- Без породи дюрок неможливо обійтись
- Гібридизація як вища форма промислового схрещування
- Гібридизація як вища форма промислового схрещування
- Новий заводський тип свиней у великій білій породі
- Новий заводський тип свиней у великій білій породі
Чи існують генеалогічні родини свиней в Україні?
У практиці лінійного розведення тварин досі чимало неясного й існує багато розходжень у думках. Як відомо, велику роль у створенні порід сільськогосподарських тварин відіграли окремі плідники, видатні за своїми господарсько-корисними ознаками. Звідси справедливий вираз Є.А. Богданова: «Започатковують породу, а частіше ведуть її і далі небагато особин, іноді в буквальному сенсі одиниці». Причому, природно, це видатні, а не середні за своїми якостями плідники.
Відомо про спостереження зоотехніками ролі видатних плідників, які стійко передавали свої якості нащадкам – дітям, онукам і навіть правнукам. Ці спостереження стали підставою для розробки методу розведення в тваринництві, що отримав назву лінійного розведення. В окремій тварині, хоча і видатній, неможливо сконцентрувати всі цінні якості породи, оскільки кореляції між деякими ознаками протилежні. Тому метою лінійного розведення є перетворення високих показників окремих тварин на досягнення групи тварин. Різні корисні ознаки накопичуються в окремих лініях, які створюють генеалогічну структуру породи та забезпечують її різноманітність і пластичність. Із вітчизняних вчених, які внесли вагомий внесок у теорію лінійного розведення, варто згадати П.М. Кулєшова, М.Ф. Іванова, Є.А. Богданова, Д.А. Кисловського. Першими, хто започаткував ще у царській Росії теорію лінійного розведення, були професори П.О. Дубовицький, М.М. Щепкін і Є.А. Богданов. За класичним визначенням, лінія - цінна група нащадків у ряді поколінь, які походять від видатного предка-родоначальника і успадкували від нього високу продуктивність і тип. Відповідно родина - група жіночих особин, споріднена з родоначальницею з материнської сторони родоводу. У кожному стаді виділяють кілька родин: так, у великій білій породі свиней виділилися родини Волшебниці, Беатриси, Герані, Тайги та багато інших. Різновидів ліній дуже багато: родинні, генеалогічні, інбредні, затухаючі, прогресуючі тощо. У сучасній вітчизняній зоотехнії розрізняють в основному дві форми ліній: генеалогічну і заводську. Генеалогічна лінія - більш численна і прослідковується у багатьох поколіннях. До неї входять всі нащадки, незалежно від їх фенотипових особливостей, продуктивності та схожості з родоначальником. Тварин пов'язує тільки спільність походження. Заводська лінія - це потомство видатного батька (родоначальника), яке успадкувало від нього високу продуктивність, схожість з ним, його тип. Родоначальнику і продовжувачам лінії дають одну і ту ж кличку, а кожен кнур, що відноситься до лінії, має індивідуальний номер. Наприклад, лінія Драчуна 3529 - Драчун 7821, Драчун 1795, Драчун 87. Окрім того, у свинарстві розрізняються лінії відкриті, закриті та частково закриті. Закриті - коли кнури і свиноматки належать одній лінії, при цьому важко уникнути інбридингу. Відкриті лінії розводять шляхом аутбредних парувань, і господарства періодично обмінюються між собою кнурами і свиноматками різних ліній. Напівзакриті обмежуються певним колом господарств, між якими здійснюється обмін тваринами. Лінії можуть мати спеціалізацію – на скоростиглість, оплату корму, м'ясні якості. Більшість провідних компаній в даний час займаються саме селекцією ліній, а не порід. В даному випадку мова йдеться про закриті лінії. Лінії, як правило, створюють на основі порід, але селекціонують їх по-різному. Наприклад, лінія може бути створена на основі великої білої породи в якості материнської, і спеціалізована за репродуктивними ознаками (кількість живонароджених поросят у гнізді, маса гнізда при відлученні та кількість опоросів на рік). Друга лінія може бути створена, наприклад, із використанням породи ландрас, але як батьківська, спеціалізована, в першу чергу, на підвищення ефективності конверсії корму і м'ясність. На завершальному етапі гібридизації використовують лінію третьої породи, наприклад, дюрок. Створення батьківських ліній часто робиться за рахунок втрати високих репродуктивних показників. Цю схему часто зображують у вигляді трьохступеневої піраміди: селекція, або генетичне вдосконалення (прапрабатьківська форма), одержання гібридної свинки F1 (прабатьківська форма) і використання гібридної свинки F1 у поєднанні з різними батьківськими формами для виробництва товарної свинини. Все вищезазначене добре відоме. А ще відомо, що у високоспеціалізованих ліній важко уникнути інбридингу, і тому процес їх 
