у нашій країні прогресує: якщо у 2003 році під соєю було зайнято 189,6 тис. га і отримано 231,9 тис. т сої при середній урожайності 12 ц/га, то у 2014-му сою вирощували на 1792,9 тис. га, а валовий збір сягнув 3881,9 тис. т при середній урожайності 21,6 ц/га.

Надав В. Тимченко і деякі прогнози. Так, у 2020 році під соєю буде 2300 тис. га, а валовий збір сягне 5750 тис. т при середній урожайності 25 ц/га. Адже охочих вирощувати й переробляти сою вистачає. Якщо у 2005 році господарств-виробників сої було 3768, то у 2014-му їх кількість зросла до 9088. Утричі збільшилось підприємств-переробників сої: у 2005-му їх було 30, а вже торік – 90. Не менш суттєве: якщо десять років тому в Україні було зареєстровано 53 сорти сої, то у 2014 році – вже 152! Потужності переробки сої на теренах нашої країни теж зросли: від 100 тис. т у 2005 році до 2 млн т у 2014-му.

Нагадав Віктор Наумович і статистику зростання експорту сої та продуктів її переробки з України за 2003-2014 роки: соєві боби - в 39,5 разів, соєва олія - в 30,5 разів, соєвий шрот - у 680,6 разів!

«Ми виробляємо і переробляємо сої стільки, скільки нам потрібно. І експортуємо її теж стільки, скільки треба», - насамкінець підкреслив керівник асоціації. З огляду на наведені показники, дійсно, український соєвий ринок активно розвивається та має великі перспективи.

Чому раптово не вдався український Голлівуд?

Виявляється, з простої причини: у тонкощах не розібрались із пропозиціями ринку насінництва, технологіями вирощування сої в різних кліматичних зонах. Та й ГМ-соя, поширена у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, українськими законами на цей час заборонена. А ще у нас у багатьох випадках не ті землі, не те сонце, не ті дощі для закордонного насіння. Посушливий 2015-й все це чітко підтвердив, залишивши на осінь «шматтям» по багатьох областях України незібрані, нескошені поля сої: бо десь на рослинах надто рідко були плоди, а то й зовсім не було. А десь «не соя стояла в лободі, а лобода – в сої». Тобто, допрацювались...

Але із кожної скрути є свої шляхи виходу. Зокрема, академік НААН України Василь Петриченко наголосив, що практика показує доцільність використання на українських землях насамперед вітчизняних районованих сортів сої. В українських селекціонерів є тут чимало хороших напрацювань. А також вчений порадив аграріям не ігнорувати новітні технології вирощування культури. Бо «...через нераціональне розміщення посівів тих чи інших сортів сої (і вітчизняних, і зарубіжних) ми цього року втратили майже 300 тис. тонн соєвих бобів вартістю в цілому майже 2 млрд гривень. При тому раціональне розміщення – це те, що не вимагає додаткових ресурсів. Тобто кожен фахівець повинен підійти до конкретного поля із урахуванням наявних ресурсів і біології того чи іншого сорту».

Звернувся В. Петриченко і до колег-науковців, підкресливши: «У нас збільшилося соєвиробників-фермерів, які вирощують сою на 50, 100, 200 гектарах. Це люди, до яких треба прийти з конкретними знаннями, з конкретними пропозиціями щодо наявності сортових ресурсів і, звичайно, технологій їх вирощування».

Василь Флорович також оцінив процес вирощування сої у посушливому 2015 році, який знизив урожаї соєвих бобів. Але є в цьому і своєрідний позитив: в умовах стресу кожен із висіяних сортів сої яскраво показав, на що він здатний. Сорт Сіверка, для прикладу, показав себе із найкращого боку. Без сумніву, знадобиться аграріям і така порада академіка: не ігнорувати боротьбу із шкідниками сої і добре вивчити їхню поведінку за різних кліматичних умов. Бо коли влітку 2015-го сонце нещадно палило і забирало останню вологу з полів (на заболоченій Волині з криниць зникла вода!), а день перетворювало на спекотне пекло, то частина виробників сої не помітила ще одну проблему: найчастіше соя вражається хворобами при контрастній погоді дня і ночі. Зі слів В. Петриченка: «Павутинний кліщ саме при високих температурах відтворює генерацію значно швидше, ніж за середньостатистичних за погодою років».

