- Вирощування ячменю
- Сівба ярих. ОСОБЛИВОСТІ підготовки та проведення
- В умовах поточного року
- Особливості вирощування ячменю ярого при застосуванні Мікрогуміну
- Застосування карбамідо-аміачної суміші (КАС) під агрокультури
Високоякісне зерно ячменю
Як отримати високоякісне зерно ячменю ярого
Ячмінь ярий займає досить високу питому вагу у структурі посівів зернових. На початку 2000-х в Україні культурою щорічно засівалося 3,3-4,8 млн га, останнім часом спостерігається тенденція до скорочення посівних площ.
Так, починаючи з 2010 року, площі під ячменем зменшились до 2,88 млн га, в 2013-му становили лише 2,17 млн га, в 2015 році загальна площа під ячменем у державі склала всього 1,75 млн га (табл. 1).
Табл. 1. Виробництво ячменю ярого в Україні (всі категорії господарств)
|
Роки |
Зібрана площа, тис. га |
Валовий збір, тис. ц |
Урожайність з 1 га, ц |
|
2005 |
3876,0 |
79 674,5 |
20,6 |
|
2006 |
4817,5 |
103 590,5 |
21,5 |
|
2007 |
3606,8 |
51 061,3 |
14,2 |
|
2008 |
3314,2 |
99 485,1 |
30,0 |
|
2009 |
3687,8 |
82 136,4 |
22,3 |
|
2010 |
2880,0 |
52 658,8 |
18,3 |
|
2011 |
2503,9 |
58 618,0 |
23,4 |
|
2012 |
2617,9 |
56 112,1 |
21,4 |
|
2013 |
2171,6 |
46 806,5 |
21,6 |
|
2014 |
1919,2 |
57 012,1 |
29,7 |
|
2015 |
1754,7 |
50 071,7 |
28,5 |
Через низький рівень ресурсного забезпечення виробництва ячменю ярого в багатьох агропідприємствах країни, де воно нерідко здійснюється за залишковим принципом, урожайність культури поки що невисока, а її варіабельність відповідно до зміни кліматичних умов досить істотна. У той же час за результатами досліджень наукових установ, зокрема ННЦ «Інститут землеробства НААН», урожайність ячменю ярого в удосконалених технологіях його вирощування у кращі роки сягає рівня 6,5-7,5 т/га. При цьому рівень урожайності суттєво залежить від погодних умов року, особливостей технології вирощування і рівня її енергонасиченості - як основних складових підвищення продуктивності культури.
Сучасна технологія вирощування ячменю ярого – це
система заходів, яка в умовах виробництва дає можливість одержати найбільш
реальний рівень продуктивності рослин при зменшенні витратних матеріалів на
вирощування.
Переваги ячменю ярого над іншими зерновими полягають у тому, що він може формувати високий урожай за рахунок вологи, накопиченої у верхніх шарах ґрунту в осінньо-зимовий період, а прирости врожаю зерна від внесення добрив вищі, ніж в інших зернових культур.
Важливою умовою інтенсивного росту та розвитку культури є створення умов для оптимального забезпечення вологою і легкорозчинними сполуками поживних речовин у початкові фази росту – від проростання до виходу в трубку, адже компенсувати їхню нестачу в ранні фази у подальшому буде неможливо.
Оскільки ячмінь ярий вимогливий до родючості ґрунту, він різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо розпушених, з близьким заляганням ґрунтових вод. Тому найбільш придатними для вирощування ячменю ярого є чорноземи, темно-сірі опідзолені, сірі лісові ґрунти. Погано росте на легких піщаних ґрунтах, пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а за надто кислої реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) не дає сходів. Оптимальне рН - 6,8-7,5.
Впровадження у виробництво нових сортів ячменю ярого, які відзначаються стабільною продуктивністю та стійкістю до абіотичних і біотичних факторів, вимагає насамперед поглибленого наукового обґрунтування їхньої реакції на дію технологічних заходів для кращої адаптації рослин до умов вирощування з урахуванням мінливості факторів зовнішнього середовища. Такими сортами є Здобуток, Алегро, Аватар, Барвистий, Армакс, Псьол, Незабудка, Хадар, Лофант, Мономах й інші.
Враховуючи те, що нині в переважній більшості господарств скоротилась кількість вирощуваних культур і в структурі посівів левову частку відведено під зернові, значно зростає залежність величини їх врожаю від попередників. У сівозміні ячмінь розміщують після культур, які залишають після себе у ґрунті достатній запас легкодоступних поживних речовин. У Лісостепу ячмінь ярий зазвичай розміщують після сої, цукрових буряків, ріпаку, гречки, кукурудзи на зерно і силос, соняшнику, а на Поліссі – після картоплі, люпину на зерно, кукурудзи, льону. Заборонено висівати ячмінь ярий у повторних посівах.
