Для «Бордо» та « Бургундського»

16 August, Розділ Weekend / Різне, переглядів 5 400

У Богородчанах на Івано-Франківщині сьомий рік поспіль працює єдине в Україні підприємство з виготовлення дубових бочок для вина. Першими поціновувачами прикарпатської продукції і постійними клієнтами стали французькі винороби.

Те, що Богородчанський завод налагодив сучасну лінію з виробництва високоякісних бочок, - доля випадку. У 1999 році француз Паскаль Ріндер їхав по богородчанському шосе і випадково заїхав на підприємство. На той час воно, щоб виживати, виготовляло паркетну фрезу та меблеві заготовки. Паскаль запропонував спробувати випускати клепки - дощечки, з яких робиться бочка. Згодом француз розповів технологію виробництва і поставив необхідне обладнання, сам їздив і відбирав деревину для клепок. Батько Паскаля - спеціаліст з підбору лісу, тож син перейняв його досвід.

Для налагодження технологічного процесу спеціалісти підприємства вчилися на відомому бондарному заводі у Франції, яким керував приятель Паскаля. Перша бочка для вина, 228-літрова «Barrique», з'явилася на Богородчанському «Олполі» 14 травня 2004 року.

Сьогодні основна продукція заводу - бочки для витримки вин та коньяків типу «Barrique» і «Бордо» (225 л), «Бургонь» (228 л) і «Коньяк» (370 л), у яких витримують вина і коньяки у Франції, США, Італії, Австралії, Китаї та Україні. Більшість бочок для вина йде на експорт.

У Богородчанах виготовляють 50 бочок щомісяця. За словами директора, Яреми Поворозника, щоби відкрити таке виробництво, потрібно не менше мільйона євро. ”Олпол” таких коштів не вкладало. Його відкрили на базі колишнього бондарного заводу, який випускав діжки для засолювання. Лінію для виготовлення винних бочок взяли в лізинг у французів. Мають також пилораму - ріжуть колоди на замовлення.

Технологічна лінія дозволяє ”Олполу” виготовляти бочки ємністю 50-600 літрів. Але найбільша, що її зробили на ”Олполі”, - на 280 літрів. Найпопулярніші типи бочок - ”Бордо” (225 л) і ”Бургунд” (228 л).

На виноробській виставці в місті Мерсо у французькій провінції Бургундія вино з богородчанської бочки приватного підприємства ”Олпол” визнали найкращим.

- Французи переконані, що пили вино зі своєї бочки, - каже дорогою до цеху директор ”Олполу” Ярема Поворозник. - Українці замовляють мало. Недавно Білогірський винний завод узяв п’ятдесят, Болград і Шабо - по кілька, на випробування. Нові бочки дуже дорогі: у Росії, Франції, Болгарії їх продають по 700 євро. Наші дешевші. Щоби напій набув аромату, деякі винороби беруть кілька дубових дощечок і кидають їх у вино. Та це нічого не дає - вино робить бочка, як кажуть французи.

Якщо хтось каже, що чим старша бочка, тим вино краще, не вірте. Бочку для витримки сухого вина у Франції використовують лише тричі. На четвертий рік така бочка уже практично нічого не додає до смаку вина. Потім ці бочки використовуються для витримки бренді та інших напоїв. Марочні вина далі зберігаються у пляшках.

Коли деякі відомі в Україні коньячні чи виноробні заводи хизуються придбаними у Франції чи ще десь бочками, які були у використанні, це більше реклама, запевняє пан Ярема. «Така бочка вже все, що мала віддати у вино чи коньяк, віддала у Франції».

Щоб зекономити на дорогій тарі, а бочка для вина ємкістю 228 літрів коштує 3000 гривень (така ж закордонного виробництва - 600 євро), дешеві українські вина не витримують у бочках, а просто кидають у вино дубову стружку або додають екстракти дуба. Запах ніби є, та вино принципово відрізняється від добрих закордонних вин.

Адже дубова бочка дихає, вино дихає також. Таким чином і проходить необхідні обмінні процеси, набуваючи багатшого смаку та аромату. Гурмани розрізняють навіть такі деталі.

У нову бочку біле вино наливають одразу, а червоне — за кілька місяців після її виготовлення. Аби бочкове вино було справді смачним, має бути хороший дуб. Від того, в якому регіоні росте дерево, залежить і якість напою. Богородчанці купують дуби з волинських, вінницьких і чернівецьких лісів. Тамтешні дуби мають м’який ванільний запах. Інші не підходять.

Окрім бочок на підприємстві виготовляють також діжки для солінь, дерев'яні купелі та відерка, діжки для саун. Дві купелі кілька років тому придбав у Богородчанах Віктор Ющенко.

- З бочкою треба добре поморочитися, - бондар підходить до штабеля дощок і бере першу-ліпшу. - Спочатку розколоти колоду - дуже обережно, не пошкоджуючи довгих волокон дуба. Бачите, яка гладенька? - широкою долонею проводить по вигині. — Я все життя бондарюю. Перше то вручну робили, а тепер спеціальним різаком колють, — показує на верстат із гострим ”зубом”.

"Бочка робить вино" - так кажуть французи. Ярема Поворозник, який керує заводом у Богородчанах, де роблять бочки для французького вина, каже, що бочка - це лише один із інструментів для виробництва якісного вина. Втім, без доброї бочки доброго вина не буде.

В Україні немає жодного професійного заводу, де б виробництво бочок було масовим. Кілька бондарних підприємств, які займаються цією справою, мають досить різні уявлення про якість. «Олпол» запрацювало у 2002 році на базі бондарного цеху Солотвинського лісокомбінату, який раніше займався виготовленням бочок для солінь, пюре та іншої продукції за радянською технологією. Тоді якість не була важливою, бо в таку бочку спочатку клали целофан, а потім закладали продукцію.

Олександра ЛІСКОНОГ

Івано-Франківськ