 Українські народні звичаї та обряди походять здебільшого ще з дохристиянських часів. Але коли в Україну прийшло християнство, церковні свята злилися із старовинними в одну гармонійну цілісність. Яскравим прикладом цього є Зелені свята - важлива складова річного циклу календарних свят і обрядів України.
Пришла весна, и всех со страшной силой тянет к морю. Разве не так? Птицы устремляются ввысь, народ штурмует поезда.
А у нас как принято: «Столичный экспресс» есть, а билетов нет. Но если очень хочется, то будут.
 Ну, зрозуміло, це талановитий об'єктив, бо - в руках відомого майстра зі своїм особливим баченням довколишнього світу. Диву даєшся, розглядаючи знімки з тих чи інших об'єктів, де бували разом.
 Звісно, не кувікали поросята на передcвятковій виставці-ярмарку в «Українському домі» і не кукурікали півні. Бо вишиті на рушниках чи проявлені серед квітів у петриківських розписах гребенясті красені наче дослухалися до голосу пищиків, що вдавали із себе підсмажених вареників, - такий образ-обпалювання надав своїм чудернацьким виробам майстер-гончар.
„Дівчина коси не плете, пташка гнізда не в'є" - таким спостереженням відзначає народна мудрість Благовіщення - 7 квітня. І хоч у посівному календарі цього року позначений цей день протокольно - „сільгоспроботи заборонені" - істинний господар відчуває його особливо... Адже глибинне, із самого серця єднання хлібороба з усім навколишнім світом є запорукою його щасливого господарювання.
 Не зважаючи на те, що зима не поспішає здавати позиції, природа сповіщає про своє пробудження ніжними весняними квітами. Як посмішки землі, вони спалахують райдужним різнобарв'ям, даруючи гарний настрій та нові сподівання. На зміну первоцвітам розквітають тендітні крокуси (або шафран), які належать до сімейства ірисів. Ці чарівні келихоподібні квіти мають яскраве забарвлення від фіолетово-синього до білого.
Ще в глибоку давнину китайські, тибетські та монгольські лікарі брали її до свого арсеналу. Цю ягоду називають північним ананасом, бо вона поєднує в собі кислинку лимона, солодкість апельсина та смак ананаса. Обліпиху визнано одним з кращих природних джерел біологічно активних речовин. У час найгострішого авітамінозу та епідемій грипу потрібно згадати саме про неї...
Про походження королеви квітів - троянди - існує чимало легенд.
Одна з них із Персії - батьківщини троянд. Довгий час владикою всіх квітів був Лотос. Але він так любив спати, що у нього не залишалося часу для виконання своїх „царських" обов'язків. І тоді аллах, на прохання квітів, створив для них нову білу королеву.
 Ще з часів стародавніх мореплавців овіяний легендами дельфін намагався подружитися з людиною, відзначаючись при цьому неабиякою допитливістю і наполегливістю. Радість спілкування людини і дельфіна - близьких живих істот - має ще й чудовий терапевтичний ефект.
 На 62-му році життя художник вирішив разом із дружиною порахувати, скільки це він уже намалював картин, відколи тримає пензля в руках. З'ясувалося, рахунок може бути тільки приблизним. Та й він вражає своїм огромом. Понад 4 тисячі продали, роздали, подарували музеям і приватним особам з України, Росії, Америки, Канади, Австралії, Англії, Німеччини, Франції, Ізраїлю.
 Останній тиждень перед Великим постом православні християни, як і давніші наші предки, святкують весело: ходять у гості, влаштовують гуляння просто неба - катаються на санях, їздять кіньми, чаюють і пригощають одне одного млинцями... Тільки у давнину ці гуляння сприймалися як проводи зими у правічному коловороті сільськогосподарського року. Навіть спалювали її солом'яне опудало, зустрічаючи весну. Якщо в наших північних сусідів серед Масляної зазвичай були кулачні бої, то українці на таку дурню ніколи не спокушалися.
 Буша - це уже на кордоні. За два кілометри, по той бік Дністра, - Молдова. Був кордон і в часи Богдана Хмельницького. Правда, не по Дністру. А по його притоці - Мурафі. Текла Мурафа буквально під стінами оборонного замчиська Буші з хороброю козацькою залогою, і ця обставина муляла очі та душу загребущому ляхові. Він не раз ходив сюди штурмом, але бажаного не досягав.

 Їх не купиш ані в дорогих супермаркетах, ані на ринках. Не знайдеш і в спеціалізованих магазинах дитячої іграшки. Ці ляльки - особливі, народні. Вони народжуються з любові, а "живуть" здебільшого в музеях, а ще - в скромній рівненській квартирі народної майстрині Вікторії Кисиленко. Вона сама створила цю неповторну казку і багато років живе в ній... Повернення в дитинство. Коли скромну лляну ляльку, виготовлену її руками, побачив на виставці в Києві Василь Скуратівський, одразу ж вигукнув: "Та це ж наша, народна іграшка!" Після тієї незабутньої зустрічі Вікторія Кисиленко впевнено йде до людей зі своєю автентичною поліською лялькою. ...
Сивіють і народжуються роки, минають століття... Однак у побуті значну, а часом і вирішальну роль продовжують грати прості речі, якими користувалися ще наші далекі предки. Полотнище - обрус - було для них і скатертиною, і вузликом, де зберігалися харчі, і при необхідності елементом одягу, і оздобою оселі. З часом це полотнище стали називати рушником („ручником"). Чому так? Бо рушники руками були виткані і вишиті, руки знаходили їм застосування в побуті, врешті-решт - неможливо уявити собі господиню, яка хоча б раз на день не торкнулася того чи іншого рушника.
Якось аж дивно говорити, що сьогодні в селах є дорослі люди, котрі ніколи не бачили живого вола, а переважна більшість дітей навіть не знає, «що то за звір». Та й звідки дізнатися, якщо цей стародавній абориген України зник з лиця землі? У Вінницькій області, цьому найаграрнішому регіоні держави, я так і не міг відщшукати жодної особини для ілюстрації. Добре, що приватна фірма „Млин" виставила пару круторогих біля воріт свого кафе.
|