У проведених в ННЦ «Інститут землеробства НААН» дослідженнях у середньому за 2011-2016 рр. вирощування ячменю ярого після сої забезпечувало приріст врожаю 1,27 т/га порівняно з кукурудзою на зерно на неудобреному фоні, а за внесення міндобрив - від 0,63 до 1,19 т/га. В окремі роки на неудобреному фоні урожай зерна ячменю ярого після сої становив 4,45 т/га, тоді як після кукурудзи - лише 2,24 т/га (табл. 2).
Залежно
від попередника формується і система основного та передпосівного обробітків
ґрунту під цю культуру, як один із елементів, що визначає ефективність дії
інших складових технології. Зокрема, при вирощуванні ячменю після зернобобових обов’язковим прийомом у системі обробітку
ґрунту є лущення стерні на глибину не менше 6-8 см і проведення оранки на 20-22
см; після
просапних культур ефективнішим є застосування безполицевого обробітку
ґрунту дисковими, чизельними або плоскорізними знаряддями; після кукурудзи
– дискування на 6-8 см
з наступною оранкою на 20-22
см. 
Заміна рекомендованого обробітку на 20-22 см мілким
на 12-14 см не забезпечує позитивних наслідків і не завжди себе виправдовує.
Проведення основного обробітку в осінній період є обов’язковою умовою, бо веснооранка призводить до втрати вологи і запізнення зі строками сівби, що негативно відображається на продуктивності культури.
Передпосівний обробіток ґрунту виконується на глибину загортання насіння. Оскільки ячмінь ярий вкрай негативно реагує на переущільнення і перезволоження ґрунту та нестачу в ньому кисню, на перезволожених ґрунтах з важким механічним складом в умовах затяжної прохолодноївесни для покращення аерації, прискорення прогрівання й активізації мікробіологічних процесів ефективним є глибоке розпушування на 8-12 см з наступним доведенням ґрунту до посівного стану.
Якщо на зяб було виорано плугами, за весняного обробітку застосовують культиватори зі стрілчастими робочими органами, а при осінньому застосуванні плоскорізу - голчасті борони або лущильники з плоскими дисками. Для доведення ґрунту до посівного стану ефективним є застосування комбінованих агрегатів. У посушливі роки, особливо на легких ґрунтах, обов’язковим агрозаходом залишається допосівне прикочування.
При формуванні системи удобрення ячменю ярого доцільно враховувати рівень родючості ґрунту, особливості сучасних сортів, попередник, після якого висівається культура.
Зокрема, на родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) для формування 6,0-7,0 т/га зерна ячменю після добрих попередників необхідно вносити Р60К60 під основний обробіток ґрунту, N30 - під передпосівну культивацію та N30 – підживлення у фазу виходу в трубку (ІV-V е. о.); на бідних ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі і т.д.) дозу добрив доцільно збільшувати до N(45+45)P90K90. При вирощуванні ячменю після гірших або малоудобрених попередників дозу добрив збільшити на 25-30% (табл. 2).
