Аграрний тиждень. Україна
» » Витоки відродження
» » Витоки відродження

    Витоки відродження


    Вівчарство, як галузь тваринництва, має підґрунтя на існування завдяки комплексу продукції, яку здатна давати вівця. Крім продуктів харчування та сировини для медичної і фармакологічної промисловості, вівці продукують вовну. Ця альтернативна синтетичним волокнам природна сировина в епоху наростання енергетичної кризи з часом може посісти провідне місце у задоволенні потреб людства.

     

    Ще не так давно вівчарство України було на 70% представлено тонкорунними вівцями, а це близько 6,5 млн. голів. З них більша частина – вівці асканійської тонкорунної породи та таврійського типу, який входить до її складу. Створено породу академіком М.Ф. Івановим в 30-х роках минулого століття. А одним із основних господарств-оригінаторів її створення був державний племінний завод «Красний Чабан» Каланчацького району Херсонської області.

    Історія цього господарства - невід’ємна частка історії вітчизняного вівчарства, його виникнення, післявоєнного відродження та подальшого розвитку.

    В результаті творчої та самовідданої праці тут створено високопродуктивне стадо овець асканійської тонкорунної породи. Племінна продукція господарства користувалася попитом як в Україні, так і за її межами.

    У 80-х роках минулого століття на вимоги часу було створено високопродуктивний заводський тип овець, який став складовою нового таврійського внутрішньопородного типу асканійської тонкорунної породи. Тип створено із використанням баранів породи австралійський меринос шляхом ввідного схрещування з асканійськими вівцематками. Тварини нового селекційного досягнення об’єднали в собі високий рівень продуктивності та відмінні вовнові якості, що зробило їх конкурентоздатними на світовому ринку.

    До моменту одержання Україною незалежності стадо господарства налічувало 25 тис. овець, з них 50% - вівцематки. Настриг митої вовни на одну вівцю становив 3,4 кг, вихід ягнят на 100 вівцематок – 110-115 голів. Щорічно реалізувалося 5,5-6,0 тис. племінних овець. Справжня племінна індустрія.

    Перебудова соціально-економічних відносин в Україні впродовж останніх двох десятиліть негативно вплинула на стан агросектору і вівчарства зокрема. Дев’ятимільйонне стадо овець зменшилося у 8 разів, а тонкорунних – у 32 рази. Як наслідок, це призвело до зменшення потреб у племінній продукції та згортанню племінної бази.

    Незважаючи на негативні тенденції у галузі, керівництво та колективи підприємств ПрАТ «АПО «Красний чабан» та ПАТ «Червоний чабан», створених у процесі приватизації на базі ДПЗ «Красний чабан», доклали чимало зусиль для збереження генофонду асканійської тонкорунної породи.

    У 2007-2011 роках чисельність поголів’я овець у господарстві на початок року становила 2,9-3,7 тис. голів, середній настриг чистої вовни на голову - 2,9-3,1 кг, вихід ягнят на 100 маток – 112-118 голів і виробництво баранини на вівцематку - 16-17 кілограмів. Тварини мають високу продуктивність. Так, жива маса баранів-плідників становить 120-128 кг, ремонтних баранів - 80-89 кг, вівцематок - 55-57 кг, настриги немитої вовни - відповідно 12,0; 9,0 і 5,8 кілограмів. За ці роки господарство продало у різні регіони України майже 2 тис. племінних тварин.

    Таврійський тип овець створювався для поліпшення вовнових якостей і відноситься до вовнового напряму продуктивності. Але це не вплинуло на м’ясні якості тварин, що дуже важливо в умовах сучасного ринку, коли частка м’яса у виручці від реалізації продукції становить 75-85%.

    Науковцями встановлено, що генотипи таврійського типу придатні для виробництва ягнятини на рівні світових стандартів, тобто одержання у 5-6- місячному віці тушок масою 18-22 кг з оптимальним вмістом жиру. А це - цінна дієтична продукція.

    Нині голова правління ПрАТ «АПО «Красний чабан» Віктор Дзяткевич не втрачає надію на поліпшення ситуації в державі. Все ж настане час, коли процес відродження вівчарства в Україні потребуватиме великої кількості племінної продукції, тоді збережений генофонд стане знахідкою. А поки що господарства залишаються на самоті зі своїми проблемами, яких чимало.

    Племінне вівчарство - відповідальна справа, завдання якої полягає в подальшому розвитку та створенні нових унікальних адаптованих до наших умов генотипів, необхідних для задоволення потреб ринку. Цей процес неможливий без створення належних умов утримання, годівлі та ведення на відповідному рівні селекційно-племінної роботи. До речі, в селекційно-племінних заходах проблем не виникає. Племінну службу більше 15 років очолює досвідчений зоотехнік-селекціонер Андрій Масюткін, котрий за підтримки науковців вирішує всі нагальні питання з оцінки племінних і продуктивних якостей тварин, підтримання оптимальної генеалогічної структури стада тощо.

    Сьогодні гостро стоять питання забезпечення тварин кормами, використання землі, її зрошення, наявності обігових коштів для фінансування всіх виробничих процесів та збуту племінної продукції. Адже загальновідомо, що в сучасних економічних умовах вівчарство самостійно розвиватися не може. Необхідна дотаційна підтримка за рахунок інших галузей АПК, у даному випадку рослинництва, як більш прибуткового напряму діяльності.

    Між іншим, ПрАТ «АПО «Красний чабан» тривалий час не отримує фінансової підтримки за Загальнодержавною програмою селекції у тваринництві, суттєву підтримку – 400 грн. на вівцематку і ярку старше одного року.  

    На сьогодні у господарстві збережено вівчарські виробничі приміщення, комплекс на 10 тис. голів молодняка, які можна задіяти в процесах експортоорієнтованого виробництва ягнятини і молодої баранини.

    В цій ситуації - на часі сподіватися на розуміння і підтримку владних структур усіх рівнів. Бо державна підтримка є конче необхідною для збереження племінного поголів’я племзаводів «Красний чабан» та «Червоний чабан», які можуть дійсно стати витоком чергового відродження вівчарства не тільки Херсонської області, а й усієї України.

    Юрій ВДОВИЧЕНКО, директор,

    Павло ЖАРУК, завідувач відділу вівчарства,

    Інститут тваринництва степових районів

                                                       ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

     


    Схожі новини
  • Аспекти формування прибуткового вівчарства та козівництва в Україні
  • Досвід створення і розведення овець таврійського типу
  • Особливості вівчарства Хмельниччини
  • Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зр ...

  • Додати комментар

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.