Науково-технічна програма "Біосировина" (II частина)

07 July, Розділ Рослинництво, переглядів 6 302

Початок статті читайте в №25 нашої газети.

Обґрунтування програми “Біосировина”.

З урахуванням наведених у попередній статті передумов, Українською академією аграрних наук протягом останніх 15 років проводяться дослідження щодо практичного створення рослинних джерел біопалив і спеціалізованої рослинної сировини.

В Україні існує ряд законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств і відомств у галузі біопалива. Науково-дослідними установами дослідження активізовані після прийняття в 2000 році Закону України ”Про альтернативні види рідкого та газового палива” та Постанови Кабінету Міністрів України ”Про затвердження програми ”Етанол”.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2006 року №1774 “Про затвердження Програми розвитку виробництва дизельного біопалива” науковими установами УААН розроблена, розглянута і схвалена на Загальних зборах Відділення землеробства і рослинництва Науково-технічна програма „Створити щорічно поновлювальні джерела біосировини рослинного походження і розробити технології їх багатоцільового промислового використання” під умовною назвою“Біосировина”. Початок виконання програми – 2007 р., закінчення – 2010 р. Загальний обсяг фінансування – 21 млн. гривень.

Головною науковою установою по виконанню програми пропонується призначити – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, який взяв на себе левову частку роботи по розробці даної програми.

Співвиконавцями програми є 9 інститутів:

* Інститут олійних культур;

* Інститут зернового господарства;

* Інститут цукрових буряків;

* Український науково-дослідний інститут олій та жирів;

* Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва;

* Національний науковий центр “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”;

* Інститут механізації тваринництва;

*Селекційно генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення;

*Інститут кормів.

Ці науково-дослідні установи проводять дослідження з виробництва основних джерел біоенергосировини та її переробки на біопаливо і охоплюють основні зони її вирощування в Україні.

У виконанні програми прийматимуть участь 90 наукових працівників, з яких 18 – доктори наук та 43 – кандидати наук.

Програму складено на основі аналізу та узагальнення передового міжнародного досвіду і результатів ініціативних досліджень наукових установ УААН, які здійснювалися протягом останніх 15 років. Документ ґрунтується на основних положеннях відповідних нормативних актів України і цілком відповідає тенденціям розвитку міжнародного ринку продуктів рослинництва.

Програма вирішує п’ять основних завдань сучасної біоенергетики створення замінників дизельного пального на основі олійних культур, створення замінників карбюраторного пального на основі цукроносних і крохмаленосних культур, створення джерел твердих біопалив з побічної продукції рослинництва і лісового господарства та переробка біомаси (органічних сільськогосподарських відходів) метановим бродінням з отриманням біогазу.

НТП „Біосировина” передбачає проведення фундаментальнних і прикладних досліджень.

Фундаментальні дослідження включають в себе селекційно-генетичну частину програми:

- проведення теоретичних досліджень по проблемі, встановлення закономірностей біогенезу жирних кислот і вуглеводів й визначення систем їх генетичної регуляції, обґрунтування і вибір оптимальних технічних рішень завдань програми;

- розширення корисного генетичного різноманіття об’єктів досліджень і створення на цій основі надійного вихідного матеріалу для селекції сортів й гібридів тих культур, які придатні для одержання біопалива;

- організація системи насінництва спеціалізованих за призначенням сортів і гібридів тих культур, які придатні для одержання біопалива.

Хіміко-технологічною частиною програми передбачається:

- проведення комплексних хіміко-технологічних випробувань рослинної сировини з генетично поліпшеною якістю олій та вуглеводів;

- розробка технологій отримання на основі цієї сировини нових видів кормових, харчових, фармацевтичних й технічних продуктів.

Прикладні дослідження включають в себе:

- створення нових джерел олійної, цукроносної, крохмалоносної біосировини;

- розробку технології вирощування сільськогосподарських культур, що є джерелом олійної, цукроносної, крохмалоносної біосировини;

- промислову переробку джерел олійної, цукроносної, крохмалоносної біосировини для отримання біопалив.

Також програмою передбачається:

- створення таких рослинних джерел біопального, які могли б мати багатоцільове промислове використання для виробництва пального, а також застосовувалися б у харчовій, фармацевтичній та інших галузях. Ця передумова забезпечує широкий діапазон використання джерел біопального, надійний збут кінцевої продукції;

- досягнення такої сукупності господарсько цінних ознак рослинної сировини, яка забезпечувала б можливості використання вторинних сопродуктів промислової переробки сировини і максимальну ефективність використання земельних площ посіву за рахунок безвідходних технологій переробки;

- використання в якості джерел біопального тільки тих культур, що добре адаптовані до зональних умов вирощування, забезпечують в цих умовах найбільшу продуктивність та вихід корисної продукції і підтримані надійними системами насінництва;

Внаслідок виконання даної програми буде обґрунтовано можливості отримання рослинної сировини багатоцільового промислового використання за рахунок генетичного підвищення вмісту в рослинній сировині корисних компонентів і поліпшення її якості. Буде відпрацьовано та вдосконалено основні елементи технології вирощування рослинної сировини і її переробки в паливно-мастильні матеріали, кормові, харчові та фармацевтичні продукти, визначено оптимальні типи базової сировини, які в найбільшому ступені відповідають вимогам, що висуваються до конкретних видів промислової продукції.

На основі отриманих результатів буде одержана сировина для біодизелю:

- гібриди озимого та ярого ріпаку з урожайністю 3,0-4,5 т/га, вмістом олії в насінні до 45%, вмістом глюкозинолатів у насінні не вище 0,2 мкм/г;

- скоростиглі та середньостиглі гібриди соняшнику спеціалізованого промислового використання з високою стійкістю до несприятливих умов зовнішнього середовища, урожайністю насіння 3,0-3,5 т/га, вмістом олії в насінні 48-52% і високим вмістом в оліях гліцеридів пальмітинової (25-35%), олеїнової (80-85%) або линолевої (70-75%) кислот;

- скоростиглі та середньо-ранньостиглі, пристосовані до індустріальних технологій вирощування сорти сої з урожайністю насіння 2,5-3,5 т/га, вмістом олії в зерні 23-25% і вмістом в олії гліцеридів пальмітинової кислоти до 15-20%, вмістом гліцеридів олеїнової кислоти до 30-35% та вмістом гліцеридів линолевої кислоти до 60-65 відсотків.

Микола БЕЗУГЛИЙ,

віце-президент Української академії аграрних наук,

академік УААН

Закінчення – в наступному номері.