Щодо актуального - збільшувати чи ні соєві поля? – Василь Петриченко наголосив дослівно: «Якщо гарячі голови пропонують збільшити соєве поле до 3,5-4 млн га, то це досить і досить проблематично з точки зору сталого соєвиробництва, коли можна було б говорити про якісні показники вироблених і вирощених соєвих бобів. Ми вважаємо, що ступінь насичення соєю в землеробстві лісостепової зони повинен бути в межах 14-16%, максимум 20%, де буде місце й для інших ринково орієнтованих культур – ріпаку, соняшнику, пшениці й, можливо, для високоінтенсивної культури – люцерни».

Впливає на зниження урожаїв сої і порушення сівозмін, що мало місце у минулі роки, та й у 2015-му також. «Чому так багато говоримо про науково обґрунтоване розміщення полів сої, чому говоримо, що концентрація їх повинна бути не більше 20%? – дискутував з присутніми В. Петриченко. - Бо ми перейшли від багатопільних сівозмін до сівозмін із короткою ротацією, де в основі лежать ринково орієнтовані культури. Ось вони – ріпак, соняшник, соя. І ті, хто ними займається, погодяться, що тут треба правильне чергування культур у сівозміні, аби ми не забули, що принцип плодозмінності має враховувати все необхідне для успішного вирощування культури у сівозміні».

Віталій Заїка: «І ми побували по Америках...»

Своїми поглядами на ситуацію з вирощування сої в Україні з нами поділився кандидат с.-г. наук, голова ФГ «Латекс» (с. Велика Бугаївка, Васильківський р-н, Київщина) Віталій Заїка: «Форум корисний у тому плані, що дає можливість широкого вибору різних сортів сої. А районований сорт – це шлях до високого урожаю. Але цей форум, на жаль, не враховує основної ланки – технології вирощування сої, де виникає багато проблем у виробничника. Тому, вважаю, цей форум - однобокий. Якби його проводили не лише селекціонери, а і виробничники, які випробовують ці сорти протягом багатьох років і вже мають власні бази даних по їхній урожайності не на невеличких наукових ділянках, а у виробничих умовах на багатотисячних гектарах землі, то користі для аграріїв було би більше. На своїх фермерських землях я провів тисячі дослідів, тому можу порівняти і сказати: без проведення широкомасштабного виробничого випробування не можна говорити про подальшу успішність будь-якого сорту. Бо у науковців сорт показує 100% урожайність, а на фермерських землях – 50%. Тобто фермер несе великі збитки...»

Віталій Володимирович, варто сказати, не лише постійно в науці, але й має вагомий практичний досвід роботи на землі - пройшов шлях від агронома, голови колгоспу до поважного і успішного в роботі керівника фермерського господарства, де нині його перші помічники – сини Ігор та Олександр. Як розповів, фермерством вирішив зайнятись, коли чимало разів побував у США, де вивчав досвід роботи тамтешніх фермерів. Сам став фермером у 1997 році, працюючи на 32 га землі. Зараз у користуванні - понад 200 га, з яких половину засіває соєю.

Загалом вирощують зернові та технічні культури. Хоча 2015-й був спекотним, урожаєм сої задоволений: середній показник склав 2 т/га. Серед вітчизняних сортів сої, які побували на його полях і добре себе зарекомендували, ранньостиглі Сузір’я і Білосніжка. Втім, його особиста думка - не треба боятись і сортів ГМ-сої: «Я завжди дивлюсь на західний ринок. І насамперед на США, де десятки тисяч гектарів - під ГМ-соєю. Аргентина, Бразилія, Китай – всі сіють трансгенну сою, відповідально дотримуючись технологій, і чомусь не бояться. Невже можна вважати, що там працюють фермери, які не розуміють, чим вони годують своїх людей? Ми більше шкодимо собі, довкіллю, коли вирощуємо звичайні, не ГМ-сільгоспкультури, в яких головна вада – їх важко захистити від бур’янів. Тому в багатьох випадках безлаберно вносимо на поля добрива (насамперед нітрати) і використовуємо пестициди».

У ФГ «Латекс» поля доглядаються належно. Для хороших урожаїв, як каже Віталій Володимирович, треба добре постаратись. І список робіт на кожну культуру тут чималий: своєчасний посів рекомендованих на те чи інше поле сортів, перед посівом - обробіток насіння Ризоторфіном. Обов’язково
проводять позакореневе підживлення композицією мікродобрив і макродобрив. Перед збиранням урожаю сої проводять десикацію. Сою сіють у міжряддях на відстані 45 см, аби забезпечити надалі прополку бур’янів. Збирають урожай при вологості зерна сої 11-12%.

Аби якнайменше було втрат зерна - проводять максимально низький зріз. Син Ігор, який добре розуміється на техніці, переробив старенький німецький комбайн на низький зріз, а ще прилаштував до нього своєрідні «лижі», які ловлять зерно, аби жодне не впало додолу. Сам цим комбайном і збирає урожаї. Мають для збіжжя і власне зерносховище, куди складують зерно без досушки. Бо так воно може зберігатись і при 14% вологості.

