Аграрний тиждень. Україна
» » МІЦНІЮТЬ ПОПРИ ВСЕ
» » МІЦНІЮТЬ ПОПРИ ВСЕ

    МІЦНІЮТЬ ПОПРИ ВСЕ


    В багатьох країнах, де козівництво є повноцінною складовою галузі тваринництва, воно приносить досить високий прибуток. При високому рівні його розвитку поряд з високоорганізованими товарними фермами важливе місце займає селекційно-племінна робота з козами, направлене вирощування і реалізація племінного молодняка, виставки племінних тварин, штучне осіменіння, генетичні дослідження, організоване спеціалізоване виробництво кормів для кіз, передові технологічні рішення, наявність переробних підприємств, мережа реалізації продукції.

     

    Як відомо, козівництво у країнах Європи розвивається завдяки запровадженню сучасних технологій утримання тварин і механізованого доїння кіз, удосконаленню технічної оснащеності ферм, створенню мережі підприємств з переробки козиного молока. Також на теренах ЄС інтенсивно ведуть селекційно-племінну роботу, збільшуючи продуктивність кіз. Із виникаючими проблемами зарубіжні козівники справляються активно, адже їхні ферми входять у кооперативи та інші об'єднання, які також включають виробників необхідного обладнання та препаратів, переробні підприємства, а інколи і мережу реалізаторів продукції.

    Від кіз отримують різноманітну продукцію, що і визначає розмаїття порід. На сьогодні, за різними даними, налічується від 1000 до 1234 порід кіз. За напрямом продуктивності кози бувають молочні, м'ясні, вовнові, пухові та комбіновані в різних варіантах поєднань. Лідируюче місце в світі належить молочним і комбінованим молочно-м'ясним породам – відповідно 35 і 19% від загального числа порід (рис. 1). При цьому в Європі за чисельністю переважають молочні (66,4%) і молочно-м'ясні (15,9%) породи, в Азії – комбіновані (більше 50%), в Африці – м'ясні.

     

    Рис. 1.Розподіл сучасних порід кіз в залежності від напряму продуктивності

     

     

     

    Останнім часом у світі спостерігається щорічний приріст поголів'я кіз на 10-15 млн (1,0-1,5%). Сучасний стан і тенденції розвитку галузі доводять: популярність козівництва зростає завдяки можливості розведення кіз різних порід за будь-яких кліматичних, економічних і соціальних умов. Динаміка виробництва козиного молока у світі має схожу тенденцію з динамікою поголів'я, що різко збільшувалася до 2010 року і є відносно постійною в останні роки. В Європі виробництво молока є стабільно високим.

    Найбільше козиного молока переробляють у різні види сирів у Європі (74%), дещо менше - у Америці (41%) і дуже мало в Азії (9%). Щороку з молока кіз виробляють більше 500 тис. т сирів різних видів. Найбільшим їх виробником завжди була Європа, але останніми роками лідируючу позицію зайняла Африка. Динаміка виробництва у Європі та Африці має позитивну тенденцію на відміну від Азії та Америки (рис. 2).

     

     

    Рис. 2. Динаміка виробництва сирів з козиного молока у світі та на континентах

     

     

     

    Серед європейських країн найбільше (93 тис. т) сиру виробляє Франція. Україна, де у 2014 році з козиного молока виготовили 6250 т сирів різних видів, знаходиться за цим показником серед європейських країн на 6-му місці, а в світі - на 13-му.

    Нашим козівникам потрібно багато об'єднаних зусиль та часу, щоб вивести українське молочне козівництво на високий рівень розвитку. При цьому шанс і можливості зробити його прибутковим у нас нині є, адже коза - ідеальна тварина, щоб з її молока виробляти різні спеціалізовані білки: технологічні, військового призначення, лікарські. Культурні породи кіз усіх напрямів продуктивності добре пристосовуються до умов промислового та великомасштабного виробництва, показуючи високу продуктивність та оплату затрат продукцією.

    Як стверджують експерти, в Україні галузь козівництва нині перебуває в стані формування. Головними перешкодами для успішного розвитку конкурентоспроможного козівництва є нечисленність поголів'я (особливо високопродуктивного племінного) і низький потенціал продуктивності тварин у господарствах, недостатній рівень їх технологічного оснащення, незадовільне використання природних кормових угідь, відсутність цехів з переробки продукції і низька економічна мотивація сільгоспвиробників.

    Зростання поголів'я кіз в Україні ми почали спостерігати, починаючи з 2011 року. При цьому основне поголів'я утримується в підсобних господарствах населення (табл. 1), а виробництво козиного молока коливається в межах 200-250 тис. т/рік.