створення потребує постійного джерела поповнення цінними генотипами. Як було сказано вище, лінії створюють на основі порід, тому чистопорідне розведення вкрай важливе для індустрії виробництва свинини. В тому числі й через це, починаючи з 70-х років минулого століття, все частіше почали вести мову про загрозу генетичному різноманіттю тварин, зокрема свиней. І в нашій країні це є одним із завдань племінної справи у тваринництві. В Законі України «Про племінну справу у тваринництві» визначена необхідність забезпечення генетичного різноманіття тварин. У концепції Загальнодержавної цільової програми селекції у тваринництві на період до 2020 р. теж наголошується про важливість удосконалення законодавчої бази, що регламентує проведення робіт зі збереження генофонду і підтримання генетичної різноманітності в тваринництві. Серед основних причин генетичної ерозії (на думку Rege та Gibson, 2003) виділяють використання чужорідного генетичного матеріалу, зміни у системі виробництва та кон’юнктурі ринку, що викликані соціально-культурними факторами, а також стихійні лиха і катастрофи. Додатковими причинами є генетична інтрогресія (завезення плідників з-за кордону), розвиток технологій та біотехнологій Tisdell (2003). На нашу думку, загрозою генетичного різноманіття може бути і втрата генеалогічних ліній і родин в структурі породи. Не має складнощів у практичній роботі мати структурі стада плідників різних ліній. Це підтверджується при перевірці органами контролю додержання племпідприємством ліцензійних умов, обліково-звітної та статистичної документації, племінних свідоцтв на племінні ресурси. Однак виявляється, що в деяких випадках генеалогічні родини існують тільки у обліково-звітній та статистичній документації.До недавнього часу встановити генетичну однорідність представниць генеалогічної родини було неможливо. Нагадаємо, що родини - це потомство з боку родоначальниць: доньки, внучки, правнучки і т.п. в ряді поколінь, тобто належність тварини до родини визначається походженням його по матері. Є гени, які успадковуються тваринами, до речі й людиною, виключно по материнській лінії. Це гени мітохондрій. Визначивши у представниць однієї родини параметри мітохондріальних генів, ми очікуємо, що вони будуть однаковими. Свиноматка з іншими параметрами мітохондріальних генів потрапила до цієї генеалогічної родини помилково. В лабораторії генетики Інституту свинарства і АПВ НААН провели ряд тестувань стад з метою визначення однорідності генеалогічних родин. На жаль, дійсно однорідні родини було знайдено тільки у першого покоління племінних тварин, завезених із країн з традиційно високою культурою тваринництва. Для вітчизняних племінних стад, як для транскордонних, так і місцевих порід свиней, майже всі генеалогічні родини були різнорідними. Тому запитання - чи існують генеалогічні родини свиней в Україні - не є риторичним.Головною причиною такого стану є невиконання проведення генетичної експертизи походження тварин, що регламентується Законом України «Про племінну справу у тваринництві». Ще за часів широкомасштабного проведення генетичної експертизи походження тварин за допомогою імуногенетичного тестування визначали до 30% помилкових записів. Малоймовірно, що ситуація після припинення проведення генетичної експертизи походження тварин змінилась на краще. Що ж треба зробити, аби в генеалогічній структурі порід родини існували не тільки на папері? Чому саме родини, а не лінії кнурів?Нагадаю, що ми вже маємо спосіб визначення параметрів мітохондріальних генів, а відповідно і встановлення належності свиноматок до нащадків спільної родоначальниці – однієї родини. Способу визначати лінії кнурів поки що немає.По-перше, необхідно провести ревізію однорідності генеалогічних родин. Початок цьому вже покладено в рамках виконання завдання «Розробити селекційно-генетичні методи і маркери удосконалення господарсько-корисних ознак свиней червоної білопоясої породи з метою їх стандартизації та ефективного використання в системах розведення для одержання високоякісної свинини».По-друге, необхідно визначити механізм зміни належності свиноматки до генеалогічної родини на підставі ДНК-тестування параметрів мітохондріальних генів.Нарешті, почати дотримуватися Закону України «Про племінну справу у тваринництві» і проводити генетичну експертизу походження тварин.
Костянтин ПОЧЕРНЯЄВ,завідувач Відділу селекції та генетики Інституту свинарства і АПВ НААН України