Табл. 2. Вплив попередників, удобрення та систем захисту на урожайність ячменю ярого сорту Хадар, середнє за 2011- 2016 рр., ННЦ ІЗ НААН
|
№ п/п |
Система удобрення, кг/га NPK |
Попередник |
|||||||
|
соя |
кукурудза на зерно |
||||||||
|
основне внесення |
в т.ч. N на етапі |
||||||||
|
урожай, т/га зерна за системи захисту |
|||||||||
|
міні-мальної* |
інтенсив-ної |
міні-мальної |
інтенсив-ної |
||||||
|
Р2О5 |
К2О |
N |
ІV |
|
|
|
|
||
|
1 |
Без добрив (контроль) |
3,24 |
3,36 |
2,01 |
2,09 |
|
|||
|
2 |
30 |
30 |
30 |
- |
4,56 |
4,82 |
3,58 |
3,80 |
|
|
3 |
60 |
60 |
30 |
30 |
5,38 |
5,58 |
5,32 |
5,47 |
|
|
4 |
90 |
90 |
45 |
45 |
5,62 |
5,75 |
5,25 |
5,56 |
|
|
5 |
80 |
80 |
60 |
60 |
5,33 |
5,55 |
4,74 |
4,92 |
|
|
в т. ч. 2015 рік |
|
||||||||
|
1 |
Без добрив (контроль) |
4,36 |
4,45 |
2,18 |
2,24 |
|
|||
|
2 |
30 |
30 |
30 |
- |
5,94 |
6,15 |
4,54 |
4,66 |
|
|
3 |
60 |
60 |
30 |
30 |
6,67 |
6,93 |
5,94 |
6,27 |
|
|
4 |
90 |
90 |
45 |
45 |
6,69 |
6,96 |
6,22 |
6,92 |
|
|
5 |
80 |
80 |
60 |
60 |
7,04 |
7,45 |
6,17 |
6,53 |
|
|
|
в т. ч. 2016 рік |
|
|||||||
|
1 |
Без добрив (контроль) |
3,35 |
3,42 |
2,42 |
2,46 |
|
|||
|
2 |
30 |
30 |
30 |
- |
4,91 |
4,92 |
4,22 |
4,28 |
|
|
3 |
60 |
60 |
30 |
30 |
5,82 |
5,83 |
5,98 |
6,18 |
|
|
4 |
90 |
90 |
45 |
45 |
5,97 |
6,22 |
5,52 |
5,76 |
|
|
5 |
80 |
80 |
60 |
60 |
5,62 |
5,71 |
4,29 |
4,55 |
|
*мінімальна – протруєння насіння + гербіцид; інтегрована - протруєння насіння + гербіцид + фунгіцид + інсектицид.
Для сортів ячменю, що схильні до вилягання, доза добрив не повинна перевищувати N60P60K60. Високопродуктивні, чутливі на добрива і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням доз добрив до N90-120P90K90.
Дози і строки внесення азоту теж доцільно коригувати залежно від родючості ґрунту, попередника, гідротермічних умов року, рівня удобрення та біологічних особливостей сортів.
Одним зі шляхів підвищення продуктивності ячменю ярого і покращення його якості у сучасних технологіях вирощування є застосування стимуляторів росту як для оброблення насіння, так і впродовж вегетації, які стимулюють проходження імунно-захисних процесів, діють на рослину через активізацію розвитку кореневої системи і підвищення її абсорбуючої активності, внаслідок чого зростає інтенсивність засвоєння елементів живлення. За даними ННЦ «Інститут землеробства НААН», поєднання внесення міндобрив і позакореневого підживлення рослин сприяло підвищенню урожаю зерна ячменю ярого від 0,79 т/га до 0,95 т/га.
Формування високого урожаю зерна ячменю можливе за умови дотримання всіх складових догляду за посівами, серед яких однією з основних залишається комплексний захист посівів від шкодочинних організмів. Багаторічні дослідження показують: захист посівів ярого ячменю слід розпочинати у період сходи - третій листок з оброблення інсектицидами від смугастих хлібних блішок, шведських мух, п’явиць.
У фазу кущення для контролю забур’яненості посівів застосовують гербіциди, вибір яких залежить від основних видів бур’янів. Посіви ячменю засмічують переважно ранні (редька дика, гірчиця польова, лобода біла та ін.) і пізні ярі (амброзія полинолиста, мишій сизий та зелений), а також багаторічні коренепаросткові (осот рожевий і польовий, берізка польова, гірчак рожевий) бур'яни. У цю ж фазу на високих агрофонах ефективним є застосування регуляторів росту.
Для боротьби з хворобами, що уражують рослини в період вегетації (борошниста роса, смугаста і сітчаста плямистість, іржа, кореневі гнилі, ринхоспоріоз), у міжфазний період вихід в трубку - цвітіння посіви обробляють фунгіцидами. Кратність обробок залежить від рівня ураженості рослин і ступеня розвитку хвороб. У фазу формування зерна за умови перевищення рівня ЕПШ проводять обприскування посівів інсектицидами проти попелиць, хлібних п'явиць, трипсів, хлібних жуків.
Збирання врожаю проводять прямим комбайнуванням при повній стиглості, за вологості зерна 14-16%. Терміни збирання не повинні перевищувати 4-5 днів. Оскільки вже на 7-й день після настання повної стиглості фізіологічний зв'язок зерна з рослиною припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання.
Роздільний спосіб слід застосовувати при стійкій сонячній погоді на забур'янених посівах, за наявності підгону і підсіву трав.
Своєчасне і якісне проведення технологічних операцій впродовж вегетаційного періоду є запорукою одержання високих і сталих врожаїв високоякісного зерна ячменю ярого.
В. КАМІНСЬКА, канд. с.-г. наук,
О. ДУДКА, наук. співробітник,
ННЦ «Інститут землеробства НААН»