     

     

    Табл. 1. Динаміка поголів'я кіз в Україні станом на 1 січня, тис. голів

    Роки

    Поголів'я кіз

    Всього

    З них у господарствах населення

    З них у сільгосп- підприємствах

    В т.ч. у фермерських господарствах

    2001

    911,9

    911,0

    0,9

    0,3

    2011

    631,2

    627,7

    3,5

    1,8

    2012

    646,2

    642,0

    4,2

    2,1

    2013

    664,8

    659,9

    4,9

    2,4

    2014

    668,5

    663,7

    4,8

    2,1

    2015

    585,3

    580,6

    4,7

    2,0

    2016

    581,4

    575,9

    5,5

    2,5

    2017

    595,9

    588,1

    7,8

    2,6

     

    Певним чином поштовх у розвитку молочного козівництва в Україні мала би надати функціональна програма. Щоправда, в ній розробники бачать основною рушійною силою козівництва особисті селянські та фермерські господарства (як основного виробника козиного молока). Отже, передбачається створення технологічно оснащених малих ферм з виробництва молока для промислової переробки з поетапним збільшенням чисельності поголів'я до 100 кіз. Розрахунки показують, що завдяки підвищенню молочної продуктивності кіз валове виробництво товарного молока в таких господарствах може зрости до 70 т/рік. У цьому суттєво могло би допомогти пільгове кредитування проектів будівництва та реконструкції комплексів і ферм на 100, 200, 500, 1000 і більше голів кіз, відібраних на конкурсній основі. Один із варіантів інвестування в галузь - регіональні програми підтримки тваринництва, тобто кошти місцевих бюджетів.

    Важлива складова розвитку – наявність районованих порід кіз для чистопородного розведення і схрещування. За результатами аналізу світового та вітчизняного досвіду в молочному козівництві, для чистопородного розведення та удосконалення місцевого поголів'я визначено чотири основні перспективні для України породи молочного напряму продуктивності: зааненська, альпійська, тогенбурзька, англо-нубійська та похідні від них європейські породи і типи.

    Нині в нашій країні є 7 племінних господарств, що отримали статус племінного репродуктора, де утримують близько 1000 козематок зааненської, альпійської та англо-нубійської порід. Ще майже 10 ферм за кількістю кіз, їх продуктивністю та рівнем селекції вже можуть бути атестовані на відповідність статусу племрепродуктора.

     

    Маряна Гуцул

     

    КОМЕНТАР

     

     

     

    Андрій Маслюк, завідувач лабораторії селекції овець та кіз ІТСР «Асканія-Нова»

    Першим статус племрепродуктора з розведення кіз зааненської породи (мінімум 30 голів козематок) у 2011 році отримало господарство ТОВ «СК Добриня» Київської області. Згодом, у 2013-му ФГ «Золота коза» (Кіровоградщина) та у 2017 року ФГ «Тетяна-2011» (Київщина) отримали статуси племрепродукторів з розведення кіз зааненської та альпійської порід. Також у 2017 році племрепродукторамистали ФГ «Козий двор» (Київська обл.) з розведення зааненських кіз та ФГ «Камадхєну англо-нубійські кози» (Житомирщина) з розведення кіз англо-нубійської породи.

    Яскравим прикладом у розвитку вітчизняного козівництва є ферма з розведення кіз зааненської породи «Бабині кози» (Київщина) не лише через завезення імпортного племінного матеріалу, а й високу планку культури ведення господарства, відношення до тварин, і найголовніше – започаткування обліку продуктивності та селекційно-племінної роботи з козами. Можна назвати ще кілька досить великих господарств, де докладають чимало зусиль для популяризації цього унікально напряму тваринництва: «Доообра ферма», «Шеврет», «Лісова коза», «Перша селекційна ферма», «Св'ятогірська коза», «Лукачівка Еко», «Мукко», «Стрекоза», «Еко-Карпати» та інші.

    Дуже добре для галузі, що останнім часом все більше козівників приділяють увагу обліку молочної продуктивності козематок, оцінці кіз, направленому вирощуванню молодняка. І хоча удосконалення кіз шляхом відбору та підбору тварин не дає миттєвого підвищення надоїв, на відміну від рівня годівлі, але все ж має вирішальне значення для підвищення їх рівня в наступних поколіннях тварин.

    Для покращення роботи господарників науковці ІТСР «Асканія-Нова»-ННСГЦВ» розробили інструкції з бонітування кіз молочних порід та ведення обліку в молочному козівництві, що допоможуть фахівцям племінних господарств правильно та вчасно зафіксувати продуктивні якості кіз, оцінити їх екстер'єр, визначити племінну цінність, а козівникам-господарникам – правильно вибрати кіз, оцінити розвиток тварин різного віку при купівлі та продажу тощо.

    Ще одне, на мій погляд, вирішальне значення для успішного ведення козівництва – вчасна реалізація продукції та її задовільна ціна. Взагалі ж економічна ефективність господарювання у галузі досягається завдяки раціональному поєднанню всіх складових: селекційно-племінної роботи, повноцінної годівлі, технологічного та кадрового забезпечення, ветеринарно-профілактичних заходів... Втім, про це та кращий досвід у козівництві ми неодмінно розповімо в наступних номерах журналу.

     

     

     

     

     





    Схожі новини
  • А чому б і не коза?
  • «Кучерявий» бізнес
  • Аспекти формування прибуткового вівчарства та козівництва в Україні
  • «Корови бідняка» для промислових масштабів
  • Відродити змілілі ріки. Молочні.

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.