- №33-34 (274)
- Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
Коров’ячий кізяк – альтернатива блакитному паливу
Не секрет, що українці забувають сьогодні про газ і повертаються до більш надійного дров’яного опалення своїх домівок. Головні причини, які змушують селян ігнорувати колись стабільне блакитне паливо, - повальне зубожіння, захмарні тарифи на газ і його низька якість. Не один рік люди скаржаться на паливо, що містить у собі невідомі домішки. Конфорки газових плит чомусь постійно спалахують червоним кольором, а газові котли навіть при великих режимах не дають очікуваного тепла. От і зростає невиправдане, надмірне споживання газу при відсутності належної тепловіддачі.
Газові контори займаються корупцією
До того ж, громадянам доводиться сплачувати за спожитий природний газ не тільки за квитанціями. Щороку до любителів блакитного палива навідуються численні представники газових контор з вимогами оплатити їхні послуги по обслуговуванню димоходів та вентиляційних систем газового обладнання. Всупереч закону про корупцію, ділки у фірмових жилетках «Київгазу» примусово збирають у населення кошти готівкою, залишаючи клієнтам ксерокопії незрозумілих актів виконаних ними робіт. До того ж, один представник газової контори заперечує іншого. Мовляв, я є офіційний, а той, що брав із вас гроші вчора – самозванець та бандит.
Особливо така практика процвітає у Бородянському районі Київщини. Мені особисто доводилося двічі на рік сплачувати по 50 грн. на вимогу двох інспекторів однієї контори. Як виявилося, один із них таки був робітником приватної комерційної структури, до якої я не маю жодного відношення. Однак, представлявся він від державного господарства. Тож і виникає запитання: чому газова контора Бородянки не орієнтує оплату рахунків своїх клієнтів за додаткове обслуговування через пошту або ощадбанк? Чому чиновники намагаються запобігти офіційної оплати та змушують своїх підлеглих збирати у селах «нал»? Адже оплачені через банківські структури кошти легше буде відстежити і правоохоронцям. Перш за все, це невигідно районним корупціонерам.
Про біопаливо у селах ходить багато розмов, однак люди вважають, що на практиці новація вигідна лише великим фермерським господарствам. Об’єднуватися домівками для одного біокотла людям немає сенсу. До того ж, окрім дров, нині активно використовують ще один вид природного біопалива – гній від власних корів. Приміром, мешканка селища Здвижевка Макарівського району Київщини Валентина Задорожня розповідає, що узимку головним раціоном її улюблениці – корови Юньки - є сіно. Цієї пори сухий коров’ячий кізяк має особливі властивості, не гірші за вугілля. Бабця засипає його на палаючі дрова замість коксу. Всю ніч таке біопаливо тліє та підтримує достатню температуру пічки. Вранці на її конфорках і каша запарена, і картопля печена. Біопалива від Юньки діду з бабою вистачає на всю зиму. Навіть у найлютіші морози у їхній домівці тепло та затишно..
Виконувати закони важче, аніж приймати
Освоєння відновлюваних джерел енергії в Україні є актуальною темою. Хто тільки не береться за її вирішення та аналіз. Вітчизняні винахідники пропонують свої новації у галузі біологічного обладнання. Сільгоспвиробники запевняють, що в умовах сьогодення розвиток агросектору неможливий без біопалива. Найперспективнішим нетрадиційним джерелом енергії науковці вважають рослинні й тваринні жири. На їх думку, сучасні технології переробки біомаси дозволяють також вирішувати проблему утилізації шкідливих побутових та промислових відходів і одержувати побічні продукти: високоякісні добрива та будівельні суміші. Вітчизняні експерти наголошують, що для виконання комплексу сільськогосподарських робіт потрібно щорічно понад 1,9 млн. т дизпалива та 620 тис. т бензину. А забезпеченість власними енергоносіями в Україні не перевищує 40%. Тож уряд мусить постійно шукати нові підходи у біопаливній політиці.
Спроби стимулювати розвиток альтернативної енергетики, у т. ч. й виробництва біопалив, у нас розпочалися практично з моменту здобуття незалежності.
Перший Закон «Про альтернативні види рідкого і газового палива» за №391-XIV був прийнятий ще у 2000 році. Документ мав надати підтримку інноваційним проектам використання біогенераторного газу й рідкого палива з біомаси. Однак конкретні фінансові механізми такої підтримки у той час чиновники розробити забули.
У 2003 р. Верховна Рада ухвалила Закон №555-IV «Про альтернативні джерела енергії». У 2006-му урядовці навіть затвердили Державну програму розвитку виробництва біодизеля на період до 2010 року.
На розв’язання альтернативної проблеми також були прийняті: Розпорядження КМУ №145 від 15.03.2006 р. «Про затвердження «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року»; Закони України: від 16.03.2007 р. №760-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження»; від 25.09.2008 р. №601-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу»; від 1.04.2009 р. №1220-VI «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії»; від 21.05.2009 р. №1114 «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива». Унікальність останнього документу полягає у тому, що він мав відкрити шлях «зеленому» пальному. До того ж, Розпорядженням КМУ від 12.02.2009 р. №276-р нарешті схвалено Концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива.
У 2012 р. наш парламент розглянув ще два законопроекти щодо розвитку виробництва та споживання біопалива. Один із них був підписаний Президентом України. У цих документах запроваджені вимоги щодо виробництва біопалива та частки біокомпонентів у моторному паливі. Зокрема, Віктор Янукович дозволив вітчизняним виробникам розбавляти бензин спиртом.
Згідно документу очільника держави, відтепер в Україні планується постійне збільшення частки біоетанолу в бензині. Так, у 2013-му вміст біоетанолу має бути не менше 5%. У 2014-2015 рр. 5-відсотковий вміст біоетанолу вже стане обов’язковим, а з 2016-го зросте, як мінімум, до 7%. Та на практиці поки що відбувається зовсім інакше. Водії не мають інформації про переваги біопалива та місця розташування таких заправок. Навіть у столиці офіційно діючих у цьому напрямі АЗС тільки чотири.
Законодавчих актів з альтернативних видів палива в Україні предостатньо! Однак головною проблемою всіх прийнятих та затверджених документів і програм залишається те, що вони постійно не виконуються та ігноруються самими урядовцями. Тому наша держава досі має низку проблем із забезпеченням економіки і населення альтернативними енергоресурсами та біопаливом. А село випалює узимку коров’ячий кізяк – найнадійніший та найдоступніший вид біопалива!
Наталя СОКУРЕНКО