Знаючи, здавалося б, все про виробництво сої, В. Заїка все ж не минає агровиставки, форуми. Адже як справжній науковець і сумлінний фермер цілком розуміє, що життя не стоїть на місці, і землеробу ніколи не зайве почерпнути знання від інших.

Зрештою, так мислить більшість аграріїв, котрі прагнуть і в науці розібратись, і на своїх полях, аби бути із прибутками за будь-яких погодних та економічних умов.

 

Сортові ресурси сої та їх агроекологічна оцінка

Заступник директора з наукової роботи Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, кандидат с.-г. наук Сергій Іванюк акцентував увагу учасників форуму на тому, що нині в Україні є достатньо передумов для розширення площі посіву сої. Визначальними тут є кон’юнктура ринку (попит та пропозиція на ринку), біологія культури та біокліматичний потенціал регіону, формування сприятливого соєпродуктивного підкомплексу (вирощування, реалізація, переробка), наявність сортових ресурсів.

Посилаючись на Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 23.09.2015 року, С. Іванюк наголосив, що картина вимальовується досить цікава, якщо не сказати – повчальна. Так, до 1995 року в Україні офіційно визнаними було лише 2 сорти вітчизняної селекції і жодного – Інституту кормів та сільського господарства Поділля, а також іноземної селекції. Втім, це не означало, що селекційна робота у цьому напрямку не проводилась. Бо вже у 1996-2000 роках у Держреєстрі з’явилося 11 сортів вітчизняної селекції, у тому числі 2 – Інституту кормів. А далі трапився своєрідний науковий сплеск: 2001-2005 рр. – є вже 26 нових сортів вітчизняної селекції, 2006-2010 рр. – 34, 2011-2015 рр. – 39. Нині ж маємо у Держреєстрі 112 сортів сої вітчизняної селекції (64% у загальному списку), де 21 – заслуга селекціонерів Інституту кормів. Також у Держреєстрі - 64 сорти іноземної селекції.

Тож у фермерів, потужних агровиробників сої є доволі широкий вибір елітного насіннєвого матеріалу. Інша справа – підбираючи його, варто враховувати не лише географію розташування земельних угідь, кліматичні пояси тощо, але й виважено підходити до того, яке поле придатне для конкретного сорту, а яке - ні. Важлива й тривалість вегетаційного періоду сорту. Тож будь-які прорахунки призводять до зменшення прибутків.

Що ж нині «легалізовано» і пропонується з Держреєстру? Скоростиглі (до 90 діб) сорти сої, в тому числі Аннушка, ранньостиглі (90-110 діб), середньоранні (111-120 діб), середньостиглі (121-130 діб).

Нагадав Сергій Іванюк і про біологічні вимоги сої до фотоперіодизму (співвідношення світлого і темного періодів доби для переходу до цвітіння):

·відповідність сортів різних груп стиглості до тривалості світлового дня (фаза цвітіння): пізньостиглі - 12-14 год., середньостиглі - 17-18 год., ранньостиглі – нейтральні;

·оптимальна інтенсивність світла – 23-24 тис. люксів;

·зміна широти на 1 градус на північ – потреба в сумі активних температур зростає на 50°С;

·на широту 1-1,5 градуси повинен бути свій сорт.

При вирощуванні сої, додав науковець, важливо не забувати про її потребу в теплі залежно від групи стиглості та ряду інших факторів. У разі невдалого підбору сорту сої, як наголосив С. Іванюк, праця фермера може звестись нанівець. Зрештою, у вирощуванні культури важливі, як показав засушливий 2015 рік, і водозбереження у ґрунті, й чимало інших, знакових для майбутнього урожаю моментів. При тому раціональними, як вже доведено на практиці, вважаються такі підходи до вибору сортів: наявність 2-3 сортів, сорти різної групи стиглості, сорти різного екотипу, насіння повинно відповідати високим посівним якостям, формування посівів відповідно до сортових особливостей.

 

Олена СИДОРУК

Рекомендовані сорти сої

Сорт Терек

група стиглості - 0 - ранньостиглий - 100-107 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 2,5-3,0 т/га; маса 1000 насінин - 180-190 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 40-42%; вміст олії - 20-22%.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

15 см - 730-750 тис.

19,2 см - 720-760 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2012 році.

Переваги:сорт належить більше до середньоранніх, хоча формує врожай за 103-107 днів. Дуже пластичний, тому користується великим попитом у фермерів та підприємств, що не мають для підготовки ґрунту сучасної техніки. Формує врожай на богарних землях 2,8-3,2 т/га. Оптимальна густота рослин при збиранні - 750-760 тис./ га.

Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту знаходиться на висоті 9-11 см, тому збирання врожаю треба обов’язково проводити флексі-жатками.

 

 

Сорт Танаїс

група стиглості - 000 - ультраскоростиглий - 85-90 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 2,5-3,0 т/га; маса 1000 насінин - 160-180 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

Характерна ознака сорту - дуже раннє достигання і висока посухостійкість.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

15 см - 790-820 тис.

19,2 см - 770-810 тис.

30 см - 760-800 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2011 році.

Переваги:ультраскоростиглий. Здатен за 85-90 днів дати врожай 2,5-3,0 т/га. Це дозволяє використовувати його у вологосприятливі роки для поукісних посівів після збирання озимого ячменю та отримати додатково 1,5-2,0 т зерна сої. Дуже добре зарекомендував себе в Рівненській, Львівській та Волинській областях. Оптимальна густота рослин при збиранні - 800-820 тис. на гектарі. Форма куща компактна.

Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту Танаїс знаходиться на висоті 8-10 см, тому збирання врожаю бажано проводити флексі-жатками.

Сорт Либідь

група стиглості - 00 - ранньостиглий - 90-95 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,0-3,3 т/га; маса 1000 насінин - 190-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

15 см - 680-700 тис.

19,2 см - 670-690 тис.

30 см - 660-680 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2010 році.

Переваги:ранньостиглий, формує урожай за 90-95 днів. У порівнянні з сортом Танаїс сорт Либідь більш врожайний - 3,0-3,3 т/га. Користується великим попитом в усіх областях України. Густота стояння рослин на період збирання - 690-700 тис. рослин на гектарі посіву.

Особливості:при вирощуванні сорту не можна допускати перезрівання, бо в посушливі роки спостерігається розтріскування бобиків.

 

Сорт Кубань

група стиглості - 0 - середньоранній - 105-110 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі(при вологості 14%) - 3,0-3,5 т/га; маса 1000 насінин - 180-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 1-2 бали; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

Характерна особливість сорту - майже 40% бобів мають чотири виповнених насінини.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

15 см - 760-800 тис.

19,2 см - 780-810 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2012 році.

Переваги:середньоранній сорт. Характерна особливість - здатність формувати в одному бобику до чотирьох зернин. Урожайність на богарних землях – 3,2-3,5 т/га, на зрошенні максимальний врожай - 4,8 т/га. Оптимальна густота рослин при збиранні - 800-810 тис. на одному гектарі.

Особливості:прикріплення нижнього бобика у сорту Кубань знаходиться на висоті 8-10 см, тому збирання врожаю бажано проводити флексі-жатками.

Сорт Корсак

група стиглості - ІІ - середньостиглий - 120-125 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,5-4,0 т/га; маса 1000 насінин - 180-210 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 41-42%; вміст олії - 20-21%.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

30 см - 520-580 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2011 році.

Переваги:сорт Корсак в лінійці сортів інституту найбільш пізньостиглий, період вегетації - 120-125 днів. Висота рослин досягає 140 см. Характерною особливістю сорту є посухостійкість, висока врожайність та стійкість до осипання зерна. При вмісті білка 41-42% та олії 20-21% урожайність складає 3,7-4,0 т/га на богарних землях, в умовах зрошення максимальна врожайність - 4,8 т/га.

Особливості:сорт не встигає дозрівати в умовах північних та західних областей України.

 

 

Сорт Черемош

група стиглості - 0 - середньоранній - 110-115 днів

Господарчі показники: врожайність зерна на богарі (при вологості 14%) - 3,2-3,8 т/га; маса 1000 насінин - 190-220 г; вирівняність зерна - 99%; ураженість аскохітозом, переноспорозом, септоріозом - 1 бал; ураженість бобовою вогнівкою - 0-1 бал; вміст білка (на абсолютно суху речовину) - 44-47%; вміст олії - 21-22%.

Характерною ознакою даного сорту є підвищений вміст протеїну.

Рекомендована густота на період збирання (рослин/га):

15 см - 660-680 тис.

19,2 см - 650-660 тис.

30 см - 640-650 тис.

Сорт внесений до Реєстру сортів України в 2010 році.

 





Схожі новини
  • Сорти сої півдня України
  • Поліська-90: 20 років успіху
  • Насіннєвий матеріал від Науково-дослідного інституту сої
  • Льон-довгунець української селекції
  • ЗАПОРУКА СТАБІЛЬНИХ УРОЖАЇВ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.