Осінь посміхається жоржинами

04 October, Розділ Weekend, переглядів 8 712

За однією з легенд, жоржини отримали свою назву від імені бідного англійського селекціонера, який одним із перших в Європі почав вирощувати ці пухнасті квіти, а вже за кілька років мав пристойний капітал. Зараз тільки в Україні налічується близько двох тисяч сортів. Без їх краси не обходиться жодне осіннє свято.

Майже детективна історія

За історичними джерелами, жоржини вперше виведено в Іспанії, в садах мадридського ботанічного саду. Тоді квіти мали іншу назву – Dahlia. Вони виявилися настільки прекрасними, що король наказав вирощувати їх тільки в парках королівського палацу Ескуріал, і ніде більше. Заборонено було не тільки вивозити їх з країни, а й взагалі виносити за межі палацового парку. 13 років королівським садівникам вдавалося утримувати монополію на вирощування рослини, а потім якийсь спритник зумів обдурити пильність варти. Бульби рослини опинилися у Франції, де їх жадали висадити на клумбах версальського парку короля Людовика XIV.

Однак виявилося, що вкрасти рослини замало, потрібно було ще прихопити садівників, які володіють cекретамі їх вирощування. Французькі садівники допустили фатальну помилку, помістивши дорогоцінні іспанські бульби в надто теплу оранжерею, і ті загинули.

Та все ж через деякий час жоржини успішно розповсюдилися у Європі, потім перекочували до Америки, полонивши обидва континенти своєю красою.

Сучасні жоржини стають усе розкішнішими і витривалішими. Особливо цінуються сорти, що формують компактний, не надто високий стійкий кущ, а квіти дивляться догори і тримаються на високих міцних ніжках. Саме суцвіття повинно

alt зберігати свіжість не менше тижня і не зминатися при транспортуванні.

Жоржинові секрети

Вирощування жоржин не є складним, але при виборі місця посадки і при подальшому догляді потрібно враховувати певні особливості. Рослини швидко ростуть, тому потребують достатньо вологи, теплого і затишного місця. Для них вибирають добре освітлену ділянку і розміщують кущі на достатній відстані один від одного.

У суху спекотну погоду обов’язкове їх поливання, яке краще проводити у вечірні години. При цьому у перший тиждень після посадки поливають щоденно, далі можна рідше, але так, щоб ґрунт під кущем сильно не висихав. Недостача вологи, особливо у спеку, призводить до сповільнення росту, здерев’яніння стебла, погіршення цвітіння і втраті декоративності, яка може повільно відновитися хіба при настанні більш вологої і прохолодної пори.

Землю під кущами необхідно підтримувати весь час у пухкому стані, чистою від бур’янів. Як правило, спушування проводять після кожного поливання, не допускаючи утворення кірки. Після появи бутонів спушення ґрунту припиняють. На той час можна замульчувати ґрунт під кущем торфом чи перегноєм. Потреба жоржин у підживленні залежить від ґрунту, в якому вони ростуть. На ґрунтах, що регулярно отримують органічні добрива та багаті перегноєм, додаткове підживлення не обов’язкове. На бідних, недавно освоєних ділянках, застосовують кореневі та позакореневі підживлення (2-3 рази за літо вносять аміачну чи іншу селітру, карбамід, калійну сіль). Ближче до осені підживку, особливо азотними добривами, припиняють.

Для отримання красивого куща потрібно проводити його формування. У жоржин, вирощених із бульби, залишають не більше двох найсильніших пагонів; у тих, що вирощені із живців, краще залишити один пагін, решту видаляють якомога раніше. Крім того, з моменту висадки і до утворення бутонів у пазухах головного стебла видаляють усі

alt пасинки. Якщо їх залишати, то сповільнюється ріст, пізніше наступає цвітіння. Нижні пагони часто відламуються від головного стебла, що може призвести до потрапляння у ранку грибкової інфекції, особливо у сире дощове літо. Як правило, видаляють усі пасинки до міжвузля, що передує вузлу з бутонами. Помпонні, карликові та всі дрібноквіткові жоржини не пасинкують. У жоржин, що розвивають потужні кущі, незалежно від їх висоти, крім пасинкування, видаляють частину нижніх листків (якщо вони закривають кореневу шийку). Це в подальшому сприяє кращому визріванню бульб і не допускає сильного потовщення стовбура.

Після цвітіння на кущі є суцвіття, що відцвіли. Їх потрібно регулярно видаляти. Вони псують декоративність рослини.

Саджаємо бульбами

Розмножують жоржини зеленими живцями і розподілом бульб. У кімнатних умовах розмножувати жоржини живцями складно. Для цього необхідно заздалегідь (наприкінці лютого - на початку березня) висадити бульби жоржини в горщики або ящики з досить поживною землею і проростити їх, щоб паростки основи стебла на шийці бульби досягли довжини 7-8 сантиметрів. Живці, що утворилися, зрізують під листовим вузлом, обрізають нижнє листя і висаджують у чистий пісок.

Укорінені живці висаджують у маленькі горщики із землею. Горщики можуть бути глиняними, пластмасовими і навіть паперовими. У травні їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

Більш популярний спосіб розмноження жоржин за допомогою бульб. Їх викопують після перших заморозків, коли кущі потьмяніли і втратили свою привабливість. Узимку бульби зберігають у прохолодних приміщеннях, що не промерзають, краще за все в підвалі з температурою 5-6°С і відносною вологістю в межах 60-65 %. Протягом зими за бульбами жоржини необхідно періодично спостерігати.

Цікаво, що квітникарі наполегливо радять перед посадкою ділити клубнекорені жоржини. Запевняють, що це дозволяє не тільки розмножувати сорт, а й сприяє підвищенню імунітету рослин, запобігає загущенню кущів, дає можливість молодій рослині отримувати повноцінне харчування, виключивши отруєння вегетуючих рослин відходами старих бульб, що розкладаються. Це означає, що рослина буде більш стійкою до захворювань і до несприятливих погодних умов.

alt Застосовуючи ці прості рекомендації, ви зможете прикрасити власну оселю по-справжньому королівськими квітами.